П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" червня 2007 р.
Справа № 3/15/07
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у
складі:
Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,
Суддів: Бєляновського В. В., Шевченко В. В.,
при секретарях судового засідання - Волощук О. О. та Юзьковій
I. В.,
за участю представників:
від позивача -Павлов В. Г.,
від відповідача -Кулаков О. Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса
апеляційну скаргу Сєвєродонецького ДП "Промавтоматика" №436 ЗАТ
"Променергоавтоматика", м. Сєвєродонецьк Луганської області
на рішення господарського суду Миколаївської області від
12.03.2007 р.
у справі №3/15/07
за позовом Сєвєродонецького ДП "Промавтоматика" №436 ЗАТ
"Променергоавтоматика", м. Сєвєродонецьк Луганської області
до ВАТ "Миколаївпромсантехмонтаж", м. Миколаїв
про стягнення 354 649,30 грн.,
ВСТАНОВИЛА:
10.01.2007 р. (вх. №113) Сєвєродонецьким ДП "Промавтоматика"
№436 ЗАТ "Променергоавтоматика" (далі -позивач) у господарському
суді Миколаївської області пред'явлено позов до ВАТ
"Миколаївпромсантехмонтаж" (далі - відповідач) про стягнення з
останнього на користь позивача: суми основного боргу за простим
векселем у розмірі 343 196 грн. 87 коп., суми нарахованих
відсотків за прострочення оплати у розмірі 5 274 грн. 89 коп.;
суми інфляційних у розмірі 6 177 грн. 54 коп., суми витрат по
сплаті держмита у розмірі 3 546 грн. 49 коп., суми витрат на IТЗ
судового процесу в розмірі 118 грн.; з метою забезпечення позову
позивач також просив суд накласти арешт на майно, що належить
відповідачу (а.с. 2-4). Свої вимоги позивач мотивував наступним.
Позивач уклав з Відповідачем договір субпідряду від
02.08.2004 р. № 16 на виконання робіт по монтажу КIПіА. Сума
основного боргу Відповідача перед Позивачем складає 343 196,87
грн.. У відповідності з п.2.2 Договору, "за виконані роботи у
відповідності з проектно-кошторисною документацією та на підставі
акту Ф-2 Відповідач сплачує Позивачу щомісячно векселями на
протязі 30 банківських днів". У погашення основного боргу
Відповідача перед Позивачем та згідно з п. 2.2. Договору,
Відповідач видав простий вексель № 7432606301482 на суму основного
боргу у розмірі 343 196, 87 грн.. Позивач вказаний вексель отримав
та у визначений строк пред'явив його до оплати. Незважаючи на
попередні усні переговори з Відповідачем на предмет оплати цього
векселя та на згоду Відповідача перерахувати гроші на рахунок СДП
"Промавтоматика"№ 436, в оплаті векселя Позивачу було відмовлено.
Ця обставина підтверджуються наступним. Позивач звернувся до
Відповідача з листом про пред'явлення векселя до оплати, на листі
є відмітка Відповідача про його прийняття. Відповідач фактично
відмовив Позивачу в оплаті простого векселя № 7432606301482 на
суму 343196,87 грн., про що свідчить лист вих. № 924 від
21.11.06р., направлений Позивачу та отриманий останнім 8.12.06 р.
вх. № 99. На час звернення з цим позовом вимоги Позивача залишені
Відповідачем без задоволення, простий вексель № 7432606301482 на
суму 343196,87 грн. не сплачений. Позивач звернувся в Першу
Сєвєродонецьку державну нотаріальну контору із заявою про вчинення
протесту простого векселя № 7432606301482 на суму 343196,87 грн..
Але у вчиненні даної дії Позивачу було відмовлено з причини
пропущення строку для вчинення протесту, про що Позивачу була
надана Постанова Сєвєродонецької державної нотаріальної контори
про відмову у вчиненні протесту простого векселя № 7432606301482.
Відповідач направив Позивачу листа за вих. № 924 від 21.11.06р., в
якому порадив Позивачу скористатись послугами рахункових палат. На
підставі п.2 ст. 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та
прості векселі, що застосовується на території України, відповідно
до Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції
1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні
векселі та прості векселі" ( 826-15 ) (826-15)
від 06.07.99 N 826-ХIУ та
який набрав чинності 06.01.2000 р. (далі - Уніфікований закон), та
п.5) ст. 3 Закону України "Про обіг векселів в Україні"
( 2374-14 ) (2374-14)
від 05.04.2001 р. (зі змінами і доповненнями), Позивач
нарахував Відповідачу відсотки в розмірі шести, виходячи з розміру
облікової ставки НБУ від дати настання строку платежу простого
векселя № 7432606301482 на день подання позову, що складає суму в
розмірі 5274,89 грн., а також суму інфляційних у розмірі 6177,54
грн., відповідно до ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно із
Розрахунком ціни позову. В обгрунтування позову позивач послався
на ст.ст. 48,70,75-78 Уніфікованого закону про переказні векселі
та прості векселі, ст. 3 Закону України "Про обіг векселів в
Україні" ( 2374-14 ) (2374-14)
, ст.ст. 526,536,599,612,625 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
від 16.01.2003 р., ст.ст. 193,231 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
.
