42/182 Про стягнення боргу за постачання електричної енергії - 13.06.2007 Прийняття

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2007р. було змінено склад колегії судів та передано справу №42/182 для здійснення апеляційного провадження колегії суддів у складі головуючого судді Лосєва А.М., суддів Гарник Л.Л., Зубець Л.П.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення боргу у сумі 88 973 275,38 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає про те, що всупереч умов договору №70/01-ЕР від 31.08.1999р., укладеного між позивачем та відповідачем як правонаступником Національної енергетичної компанії "Укренерго", останній оплатив не в повному обсязі придбану у нього протягом грудня 2005р. - лютого 2006р. електричну енергію, внаслідок чого станом на 01.03.2006р. виникла заборгованість у розмірі 24 085 921,70 грн. Загальний розмір заборгованості відповідача за передану електричну енергію становить 1 585 795 430,19 грн.

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача 24 085 921,70 грн. боргу за електроенергію за період з грудня 2005 по лютий 2006р., 54 584 377,27 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення та 10 302 976,41 грн. 3% річних з простроченої суми, які розраховані із загальної суми боргу по договору.

Заявою №19-1963 від 15.06.2006р. позивач зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача відповідача 24 085 921,70 грн. боргу, 540 965,08 грн. збитків внаслідок інфляції, 77835,36 грн. - 3% річних за прострочення оплати, належної за період з грудня 2005р. по січень 2006р.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на невідповідність заявленого позову вимогам Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) .

Рішенням Господарського суду міста Києва по справі №42/182 від 23.01.2007р. провадження у справі в частині вимог про стягнення 54 043 412,19 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення та 10 225 141,41 грн. 3% річних з простроченої суми було припинено. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати Рішення Господарського суду міста Києва по справі №42/182 від 23.01.2007р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог, прийнявши нове, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 24 704 722,14 грн. (24 085 921,70 грн. – основний борг, 540 965,08 грн. - збитки з урахуванням індексу інфляції, 77 835,36 грн. - 3% річних). Окрім того, в апеляційній скарзі позивачем було викладено клопотання, в якому він просив відновити пропущений строк для подання апеляційної скарги на Рішення Господарського суду міста Києва по справі №42/182 від 23.01.2007р. Обґрунтовуючи дане клопотання, позивач зазначив, що строк для подання апеляційної скарги було пропущено у зв’язку з тим, що оскаржуване рішення суду було отримано ним лише 12.03.2007р. На підтвердження викладеного, позивачем до апеляційної скарги додано конверт, в якому було надіслано на адресу позивача рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2007р. по справі №42/182 та копію самого рішення суду з відбитком штампу Відкритого акціонерного товариства "Донбасенерго" для реєстрації вхідної кореспонденції (вхідний №269 від 12.03.2007р.).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2007р. строк для подання апеляційної скарги позивачу було поновлено, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 25.04.2007р.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані наступним.

Доказом, що підтверджує фактичний стан розрахунків за отриману електроенергію у певний звітний період є акт звірки розрахунків, згідно з яким заборгованість за спірний період зберігається і на цей час, розбіжність по сумі заборгованості відсутня.

Позивач вважає, що відповідач несе відповідальність за неперераховані в строк грошові кошти за придбану електроенергію та зобов'язаний сплатити заборгованість в повному обсязі.

На думку позивача, вирішуючи спір, господарський суд не застосував норми цивільного права (зобов'язального), на які послався позивач, застосувавши при цьому ст. 15-1 Закону України "Про електроенергетику". Проте, посилання суду на вказану статтю в частині розрахунків за Алгоритмом є невірним, оскільки приписи даної статті не стосуються спірних відносин, а регулюють відносини між енергопостачальниками та відповідачем.

Позивач зазначає про те, що суд не з'ясував чи відповідають розрахунки за відпущену електроенергію проведені між сторонами у спірний період алгоритму, встановленому відповідними постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України, та безпідставно відмовив позивачеві в призначенні судово-бухгалтерської експертизи для встановлення цієї суттєвої обставини, обґрунтовуючи відмову тим, що це суто правове питання.

