10/194 Про розірвання контракту про сумісну інвестиційну діяльність, повернення інвестиційного внеску та відшкодування збитків - Текст документа

про розірвання контракту № 129/99 від 21.06.1999 р. про сумісну інвестиційну діяльність, повернення інвестиційного внеску на суму 3 148 500 грн., відшкодування 820 450, 15 грн. збитків (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а.с.47, Том 3)

За участю представників:

від позивача -Сковородько I.Ф. (представник, довіреність № 64 від 03.10.2007 р. в матеріалах справи, а.с.90, Том 3),

Шевченко В.В. (юрисконсульт, довіреність № 67 від 01.12.2006 р. в матеріалах справи, а.с.99, Том 2);

від відповідача - Бриндас Б.Ю. (представник, довіреність від 02.10.2007 р. без номера в матеріалах справи);

від третьої особи - не з"явився

Представникам сторін роз"яснено їх права й обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України (1798-12) . Заяв про відвід суддів не поступало.

Оскільки жодна зі сторін не заявляла клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України (1798-12) без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перегляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2008 р., 04.03.2008 р.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 04.01.2008 р. у справі № 10/194 (суддя Iвашкович I.В.) позов задоволено повністю за підставністю та доведеністю.

Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, з підстав неповного з"ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильного застосування норм матеріального права.

Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, зокрема, що господарським судом встановлено, що відповідач істотно порушує умови договору щодо забезпечення рентабельності виробництва не менше 20 %, проте умовами спірного контракту таке не передбачено; помилково суд першої інстанції вказує на невиплату дивідендів, однак їх виплата має проводитись не раніше отримання першого прибутку, а господарським судом не встановлено взагалі, чи був отриманий прибуток від спільної інвестиційної діяльності; інвестиційна діяльність не припинена та повинна здійснюватись до 01.01.2009 р., що не з"ясовано в процесі судового розгляду; безпідставно господарським судом стягнуто збитки без встановлення складу правопорушення, в т.ч. вини відповідача і ін.

У судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення з підстав, викладених у ньому.

У судовому засіданні оглянуто оригінал контракту № 129/99 від 21.06.1999 р. про сумісну інвестиційну діяльність і встановлено його відповідність копії, яка знаходиться в матеріалах справи (а.с.125-132, Том 3).

На виконання вимог як ухвали Господарського суду Закарпатської області від 28.12.2007 р. (а.с.120-121, Том 3), так і ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 04.08.2008 р. відповідач не представив оригіналу договору № 129/99 про інвестиційну діяльність, нотаріально посвідчена копія якого знаходиться в нього в розпорядженні.

Після судового засідання 04.03.2008 р. відповідачем подано клопотання (вх. № 1569) про призначення судово-технічної та почеркознавчої експертизи з метою встановлення факту укладення між сторонами поданого позивачем контракту № 129/99 від 21.06.1999 р. про сумісну інвестиційну діяльність, способу виготовлення його тексту та дати, нанесення на нього печатки та підписів, оскільки, як вважає скаржник, контракт є підробленим позивачем, умови останнього, на які посилається позивач у своїй позовній заяві як на підставу розірвання контракту відсутні в договорі.

Позивач заперечив проти заявленого клопотання.

Заслухавши думку представника позивача, розглянувше подане клопотання, суд апеляційної інстанції відмовляє в його задоволенні, оскільки, по-перше, головним завданням почеркозначої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, встановлення факту виконання рукопису в незвичних умовах або в незвичайному стані виконавця, навмисно зміненим почерком, з наслідуванням (імітацією) почерку іншої особи, визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо, почеркознавча експертиза не може встановити факт виникнення спірних правовідносин (укладення контракту № 129/99 від 21.06.1999 р. про сумісну інвестиційну діяльність, на що покликається відповідач). Неприпустимо ставити перед судовим експертом правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про правову оцінку дій сторін; по-друге, дане клопотання не заявлялося в суді першої інстанції, директор ТзОВ "Яблуко" не ставив під сумнів свій підпис на контракті.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 21.06.1999 р. між ЗАТ "Ужгородська швейна фабрика" (інвестор за договором, позивач у справі) і ТзОВ "Яблуко" (підприємство за договором, відповідач у справі) був укладений контракт № 129/99 про сумісну інвестиційну діяльність, за яким між сторонами досягнуто домовленість організувати сумісну інвестиційну діяльність з виробництва по переробці сільськогосподарської продукції (а.с.125-132, Том 3).