13.02.2007 р. (вх. №2304) відповідач надав суду відзив на
позов (а.с. 25-27), в якому просив зупинити провадження з цієї
справи до розгляду справи №9/349/05 у Вищому господарському суді
України, оскільки позивач відмовився отримати вексель і подав
позов до господарського суду Миколаївської області (справа
№9/349/05), в якому вимагав сплатити 343196,87 грн. грошовими
коштами. Рішенням господарського суду Миколаївської області від
31.01.2006 р. зі справи №9/349/05 у позові було відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
06.06.2006 р. вказане рішення залишено без змін, але позивач подав
касаційні скарги до Вищого господарського суду України та
Верховного суду України. Отже, на думку відповідача, позивач
намагається стягнути з нього двічі одну й ту ж суму заборгованості
за одним і тим же договором.
21.02.2007 р. (вх. №2847) відповідач надав суду доповнення до
відзиву на позов (а.с. 52-53), в якому, на підставі п.4 ст. 81 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, просив залишити позов без розгляду, оскільки
ст.ст. 70,75-78 Уніфікованого закону про переказні векселі та
прості векселі не мають нічого спільного з суттю заявленого позову
і тому Відповідач вважає посилання на них в позовній заяві
безпідставним та необгрунтованим. В той же час, Позивач не
пред'являв вексель Відповідачу, як це передбачено ч.2 ст. 23 УВЗ,
а лише повідомив про намір пред'явити його для оплати, що
підтверджується листом Позивача №10/407 від 30.10.2006 р.. В
позові Позивач вказує про відмову Відповідача в оплаті веселю, але
не наводить жодного належного доказу в підтвердження своїх
аргументів. Натомість, ч.1 ст. 44 УВЗ передбачає, що відмова у
платежі повинна бути підтверджена протестом - офіційним
засвідченням вимоги платежу і його неодержання. В разі відмови в
протесті, Позивач мав би надати суду документ (акт), який мав би
засвідчити, що по векселю своєчасно виконані всі встановлені
законом дії для збереження по цьому векселю сили вексельного
права. На повідомлення Позивача про намір пред'явити вексель,
Відповідач листом №924 від 21.11.2006 р. пояснив, що, відповідно
до УВЗ, представлення векселя до платежу це належна вимога в
платежу по векселю. Враховуючи, що вексель було видано на
визначену дату, згідно ст. 38 УВЗ, Позивач повинен пред'явити
вексель до оплати у встановлені законом строки. Позивач міг
скористатися послугами розрахункової палати, функції якої виконує
банківська установа, в якій знаходиться поточний рахунок
Відповідача. Пред'явлення векселя в рахункову палату рівнозначно
пред'явлення його до оплати. Таким чином, Позивач не виконав
вимоги закону: не пред'явив належним чином вексель до оплати, не
зробив відмітку на векселі про відмову у платежі, не оформив акт
пред'явлення векселю до платежу і, головне, не звернувся до
банківської установи по стягненню суми за векселем, яка була б ним
одержана, згідно "Положення про розрахункові палати для
пред'явлення векселів до платежу", затвердженого постановою
Правління НБУ від 25 вересня 2001 р. N 403 ( z0934-01 ) (z0934-01)
і
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 листопада 2001 р.
за N 934/6125.
22.02.2007 р. (вх. №2982) позивач надав суду додаткові
письмові пояснення щодо відзиву відповідача (а.с. 56), в яких
зазначив, що 25.01.2007 р. колегія суддів Верховного суду України
прийняла ухвалу про відмову у порушенні касаційного провадження з
перегляду ухвали Вищого господарського суду України від 17.11.2006
р. у справі №9/349/05, тобто, на думку позивача, підстав для
зупинення провадження з цієї справи немає. Рішення господарського
суду Миколаївської області зі справи №9/349/05 повністю набуло
чинності. У відповідності із резолютивною частиною цього рішення
первісний позов задоволено частково, стягнуто з Відповідача
14676,83 грн. збитків від інфляції, 38405,56 грн. пені, 6224,36
грн. -3% річних, 593,07 грн. держмита, 17,40 грн. витрат на IТЗ
судового процесу, в іншій частині відмовлено; в задоволенні
зустрічного позову - відмовлено.
22.02.2007 р. судом до справи залучені аналогічні попереднім
додаткові письмові пояснення позивача на відзив відповідача (а.с.
60-61).
