Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

розглянувши апеляційну скаргу Сарненської дослідної станції Інституту гідротехніки і меліорації УААН за № 3 від 08.01.2008р.

на рішення господарського суду Рівненської області від 18.12.2007 року.

у справі №14/232

за первісним позовом: Сарненської дослідної станції Інституту гідротехніки і меліорації УААН, м. Сарни Рівненської області

до відповідача: Субґєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (надалі СПД ФО ОСОБА_1), м. Сарни

про: примусове виселення та стягнення 1 500,00 грн.,

за зустрічним позовом: СПД ФО ОСОБА_1, м. Сарни

до відповідача: Сарненської дослідної станції Інституту гідротехніки і меліорації УААН, м. Сарни Рівненської області

про стягнення 19 870,95 грн.,

з участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом - не з'явився;

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_2

Права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22 ГПК України представникам сторін роз'яснено. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 18.12.2007р. у справі № 14/232 первісний позов задоволено: виселено підприємця ОСОБА_1 з правого крила першого поверху приміщення побуткомбінату Сарненської дослідної станції за адресою: м. Сарни, Дослідна станція, 31, стягнуто з підприємця на користь Сарненської дослідної станції Інституту гідротехніки і меліорації УААН неустойку в розмірі подвійної орендної плати за час користування приміщенням з 01.05.2007р. по 01.06.2007р. в сумі 1500,00 грн., 136,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зустрічний позов задоволено частково: стягнуто з рахунку Сарненської дослідної станції Інституту гідротехніки і меліорації УААН Дослідна станція на користь підприємця ОСОБА_1. 18 161,48 грн. вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна, а саме правого крила першого поверху приміщення побуткомбінату Сарненської дослідної станції за адресою: м. Сарни, Дослідна станція, 31. В решті зустрічних позовних вимог відмовлено.

Приймаючи вказане рішення щодо первісного позову, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач, в порушення умов договору належним чином не передав нежитлове приміщення після припинення договору оренди, а відтак, вимога позивача про виселення з займаного приміщення та стягнення з відповідача неустойки в розмірі подвійної орендної плати за час користування приміщенням з 01.05.2007 р. по 01.06.2007 р. в сумі 1500,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Щодо зустрічного позову, то суд виходив з того, що вимога про стягнення 18 161,48 грн., як компенсація збільшення вартості орендованого майна, підтверджується матеріалами справи. Вимога відповідача про стягнення вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна в сумі 1 709,47 грн. не підлягає задоволенню, так як відповідач не довів належними доказами того, що він здійснив невід'ємні поліпшення на вказану суму.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач за первісним позовом подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього вартості невід'ємних поліпшень орендованого приміщення в сумі 18 161,48 грн. вважає необґрунтованим і таким, що не відповідає матеріалам справи, просить його в цій частині скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволені зустрічних позовних вимог СПД ФО ОСОБА_1. відмовити повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що орендодавець ніяких дозволів по проведенню відповідачем поліпшень орендованого приміщення не надавав.

Представник позивача в судове засідання 27.03.2006р. не з'явився, причини неявки не повідомив. Враховуючи, що останній належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе слухати справу за його відсутності.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи 26.01.2004р. між Сарненською дослідною станцією ІГіМ УААН (орендодавець) та СПД ФО ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди №1 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності. Відповідно до умов вказаного договору оренди орендарю було надано в оренду частину приміщення побуткомбінату Сарненської дослідної станції площею 150,5 кв.м., яке розташоване в правому крилі першого поверху двоповерхової будівлі за адресою: м. Сарни, Дослідна станція, 31. Термін договору оренди встановлено до 26.01.2006р. (а.с.4-5).

Розділом 2 договору було передбачено умови передачі та повернення орендованого майна, зокрема, майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Між сторонами було укладено ряд додаткових угод (№ 3, №4, №5), якими було продовжено термін дії договору № 1 від 26.01.2004р. до 31.04.2007р. (а.с. 6,8-10).

Пунктом 10.6 договору оренди №1 від 26.01.2005р. встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

В зв'язку з закінченням терміну оренди орендодавець листом від 07.05.2007р. за вих.№ 143 (та повторно від 11.05.2007 за № 149) повідомив орендаря про звільнення орендованого приміщення та передачі його по акту приймання-передачі відповідно до умов договору (а.с. 14-17).

Однак, орендар звільнити приміщення відмовився, пославшись на те, що ним понесені витрати на його ремонт і тільки після відшкодування орендодавцем даних витрат він звільнить займане приміщення (а.с. 12-13, 18-19)

Частиною 1 ст. 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Така ж норма встановлена і в статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", дія якого розповсюджується на правовідносини між позивачем та відповідачем у справі.