На думку позивача, відмовляючи у позові про стягнення заборгованості по сплаті за відпущену електроенергію за договором №70/01-ЕР від 31.08.1999р. у сумі 24 085 921,70 грн., суд не застосував положення укладеного договору купівлі-продажу та норм зобов'язального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, а саме: ст. ст. 526, 530, 625, 629, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України. Окрім того, судом не застосовані спеціальні норми, які містяться у постановах Національної комісії регулювання електроенергетики України №102 (v0102227-05) від 21.02.2005р. із змінами та доповненнями за грудень 2005р. і №1278 від 30.12.2005р., якими передбачено остаточну сплату вартості купленої у Відкритого акціонерного товариства "Донбасенерго" електричної енергії до 15 числа розрахункового місяця.

24.04.2007р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу №04/42-2575 від 24.04.2007р., в якому він заперечує проти апеляційної скарги з підстав, ідентичним тим, які були викладені у відзиві на позов.

25.04.2007р. у судовому засіданні представником позивача було подане клопотання №19-1404 від 24.04.2007р., в якому він просить суд призначити по справі судово-бухгалтерську експертизу, мотивуючи тим, що існує необхідність дослідження питання щодо відповідності розподілу коштів з поточного рахунку відповідача із спеціальним режимом використання алгоритму, встановленому постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України №102 (v0102227-05) від 21.02.2005р. та №1278 (v1278227-05) від 30.12.2005р. за січень-лютий 2006р. в період з 01.12.2005р. по 01.03.2006р., що в свою чергу потребує спеціальних знань.

З метою надання представнику відповідача можливості подати письмові пояснення щодо клопотання позивача про призначення по справі судово-бухгалтерської експертизи, у судовому засіданні 25.04.2007р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 23.05.2007р.

28.04.2007р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли пояснення по справі №19-1403 від 24.04.2007р.

23.05.2007р. у судовому засіданні представником відповідача було подано клопотання №04/42-3050 від 23.05.2007р., в якому він просить суд призначити по справі судово-бухгалтерську експертизу, мотивуючи це тим, що в період виникнення заборгованості, стягнення якої є предметом спору по справі №42/182, діяв алгоритм, затверджений відповідними постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України. Для всебічного та правильного вирішення спору необхідно встановити чи був дотриманий відповідачем алгоритм перерахування грошових коштів, а з’ясування даного питання потребує спеціальних знань.

При цьому представник відповідача в усних поясненнях зазначив про те, що не заперечує проти клопотання позивача про призначення по справі судово-бухгалтерської експертизи, але не погоджується з тими питаннями, які позивач поставив на вирішення експерту.

Представник позивача в усних поясненнях також зазначив, що не заперечує проти клопотання відповідача про призначення по справі судово-бухгалтерської експертизи, але вважає, що питання, які відповідач поставив на вирішення експерту не стосуються суті спору.

Суд відмовив в задоволенні клопотань позивача та відповідача про призначення по справі судово-бухгалтерської експертизи, оскільки ані позивачем, ані відповідачем не сформульовано, які саме питання при вирішення спору по справі №42/182 потребують спеціальних знань, тоді як відповідно до ч.1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд призначає судову експертизу саме для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

У судовому засіданні 23.05.2007р. позивачем було подано клопотання б/н від 23.05.2007р., погоджене з відповідачем, в якому сторони просять продовжити строк вирішення спору по справі №42/182.

Суд задовольнив погоджене клопотання сторін та продовжив строк вирішення спору.

У судовому засіданні 23.05.2007р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 13.06.2007р.

У судовому засіданні 13.06.2007р. представником позивача були подані письмові пояснення по справі №19-1939 від 12.06.2007р..

У судовому засіданні 13.06.2007р. представником відповідача були подані письмові пояснення по справі №04/42-3564 від 13.06.2007р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити та скасувати Рішення Господарського суду міста Києва по справі №42/182 від 23.01.2007р. в частині задоволення позовних вимог, прийнявши нове, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 24 704 722,14 грн. (24 085 921,70 грн. – основний борг, 540 965,08 грн. - збитки з урахуванням індексу інфляції, 77 835,36 грн. - 3% річних).

Представник відповідача заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, просив Рішення Господарського суду міста Києва по справі №42/182 від 23.01.2007р. залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення, оскільки оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Апеляційною інстанцією переглядається Рішення Господарського суду міста Києва по справі №42/186 лише щодо вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 24 704 722,14 грн. (з них: 24 085 921,70 грн. – основний борг, 540 965,08 грн. - збитки з урахуванням індексу інфляції, 77 835,36 грн. - 3% річних), оскільки позивач оскаржує вказане Рішення суду тільки в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

31.08.1999р. між Національною енергетичною компанією "Укренерго" та Відкритим акціонерним товариством "Донбасенерго" було укладено договір №71/01-ЕР (далі за текстом – Договір).