03.03.2007 р. (вх. №3514) позивач надав суду додаткові
письмові пояснення щодо доповнення до відзиву відповідача разом із
заявою про забезпечення позову (а.с. 66-67), в яких він просив
задовольнити його позов; з метою забезпечення позову, згідно зі
ст.ст. 66-67 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, накласти арешт на майно, що
належить Відповідачеві, у розмірі суми позову, тобто 354649,30
грн., в зв'язку з довготривалим навмисним невиконанням
відповідачем основного боргового зобов'язання на суму 343196 грн.
87 коп., починаючи з вересня 2005 р., що знайшло своє відображення
та підтвердження у матеріалах справи № 9/349/05 та цієї справи №
3/15/07, оскільки неприйняття такої міри може ускладнити або
зробити неможливим виконання рішення господарського суду, та
зазначив, що сам відповідач посилається на статті Уніфікованого
закону. Враховуючи п.3) ст. 2 Закону України "Про обіг векселів в
Україні" ( 2374-14 ) (2374-14)
від 05.04.2001 р. (із змінами і
доповненнями), посилання відповідача на ч.1 ст. 44 Уніфікованого
закону в контексті підтвердження відмови у платежі протестом
спростовуються причинами пропуску Позивачем строку для здійснення
такого протесту, в зв'язку з хворобою відповідального працівника -
юрисконсульта та необхідністю виконання процедури отримання самого
векселя з депозиту у приватного нотаріуса Машкової С.М. в м.
Миколаєві. Враховуючи ст. 38 Уніфікованого закону, ст. 7 Закону
України "Про обіг векселів в Україні" ( 2374-14 ) (2374-14)
, "Положення про
розрахункові палати для пред'явлення векселів до платежу",
затвердженого постановою Правління НБУ від 25 вересня 2001 р. N
403 ( z0934-01 ) (z0934-01)
та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
5 листопада 2001 р. за N 934/6125, п.4 Глави 1 "Подання
векселедержателями повідомлення до розрахункової палати про намір
пред'явити вексель до платежу" РОЗДIЛУ II "Порядок звернення
векселедержателів до розрахункових палат", позивач був позбавлений
права звернутись і до Розрахункової палати, оскільки пропустив
строки для такого звернення, тому Позивач скористався своїм правом
на пред'явлення вимоги до векселедавця. Відповідно до ст. 78
Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі,
відповідач, який емітував простий вексель № 7432606301482
(векселедавець), зобов'язаний так само, як акцептант за переказним
векселем. Тому Позивач на законній підставі пред'явив відповідачу
позовну вимогу на суму вказаного векселя. За відповідачем
зберігається обов'язок здійснити платіж суми простого векселя на
користь Позивача - векселедержателя простого векселя незалежно від
факту наявності чи відсутності протесту цього векселя. Такі
висновки підтверджуються судовою практикою, наприклад, в постанові
Вищого господарського суду України від 21.02.2006 р. у справі N
21/182-7/432. Також, інформаційним листом Вищого господарського
суду України від 22.12.2004 р. N01-8/3292 ( v3292600-04 ) (v3292600-04)
"Про
практику Верховного Суду України у справах зі спорів, пов'язаних
із застосуванням законодавства про вексельний обіг" з метою
забезпечення правильного та однакового застосування законодавства
у справах зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про
вексельний обіг, доведено до відома постанови Верховного суду
України у відповідних справах, наприклад, згідно додатку - 5) від
05.10.2004 р. у справі №34/426-а-31/303 та інших постанов. Між
сторонами до винесення рішення господарського суду Миколаївської
області у справі № 9/349/05, згідно із ст. 4 Закону України "Про
обіг векселів в Україні" ( 2374-14 ) (2374-14)
, у разі видачі (передачі)
векселя, відповідно до договору субпідряду від 02.08.2004 р. №16
на виконання робіт по монтажу КВПіА, припинились грошові
зобов'язання щодо платежу основного боргу за договором та виникли
грошові зобов'язання щодо платежу за векселем, про що зазначено в
рішенні у справі № 9/349/05, оскільки відповідачем було покладено
в депозит нотаріусу Машковій С.М. в м. Миколаїв на ім'я Позивача
простий вексель № 7432606301482 на суму основного боргу у розмірі
343 196,87 грн. зі строком платежу - 30 жовтня 2006 р., в порядку
ст. 537 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. Позивач вважає, що вексельне
зобов'язання Відповідача щодо сплати основного боргу Позивачу може
вважатися виконаним лише після підтвердження погашення переданого
у депозит векселя. На момент подачі позовної заяви Позивача та
додаткових пояснень будь-яких свідчень про погашення векселя на
суму основного боргу Відповідачем надано не було, тобто останнім
неналежно виконано свої зобов'язання. Тієї ж думки дотримується
Вищий господарський суд України у своїй судовій практиці стосовно
застосування векселя для припинення зобов'язань (наприклад,
постанова ВГСУ від 12.02.02 р. №2/541). Позивач отримав 24.01.06р.
