ЛЬВIВСЬКИЙ АПЕЛЯЦIЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
19.06.07 Справа № 1/56-20/27 ( rs573747 ) (rs573747)
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
Головуючого судді Гнатюк Г.М.
Суддів: Кравчук Н.М.
Краєвська М.В.
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю "КВIК" від б// і б/д
на рішення Господарського суду Львівської області від
03.04.2007р.
у справі №1/56-20/27 ( rs573747 ) (rs573747)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КВIК",
м.Львів
до відповідача Львівського територіального будівельного
об"єднання "Львівбуд", м.Львів
про визнання недійсним договору
за участю представників сторін:
від позивача Корчик В.Я. -представник
від відповідача: Мастикаш Т.I. -представник
Учасникам судового процесу роз'яснено права і обов'язки,
передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Клопотання про
технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв
про відвід суддів не надходило.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Львівської області від
03.04.2007р. по справі №1/56-20/27 ( rs573747 ) (rs573747)
(суддя П.Т.Манюк )
відмовлено у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою
відповідальністю "КВIК", м.Львів до Львівського територіального
будівельного об"єднання "Львівбуд", м.Львів про визнання недійсним
договору купівлі-продажу не житлового приміщення по вул.Костюшка,5
у м.Львові.
Позивач не погоджується з даним рішенням, звернувся до
Львівського апеляційного господарського суду із апеляційною
скаргою про перегляд вищевказаного рішення в порядку апеляційного
провадження, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким
позовні вимоги задоволити, оскільки останнє прийняте при неповному
з'ясуванні всіх обставин по справі і з порушенням норм
матеріального та процесуального права.
Скаржник в засіданні суду повністю підтримує вимоги
апеляційної скарги і просить їх задоволити.
Відповідач в засідання суду явку свого представника
забезпечив, вимоги апеляційної скарги заперечує, рішення суду
першої інстанції вважає законним і правові підстави для його
скасування відсутні.
В ході перегляду оскаржуваного рішення суду за участю
представників сторін, на підставі наявних в справі матеріалів і
доказів з'ясовано:
Між сторонами по справі укладено договір купівлі-продажу не
житлового приміщення по вул.Костюшка,5 в м.Львові. Відповідно до
умов укладеного між сторонами договору продавець продав, а
покупець купив нежитлове приміщення площею 76,6 кв.м, яке складає
26/100 часток будівлі позначених у плані літерою А-3. Вартість
приміщення відповідно до договору становить 31251 грн.
Договір укладений сторонами із дотриманням вимог чинного
законодавства і посвідчений приватним нотаріусом.
Як вбачається із матеріалів справи договір укладений до
набрання чинності Цивільним Кодексом України і до спірних
правовідносин слід застосовувати вимоги Цивільного Кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
(1963р.).
Відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинного до 01.01.2004 року), недійсною є та угода, що не
відповідає вимогам закону.
Тобто, вимоги апеллянта викладені у апеляційній скарзі з
посиланням на норми Цивільного Кодексу України не можуть братись
судом до уваги.
Угода може бути визнана недійсною з підстав передбачених
законом. Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені
ст.48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, за якою недійсною визнається угода, що
не відповідає вимогам закону.
Як вбачається із матерілів справи, наявність обставин з якими
закон пов"язує визнання угод недійсними і настання відповідних
наслідків в даному випадку нема.
Посилання скаржника на приписи п.п. 8.6.1. п.8.6. ст.8 Закону
України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
,
відповідно до якого відчуження майна, що перебуває у податковій
заставі, повинно відбуватись за погодженням з податковим органом
не є актуальним в данному випадку для визнання недійсним договору
купівлі-продажу. Оскільки укладення представником юридичної особи
за наявності відповідних повноважень угоди про відчуження майна,
яке перебуває у податковій заставі, не означає недійсності
вказаної угоди, так як вказаний наслідок не випливає із приписів
ст.8 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Вказаним вище законом не визначено підстави для визнання
угоди недійсною у випадку відчуження майна, яке є в податковій
заставі. Законом визначено, що коли платник податків, активи якого
перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без
попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є
обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків сплачує штраф
у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.
Отже, як вбачається із матеріалів справи позовні вимоги
позивача ні документально ні нормативно не обгрунтовані і
правомірно суд першої інстанції відмовив у їх задоволенні. Так як
спірний договір укладений з дотриманням вимог чинного
законодавства, то відповідно суд апеляційної інстанції
погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для
визнання його недійсним відсутні.
Відповідно до вимог діючого на момент укладення спірного
договору законодавства договір вважається укладеним, якщо між
сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди
щодо всіх його істотних умов. Відповідно правочин є дійсним, якщо
він відповідає загальним умовам дійсності правочину. До вказаних
умов треба віднести: законність змісту правочину, наявність у
особи, яка вчиняє правочин необхідного обсягу цивільної
дієздатності; вільне волевиявлення учасника правочину та його
відповідальність внутрішній волі; відповідність форми вчинення
правочину вимогам закону; спрямованість правочину; та інше.
Правочин є чинним, якщо він не суперечить актам цивільного
законодавства. Правочин має вчинятись у формі, встановленій
законом.
Вимоги апелянта ні нормативно, ні документально не доведені,
не підтверджені матеріалами справи і не підлягають до задоволення.
Згідно ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна сторона повинна
довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх
вимог чи заперечень. При наданих можливостях скаржник жодних
аргументів у підтвердження викладеного у апеляційній скарзі суду
не навів.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Львівського
апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського
суду відповідає матеріалам справи, грунтується на вимогах чинного
законодавства і підстав для його скасування немає. Зазначені в
апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають
матеріалам справи, документально необгрунтовані, не базуються на
законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не
визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Державне мито за розгляд апеляційної скарги, у відповідності
до вимог ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, -
Львівський апеляційний господарський суд,-
П О С Т А Н О В И В:
1. Рішення господарського суду Львівської області від
03.04.2007 року у справі №1/56-20/27 ( rs573747 ) (rs573747)
залишити без
змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може
бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу повернути в місцевий господарський суд Львівської
області.
Головуючий-суддя Г.Гнатюк
Суддя Н.Кравчук
Суддя М.Краєвська