Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий –Лисенко О.М. (доповідача)

суддів: Виноградник О.М., Джихур О.В.

секретар судового засідання –Геворгян Е.М.,

за участю представників сторін:

від позивача – Бессараб Валерій Іванович, директор ТОВ "Макроремонт", довіреність №03/07 від 05.01.08; Бессараб Єлизавета Анатоліївна, представник, довіреність №03/07 від 05.01.08;

від відповідача –Сідлецька Світлана Олексіївна, представник, довіреність №04/01 від 02.01.08;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2008 року у справі №23/608

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Макроремонт", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відкритого акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 3917 грн. 03 коп., -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Макроремонт", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області звернулося з позовом до відкритого акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області про стягнення 3 917,03 грн., з яких 3 025,15 грн. інфляційних збитків, 891,88 грн. три процента річних, нарахованих за період з 01.02.07 по 09.07.07 за несвоєчасну оплату за виконання ремонтних робіт за договором від 02.12.00 №1402-09.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2008 року по справі №23/608 (суддя Добродняк І.Ю.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Рішення мотивоване тим, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2000 року по справі №12/12 був встановлений факт виконання позивачем ремонтних робіт на суму 59 458 грн. 17 коп., а саме: за актом здачі-приймання №4"а" від 23.01.2001 року на суму 14 864,54 грн., за актом №4 від 20.04.2001 року на суму 14 864,54 грн., за актом №5 від 25.12.2001 року на суму 29 729,09 грн.. Вказаним рішенням з відповідача було стягнуто 59 458,17 грн. основного боргу. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2007 року по справі №12/12, залишеним у силі постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2007 року з відповідача стягнуто за період прострочки з травня 2001 року по січень 2007 року 30 339,9 грн. інфляційних витрат, 9654,51 грн. 3% річних. Оскільки на час звернення позивача з позовом заборгованість у повному обсязі не була погашена, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про стягнення інфляційних збитків та 3% річних за подальший період з 01.02.2007 по 09.07.2007 року.

Позивач вважає доводи скаржника безпідставними, просить залишити рішення без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Між сторонами укладений договір № 1402-09-04/2000 від 02.10.00, відповідно до умов якого позивач виконав для відповідача ремонтні роботи збагачувального обладнання, що підтверджується актами приймання виконаних робіт, наявними в матеріалах справи.

Як вбачається з п.2.4 зазначеного договору оплата відповідачем вартості виконаних робіт проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача на протязі 10-ти банківських днів з моменту підписання акта приймання-здачі виконаних робіт.

Відповідач в порушення п.2.4 договору виконані роботи оплатив частково на суму 25490 грн. 82 коп.

Заборгованість відповідача перед позивачем складає загальну суму 59458,17 грн., в тому числі: за актом здачі-приймання № 4а від 23.01.01 - суму 14864,54 грн., за актом № 4 від 20.04.01 - суму 14864,54 грн., за актом № 5 від 25.12.01 - суму 29729,09 грн.

Вказані факти встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 12/12 від 10.03.04, в якій брали участь ті самі сторони. Рішення суду від 10.03.04 у справі № 12/12 набрало законної сили, внаслідок чого відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені цим рішенням господарського суду, не доводяться знову при вирішенні даного спору.

Рішенням від 10.03.04 у справі № 12/12 господарським судом задоволені позовні вимоги ТОВ "Макроремонт", стягнуто з ВАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість у розмірі 59458,17 грн.

Питання щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 30339,90 грн. та 3% річних в сумі 9654,51 грн. за актом здачі-приймання № 4а від 23.01.01 за період з березня 2001 року по січень 2007 року, за актом № 4 від 20.04.01 - за період з травня 2001 року по січень 2007 року, за актом № 5 від 25.12.01 - за період з лютого 2002 року по січень 2007 року було предметом судового розгляду в межах справи господарського суду Дніпропетровської області № 10/127-07, за результатами якого винесено рішення від 15.05.07 (залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.07) позовні вимоги ТОВ "Макроремонт" задоволені в повному обсязі.

Згідно ст.ст. 161, 162 ЦК УРСР, діючого на момент виконання сторонами договірних зобов'язань, (ст.ст. 525, 526 ЦК України нині діючого) зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 214 ЦК УРСР боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Цивільний Кодекс України (435-15) набрав чинності з 01.01.04. Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) - ЦК Української РСР (1540-06) втратив чинність з 01.01.04.

Згідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України (435-15) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Вказані у позові обов'язки, пов'язані зі стягненням з відповідача заборгованості за виконані роботи, виникли до набрання чинності відповідними положеннями ЦК України (435-15) , але продовжують існувати після набрання чинності цими положеннями, тому господарським судом зазначені положення застосовуються.

У відповідності з ст. 625 ЦК України за порушення відповідачем грошового зобов'язання сума боргу позивачем визначена з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення (з 01.02.2007 року по 09.07.2007 року), нараховані 3% річних за той же період.

Порушень з боку позивача щодо наданого розрахунку позову судом не встановлено.

Доказів погашення заборгованості на 09.07.2007 року відповідач не надав.

Заперечення відповідача стосовно введення мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідача у зв'язку з порушення провадження у справі про банкрутство відповідача суд не приймає до уваги.

Згідно п.4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Від виконання договірного зобов'язання зазначений Закон відповідача не звільняє, зобов'язання відповідача не припиняє.

Передбачена ст. 625 ЦК України (ст. 214 ЦК УРСР) відповідальність за порушення грошового зобов'язання є спеціальним окремим засобом захисту цивільних прав, відмінним від неустойки і інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Оскільки інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три процентів річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценті річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій в розумінні ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Застосування мораторію на вимоги щодо сплати інфляційних втрат, крім того, порушує загальний принцип повного відшкодування збитків, передбачений ст.ст. 623, 625 ЦК України.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник (відповідач по справі), який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, при цьому, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, колегія судді вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог. Підстави для скасування рішення, які передбачені ст. 104 ГПК України відсутні.

Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 101- 103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2008 року у справі №23/608 - без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.