звернення приватного нотаріуса Машкової С.М. Миколаївського
нотаріального округа Міністерства юстиції України, лист від
19.01.06р. за №45, в якому повідомлялось ЗАТ
"Променергоавтоматика" СДКП "Промавтоматика"№ 436 про прийняття в
депозит цінного паперу - простого векселю від Відповідача - ВАТ
"Миколаївпромсантехмонтаж"зі строком платежу за векселем - 30
жовтня 2006 року, при цьому, посилаючись на договір № 16 від
02.08.2004 р.. Головний бухгалтер Позивача Богатир О.М. була
відряджена до м. Миколаєва 16.11.06 р. для отримання простого
векселя № 7432606301482 з депозиту у нотаріуса на суму 343196,87
грн. та для наступного пред'явлення його до оплати відповідачу.
Згідно телефонних переговорів 30 жовтня, 03, 06, 10, 13, 14
листопада 2006 р. (про що є роздруківки компанії "Укртелеком") з
головним бухгалтером Данилевською А.I. та юрисконсультом
відповідача, було домовлено, що саме 16.11.06 р. відповідач
безумовно прийме простий вексель № 7432606301482 до оплати, при
цьому, це питання було позитивно обговорено головним бухгалтером
відповідача з директором відповідача. Також, Позивачем були
підготовлені від 30.10.2006 р. та відправлені спочатку факсом для
відповідача лист № 10/407 про пред'явлення векселя до оплати, лист
№ 04/428 про банківські реквізити позивача в адрес головному
бухгалтеру відповідача, крім того, була надана відповідачу
довіреність від 30.10.06р. № 10/413 на представника Позивача -
Богатир О.М. на право представлення інтересів Позивача при
отриманні цінного паперу - простого векселя від нотаріуса та
представлення інтересів у відповідача відносно пред'явлення
векселя для платежу, підписання акту прийому-передачі векселя,
вчинення всіх інших необхідних дій. Але в м. Миколаєві головний
бухгалтер відповідача відмовилась прийняти головного бухгалтера
Позивача для складання й наступного підписання акту
приймання-передачі простого векселя № 7432606301482 і провела її
для вирішення питання до юрисконсульта відповідача; останній
відповів, що відповідач не збирається приймати у Позивача для
оплати простий вексель № 7432606301482, оскільки чекає рішення
Верховного суду України по справі № 9/349/05. Відповідач фактично
відмовив Позивачу в оплаті простого векселя № 7432606301482 на
суму 343196,87 грн., про що свідчить лист вих. № 924 від
21.11.06р., направлений Позивачу та отриманий останнім 08.12.06р.
за вх. № 99, в якому відповідач посилається на пропуск Позивачем
строку пред'явлення векселя до платежу, не оформлення Позивачем
акту пред'явлення векселя до платежу та радить Позивачу
скористатися послугами розрахункової палати без уточнення
конкретного банку. Вексель був отриманий з депозиту у нотаріуса на
підставі комплекту копій реєстраційних документів Позивача, листа
від 30.10.06 р. № 10/407 та нотаріально засвідченої довіреності
від 10.11.2006 р. на Богатир О.М. представляти інтереси Позивача з
усіх без винятку питань, пов'язаних з отриманням цінного паперу -
простого векселя від нотаріуса. Розписка в отриманні простого
векселя № 7432606301482 представником Позивача - Богатир О.М. була
здійснена на примірнику листа від 30.10.06 р. № 10/407, залишеного
у нотаріуса.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
12.03.2007 р. (підписаним суддею Смородіновою О.Г. 20.03.2007 р.)
з цієї справи у задоволенні позову Сєвєродонецького ДП
"Промавтоматика" №436 ЗАТ "Променергоавтоматика" відмовлено (а.с.
109-113). Таке рішення суд мотивував тим, що, згідно зі ст. 4
Закону України "Про обіг векселів в Україні" ( 2374-14 ) (2374-14)
, видавати
переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового
боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані
послуги. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у
векселі як трасат, або векселедавець простого векселя, повинна
мати перед трасантом та/або особою, якій, чи за наказом якої,
повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути
не меншою, ніж сума платежу за векселем. Умова щодо проведення
розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у
відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі
видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються
грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають
грошові зобов'язання щодо платежу за векселем. Особи, винні в
порушенні вимог цієї статті, несуть відповідальність згідно з
законом. Отже, як вказав суд, по даним спірним правовідносинам
принцип товарності векселя дотримано сторонами. До правовідносин,
пов'язаних із розрахунками за векселями, застосовується норми
вексельного законодавства. Відповідно правил ст.ст. 70,77,78
Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі,
позовні вимоги до акцептанта переказного (платнику по простому
векселю) погашаються із закінченням трьох років, які обчисляються
від дати настання строку платежу. Таким чином, перебіг позовної
давності починається з моменту, коли особа дізналась чи могла
дізнатися про порушення свого права. Iз ситуації, яка склалась по
спірним правовідносинам, суд вбачив, що, виходячи з наведеного та
зі змісту ст.ст. 38,44 Уніфікованого Закону, вексельні
зобов'язання порушив не векселедавець, а векселедержатель, тому
право останнього вважати порушеним не можна. Згідно зі ст. 38
Уніфікованого Закону, держатель переказного векселя зі строком
платежу на визначений день або у визначений строк від дати
складення чи від пред'явлення повинен пред'явити вексель для
платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох
наступних робочих днів. Пред'явлення переказного векселя в
розрахункову палату є рівнозначним пред'явленню для платежу.