Відповідно до п.1.9 даного контракту останній вступає в силу з дати його підписання та діє до 30 квітня 2010 року.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.01.2008 р. у справі № 10/194 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ "Яблуко" - без задоволення.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Оскільки спірні правовідносини сторін виникли на підставі укладеного між ними контракту № 129/99 від 21.06.1999 р. про сумісну інвестиційну діяльність і продовжують існувати до теперішнього часу (термін дії контракту встановлений до 30 квітня 2010 року), то з врахуванням п.4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України (435-15) та п.4 Прикінцевих положень ГК України (436-15) до прав і обов"язків сторін за контрактом слід застосовувати їх положення.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України (436-15) майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.2 ст.651 ЦК України (435-15) договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Iстотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як вбачається з п.2.4 контракту, підприємство зобов"язувалося виконувати свої зобов"язання перед інвестором; не вчиняти дії, що суперечать цілям і завданням сумісної діяльності; активно здійснювати виконання завдань по реалізації діяльності та забезпечувати рентабельність виробництва не менше 20 %; організувати ведення окремого бухгалтерського обліку та звітності по операціях, пов"язаних зі здійсненням сумісної діяльності; вести окремий баланс і відображати всі операції на окремому рахунку, відкритому в банку; своєчасно та в повному обсязі проводити виплати дивідендів інвестору; надавати останньому щоквартально баланс сумісної діяльності, звіти й іншу документацію, пов"язану зі сумісною діяльністю.

За умовами контракту вищевказаним зобов'язанням підприємства кореспондують права інвестора, передбачені п.2.3 контрактом, зокрема, брати участь в управлінні справами сумісної діяльності в порядку, визначеному контрактом; брати участь у розподілі прибутку, отриманого від сумісної діяльності й отримувати його долю (дивіденди); контролювати діяльність підприємства з питань сумісної діяльності й одержувати будь-яку інформацію про цю діяльність; вимагати ведення окремого бухгалтерського обліку та звітності по операціях, пов'язаних з реалізацією цього контракту.

Передбачено право інвестора достроково вийти з сумісної діяльності у разі нерентабельності сумісного виробництва більше як шість місяців, а також у разі припинення надходжень дивідендів більше одного року, повернути у місячний термін весь інвестиційний внесок із відшкодуванням збитків в національній валюті чи придбані за рахунок інвестицій обладнання та інші матеріальні цінності.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, позивачем як інвестором за контрактом № 129/99 від 21.06.1999 р. повністю виконано його зобов'язання щодо інвестиційного внеску у сумісну діяльність. Так, доданими до справи документами, які не спростовані у встановленому порядку, підтверджено, що на виконання умов п.п.1.2, 2.2, 3.1 контракту № 129/99 від 21.06.1999 р. позивачем здійснено проплату виробничого обладнання та устаткування, придбаного на підставі контракту № 1/99 від 04.05.1999 р. Вказаний контракт № 1/99 від 04.05.1999 р. укладено між ТзОВ "Яблуко" (покупець), ЗАТ "Ужгородська швейна фабрика (платник), фірмою Кагл Шлїхтерле ГмбГ (Німеччина) (продавець) і фірмою Машїненгадел (Німеччина) (субпідрядник).

За умовами контракту № 1/99 від 04.05.1999 р. продавець зобов'язався продати, покупець - отримати, а платник -оплатити вартість обладнання та комплектуючих до нього за цінами та в асортименті згідно з специфікацією № 1, що є додатком № 1 до контракту № 1/99.

Факт повного виконання умов контракту № 1/99 підтверджується доданими до матеріалів справи копіями банківських документів (платіжні доручення 10.06.1999 р. від 23.12.1999 р., заява на акредитив від 18.06.1999 р.), згідно з якими ЗАТ "Ужгородська швейна фабрика" здійснено проплату фірмі Кагл Шліхтерле ГмбГ за обладнання та устаткування до нього. Окрім того, матеріали справи містять копії акту № 1 від 15.11.1999 р. приймання-передачі виконаних робіт по демонтажу, доставці, монтажу, наладці та запуску поставленого обладнання за контрактом № 1/99 від 04.05.1999 р. та акту приймання-передачі обладнання від 29.12.1999 р., що були оформлені між сторонами контракту № 1/99, та підтверджують повне виконання ними взятих на себе зобов'язань.

Iз документально підтверджених позивачем і не спростованих відповідачем обставин вбачається, що незважаючи на повне виконання позивачем своїх зобов'язань за інвестиційним контрактом № 129/99 від 21.06.1999 р. та передачу обумовленого контрактом інвестиційного внеску ним не було отримано очікуваного результату.