Крім того, обов'язок орендаря по поверненню орендованого майна орендодавцеві після припинення договору оренди встановлений і в пункті 5.7 договору оренди.

Згідно ч.2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Твердження відповідача про те, що він фактично не користується орендованим приміщенням є необгрунтованим, та як пунктом 2.4 договору оренди №1 від 26.01.2005р. встановлено, що майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Однак відповідач не надав суду доказів, що він повернув орендоване майно орендодавцю. Не відшкодування орендодавцем вартості невід'ємних поліпшень не є перешкодою в поверненні йому орендованого майна.

Оскільки, відповідач не виконав обов'язку щодо повернення вказаного приміщення позивачу відповідно до умов договору після припинення договору оренди, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду що порушене право позивача підлягає захисту шляхом виселення відповідача із займаного ним приміщення та стягнення з останнього неустойки в розмірі подвійної орендної плати за час користування приміщенням з 01.05.2007р. по 01.06.2007р. в сумі 1500,00 грн., на підставі вищевказаної норми ЦК України (435-15) .

Щодо зустрічних позовних вимог про стягнення 19 870,95 грн., то колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до п.6.2 договору оренди орендар має право з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості (а.с. 5).

Так, 07.04.2005р. відповідач звернувся до Дослідної станції з листом за вх. № 44 з проханням надати згоду на ремонт - заміну вікон, дверей та підлоги за свій рахунок (а.с. 91).

Листом №166 від 08.04.2005р. Дослідна станція надала відповідь про згоду на проведення таких робіт з посиланням на п. 6.2 договору, та зазначила, що орендодавець повинен попередньо узгодити проектну документацію (а.с. 89).

17.05.2004р. відповідач звернувся до Дослідної станції з листом за вх.№79 з проханням надати згоду на виготовлення технічної документації та проведення лінії газифікації до орендованого приміщення, на що Дослідна станція надала відповідну згоду своїм листом № 300 від 17.05.2004 року (а.с. 88, 90).

Факт заміни будь-яких елементів орендованого приміщення на більш нові є внесенням змін до складу орендованого майна.

Після проведення робіт по поліпшенню орендованого майна до відповідача, як орендаря, не надходило від орендодавця, на протязі дії договору оренди, жодних претензій щодо якості, кількості чи вартості проведених робіт.

Згідно з п.10.5 договору у разі припинення або розірвання договору поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна, не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря, а невідокремлювані поліпшення -власністю орендодавця. Питання компенсації орендодавцем збільшення вартості орендованого майна в результаті зазначених невідокремлюваних поліпшень вирішується відповідно до умов цього договору та чинного законодавства.

Після припинення дії договору, відповідач 08.05.2007р. звернувся до позивача з письмовою претензією про відшкодування відповідно до п. 10.5 договору оренди понесених витрат, внаслідок здійснення невідокремлюваних поліпшень орендованого майна на суму 12 222,95 грн. (а.с. 52-53).

Однак, у відшкодуванні таких витрат відповідачу було відмовлено (а.с. 54).

Відповідно до ст. 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що дозвіл на ремонт-заміну вікон, дверей та підлоги в орендованому приміщенні було надано з умовою попереднього узгодження з наймодавцем проектної документації на ремонт, чого не було зроблено орендарем, не заслуговують на увагу, оскільки проведення такого ремонту не потребує затвердження проектної документації.

На підставі ухвали Рівненського господарського суду від 22.06.2007р. Волинським відділенням Львівського НДІСЕ було проведено судово будівельно-технічну експертизу від 19.11.2007р., якою встановлено, що вказані поліпшення є невід'ємними і їх вартість становить 18 161,48 грн. (а.с. 106-120).

Оскільки, договором оренди та ст. 778 ЦК України передбачено право орендаря за згодою орендодавця, на здійснення поліпшень орендованого майна, внаслідок яких збільшується його вартість, та право на отримання компенсації, відшкодування витрат, понесених орендарем, внаслідок здійснення таких поліпшень, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення з Сарненської дослідної станції на його користь ПП ОСОБА_1. 18 161,48 грн. як компенсації збільшення вартості орендованого майна,

Вимога відповідача про стягнення вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна в сумі 1 709,47 грн. не підлягає задоволенню, так як відповідач не довів належними доказами того, що він здійснив невід'ємні поліпшення на вказану суму.

Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевий господарський суд правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому рішення належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 18.12.2007 року у справі № 14/232 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення..

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України (1798-12) .

3. Справу передати в місцевий господарський суд Рівненської області.