Пред'явлення векселя до платежу повинно відбуватися у місці
платежу, зазначеному в векселі. Пред'явлення векселя до сплати
може оформлюватися актом пред'явлення векселя до платежу, який
підписується векселедавцем та векселедержателем. Акт, при цьому,
складається у довільній формі. Крім того, кожний векселедержатель
має право в строк платежу по векселю пред'явити вексель в
розрахункову палату. Таким чином, з матеріалів справи суд вбачив,
що векселедержатель, по-перше, пропустив строк акцепту, по-друге,
взагалі звернувся до векселедавця щодо оплати по векселю не в
установленій формі, а саме з пропозицією оплати, що також витікає
зі змісту листа позивача №924 від 21.11.06р.. Відповідно до
ч.ч.1,2,3 ст. 44 Уніфікованого Закону, відмова в акцепті або у
платежі повинна бути підтверджена засвідченим автентичним
документом (протест у неакцепті або у неплатежі). Протест в
неакцепті повинен бути здійснений протягом строку, визначеного для
пред'явлення для акцепту. Якщо у випадку, передбаченому у першому
абзаці ст. 24, перше пред'явлення мало місце в останній день
строку, то протест ще може бути здійснений наступного дня. Протест
у неплатежі за переказним векселем, який підлягає оплаті на
визначену дату або у визначеній строк від дати складання чи від
пред'явлення, повинен бути здійснений в один із двох робочих днів,
які настають за днем, у який вексель підлягає оплаті. Якщо йдеться
про вексель зі строком платежу за пред'явленням, то протест
повинен бути здійснений у порядку для здійснення протесту у
неакцепті, вказаному у попередньому абзаці. В матеріалах справи є
в наявності постанова Сєвєродонецької державної нотаріальної
контори про відмову позивачу у вчиненні протесту простого векселя
№ 7432606301482. Причина відмови - пропущений строк для вчинення
протесту (оскільки звернення відбулось 21.11.06р.). Хвороба
відповідного працівника позивача не може виступати в даному
випадку поважною причиною, яка спростовує пропуск
векселедержателем строку на пред'явлення векселя до платежу.
Посилання позивача в додаткових поясненнях на ст. 78 Уніфікованого
Закону та постанови Вищого господарського суду і Верховного суду
України не регулюють спірні відносини між сторонами, а, отже, не
прийняті судом до уваги при розгляді даної справи, оскільки не
зачіпають суті спірних правовідносин. Щодо прохання позивача
забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно відповідача,
то суд зазначив, що воно не підлягає задоволенню, оскільки,
по-перше, заявлено без мотивації, а, по-друге, є безпідставним. В
обгрунтування рішення суд також послався на ст. 163 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, ст. 221 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Не погоджуючись зі вказаним рішенням, позивач звернувся до
Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою,
в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні
вимоги задовольнити, з тих же підстав, що були викладені ним у
позові та додаткових письмових поясненнях, а також, враховуючи те,
що з боку відповідача його зобов'язання не виконано належним
чином, а значить не припинено. До простих векселів, згідно ст. 77
Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, ст.
23 Уніфікованого закону, в тому числі її друга частина, на яку
опирається відповідач та суддя в оскаржуваному рішенні відносно
порядку пред'явлення векселів, не застосовується та відноситься до
строку пред'явлення переказних векселів, а тому посилання на ч.2
ст. 23 Уніфікованого закону є безпідставним та необгрунтованим. В
першому засіданні суду - 13.02.2007 р. представником відповідача
була підтверджена та визнана сума осн овного боргу за простим -
векселем № 7432606301482, про що повинно бути зазначено у
протоколі судового засідання. Можливість звернення
векселедержателя до розрахункової палати у чітко визначені строки
є правом, а не обов'язком векселедержателя - Позивача, що
підтверджується судом в оскаржуваному рішенні, як і можливість
оформлення пред'явлення векселя актом. Судом не застосовано
положень ст.ст. 70,77,78 Уніфікованого закону при винесенні
рішення з цієї справи. Позивач стверджує, що відповідач, в момент
пред'явлення йому 16.11.06р. уповноваженим представником
Позивача - Богатир О.М. простого векселя № 7432606301482 до
оплати, згідно із листом № 10/407 про пред'явлення векселя до
оплати, фактично відмовився від складання й підписання акту
приймання-передачі простого векселя № 7432606301482 і наступної
оплати цього векселя та потім підтвердив це письмово листом за
вих. № 924 від 21.11.06р.. Статті 38,44 Уніфікованого закону, на
які посилається в оскаржуваному рішенні суддя, відносяться до
оформлення у нотаріальному порядку офіційного протесту векселя для
наступного отримання без судового звернення виконавчого напису
нотаріуса, який є виконавчим документом для відповідного стягнення
суми боргу з відповідача через органи державної виконавчої служби.
