ЛЬВIВСЬКИЙ АПЕЛЯЦIЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
21.06.07 Справа № 14/319
ПОСТАНОВА
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Кравчук Н.М.
судді Гнатюк Г.М.
судді Якімець Г.Г.
розглянув апеляційну скаргу кооперативного підприємства
"Рівненське гуртово
роздрібне об"єднання" Рівненської РАЙСТ №209 від 02.03.2007
року
на рішення господарського суду Рівненської області від
12.02.2007 р.
у справі № 14/319
за позовною заявою спільного підприємства " Хлібокомбінат" в
особі ліквідатора
Горбача С.Ф., м. Рівне
до відповідача кооперативного підприємства "Рівненське
гуртово-роздрібне
об"єднання" Рівненської РАЙСТ, м. Рівне
про визнання недійсними договорів купівлі-продажу
та за зустрічною позовною заявою кооперативного підприємства
"Рівненське
гуртово-роздрібне об"єднання" Рівненської РАЙСТ
до відповідача кооперативного підприємства "Рівненське
гуртово
роздрібне об"єднання" Рівненської РАЙСТ
про визнання дійсними договів купівлі-продажу
за участю представників сторін :
від позивача : Пятковський А.П.- представник ;
від відповідача : Гайовий Б.В.- заступник голови правління
Рівненської обласної спілки споживчих товариств; Рудик
О.А. -юрисконсульт.
Права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
представникам сторін роз'яснено. Клопотання про
технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв
про відвід суддів не надходило.
ВСТАНОВИВ :
рішенням господарського суду Рівненської області від
12.02.2007 р. у справі № 14/319 задоволено первісний позов
спільного підприємства " Хлібокомбінат" в особі ліквідатора
Горбача С.Ф. до кооперативного підприємства "Рівненське
гуртово-роздрібне об"єднання" Рівненської РАЙСТ про визнання
договорів купівлі-продажу недійсними . В задоволенні зустрічного
позову кооперативного підприємства "Рівненське гуртово-роздрібне
об"єднання" Рівненської РАЙСТ до спільного підприємства "
Хлібокомбінат" про визнання договору дійсним відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано
апеляційну скаргу, в якій скаржник дане рішення вважає прийнятим
при неповному з"ясуванні обставин, які мають значення для справи,
з порушенням норм матеріального права, просить його скасувати та
прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісних позовних вимог
відмовити, задоволивши зустрічний позов, мотивуючи тим, що судом
не враховано обставин укладення договорів купівлі-продажу,
оскільки повноваження на укладення таких були в Кожушка П.В. на
підставі Статуту підприємства . Також при відчуженні майна жодних
обтяжень на нього не було зареєстровано, а відтак правомірно було
майно продано. Щодо вибору особи та вартості продажу, таке не
суперечить приписам ст.627 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, що судом не
з"совувалось, а відтак є підстави вважати, що рішенням неповно
встановлено всі обставини справи та його слід скасувати.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій вважає
рішення суду законним та обгрунтованим, просить його залишити без
змін та зазначає, що судом повно та всебічно з"ясовані всі
обставини справи, які пов"язанні з неправомірністю укладення
договорів, які прямо суперечить нормам ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та
Закону України " про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Розглянувши подану апеляційну скаргу, матеріали справи,
заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний
господарський суд встановив, що підстави для скасування
оскаржуваного рішення та, відповідно, задоволення апеляційної
скарги відсутні, виходячи з наступного.
01 липня 2004 року між позивачем та відповідачем було
укладено договір купівлі-продажу, за яким відповідач передав, а
позивач прийняв у власність консервний цех, що знаходиться за
адресою: смт. Соснове, вул. Дружби, буд. 1 Березнівського району
Рівненської області; по плану під літерою "А"- консервний цех,
загальною площею 319,6 кв.м. Даний договір 01.07.2004 р.
