20/391 Про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно установки по виробництву бітуму - 04.03.2008 Прийняття

Закрите акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"(далі за текстом –позивач, ЗАТ "ТФПНК "Укртатнафта") звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Центр ЛТД"(далі за текстом –відповідач, скаржник, ТОВ БФ "Центр ЛТД") про визнання недійсним з моменту укладення Договору купівлі-продажу від 24.11.1999 року № 14/12-2935/15, укладеного між ЗАТ "ТФПНК "Укртатнафта"та ТОВ БФ "Центр ЛТД"(далі за текстом - Договір) (а. с. 2-6).

Одночасно з заявленим позовом позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з заявою про вжиття заходів забезпечення позову (а. с. 31).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.12.2007 року частково задоволено вказану заяву та накладено арешт на майно установки по виробництву бітуму виробництва № 3, визначене у Додатку № 1 до Договору, яке знаходиться за адресою: 39609, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3 (далі за текстом –установка по виробництву бітуму виробництва № 3); заборонено ТОВ БФ "Центр ЛТД"здійснювати дії, спрямовані на відчуження, передачу в оренду або знищення майна (в тому числі, але не виключно –продаж, внесок до статутного фонду іншого суб’єкту господарювання, реконструкція, технічне переобладнання) установки по виробництву бітуму виробництва № 3 (а. с. 34).

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ТОВ БФ "Центр ЛТД"подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначений судовий акт та постановити відповідне судове рішення.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при постановленні зазначеної ухвали місцевим господарським судом було порушено норми матеріального та процесуального права, що полягають, зокрема, в тому, що судом першої інстанції не з’ясовано приналежності майна, на яке фактично було накладено арешт, тобто не вказано його власника; арешт накладено на установку по виробництву бітуму виробництва № 3, що по своїй суті є сукупністю виробничих потужностей, а не самостійною юридичною особою; мотивація суду при винесенні оскаржуваної ухвали не відповідає діючим нормам процесуального права.

На підставі апеляційної скарги ТОВ БФ "Центр ЛТД"на ухвалу господарського суду Полтавської області від 28.12.2007 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 21.01.2008 року порушено апеляційне провадження у справі № 20/391.

05.02.2008 року відповідач подав доповнення № 130 від 04.02.2008 року до апеляційної скарги № 04 від 04.01.2008 року (вх. № 2-05/355/Н), в якому виклав додаткове обґрунтування своєї правової позиції у справі та доповнив викладені у апеляційній скарзі доводи, просив скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 28.12.2007 року у справі № 20/391, а справу повернути до місцевого господарського суду для розгляду.

У доповненнях до апеляційної скарги відповідач звертає увагу суду на ту обставину, що ЗАТ "ТФПНК "Укртатнафта"(позивачем) не було направлено скаржнику (відповідачу) копії позовної заяви, а тому суд першої інстанції, згідно п. 6 ст. 63 ГПК України, повинен був повернути позовну заяву та додані до неї матеріали позивачу; виходячи з наведеного зазначає, що ухвала про забезпечення позову не могла бути винесена.

За розпорядженням заступника голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.02.2008 року розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя –Жук Г. А., судді: Агрикова О. В., Зеленіна Н. І.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.02.2008 року розгляд справи відкладався у зв’язку з необхідністю вивчення матеріалів справи колегією суддів у новому складі.

04.03.2008 року представник відповідача, згідно ст. 96 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу № 14/11-416 від 29.02.2008 року (вх. № 2-05/679), в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає ухвалу господарського суду Полтавської області від 28.12.2007 року законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, а вимоги апеляційної скарги –без задоволення.

Обґрунтовуючи свої заперечення на апеляційну скаргу, представник відповідача посилається на те, що предметом позову у справі є право власності на установку по виробництву бітуму виробництва № 3, а тому накладення арешту і заборона відчуження зазначеного майна безпосередньо пов’язані з предметом спору; заходи до забезпечення позову, що визначені ухвалою місцевого господарського суду від 28.12.2007 року, відповідають вимогам чинного законодавства України; судом першої інстанції в достатньому для індивідуалізації майна та з дотриманням вимог чинного законодавства України визначено перелік майна, на яке накладено арешт.

За розпорядженням заступника голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.02.2008 року розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя –Мазур Л. М., судді: Агрикова О. В., Жук Г. А.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.03.2007 року доводи апеляційної скарги та поданих до неї доповнень підтримав, просив скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 28.12.2007 року.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного господарського суду заперечив проти задоволення апеляційної скарги з викладених у відзиві на неї підстав, просив відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Полтавської області від 28.12.2007 року у справі № 20/391 має бути скасувана з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 28.12.2007 року, якою частково задоволено заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, мотивовано тим, що наведені позивачем мотиви забезпечення позову є підставою вважати, що невідкладне невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Зокрема, місцевий господарський суд погодився з тим, що знищення, пошкодження або відчуження будь-якої складової комплексу установки по виробництву бітуму виробництва № 3 призведе до неможливості здійснення даним комплексом технологічного циклу виробництва бітумів і, таким чином, невілює функцію судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів; передача спірного майна за договором купівлі-продажу призведе до неможливості його повернення у власність АТ "Укртатнафта".

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Як викладено у постанові Вищого господарського суду України від 20.12.2005 року у справі № 4/1858-11/251, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 року № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" (v2776600-06) , заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до пункту 3 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/611 (v_611800-94) "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (п. 10 ст. 65 ГПК України).

Виходячи з наведених роз’яснень та враховуючи імперативність норм ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування наявності підстав про вжиття заходів до забезпечення позову покладаються на особу, яка подає заяву про вжиття таких заходів.

Як свідчать матеріали справи, позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову одночасно з позовною заявою. Заяву про забезпечення прозову обґрунтовано тим, що після пред’явлення позову майно, обладнання та устаткування, що відноситься до установки по виробництву бітуму виробництва № 3 може бути відчужено відповідачем третім особам, пошкоджено, втрачено чи будь-яким чином ушкоджено, що в подальшому утруднить чи навіть зробить неможливим виконання можливого рішення суду.

Проте, позивачем не надано доказів на підтвердження зазначених у якості підстав для забезпечення позову обставин спору. Зазначене підтверджується, зокрема, відсутністю відповідних додатків до вищевказаної заяви та змістом ухвали від 28.12.2007 року, з якої не вбачається посилання на будь-які докази.

Крім того, в оскаржуваній ухвалі відсутнє обґрунтування того, яким чином невжиття застосованих судом заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення суду. Тобто, місцевим господарським судом не встановлена наявність обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення суду, однак, саме такі обставини є підставою для застосування заходів до забезпечення позову; судом також не здійснено оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття таких заходів.

Відповідно до ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосується предмету спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за якими стягнення здійснюється у безспірному порядку. Тобто, за певних обставин означене питання суд вправі вирішувати самостійно, на його розсуд.

Згідно ч. 3 п. 10 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" (v_123600-07) , у вирішенні питання про забезпечення позову необхідно враховувати викладене в роз’ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/611 (v_611800-94) "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову"та інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006 року № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" (v2776600-06) .

Проаналізувавши мотиви заяви та обґрунтування оскаржуваної ухвали, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом при постановленні ухвали від 28.12.2007 року у даній справі положення зазначених вище інформаційних листів та роз’яснення не враховано.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача є слушними, підтверджуються матеріалами та фактичними обставинами справи.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала господарського суду Полтавської області від 28.12.2007 року у справі № 20/391 прийнята при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, що призвело до прийняття неправильного рішення, а тому підлягає скасуванню згідно п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 104 ГПК України.