Посилання суду в оскаржуваному рішенні на звернення щодо оплати
векселя не в установленій формі є спірним, оскільки позивачу
невідома офіційно встановлена форма письмового звернення в таких
випадках та і суддя в оскаржуваному рішенні не приводить
нормативний акт, яким така форма затверджена.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від
17.05.2007 р. відновлено позивачу процесуальний строк для подання
апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до
розгляду на 12.06.2007 р. о 15:30, про що учасники процесу,
відповідно до вимог ст. 98 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, були
повідомлені належним чином.
18.05.2007 р. (вх. №1578 Д1) відповідач надав суду
апеляційної інстанції письмове пояснення по суті апеляційної
скарги, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні клопотання
про поновлення пропущеного процесуального строку подання
апеляційної скарги, залишити без розгляду та повернути апеляційну
скаргу, у зв'язку з тим, що апеляційна скарга підписана особою,
яка не мала права її підписувати, та по причині пропуску
скаржником строку для апеляційного оскарження рішення. Крім того,
відповідач зазначив, що, враховуючи вимоги ст. 93 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Iнструкції з діловодства в господарських судах
України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду
України від 10.12.2002 р. N75, посилання позивача на несвоєчасне
отримання ним рішення не може бути прийнято апеляційним судом до
уваги, оскільки належним чином оформлена відмітка канцелярії суду
на зворотній сторінці рішення з достовірністю свідчить про
дотримання вимог ст. 87 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо надіслання
сторонам судового рішення 22.03.2007 р., у дводенний строк з
моменту його підписання суддею. Апеляційна скарга подана
27.04.2007 р., тобто строк подання скарги скаржником пропущений.
Подання скаржником апеляційної скарги після закінчення строку,
встановленого ч.2 ст. 93 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, виключає перегляд
рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.
Скаржник не надав належних доказів пропуску процесуального строку
з поважних причин, тому апеляційний суд повинен відмовити у
задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального
строку та повернути апеляційну скаргу з підстав, передбачених ч.1
ст. 97 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у зв'язку з пропуском скаржником
строку для апеляційного оскарження рішення, і винести з цього
приводу відповідну ухвалу. Позовна заява та інші процесуальні
документи скаржника по справі підписані та подані директором ДП
Кубишкіним А.Г., а апеляційна скарга підписана та подана т.в.о.
директора ДП Лакуріним В.Я., але жодних доказів, які б
підтверджували його повноваження (відповідного наказу про
призначення виконуючим обов'язки керівника, рішення засновника ДП
(ЗАТ "Променергоавтоматика"), виписки зі Статуту, тощо),
скаржником не надано, що викликало у відповідача сумніви у
наявності в особи, яка підписала скаргу, права на її підписання.
Відповідач вважає, що апеляційну скаргу підписала особа, яка не
мала такого права, і позивач не надав доказів, які б
підтверджували повноваження виконуючого обов'язки керівника. Таким
чином, подання апеляційної скарги особою, яка не має права на її
підписання та подання, унеможливлює розгляд скарги і вона підлягає
поверненню, згідно п.1 ч.1 ст. 97 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Згідно
з ч.1 ст. 99 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, в апеляційній інстанції справи
переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції
з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
. На підставі ст. 63 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, позовна заява
підлягає поверненню, якщо вона не відповідає вимогам ст. 54 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до якої така заява підписується
повноважною посадовою особою позивача або його представником.
12.06.2007 р. відповідач надав суду відзив на скаргу, в якому
просив залишити її без задоволення.
Оскільки представники сторін не заявили клопотань про
технічну фіксацію судового засідання, така фіксація, відповідно до
ст. 81-1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не здійснювалась, але вівся
протокол судового засідання.
Представник скаржника (позивача) в усних поясненнях наданих
апеляційному суду в судовому засіданні 12.06.2007 р. підтримав
скаргу і просив її задовольнити на викладених у ній підставах.
Представник відповідача в усних поясненнях наданих
апеляційному суду в судовому засіданні 12.06.2007 р. просив
відмовити у задоволенні скарги та залишити рішення без змін.