посвідчений приватним нотаріусом Березнівського районного
нотаріального округу Гайдук О.А., про що зроблено запис у реєстрі
за № 1328.
Відповідно до пункту 3 зазначеного договору продаж вчинено за
202200 грн., які позивач повинен сплатити відповідачу в день
підписання договору.
Загальна вартість нерухомого майна згідно витягу з реєстру
прав власності на нерухоме майно № 16837, виданого 01.07.2004 р.
КП "Березнівське районне бюро технічної інвентаризації" становить
101 грн., про що зазначено у пункті 4 договору.
Також 01 липня 2004 року між позивачем та відповідачем було
укладено договір купівлі-продажу, за яким відповідач передав, а
позивач прийняв у власність безалкогольний цех, що знаходиться за
адресою: смт. Соснове, вул. Дружби, буд. 21 Березнівського району
Рівненської області; по плану під літерою "А-1, А1-1, А2-1" -
безалкогольний цех, загальною площею 671,7 кв.м., "А-3"-
безалкогольний цех, загальною площею 175,0 кв.м., "аі, а2"- рампа.
Загальна площа приміщень 846,7 кв.м. Даний договір 01.07.2004 р.
посвідчений приватним нотаріусом Березнівського районного
нотаріального округу Гайдук О.А., про що зроблено запис у реєстрі
за №1331.
Відповідно до пункту 3 зазначеного договору продаж вчинено за
397800 грн., які позивач повинен сплатити відповідачу в день
підписання договору.
Загальна вартість нерухомого майна згідно витягу з реєстру
прав власності на нерухоме майно № 0331, виданого 01.07.2004 р. КП
"Березнівське районне бюро технічної інвентаризації", становить 46
грн., про що зазначено у пункті 4 договору.
Загальна сума продажу, яку позивач повинен був сплатити в
день підписання договорів купівлі-продажу складає 600 000 грн.
В рахунок погашення заборгованості за спірними договорами в
розмірі 600 000 грн. позивач згідно з мировою угодою від
07.07.2004 р. передав у власність відповідачу будівлю універмагу,
яка розташована за адресою: м. Костопіль, Рівненської обл., вул.
Грушевського, 29. Мирова угода затверджена ухвалою господарського
суду Рівненської обл. від 08.07.2004 р. у справі № 10/257.
Як вбачається з документів, наданих приватним нотаріусом
Гайдук О.А., від імені відповідача спірні договори підписані
представником по довіреності Сорокою В.Г., яка видана генеральним
директором відповідача Євтушком В.П. та посвідчена нотаріально.
Від імені позивача спірні договори підписані директором
Кожушком П.В., який призначений на цю посаду з 01 липня 2004 р.
згідно постанови правління Костопільської районної спілки
споживчих товариств від 30 червня 2004 р.
Згідно Статуту позивача (п.8.3.2.3, п.П) керівник (директор)
спільного підприємства призначається на посаду правлінням
райспоживспілки на підставі контракту, в якому визначаються права,
строки найму, обов'язки, його відповідальність.
Місцевим господарським судом встановлено, що на підтвердження
повноважень директора за договорами купівлі-продажу, нотаріально
посвідчених 01.07.2004 року за реєстровим № 1328 та № 1331
приватному нотаріусу контракт не надавався, що в свою чергу є
порушенням 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та
фізичних осіб підприємців" ( 755-15 ) (755-15)
.
Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
юридична особа набуває цивільних прав і обов"язків і здійснює їх
через свої органи, які діють відповідно до установчих документів і
закону. Особа, яка відповідно до установчих документів юридичної
особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в
інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не
перевищувати своїх повноважень.
