ЛЬВIВСЬКИЙ АПЕЛЯЦIЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
18.06.07 Справа № 17/260
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Краєвської М.В.
суддів: Кордюк Г.Т.
Давид Л.Л.
розглянувши апеляційну скаргу Фундації імені
Князів-Благодійників Острозьких без дати та без номера
на рішення Господарського суду Рівненської області від
25.01.2007 р.
у справі № 17/260
за первісним позовом Фундації імені Князів-Благодійників
Острозьких, м.Рівне
до суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи
ОСОБА_1, м.Рівне
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет
спору на стороні відповідача -ТзОВ "Євро-Волинь", м.Рівне
про стягнення 21 890 грн. за ліцензійним договором (з
врахуванням заяви про зміну первісних позовних вимог, а.с.1-7, Том
2/Всього - 3)
і за зустрічним позовом суб"єкта підприємницької
діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м.Рівне
до Фундації імені Князів-Благодійників Острозьких, м.Рівне
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет
спору на стороні позивача -ТзОВ "Євро-Волинь", м.Рівне
про відшкодування 2 660 грн. збитків, визнання недійсним
ліцензійного договору (з врахуванням заяви про зміну зустрічних
позовних вимог, а.с.123, Том 2/Всього - 3)
За участю представників (за первісним позовом):
від позивача -Жуковський О.В. (представник, довіреність №
11/07 від 11.07.2006 р. в матеріалах справи),
Краплич О. (президент);
від відповідача -ОСОБА_2., ОСОБА_3. (представники,
довіреність № 5591 від 02.11.2006 р. в матеріалах справи);
від третьої особи -не з"явився
Представникам сторін роз"яснено їх права й обов"язки,
передбачені ст.22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Заяв про відвід суддів
не поступало.
Оскільки жодна зі сторін не заявляла клопотання про
здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол
судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
без забезпечення повного фіксування судового
процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від
25.01.2007 р. у справі № 17/260 (суддя Маціщук А.В.) у задоволенні
первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено
повністю, оскільки Міністерство юстиції України своєю довідкою від
07.12.2006 р. № 32-50-3326 підтвердило, що символіка Фундації
імені Князів-Благодійників Острозьких у Мінюсті не зареєстрована;
символи та знаки організацій не є об"єктами права інтелектуальної
вланості, що охороняються; оскільки умови ліцензійного договору
від 01.09.2005 р. суперечать положенням ст.420 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, ч.5 ст.1109 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.10 Закону
України "Про авторське право і суміжні права" ( 3792-12 ) (3792-12)
від
23.12.1993 р. № 3792-ХП з наступними змінмаи та доповненнями
(далі -Закон № 3792-ХП), то спірний договір є недійсним, а, отже,
не породжує жодних юридичних наслідків, що і є підставою для
повернення суб"єкту підприємницької діяльності-фізичній особі
ОСОБА_1 перерахованих Фундації імені Князів-Благодійників
Острозьких 2 660 грн.
Фундація імені Князів-Благодійників Острозьких з даним
рішенням не погодилася, подала апеляційну скаргу, в якій просить
рішення мсіцевого господарського суду скасувати та прийняти нове
рішення, яким первісний позов задоволити повністю, з підстав
невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої
інстанції, обставинам справи та неправильного застосування норм
матеріального права.
Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, зокрема, що предметом
укладеного між сторонами договору від 01.09.2005 р. є надання
відповідачу за первісним позовом права розміщувати символіку
Фундації імені Князів-Благодійників Острозьких на пластикових
картках "Максі-картка", за що остання зобов"язувалася сплачувати
роялті в сумі 10 грн. за кожну випущену ним картку; Фундація імені
Князів-Благодійників Острозьких є громадською організацією і не
має на меті отримання зиску, як це вказано в оскаржуваному
рішенні, а отримання роялті є пасивним доходом; господарським
судом не витребувано від суб"єкта підприємницької
діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 довідки про рух пластикових
карток серії від IНФОРМАЦIЯ_1, накладних про їх реалізацію, рух
коштів по банку та касі з 01.09.2005 р. по даний час; картки
розповсюджувалися безоплатно без узгодження з Фундацією імені
Князів-Благодійників Острозьких, що не передбачено спірним
договором, і ін.
У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні
відповідач за первісним позовом просить рішення суду першої
інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення
з наступних підстав: предметом ліцензійного договору можуть бути
лише ті права на використання об"єктів інтелектуальної власності,
які на момент укладення договору визнані об"єктом правової
охорони, що відсутнє на даний час; оскільки символіка (логотип)
Фундації імені Князів-Благодійників Острозьких не набула правової
охорони, то і остання не набула права передавати її (його) у
використання шляхом передачі права нанесення на товар іншою особою
з отриманням за це роялті; додаток до договору № 1 не підписаний
позивачем за первісним позовом і ін.