Відповідно до ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в судовому
засіданні оголошувалась перерва з 12.06.2007 р. до 21.06.2007 р. о
10:00.
Після перерви представники сторін в судове засідання не
з'явились і судова колегія прийняла рішення про закінчення
розгляду справи за їх відсутністю.
Згідно ст. 85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в судовому засіданні
21.06.2007 р. оголошувались лише вступна та резолютивна частини
судової постанови.
Заслухавши усні пояснення представників сторін, ознайомившись
з доводами апеляційної скарги та запереченнями на неї, дослідивши
обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у них докази,
відповідність викладеним в рішенні висновкам цим обставинам і
доказам, а також перевіривши додержання та правильність
застосування судом першої інстанції норм матеріального та
процесуального права, судова колегія дійшла до висновку, що
апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як свідчать матеріали справи і ці обставини встановив та
повністю дослідив місцевий суд, між позивачем та відповідачем було
укладено договір субпідряду від 02.08.2004 р. № 16 (далі -
договір), відповідно до умов якого позивач взяв на себе
зобов'язання виконати для відповідача підрядні роботи, а
останній - оплати їх векселями (а.с. 10-13).
З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав умови
договору, тобто виконав роботи, і цю обставину визнають обидві
сторони.
На виконання умов договору щодо оплати робіт, відповідач
видав позивачу 16.12.2005 р. простий вексель № 7432606301482 на
суму 343196,87 грн. зі строком платежу 30.10.2006 р. (а.с. 9). Ця
обставина також визнається і не оспорюється обома сторонами.
З викладеного вбачається, що: по-перше, у відповідача
існувала реальна заборгованість за договором; по-друге, відповідач
видав вексель позивачу за фактично виконані роботи; по-третє,
такий вид розрахунку було передбачено умовами договору, тобто
вексель було видано у відповідності до вимог Закону України "Про
обіг векселів в Україні" ( 2374-14 ) (2374-14)
.
Як вірно зазначив місцевий суд, до правовідносин, пов'язаних
із розрахунками за векселями, застосовуються норми вексельного
законодавства. Згідно цих нормативних актів, в тому числі Закону
України "Про обіг векселів в Україні" ( 2374-14 ) (2374-14)
, у разі видачі
векселя, припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за
договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за
векселем.
Згідно зі ст. 38 Уніфікованого Закону, держатель переказного
векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений
строк від дати складення чи від пред'явлення повинен пред'явити
вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в
один із двох наступних робочих днів. Пред'явлення переказного
векселя в розрахункову палату є рівнозначним пред'явленню для
платежу. Пред'явлення векселя до платежу повинно відбуватися у
місці платежу, зазначеному в векселі. Пред'явлення векселя до
сплати може оформлюватися актом пред'явлення векселя до платежу,
який складається у довільній формі та підписується векселедавцем
та векселедержателем.
Згідно вищезазначеного Закону, на прості векселя
розповсюджуються правила щодо переказних векселів.
Як свідчать матеріали справи і цю обставину визнав позивач,
як у суді першої, так і апеляційної інстанції, він не пред'явив
відповідачу зазначений вексель до оплати у встановлений строк -
30.10.2006 р., тобто порушив приписи законодавства щодо порядку та
строків пред'явлення до платежу простого векселя із зазначеним
строком платежу.
Посилання позивача на те, що вексель не було своєчасно
пред'явлено до оплати, у зв'язку з хворобою його представника,
який відповідав за пред'явлення векселя, не можуть бути прийняті
до уваги, оскільки хвороба одного працівника юридичної особи не
позбавляє її можливості доручити ці обов'язки іншому працівнику і
не звільняє його від додержання вимог закону.
З матеріалів справи вбачається, що позивач лише 16.11.2006 р.
звернувся до відповідача з листом, в якому зазначив, що має намір
пред'явити вексель до оплати (а.с. 18).
Представник позивача при розгляді апеляційної скарги визнав,
що 16.11.2006 р. вексель фактично не пред'являвся відповідачу, а
їх представник лише передав відповідачу вищезазначений лист.
З викладеного вбачається, що і через 15 днів після настання
строку платежу позивач також не пред'явив вексель, як то вимагає
закон, а лише попередив про намір його пред'явити, що не
передбачено чинним вексельним законодавством і є порушенням його
приписів та не породжувало у відповідача обов'язку здійснити
оплату за векселем.
За таких обставин, посилання скаржника на те, що відповідач
фактично відмовив йому в оплаті векселя, є хибними і обгрунтовано
не прийняті місцевим судом до уваги. Лист відповідача за вих. №
924 від 21.11.06р. також не може бути доказом відмови відповідача
від сплати векселя, оскільки такої відмови в ньому не міститься.