Статтею 11 Закону України " Про споживчу кооперацію"
( 2265-12 ) (2265-12)
передбачено, що споживчі товариства та їх спілки
виходячи з статутних вимог мають право створювати
(реорганізовувати, ліквідовувати) для здійснення своїх статутних
завдань будь-які підприємства, установи, організації, біржі,
комерційні банки, фінансово-розрахункові центри, страхові
товариства та інші об'єкти, діяльність яких не суперечить законам
України. З пунктів 1.1, 1,3 Статуту СП "Хлібокомбінат" вбачається,
що позивач є спільним підприємством, засновниками якого є
Костопільська районна спілка споживчих товариств, Деражненське
сільське споживче товариство, Великомидське сільське споживче
товариство, Костопільське сільське споживче товариство.
Згідно з пунктом 2.2 Установчого договору СП
"Хлібокомбінат"його статутний капітал становить 328 160 000 крб.,
що складає 3 281,60 грн., який поділений між засновниками згідно
їх вкладів та визначена у відсотках частка кожного засновника.
Частиною восьмою статті 111 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
передбачено, що підприємствами споживчої кооперації
визнаються унітарні або корпоративні підприємства, утворені
споживчим товариством (товариствами) або спілкою (об'єднанням)
споживчих товариств, відповідно до вимог цього Кодексу та інших
законодавчих актів з метою здійснення статутних цілей цих
товариств, спілок (об'єднань).
Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або
більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на
основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової
діяльності засновників (учасників), їх спільного управління
справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи,
що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі
доходів та ризиків підприємства.
Таким чином, СП "Хлібокомбінат"є корпоративним підприємством,
утвореним споживчими товариствами та спілкою споживчих товариств,
та щодо діяльності якого застосовуюються загальні положення
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Комплексний аналіз приписів Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
та
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
дає могу прийти
висновку, що прийняттю Кожушка П.В. на контрактній основі на
посаду та директора СП "Хлібокомбінат"(укладенню контракту) має
передувати рішення загальних зборів засновників
підприємства-позивача про обрання такої особи директором, як того
вимагає стаття 99 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Посилання відповідача на частину другу статті 9 Закону
України "Про споживчу кооперацію" ( 2265-12 ) (2265-12)
, в якій зазначено
про можливість визначати компетенцію органів у статутах споживчих
товариств та їх спілок, не приймаються судом до уваги, оскільки
позивач не є споживчим товариством, або спілкою споживчих
товариств.
Крім того, абзацом другим частини другої статті 98 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено зокрема, що рішення про
відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і
більше відсотків майна товариства, приймаються більшістю не менш
як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі
гроші та цінні папери, інше майно, майнові права тощо.
Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ,
сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (частина
перша статті 190 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
).
За змістом наведених положень Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
гроші також є майном з особливим статусом.
Отже, враховуючи, що за спірними договорами позивач мав
сплатити 600000 грн., що перевищує 50% майна СП "Хлібокомбінат",
рішення про відчуження таких коштів, тобто про укладення
договорів, мало прийматись на загальних зборах більшістю не менш
як у 3/4 голосів.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення про купівлю
будівель на загальну суму 600000 грн. прийнято правлінням
Костопільської райспоживспілки (постанова від 01.07.2004 р. № 46),
тобто одноосібно органом управління іншої (а не позивача)
юридичної особи, який володіє лише 41,84 % статутного фонду СП
"Хлібокомбінат"та без урахування того, що ухвалою господарського
суду Рівненської області від 25.06.2004р. у справі № 8/557-Б-98
про банкрутство СП "Хлібокомбінат"затверджено мирову угоду,
укладену комітетом кредиторів від кредиторів та боржником СП
"Хлібокомбінат", в особі ліквідатора та припинено провадження у
справі. За змістом мирової угоди Позивач мав задовольнити вимоги
кредиторів у порядку встановленому угодою, що затверджена судом.
Тобто, на майно виникло право третіх осіб, ще до укладення
оскаржуваних договорів самим СП " Хлібокомбінат".
На сьогоднішній день СП " Хлібокомбінат" знаходиться в
банкрутстві на стадії ліквідаційної процедури.