Третя особа своїм конституційним правом на захист прав і
охоронюваних законом інтересів не скористалася, явки повноважного
представника в судове засідання не забезпечила, причини неявки не
повідомила, хоча була належним чином повідомлена про час і місце
розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повернення поштового
повідомлення з підписом про отримання ухвали (поштове повідомлення
про вручення знаходиться в матеріалах справи).
У своєму поясненні по суті апеляційної скарги третя особа
підтримує вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та, зокрема,
зазначає, що суб"єкт підприємницької діяльності-фізична особа
ОСОБА_1. передав ТзОВ "Євро-Волинь" для реалізації пластикові
картки "Максі-картка" з символікою Фундації імені
Князів-Благодійників Острозьких за ціною 13, 5 грн., і в період з
03.10.2005 р. по 06.03.2006 р. третьою особою перераховано
відповідачу за первісним позовом 12 123 грн. за 898 шт.
реалізованих карток, вважає інформацію відповідача за первісним
позовом неправдивою.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.09.2005 р. між
Фундацією імені Князів-Благодійників Острозьких (далі - Фундація)
і суб"єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1
(далі -ліцензіар) був укладений ліцензійний договір "Система
соціального дисконту "Максі-картка" (соціальна картка), згідно з
п.1 якого Фундація надає право ліцензіару розміщувати логотип
Фундації (опис символіки -в п.3 договору) на пластиковій картці в
"Максі-картка", за що (право використання символіки Фундації)
ліцензіар сплачує Фундації роялті в розмірі 10 грн. за кожну
реалізовану картку (а.с.5, Том 1/Всього - 3).
Факт реалізації карток має підтверджуватись актом (п.2.2
договору) і вступає в силу з моменту його підписання (п.4.1
договору).
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи,
оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників
сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду
вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від
25.01.2007 р. у справі № 17/260 слід залишити без змін, а
апеляційну скаргу Фундації імені Князів-Благодійників Острозьких -
без задоволення.
При цьому колегія виходила з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.1109 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за
ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій
стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права
інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за
взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого
закону.
Як вбачається зі змісту даної статті, ліцензіаром може бути
як фізична, так і юридична особа, яка має право надати іншій
стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об"єкта права
інтелектуальної власності.
Згідно з ч.ч.3, 5 ст.1109 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
у
ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера
використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні
права, що надаються за договором, способи використання зазначеного
об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо),
розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта
права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони
вважають за доцільне включити у договір.
Предметом ліцензійного договору не можуть бути права на
використання об'єкта права інтелектуальної власності, які на
момент укладення договору не були чинними.
Як вбачається зі статуту Фундації, остання є недержавною,
неприбутковою благодійною організацією, і згідно з ст.13 Закону
України "Про благодійництво та благодійні організації"
( 531/97-ВР ) (531/97-ВР)
від 16.09.1997 р. № 531-97-ВР з наступними змінами
та доповненнями з метою здійснення благодійної діяльності
благодійні організації мають право, зокрема, мати власну
символіку, яка підлягає державній реєстрації у порядку,
визначеному Законом України "Про об'єднання громадян" ( 2460-12 ) (2460-12)
для реєстрації символіки об'єднань громадян.
Так, Положенням про порядок реєстрації символіки об'єднань
громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від
26 лютого 1993 року N 144 ( 144-93-п ) (144-93-п)
, передбачено, що реєстрація
символіки зареєстрованих об'єднань громадян здійснюється Мінюстом,
яке видає відповідне свідоцтво з присвоєнням реєстраційного
номеру. В матеріалах справи дане свідоцтво відсутнє та скаржником
не представлено як суду першої, так і суду апеляційної інстанції.
Крім цього, довідкою Міністерства юстиції України від
17.12.2006 р. № 32-50-3326 підтверджено відсутність такої
реєстрації (а.с.135, Том 1/Всього - 3).
Місцевим господарським судом правильно встановлено, що
предметом спірного договору (п.1.1) є передача Фундацією права
суб"єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1 на
розміщення логотипу -символіки Фундації (п.3 опису в договорі) з
метою отримання ко мерційного зиску -роялті в розмірі 10 грн. за
кожну випущену та реалізовану картку.
Як вбачається зі змісту ст.1109 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
предметом ліцензійного договору можуть бути тільки права на об"єкт
інтелектуальної власності, які на момент укладення договору були
визнані об"єктом правової охорони. Оскільки символіка Фундації
(п.3 договору) не набула такої охорони, то відповідно і Фундація
не набула права передавати його у використання іншій особі з
отриманням за це зиску. Враховуючи наведене, колегія суддів
погоджується з висновком господарського суду щодо невідповідності
ліцензійного договору від 01.09.2005 р. вимогам ч.5 ст.1109 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, чинного на момент його укладення, що і
слугувало підставою для визнання його недійсним.
