ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.06.2007 № 38/477
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії
суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Коваль В.Б., представник за довіреністю від
14.02.2007р. №293;
від відповідача -Вільчинська Н.I., представник за довіреністю
від 04.06.2007р. №02-14/37;
від третьої особи - представник не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державної акціонерної компанії "Хліб України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 08.11.2006
у справі № 38/477
за позовом Державне підприємство "Агентство з
реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового
комплексу"
до Державна акціонерна компанія "Хліб України"
третя особа відповідача Закрите аграрно-акціонерне товариство
"Прогрес"
третя особа позивача
про стягнення 9589,90грн.
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Агентство з реструктуризації
заборгованості агропромислового комплексу" (далі за текстом -
позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною
заявою до Державної акціонерної компанії "Хліб України" (далі за
текстом - відповідач) про стягнення боргу в сумі 9 589,90 грн.
Заявлений позов позивач обгрунтовує наступним: між позивачем
та відповідачем було підписано розподільчий баланс та акт
передачі-приймання дебіторської заборгованості до розподільчого
балансу, за якими до позивача перейшло право вимоги з дебіторів за
розрахунками по оплаті матеріально-технічних ресурсів, в тому
числі, право вимоги до Закритого акціонерного товариства "Прогрес"
(далі за текстом - третя особа) по оплаті боргу у розмірі 9589,90
грн.
В наступному, позивачем було встановлено, що третя особа ще в
2002 році розрахувалась з відповідачем, шляхом поставки пшениці на
загальну суму 9 589,90 грн. через ТОВ ВКК "Украгропромторг". В
зв'язку з цим, на думку позивача, відповідач зобов'язаний
перерахувати вказані кошти позивачу оскільки передав останньому
недійсну вимогу.
Відповідач проти вимоги повернення коштів, отриманих від
третьої особи, заперечує, посилаючись на те, що згідно п.3
Постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.03р. №690
( 690-2003-п ) (690-2003-п)
"Про утворення державного підприємства "Агентство з
реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового
комплексу" відповідач повинен був забезпечити передачу позивачу
абсолютно всіх, непогашених за бюджетними позичками, зобов'язань.
А з поданих позивачем копій документів, на підтвердження того, що
третя особа розрахувалась з відповідачем, не вбачається, що зерно
було поставлено в погашення боргу перед відповідачем за поставлені
мінеральні добрива відповідно до зазначеної Постанови КМУ, отже у
позивача не має правових підстав стверджувати, що погашено борг
саме за Постановою КМУ від 03.09.97р. №690 ( 690-97-п ) (690-97-п)
через що
між сторонами виник спір.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2006р. у
справі №38/477 позовні вимоги позивача задоволено повністю, з
відповідача стягнуто 9589грн. 90коп. та відповідні судові витрати.
Непогоджуючись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до
суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та
прийняти по справі нове рішення, яким у позові позивачу відмовити
повністю, посилаючись при цьому на порушення місцевим судом при
розгляді справи норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду,
розглянувши доводи викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на
неї, додатково надані документи, дослідивши матеріали справи та
заслухавши пояснення представників сторін, дійшла наступних
висновків:
15.05.2003 року Кабінетом Міністрів України була прийнята
Постанова №690 ( 690-2003-п ) (690-2003-п)
"Про утворення державного
підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості
підприємств агропромислового комплексу", відповідно до п.1 якої
був утворений позивач, шляхом виділення зі складу відповідача
Філії "Агентство з реструктуризації підприємств агропромислового
комплексу" та віднесено його до сфери управління Міністерства
аграрної політики.
Відповідно до п.3. даної постанови відповідач повинен був
забезпечити передачу позивачу права вимоги до дебіторів (зокрема
відповідача) за розрахунками з оплати матеріально-технічних
ресурсів, поставлених відповідно до Постанов Кабінету Міністрів
України від 03.09.1997р. №977 ( 977-97-п ) (977-97-п)
, від 24.01.1998р. №77
( 77-98-п ) (77-98-п)
, від 24.01.1998р. №83 ( 83-98-п ) (83-98-п)
та від 25.08.1998р.
№1338 ( 1338-98-п ) (1338-98-п)
.
Відповідно до п.1.3. статуту позивача, підприємство є
правонаступником майнових прав та обов'язків реорганізованого
відповідача у відповідності з розподільчим актом (балансом).
Відповідно до п.3.1. вказаного статуту підприємство утворено
з метою організації роботи по поверненню боргів підприємств
агропромислового комплексу перед державою та їх реструктуризації,
а також організації проведення розрахунків між підприємствами та
отримання прибутку.
31.07.2003р. між позивачем та відповідачем був складений та
підписаний акт передачі-приймання дебіторської заборгованості до
розподільчого балансу, відповідно до якого відповідач передав, а
позивач прийняв, зокрема, дебіторську заборгованість, що виникла у
зв'язку з виконанням постанови Кабінету Міністрів України від
03.09.97р. №977 ( 977-97-п ) (977-97-п)
на суму 90325,00 тис. грн. Відповідно
до п.2.4.6.1. Додатку №1 до акту передачі-приймання дебіторської
заборгованості від 31.07.003р. позивач прийняв від відповідача
дебіторську заборгованість третьої особи на суму 13684,30 грн. та
відповідно право вимоги до третьої особи на вказану суму.
Відповідно до ч.1 п.2 Акту передачі-приймання дебіторської
заборгованості від 31.07.2003р. в разі виявлення факту проведення
повного або часткового розрахунку дебіторів з відповідачем, що
зменшує суму дебіторської заборгованості, переданої позивачу за
розподільчим балансом, відповідач зобов'язаний перерахувати
протягом одного місяця отримані суми на рахунок позивача.