Зокрема, як зазначалось вище, метою укладення контракту № 129/99 є організація спільної діяльності по виробництву і переробці сільськогосподарської продукції з метою отримання прибутку від такої діяльності пропорційно розміру вкладу кожної з сторін.

Однак з часу укладення контракту № 129/99 та виконання позивачем свого зобов'язання щодо інвестиційного внеску останнім жодного разу не отримано очікуваних дивідендів, як це передбачено умовами п.4 контракту №129/99. Зазначене, зокрема, підтверджується довідкою №2 від 03.01.08 ЗАТ "Ужгородська швейна фабрика" за підписом заступника керівника та головного бухгалтера.

Окрім того, відповідачем не виконувались взяті на себе за умовами контракту № 129/99 зобов'язання щодо активного виконання завдань по реалізації сумісної діяльності та забезпечення рентабельності виробництва не менше 20 %, щодо щоквартального надання інвестору балансу сумісної діяльності, звітів і іншої документації, пов'язаної із сумісною діяльністю. Зокрема, лише за запитами позивача (додано копію листа № 402 від 09.06.2005 р.) відповідач супровідним листом № 249/01 від 25.04.2006 р. надав фінансову звітність за 2003, 2004, 2005 рр. (додано копії звітів про фінансові результати), яка свідчить про збиткову діяльність ТзОВ "Яблуко" та відсутність отриманого прибутку від виробничої діяльності.

Також доданою до матеріалів справи копією довідки № 005/Д/3 530-09 від 20.01.2003 р. ДПI у Закарпатській області "Про результати позапланової перевірки по питанню взаєморозрахунків ЗАТ "Ужгородська швейна фабрика" із ТзОВ "Яблуко" та дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.07.1999 р. по 01.07.2002 р." підтверджується, що за перевірений період за наявності прибутків дивідендів підприємство "Яблуко" ЗАТ"Ужгородська швейна фабрика" не виплачувало.

Як прослідковується з матеріалів справи, для забезпечення належного виконання своїх зобов'язань за інвестиційним контрактом № 129/99 в частині інвестиційного внеску у формі оплати виробничого обладнання та устаткування позивачем було укладено кредитний договір № I/В від 09.06.1999 р. з АКБ "Укрсоцбанк" в особі Закарпатської дирекції (додано копію). На підставі кредитного договору № 1/В від 09.06.1999 р. позивачеві відкрито позичковий рахунок для видачі валютного кредиту у сумі 1500 000 німецьких марок. Фактично оплату виробничого обладнання позивач здійснював за рахунок залучення вказаних кредитних коштів в іноземній валюті.

Відповідно до умов кредитного договору №1/В від 19.06.1999 р. позивачем було здійснено оплату відсотків за користування валютним кредитом на суму 813910,30 грн., що підтверджено доданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень за 1999, 2000 рр. Окрім того, позивачем понесено витрати, пов'язані з курсовою різницею по валютному кредиту на суму 6540,81 грн., що обгрунтовано доданим позивачем розрахунком. Таким чином, у зв'язку із користуванням валютним кредитом позивач поніс витрати на загальну суму 820 450, 15 грн.

Оскільки мало місце істотне порушення відповідачем контракту № 129/99, а саме: невиконання зобов"язань щодо забезпечення рентабельності виробництва не менше 20 %, щодо своєчасної та в повному обсязі виплати дивідендів позивачу і останній був позбавлений очікуваного результату сумісної діяльності, зокрема, отримання прибутку пропорційно розміру інвестиційного внеску, то як наслідок позивачем понесено збитки у вигляді прямих витрат у зв"язку зі сплатою відсотків за користування банківським кредитом, покриття яких позивач розраховував здійснювати за рахунок очікуваних від спільної діяльності дивідендів. Як зазначено вище, загальний розмір витрат позивача, пов"язаних зі сплатою відсотків по банківському кредиту в іноземній валюті, становить 820 450, 15 грн.

Крім того, умовами п.2.1 контракту № 129/99 передбачено право інвестора на повернення всього інвестиційного внеску з відшкодуванням збитків у національній валюті у разі припинення поступлень дивідендів на його рахунок більше одного року. Так як дивідендів від спільної діяльності позивач не отримував взагалі, то позовна вимога про повернення інвестиційного внеску на суму 3 148 500 грн., що відповідно до п.3.2 контракту в перерахунку в національну валюту еквівалентно 1 500 000 нім. марок, є обгрунтованою.

В силу ст.33 ГПК України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Як суду першої, так і суду апеляційної інстанції відповідачем не подано жодних доказів, які б спростували позовні вимоги.

Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необгрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.