5/700пд Про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок - 25.03.2008 Прийняття

Прокурор м.Стаханова Луганської області в інтересах держави в особі Стахановської міської ради, м.Стаханов Луганської області звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до суб"єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, м.Стаханов Луганської області про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки від 13.08.2004 №504 загальною площею 0, 0149 га та від 13.08.2004 №505 загальною площею 0,0127 га.

Рішенням господарського суду Луганської області від 18.01.2008 позов задоволений повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду від 18.01.2008 суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_2, м.Стаханов Луганської області звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи, які мають суттєве значення для її вирішення, та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 11.02.2008 відповідно до ст. 28 Закону України "Про судоустрій України" для розгляду апеляційної скарги суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, м.Стаханов Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 18.01.2008 по справі №5/700пд призначена судова колегія у складі: Єжова С.С.- суддя -головуючий, Бойченко К.І.- суддя, Журавльова Л.І.-суддя.

Позивач запереченням №199 від 04.03.2008 вимоги апеляційної скарги відхилив, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ст. 99 ч.2 Господарського процесуального кодексу України).

Представником позивача подано заяву №245 від 24.03.2008 про відкладення розгляду справи, яку судова колегія вважає необґрунтованою, оскільки знаходження працівника в черговій відпустці не є підставою для відкладення розгляду справи, враховуючи приписи ст.ст. 21 та 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши прокурора та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Правовідносини сторін у даній справі регулюються Земельним кодексом України (2768-14) , Законом України "Про оренду землі" (161-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , Господарським кодексом України (436-15) та іншими законодавчими актами України.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає способи захисту цивільних прав та інтересів, до яких віднесено і визнання правочину недійсним.

Стаття 202 Цивільного кодексу України надає поняття та види правочинів і визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, до яких віднесено форму правочину, яка повинна відповідати приписам чинного законодавства.

Підставою здійснення правочину у вигляді укладення між позивачем та відповідачем договорів оренди земельної ділянки №504 та №505 від 13.08.2004 є рішення Стаханівської міської ради №374/6 від 04.07.2003 та №617 від 02.07.2004.

Пункт 3 ст. 78 Земельного кодексу України визначає, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Пунктом 1 ст. 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю.

Згідно ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення питань по використанню землі віднесено до компетенції місцевих рад.

Стаття 116 Земельного кодексу України визначає, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Повноваження органів місцевого самоврядування визначені ст. 122 Земельного кодексу України.

Стаття 6 Закону України "Про оренду землі" визначає, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , Господарським кодексом України (436-15) , цим та іншими законами України та договором оренди землі.

Прокурор м.Стаханова Луганської області 20.11.2007 звернувся з позовом про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки від 13.08.2004 року № 504 загальною площею 0,0149 га та від 13.08.2004року №505 загальною площею 0,0127 га, укладених між Стахановською міською радою та ОСОБА_2.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилається на те, що договір оренди земельної ділянки від 13.08.2004 № 504 загальною площею 0,0149 га та договір оренди земельної ділянки від 13.08.2004 № 505 загальною площею 0,0127 га укладені на підставі рішень Стахановської міської ради, які визнані судом недійсними.

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як встановлено господарським судом Луганської області при розгляді даної справи і підтверджено матеріалами справи, рішенням господарського суду Луганської області від 19.04.2005 по справі №14/58н, яке набрало законної сили, рішення Стаханівської міської ради №374/6 від 04.07.2003 в частині надання в користування приватному підприємцю ОСОБА_2. земельної ділянки площею 0,0127 га та 0,0149 га в м.Стаханові по АДРЕСА_1, в районі ринку "Центральний" і рішення Стаханівської міської ради №617 від 02.07.2004 в частині продовження приватному підприємцю ОСОБА_2. строку оренди цих земельних ділянок на п'ять років визнано недійсними.

Згідно ст. 124 Конституції України, положень ст. 115 Господарського процесуального кодексу України та стаття 11. Закону України "Про судоустрій в Україні" (3018-14) щодо обов'язковості судових рішень передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, рішенням господарського суду Луганської області від 19.04.2005 по справі №14/58н визнано недійсними підстави укладення договорів оренди №504 від 13.08.2004 та №505 від 13.08.2004 земельних ділянок площею 0,0149 га та 0,0127 га відповідно, на підставі яких відповідач користувався цими земельними ділянками, що є підставою для визнання цих договорів недійсними.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що господарський суд обгрунтовано дійшов висновку про визнання договорів оренди землі від 13.08.2003 №504 та від 13.08.2004 №505, укладених між позивачем та відповідачем, недійсними.

Що стосується доводів заявника апеляційної скарги в частині відсутності порушень інтересів держави в особі Стаханівської міської ради і підстав звернення прокурора з даним позовом, то судова колегія вважає їх необґрунтованими, враховуючи наступне.

Стаття 29 Господарського процесуального кодексу України визначає право прокурора звертатися до господарського суду з позовами в інтересах держави в особі органу, вповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 (v003p710-99) прокурори та їх заступники вправі звертатися в суди з позовними заявами виключно в інтересах держави в особі органів державної влади або органів місцевого самоврядування, яким законом наданні повноваження органів виконавчої влади.

Згідно ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до делегованих повноважень виконавчих органів міських рад віднесено здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням та охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення.

Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад визначені главою 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) .

У ст. 12 Земельного кодексу України закріплені повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин.

Відповідно до вищевказаного рішення Конституційного Суду України прокурор самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому виявляється порушення інтересів держави або в чому існує загроза цим інтересам.

Враховуючи викладене, правовий статус позивача та його повноваження, судова колегія вважає, що прокурором відповідно до чинного законодавства визначені інтереси держави за даним позовом.

Що стосується інших доводів заявника апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не впливають на результат розгляду даної справи за даним предметом позову.

Таким чином, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 18.01.2008 по справі №5/700пд ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита відносяться на заявника апеляційної скарги - суб"єкта підприємницької діяльності -фізичну особу ОСОБА_1, м.Стаханов Луганської області.

У судовому засіданні за згодою прокурора та представника відповідача оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 85, 99, 101, п.1 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

1. Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, м.Стаханов Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 18.01.2008 по справі №5/700пд залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 18.01.2008 по справі №5/700пд -без змін.

Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.