17/210 Про спонукання до укладення договору про постачання електричної енергії - Текст документа

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.11.07 по даній справі позов ВАТ ЕК"Закарпаттяобленерго" задоволено частково. Затверджено умови додаткової угоди № 4189/02 до договору від 30.06.07 року № 3489/01 про постачання електричної енергії: в частині п. п. 4,5 - в редакції ГЕС (позивача); в частині п.п. 6, 10 - в редакції ДПЕ (відповідача). Стягнуто з ДП "Енергоринок" на користь ВАТ ЕК"Закарпаттяобленерго"101,50грв. у відшкодування судових витрат.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу з проханням скасувати рішення суду в частині затвердження п. п. 4,5 - в редакції ГЕС (позивача) та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. В обгрунтування своїх вимог, апелянт зазначає, що суд при винесенні рішення щодо спонукання відповідача в укладенні п. 4 додаткової угоди № 4189 в редакції позивача порушено вимоги статті 4 ГПК України (1798-12) , в якій зазначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, та господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Всупереч вимогам зазначеної статті суд взагалі не виклав мотиви, з яких він надав перевагу доводам Позивача щодо визначення обгрунтованого розміру штрафу.

Згідно ст.ст. 6, 11, 627 Цивільного кодексу України (435-15) , ч.1 ст.144, ч.1 ст.174, ст.179 Господарського кодексу України (436-15) , підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Апелянт також зазначив, що 20.12.2006 між ДП "Енергоринок" та ВАТ "Закарпаттяобленерго" укладено додаткову угоду № 3765/02 до договору від 30.06.2006 №3489/01. Зазначена додаткова угода містить ті ж самі умови, що й додаткова угода № 4189. Відповідно до п.1 додаткової угоди №3765/02 ВАТ "Закарпаттяобленерго" забов'язується в термін до 15 червня 2007 року усунути недоліки та привести у відповідність до Iнструкції про порядок комерційного обліку електричної енергії облік електричної енергії на гідроелектростанціях ВАТ "Закарпаттяобленерго". Однак, зобов'язання ВАТ "Закарпаттяобленерго" не виконало в строки передбачені додатковою угодою №3765/02 у зв'язку з чим виникла необхідність підписання нової додаткової угоди №4189 з визначенням нових строків виконання зобов'язання (до 31.08.2007) та встановлення відповідальності у вигляді штрафу для забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.216 ГК України (436-15) , застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Апелянт вважає, що по п. 4 - збільшення суми штрафних санкцій за невиконання умов договору унеможливить або зменшить ризик невиконання договірних зобов'язань позивачем; п.п. 5, 6 вважає недоцільними у спірній угоді, оскільки питання щодо форс-мажорних обставин обумовлено в основному договорі; по п. 10 - вважає правильною свою редакцію, оскільки спірна угода за своїм найменуванням та змістом є додатковою угодою до договору, а отже і невід'ємною частиною останнього і строк її дії обумовлений строком дії основного договору.

В судовому засіданні, представник позивача заперечив проти доводів апелянта, просив рішення суду залишити без змін, як таке, що прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі досліджених усіх обставин справи. Зокрема, не погоджується з пропозиціями відповідача наведеними у протоколі розбіжностей по п. 4 стосовно нарахування штрафу у розмірі 50 грн. за кожен день порушення умов п.1 цієї угоди, вважаючи такий штраф надмірним; по п. 5 - вважає правомірним обумовлення питання звільнення сторони від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань, якщо таке невиконання сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин; по п. 6 - вважає необхідним зазначити конкретизацію обставин, що розуміються сторонами під форс-мажорними обставинами; по п. 10 - вважає необхідним зазначити, що дія спірної угоди як додаткової до основного договору повинна бути обмежена строком дії останнього.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянта.

При цьому колегія виходила з наступного.

Предметом даного спору є затвердження в судовому порядку додаткової угоди від 22.06.07р. № 4189/02 до договору від 30.06.06р. № 3489/01, зокрема в редакції поданій позивачем, оскільки відповідач повернув її, підписавши з протоколом розбіжностей стосовно пп. 4, 5, 6, 10.

При укладенні спірної угоди як додаткової до основного договору між сторонами - ВАТ ЕК "Закарпаттяобленерго" - позивачем у даній справі, ГЕС за спірною угодою - та ДП "Енергоринок" - відповідачем у даній справі та ДПЕ за спірною угодою - виникли розбіжності, які відповідач оформив та 31.08.07 надіслав на адресу позивача протоколом розбіжностей.

За змістом п.1 спірної угоди в редакції позивача ГЕС зобов'язується в термін до 31 серпня 2007р. усунути недоліки та привести у відповідність до Iнструкції про порядок комерційного обліку електричної енергії облік електричної енергії на гідроелектростанціях ВАТ ЕК "Закарпаттяобленерго". Пунктом 4 даної ( спірної) угоди передбачено, що у випадку порушення ГЕС умов п. 1 цієї угоди, ДПЕ має право нараховувати штраф у розмірі 20 грн. за кожен день порушення, а ГЕС, в разі нарахування ДПЕ штрафу, зобов'язане сплатити його на поточний рахунок ДПЕ. Згідно п. 5, сторона звільняється від вищенаведеної відповідальності за повне або часткове договірних умов, якщо доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, а п. 6 встановлено, що розуміється під форс-мажорними обставинами. Пукт 10 передбачає, що даний договір - тобто спірна угода - вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін та діє до терміну дії основного договору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67, 216 - 219 Господарського кодексу України (436-15) , встановлення розміру відповідальності за зазначені порушення та підстав звільнення від такої відповідальності є правом сторін та застосовується за їх ініціативою і повинно гарантувати захист прав і законних інтересів сторін, в тому числі відшкодування збитків, завданих внаслідок правопорушення, забезпечувати правопорядок у сфері господарювання, разом з тим відповідати принципам розумності, достатності та адекватності порушення та завданих ним збитків.

З огляду на наведені вище приписи та запропоновані сторонами умови спірної угоди в частині передбаченій п. п. 4, 5, позиція позивача щодо встановленої відповідальності за порушення умов договору та звільнення від відповідальності за їх порушення у випадках, коли це станеться внаслідок дії форс мажорних обставин є обгрунтованою.

Як вбачається із змісту основного договору в останньому містяться умови, які визначені у спірній угоді, зокрема п.п. 6, 10, а тому пропозиція відповідача є обгрунтованою, оскільки ці умови визначені основним договором і не потребують їх дублювання в тексті спірної угоди.

Колегія суддів, вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказів в цілому зроблено правильні висновки щодо обставин справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги.