ЛЬВIВСЬКИЙ АПЕЛЯЦIЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
13.06.07 Справа № 15/80 ( rs561834 ) (rs561834)
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючої-судді Мурської Х.В.
суддів Давид Л.Л.
Кордюк Г.Т.
розглянув матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою
відповідальністю інвестиційно-будівельної компанії
"Iнвестжитлобуд", м. Рівне, вих. НОМЕР_1
на рішення Господарського суду Рівненської області від
28.03.2007 року
у справі № 15/80 ( rs561834 ) (rs561834)
, суддя Коломис В.В.,
за позовною заявою Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Рівне
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю
інвестиційно-будівельної компанії "Iнвестжитлобуд", м. Рівне
про стягнення 6 037 грн. 35 коп.,
за участю представників
від Позивача: ОСОБА_2 -бухгалтер;
від Відповідача: не з'явились.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від
28.03.2007 року у справі № 15/80 ( rs561834 ) (rs561834)
позов Приватного
підприємця ОСОБА_1, м. Рівне задоволено частково. З рахунку
Товариства з обмеженою відповідальністю інвестиційно-будівельної
компанії "Iнвестжитлобуд", м. Рівне на користь Позивача у справі
стягнуто 5 655 грн. 22 коп. боргу, відшкодовано судові витрати, у
задоволенні решти позовних вимог -відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване
обгрунтованістю та підставністю вимог Позивача в частині стягнення
основної суми боргу. Зокрема, тим, що Позивачем доведено належними
доказами факт відпуску Відповідачу товару на загальну суму 5 655
грн. 22 коп. Що стосується стягнення 165 грн. 13 коп. інфляційних
нарахувань, то в цій частині позовних вимог судом відмовлено на
підставі ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, Товариство з обмеженою
відповідальністю інвестиційно-будівельної компанії
"Iнвестжитлобуд"звернулось до Львівського апеляційного
господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення
Господарського суду Рівненської області від 28.03.2007 року у
даній справі скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у
задоволенні позовних вимог -відмовити з підстав, викладених в
апеляційній скарзі.
Підприємець ОСОБА_1 вимог ухвали суду від 03.05.2007 року в
частині подання відзиву на апеляційну скаргу не виконав, подав на
розгляд суду клопотання від 18.05.2007 року про зобов'язання
Відповідача у справі надіслати на адресу Позивача копію
апеляційної скарги, так як на адресу останнього копія апеляційної
скарги не надходила. Колегія суддів вирішила у задоволенні
поданого клопотання відмовити, оскільки Скаржником при поданні
апеляційної скарги дотримано вимог ст. 95 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в частині подання
доказів надіслання іншій стороні у справі копії апеляційної
скарги, а згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
відсутність
відзиву на апеляційну скаргу (подання) не перешкоджає перегляду
рішення місцевого господарського суду.
Скаржник участі уповноваженого представника в судовому
засіданні не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча
своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце
розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи ту обставину, що ухвалою суду від 10.05.2007 року
участь уповноважених представників сторін визнана на власний
розсуд, то колегія суддів Львівського апеляційного господарського
суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за
відсутності представника Скаржника, у відповідності до вимог ст.
75 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Представник Позивача в судовому засіданні заперечила проти
доводів Скаржника, просить оскаржуване рішення місцевого
господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без
задоволення.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази,
заслухавши пояснення представника Позивача, перевіривши юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим
господарським судом, дослідивши правильність застосування судом
першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у
задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення
Господарського суду Рівненської області від 28.03.2007 року у
справі № 15/80 ( rs561834 ) (rs561834)
-залишити без змін, виходячи з
наступного.
Відповідно до вимог ст. 11 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, цивільні
права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами
цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені
цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та
обов'язки.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
, господарський договір за загальним правилом
викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та
скріпленого печатками. Допускається укладення господарських
договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами,
факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом
підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не
встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного
виду договорів.
Місцевим господарським судом встановлено, що Позивачем по
накладній НОМЕР_2 на підставі довіреності серії НОМЕР_3, виданої
на ім'я ОСОБА_3 відпущено Відповідачу товар на загальну суму 5655
грн. 22 коп.
20 листопада 2006 року Позивач надіслав на адресу Відповідача
претензію за НОМЕР_4 з вимогою сплати в добровільному порядку
існуючої заборгованості, проте відповіді на подану претензію не
отримав.
В апеляційній скарзі Скаржник покликається на ту обставину,
що відпуск Позивачем товарно-матеріальних цінностей здійснювався в
рахунок погашення заборгованості останнього перед ТОВ
"Iнвестжитлобуд". Відтак, на переконання Скаржника, будь-яка
заборгованість перед Позивачем - відсутня.
Проте, в підтвердження своїх доводів, Скаржником не подано
жодних доказів ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду, а
тому судова колегія вважає твердження Скаржника про відсутність
заборгованості перед Позивачем голослівними, оскільки наявність
заборгованості ТОВ "Iнвестжитлобуд"перед Позивачем в розмірі 5655
грн. 22 коп. підтверджується наявними у справі доказами.
У відповідності до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, зобов'язання має виконуватися належним чином
відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів
цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та
вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що
звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання
або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання
(неналежне виконання).
Відповідно до ст. 509 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, - зобов'язанням
є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана
вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати
майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або
утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від
боржника виконання його обов'язку.
Так, статтею 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, яка кореспондує зі
статтею 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, передбачено, що суб'єкти
господарювання та інші учасники господарських відносин повинні
виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до
закону, інших правових актів, договору, а за відсутності
конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог,
що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна
вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею
зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення
загальногосподарського інтересу.
У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на
вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір
процентів не встановлений договором або законом.
Проте, судова колегія погоджується з висновком місцевого
господарського суду про відмову у задоволенні позову в частині
стягнення 165 грн. 13 коп. інфляційних з огляду на наступне. У
відповідності до вимог ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не
встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор
має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен
виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення
вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору
або актів цивільного законодавства. Оскільки, порушення виконання
зобов'язання з боку Відповідача почало мати місце починаючи з 1
грудня 2006 року, то відповідно, саме з цього часу у Позивача
виникло право на застосування до боржника відповідальності,
передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
У відповідності до вимог ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази
подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких
господарський суд у визначеному законом порядку встановлює
наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і
заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для
правильного вирішення господарського спору .
За таких обставин, оцінивши наявні в матеріалах справи та
додатково подані докази в їх сукупності, судова колегія
Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про
те, що рішення Господарського суду Рівненської області відповідає
законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не
вбачає підстав для скасування такого.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, -
Львівський апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В :
1. Рішення Господарського суду Рівненської області від
28.03.2007 року у справі № 15/80 ( rs561834 ) (rs561834)
залишити без змін,
апеляційну скаргу -без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийяття та може
бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.
Головуючий-суддя Мурська Х.В.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Кордюк Г.Т.