Згідно ст. 44 Уніфікованого Закону, відмова в акцепті або у
платежі повинна бути підтверджена засвідченим автентичним
документом (протест у неакцепті або у неплатежі). Протест в
неакцепті повинен бути здійснений протягом строку, визначеного для
пред'явлення для акцепту. Якщо у випадку, передбаченому у першому
абз. ст. 24, перше пред'явлення мало місце в останній день строку,
то протест ще може бути здійснений наступного дня. Протест у
неплатежі за переказним векселем, який підлягає оплаті на
визначену дату або у визначеній строк від дати складання чи від
пред'явлення, повинен бути здійснений в один із двох робочих днів,
які настають за днем, в який вексель підлягає оплаті.
Відповідно правил ст.ст. 70,77,78 Уніфікованого Закону про
переказні векселі та прості векселі, позовні вимоги до акцептанта
переказного / платника по простому векселю погашаються із
закінченням трьох років, які обчисляються від дати настання строку
платежу. Перебіг позовної давності починається з моменту, коли
особа дізналась чи могла дізнатися про порушення свого права,
тобто для пред'явлення позову необхідна наявність факту порушення
платником за векселем.
Проте, як зазначалось вище, вексель не було своєчасно
пред'явлено до оплати з вини позивача і, відповідно, місцевий суд
дійшов обгрунтованого висновку, що не можна вважати, що права
позивача (держателя векселя) в даній конкретній ситуації було
порушено відповідачем.
З наявної у матеріалах справи постанови Сєвєродонецької
державної нотаріальної контори вбачається, що позивачу відмовлено
у вчиненні протесту простого векселя № 7432606301482. При цьому,
причиною відмови зазначено, що пропущений строк для вчинення
протесту (звернувся 21.11.06р.).
За таких обставин, тобто при відсутності зі сторони
відповідача відмови від оплати векселю, та, враховуючи, що
позивачем вексель відповідачу не було пред'явлено, а для вчинення
протесту строк пропущено, посилання скаржника на дотримання ним
трирічного строку позовної давності не може прийматись до уваги,
оскільки цей строк рахується з моменту порушення права
відповідачем, а відповідач, як встановлено вище, такого порушення
не допускав.
Відповідно до ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, підприємства,
установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які
здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи
і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької
діяльності, мають право звертатися до господарського суду, згідно
з встановленою підвідомчістю господарських справ, за захистом
своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом
інтересів, тобто право на звернення з позовом (у матеріальному
розумінні) виникає при наявності порушення права або інтересів
позивача іншою особою.
За таких обставин, судова колегія вважає, що місцевий суд
повно та всебічно, дослідивши фактичні обставини та наявні у
матеріалах справи докази, дійшов обгрунтованого висновку, що
позивач пропустив зі своєї вини строк для пред'явлення векселя до
оплати та його опротестування і, відповідно, в нього немає
правових підстав для пред'явлення цього позову (у матеріальному
розумінні), оскільки не можна вважати, що відповідач будь-яким
чином порушив права позивача.
Відповідно до ст. 104 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, підставами для
скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування
обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин,
що мають значення для справи, які місцевий господарський суд
визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у
рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4)
порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм
процесуального права може бути підставою для скасування або зміни
рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття
неправильного рішення.
Наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи фактично
повторюють його позовні вимоги та доводи, викладені у позові,
яким, як зазначалось вище, місцевий суд дав належну оцінку та
вмотивовано визнав їх необгрунтованими. При цьому, зазначені у
скарзі доводи, на думку судової колегії, не спростовують висновки
місцевого суду та не доводять допущення порушення ним норм
матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути
підставою для скасування судового рішення.
Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення місцевого
суду та допущення ним порушень норм матеріального та
процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною
інстанцією необгрунтованими та безпідставними, скаржник не навів.
Перевіряючи, згідно приписів ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
законність і обгрунтованість рішення місцевого суду в повному
обсязі, тобто не тільки на підставах, викладених в апеляційній
скарзі, судова колегія не встановила будь - яких порушень норм
матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і
вважає, що зроблені місцевим судом висновки відповідають фактичним
обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного
законодавства.
З огляду на викладене, судова колегія не вбачає будь-яких,
передбачених ст. 104 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, правових підстав для
скасування рішення місцевого суду.
Керуючись ст.ст. 99,101-105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія
суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Сєвєродонецького ДП "Промавтоматика" №436
ЗАТ "Променергоавтоматика" (м. Сєвєродонецьк Луганської області) -
залишити без задоволення, а рішення господарського суду
Миколаївської області від 12.03.2007 р. у справі №3/15/07 - без
змін.
Постанова, згідно ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, набуває
законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у
касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий: Мирошниченко М. А.
Судді: Бєляновський В. В.
Шевченко В. В.
Постанову підписано 21.06.2007 р.