Як суд першої, так і суд апеляційної інстанції вважає, що
факт існування авторського договору на твір ОСОБА_4. не
підтверджує факт порушення права автора за оспорюваним ліцензійним
договором, оскільки, по-перше, даний спір не стосується прав
автора символіки ОСОБА_4., по-друге, предметом цього договору є
передача символіки -логотипу саме Фундації, а не фізичній особі.
Посилання апелянта на порушення господарським судом положень
Закону № 3792-ХП ( 3792-12 ) (3792-12)
є надуманими та не заслуговують на
увагу, оскільки судом першої інстанції вірно застосовано положення
ст.434 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ст.10 Закону № 3792-ХП ( 3792-12 ) (3792-12)
в редакції, чинній на момент укладення ліцензійного договору,
відповідно до якої державні символи України, державні нагороди;
символи і знаки органів державної влади, Збройних Сил України та
інших військових формувань; символіка територіальних громад;
символи та знаки підприємств, установ та організацій не є об"єктом
авторського права.
Символи та знаки підприємств охороняються в іншому порядку,
ніж об"єкти авторського права.
Твердження Фундації про незастосування господарським судом
останнього абзацу статті 10 Закону № 3792-ХП ( 3792-12 ) (3792-12)
, яка
передбачає, що проекти офіційних символів і знаків, зазначених у
пунктах "г" і "д" частини першої цієї статті, до їх офіційного
затвердження розглядаються як твори і охороняються відповідно до
цього Закону, правильно не взяті до уваги, оскільки дана норма
стосується тільки проектів офіційних символів і знаків до моменту
їх офіційного затвердження (до таких відносяться державні символи
та грошові знаки).
Згідно з ч.1 ст.494 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
набуття права
інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується
свідоцтвом.
Відповідно до ч.2 ст.16 Закону України "Про охорону прав на
знаки для товарів і послуг" ( 3689-12 ) (3689-12)
від 15.12.1993 р. №
3689-ХП з наступними змінами та доповненнями свідоцтво надає його
власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим
Законом.
Згідно з ч.8 вказаної статті власник свідоцтва має право дати
будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на
підставі ліцензійного договору.
Передаючи на підставі ліцензійного договору від 01.09.2005 р.
суб"єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1. право
на використання логотипу як позначення, що використовується для
ідентифікації організації, Фундація не володіла на момент
укладення договору правами на передачу вказаного позначення, при
цьому авторство вказаного позначення не стосується даного предмету
спору.
Таким чином, на думку колегії суддів, господарський суд
правомірно визнав ліцензійний договір від 01.09.2005 р. недійсним
зі всіма наслідками, передбаченими ч.1 ст.216 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
В силу ст.33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна
довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх
вимог та заперечень, що в даному випадку позивачем за первісним
позовом зроблено не було. Фундацією не доведено факт випуску
суб"єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1. та
реалізації соціальних карток "Максі-картка" з його символікою в
кількості 3 000 шт., а матеріалами справи підтверджено реалізацію
для соціально незахищених верств населення дисконтних карток
"MAXI-card".
Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
наслідком
недійсності правочину є обов'язок кожної із сторін повернути
другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього
правочину. Матеріалами справи підтверджено одержання Фундацією
імені Князів-Благодійників Острозьких від приватного підприємця
ОСОБА_1. 2 660 грн. як роялті за ліцензійним договором.
Підприємець ОСОБА_1. перерахував Фундації 2660 грн. за платіжним
дорученням № 1 від 11.10.05 р. (а.с.8, Том 1/Всього -3). Підставою
платежу у платіжному дорученні вказано ''роялті за технологію
"Максі-картка"''. Актом від 15.11.2005 р. сторони підтвердили, що
зазначені кошти є платою/роялті за ліцензійним договором б/№
"Система соціального дисконту "Максі-картка"(соціальна картка)"
від 01.09.2005 р., що сплачена після реалізації 266 шт. карточок з
розміщеною на них символікою Фундації. Акт підписаний
представниками сторін і скріплений печатками. Наслідком визнання
недійсним ліцензійного договору має бути повернення коштів,
одержаних без достатніх підстав, тому зустрічна позовна вимога про
стягнення з Фундації 2660 грн. є обгрунтованою та підлягає
задоволенню, що і було зроблено господарським судом.
Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського
апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського
суду Рівненської області відповідає матеріалам справи, грунтується
на чинному законодавстві, доводи скаржника документально
необгрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані
правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути
підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Львівський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду Рівненської області від
25.01.2007 р. у справі № 17/260 залишити без змін, а апеляційну
скаргу Фундації імені Князів-Благодійників Острозьких - без
задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя М.В.Краєвська
Суддя Г.Т.Кордюк
Суддя Л.Л.Давид