Тобто, щодо повноважень Кожушка П.В., як директора, укладати
від імені СП "Хлібокомбшат"спірні договори слід зазначити
наступне.
У відповідності до приписів Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
цей Закон є особливим, та всі інші закони
застосовуються з врахуванням його норм.
З наведеного можна зробити висновок про те, що лише за
розпорядженням ліквідатора можливе відчуження майна боржника, з дотриманням порядку
передбаченого вищевказаним Законом.
Статтями 23, 25, 26 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
визначено, що з дня прийняття господарським судом
постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття
ліквідаційної процедури припиняється повноваження органів
управління банкрутом щодо управління банкрутом та розпорядженням
його майном. З дня призначення ліквідатора до нього переходять
права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.
Ліквідатор приймає до свого відання майно боржника та вживає
заходів по забезпеченню його збереження, здійснює інвентаризацію
та оцінку майна банкрута згідно з законодавством, формує
ліквідаційну масу, реалізує майно банкрута для задоволення
включених до реєстру вимог кредиторів.
Оскільки, позивач СП "Хлібокомбінат" з 17.12.1999 р. по
сьогоднішній день знаходиться в банкрутстві на стадії
ліквідаційної процедури, відповідно всі угоди від імені банкрута
вправі був вчиняти лише ліквідатор в інтересах кредиторів та в
порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Помилковим є твердження місцевого господарського суду, яке не
вплинуло на правильність прийняття рішення про те, що частину
одинадцяту статті 17 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
як на підставу визнання спірних договорів недійсними
судомє неможливим, з огляду на те, що положення
частини одинадцятої статті 17 зазначеного Закону є
спеціальними та передбачені для застосування судом виключно на
стадії санації за відповідною заявою керуючого санацією. Таке
твердження спростовується приписами абзацу 11 ч.1 ст.25 Закону
України " Про з відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, яка зазначає, що ліквідатор
з дня свого призначення здійснює повноваження, зокрема, - з
підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону,
подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод
боржника.
Вищевказані норми ст.17,25 Закону прямо коеспондуються з
приписами ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
згідно яких, підставою недійсності
правочину, відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, є недодержання в момент вчинення правочину стороною
(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою,
п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим
актам цивільного законодавства. За таких обставин оскаржувані
договори прямо суперечань нормам закону, що було встановлено
місцевим господарським судом, а тому первісний позов обгрунтовано
задоволений.
Щодо зустрічного позову, Львівський апеляційний суд приходить
наступних висновків.
У відповідності до ч1, 2 ст.16 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
кожна
особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого
немайнового або майнового права та інтересу.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом,
що встановлений договором або законом.
Згідно ст.220 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
у разі недодержання
сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий
договір є нікчемним.
Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що
підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або
часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його
нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не
вимагається.
Аналіз вищевказаних норм ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
дає змогу
зробити висновок про те, що спосіб захисту порушеного права про
визнання договору дійсним можливий лише у випадку недодержання
сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору. Як
вбачається з матеріалів справи договори купівлі-продажу від
01.07.2004 року нотаріально посвідчені 01.07.2004 року. Тобто
кооперативним підприємством "Рівненське гуртово-роздрібне
об"єднання" Рівненської РАЙСТ неправильно обрано спосіб захисту
порушено права, що є підставою для відмови у позові.
В силу ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна
довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх
вимог та заперечень.
На підставі вищевикладеного, Львівський апеляційний
господарський суд дійшов висновку, що рішення місцевого
господарського суду є законним, обгрунтованим, тому його слід
залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Львівський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ :
1. Рішення господарського суду Рівненської області від
12.02.2007р. у справі № 14/319 залишити без змін, апеляційну
скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може
бути оскаржена у касаційному порядку.
3. Справу передати до місцевого господарського суду
Рівненської області.
Головуючий суддя Н. М. Кравчук
Суддя &nb sp; Г.М. Гнатюк
Суддя Г.Г. Якімець