Відповідно до Акту №14 приймання передачі документів від
відповідача до позивача по дебіторській заборгованості
товаровиробників Полтавської області, відповідач передав позивачу
акт звірки від 31.12.99р. та акт звірки станом на 10.07.2003р.
16.07.2002р. Полтавське обласне Дочірнє підприємство Державна
акціонерна компанія "Хліб України" направило керівникам
сільськогосподарських підприємств Полтавської області лист, в
якому було вказано, що згідно укладеного Договору передоручення
від 24.05.2002р. Полтавське обласне ДП ДАК "Хліб України" надає
ТОВ ВКК "Украгропромторг" право на одержання матеріальних
цінностей в рахунок погашення заборгованості за постановою КМУ від
03.09.97р. №977 ( 977-97-п ) (977-97-п)
з подальшою передачею всього
відповідачу.
23.06.2002р. третьою особою було поставлено ТОВ ВКК
"Украгропромторг" пшеницю на суму 9589,90 грн., що підтверджується
податковою накладною №42.
05.02.2003р. між третьою особою та Полтавським обласним ДП
ДАК "Хліб України" був підписаний акт звірки розрахунків, з якого
вбачається, що третя особа відпустила ТОВ ВКК "Украгропромторг"
пшеницю на суму 9 589,90 грн. і таким чином у третьої особи перед
Полтавським обласним ДП ДАК "Хліб України" залишилась
заборгованість в сумі 4 094,40 грн.
12.03.2006р. третя особа надіслала позивачу лист №29, в якому
зазначила, що третьою особою був заключний договір
реструктуризації боргу №4024 від 23.05.2001 року з Полтавським
обласним Дочірнім підприємством ДАК "Хліб України" та в липні 2002
року третьою особою було відпущено зерно озимої пшениці урожаю
2002 року на погашення боргу перед Полтавським обласним ДП ДАК
"Хліб України".
07.07.2006р. позивач надіслав відповідачу вимогу №1209, в
якій пропонував відповідачу перерахувати кошти в розмірі 9589,90
грн., у зв'язку з проведенням розрахунку третьою особою з
відповідачем на вказану суму, протягом семи днів з отримання цієї
вимоги. Відповідач залишив вказану вимогу без задоволення.
З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів
вважає, що Господарський суд міста Києва правомірно задовольнив
позовні вимоги позивача, адже:
Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України
одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його
умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або
законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно
до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться.
Згідно з ст.527 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
боржник зобов'язаний
виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто,
якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із
суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст.530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
якщо у
зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно
підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк
виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має
настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк
виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений
моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його
виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий
обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо
обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів
цивільного законодавства.
Як встановлено місцевим судом та апеляційною інстанцією,
пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України №690 від
15.05.2003р ( 690-2003-п ) (690-2003-п)
. відповідачу було постановлено
забезпечити передачу позивачу права вимоги до дебіторів
відповідача за розрахунками з оплати матеріально-технічних
ресурсів, поставлених відповідно до постанов Кабінету Міністрів
України від 03.09.1997р. №977 ( 977-97-п ) (977-97-п)
, від 24.01.1998р. №77
( 77-98-п ) (77-98-п)
, від 24.01.1998р. №83 ( 83-98-п ) (83-98-п)
та від 25.08.1998р.
№1338 ( 1338-98-п ) (1338-98-п)
.
Тобто, між позивачем і відповідачем був укладений правочин,
за яким згідно з п.2.4.6.1. Додатку №1 до Акту передачі-приймання
дебіторської заборгованості від 31.07.003р. позивач прийняв від
відповідача дебіторську заборгованість третьої особи на суму 13
684,30 грн. та відповідно право вимоги до третьої особи на вказану
суму. При цьому, сторони домовились, що в разі виявлення факту
проведення повного або часткового розрахунку дебіторів з
відповідачем, що зменшує суму дебіторської заборгованості,
переданої позивачу за розподільчим балансом, відповідач
зобов'язаний перерахувати протягом одного місяця отримані суми на
рахунок позивача.
23.07.2002р. третя особа, в розрахунок за поставлені
відповідачем мінеральні добрива відповідно до Постанови Кабінету
Міністрів України №977 від 03.09.97р. ( 977-97-п ) (977-97-п)
, поставила
відповідачу (його Полтавському обласному ДП ДАК "Хліб України"
через ТОВ ВКК "Украгропромторг" на підставі договору
передоручення) продукцію - пшеницю на загальну суму 9589,90 грн.
Таким чином перерахована сума підлягає поверненню позивачу у
місячний термін з моменту отримання її відповідачем.
Як встановлено судом 07.07.2006р. позивач направив
відповідачу лист з повідомленням про здійснення вказаних
розрахунків та вимогою перерахувати кошти в сумі 9 589,90 грн.,
яку відповідач на протязі одного місяця та до цього часу не
задовольнив.
До зазначеного слід додати, що при перегляді справи
апеляційною інстанцією, не виявлено жодного порушення місцевим
господарським судом норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів апеляційного суду
вирішила за доцільне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а
оскаржуване рішення без змін.
Керуючись ст.101-103, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Київський
апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної акціонерної компанії "Хліб
України" від 29.01.07р. №12-1-09/31 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2006р. у
справі № 38/477 залишити без змін.
3. Матеріали справи №38/477 повернути до Господарського суду
міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та
може, у встановленому порядку, бути оскаржена до Вищого
господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді
04.07.07 (відправлено)