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №755 від 05.05.2000р. "Про утворення державного підприємства "Енергоринок" (755-2000-п) , Статуту державного підприємства "Енергоринок", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №922 від 05.06.2000р. (922-2000-п) , Державне підприємство "Енергоринок" є правонаступником Національної енергетичної компанії "Укренерго" за вищевказаним Договором.

Згідно з умовами Договору, позивач зобов’язався продавати електричну енергію, а відповідач – купувати та здійснювати оплату за неї в порядку та строки, передбачені договором. Сторони за договором визнали свої зобов'язання за Договором між членами оптового ринку електроенергетики (далі за текстом – ДЧОРЕ).

Пунктом.4.2 Договору передбачено, що платежі за фактично продану електроенергію здійснюються кожного робочого дня в національній валюті України в грошовій формі, згідно Інструкції про порядок викоростання коштів ОРЕ України, яка є додатком до ДЧОРЕ.

Відповідно до п.4.3 Договору, оплата коштами здійснюється з розподільчого рахунку, відкритого відповідно до чинних нормативно-правових актів України, які регулюють порядок розрахунків за електроенергію.

Відповідно до п.5 ст. 92 Конституції України, засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку визначаються виключно законами України.

За договором купівлі-продажу електричної енергії між позивачем та відповідачем виникли відносини, які врегульовані ст. 92 Конституції України, гл. 20 Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) та Законом України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) .

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу Української РСР (чинного на момент укладання договору), зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що в свою чергу кореспондується зі ст. 161 Цивільного кодексу України (який вступив в дію у періодах, за які позивач просить стягнути заборгованість).

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з преамбулою Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) , цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про електроенергетику", купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, а також на вітроелектростанціях, незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів відпуску електричної енергії (крім електричної енергії, виробленої на теплоелектроцентралях, які входять до складу енергопостачальників, для споживання на території здійснення ліцензованої діяльності), та весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.

Оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору.

Умови та правила роботи системи оптового ринку електричної енергії України, права, обов’язки, відповідальність комплексу підприємств, що здійснюють діяльність на енергоринку, врегульовані Договором між членами оптового ринку електричної енергії України від 15.11.1996р.

Порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії встановлений ст. 151 Закону України "Про електроенергетику". Цей порядок передбачає, що для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електроенергію енергопостачальники, які здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання (до 2002р. - розподільчі рахунки). Такі рахунки призначені для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії. Зокрема, перерахування коштів енергогенеруючим компаніям та іншим суб’єктам підприємницької діяльності, які проводять продаж електричної енергії на оптовому ринку, здійснюється уповноваженим банком з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії відповідно до алгоритму (порядку розподілу коштів), встановленого Національною комісією регулювання електроенергетики України. На оптового постачальника електричної енергії покладено обов’язок забезпечити інформування учасників оптового ринку електричної енергії про стан проведення розрахунків.

Відповідно до абз. 23 ст. 1 Закону України "Про електроенергетику", поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії (далі - поточні рахунки) - рахунки суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території та оптове постачання електричної енергії, відкриті в уповноваженому банку і призначені виключно для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії.

Згідно з абз.24 ст. 1 Закону України "Про електроенергетику", алгоритм оптового ринку електричної енергії - порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Отже, встановлений Національною комісією регулювання електроенергетики України алгоритм застосовується до всіх поточних рахунків із спеціальним режимом використання, в тому числі і до відповідних рахунків відповідача. Таким чином, порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії Державного підприємства "Енергоринок" не є договірною умовою, а законодавчим приписом.

Зважаючи на той факт, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження недотримання відповідачем встановленого алгоритму використання коштів оптового ринку електричної енергії та порушення останнім прав позивача на одержання коштів за продану електричну енергію, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість і недоведеність вимог щодо стягнення з відповідача 24 085 921,70 грн. боргу, 540 965,08 грн. збитків внаслідок інфляції, 77835,36 грн. - 3% річних з простроченої суми.

Відповідно до ст. 33 Господарського процессуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наявними у справі доказами.

Враховуючи викладені обставини, суд прийшов до висновку, що Рішення Господарського суду міста Києва по справі №42/182 від 23.01.2007р. прийнято у відповідності до норм чинного законодавства і апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Донбасенерго" задоволенню не підлягає.