ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.06.2007 № 40/73
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії
суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
За участю представників:
від позивача - Похилено А.В. - юрист,
від відповідача - Скурідін М.А. - юрист,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Вастон"
на рішення Господарського суду м.Києва від 05.03.2007
у справі № 40/73
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вастон"
до Державного інституту "УкрНДIпроцивільсільбуд"
про визнання додаткової угоди недійсною, зобов"язання
повернути кошти в сумі 14825,00 грн. та стягнення 29650,00 грн.
збитків, 10000,00 грн. витрат по оплаті послуг адвоката
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.03.2007р. у
справі № 40/73 в задоволенні позовних вимог ТОВ "Вастон"
відмовлено у повному обсязі.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до
Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою,
в якій просить його скасувати з підстав неповного з'ясування
обставин, що мають значення для справи, порушення норм
матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення,
яким позов задовольнити у повному обсязі.
Зокрема апелянт стверджує, що господарський суд не з'ясував
та не встановив чи був перелік документів зазначений у додатковій
угоді від 20 січня 2003 року № 1 до договору від 04 вересня 2000
року № 20026 - таким чином не з'ясовано чи досягли Сторони всіх
істотних умов при підписанні додаткової угоди та коли стало відомо
ТОВ "Вастон" про необхідність надати додаткові документи (
виконати додаткові умови).
Також скаржник, посилаючись на Лист Державної служби
автомобільних доріг України (УКРАВТОДОР) від 19.03.2007рр №
3/7.3-ві-234/01, зазначає, що відповідач не мав наміру виконувати
умови додаткової угоди тому, оскільки ескізний проект було
виконано з порушенням приписів чинного законодавства і тому з
метою приховати факт невідповідності виїзду з території
автосервісного комплексу вимогам ДСТУ 3587-97, при укладанні
додаткової угоди, Державний інститут "УкрНДIпроцивільсільбуд"
умисно ввів в оману позивача шляхом замовчування обставин та не
повідомлення, що для виготовлення документації на стадії "Проект"
ТОВ "Вастон" необхідно надати додаткові документи, які не було
зазначено в додатковій угоді від 20 січня 2003 року № 1.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши
пояснення представників сторін, суд встановив наступне:
Між позивачем та відповідачем 04.09.2000 був укладений
договір №20026 на створення науково-технічної продукції
(далі-договір).
Відповідно до умов договору позивач доручив, а відповідач
прийняв на себе зобов'язання щодо виконання ескізного проекту
реконструкції автосервісного комплексу на 45 км автошляху Київ-Чоп
в с. Копилів Макарівського району (підпункт 1.1 пункту 1
договору).
Вищезазначені зобов'язання відповідачем виконано у повному
обсязі, що підтверджується актом здавання-прийняття
науково-технічної продукції, складним у жовтні 2000 року.
Між сторонами також було укладено додаткову угоду №1 від
20.01.2003 до договору №20026 від 04.09.2000 (далі - додаткова
угода), відповідно до умов якої відповідач взяв на себе
зобов'язання щодо виготовлення "проекту" та "робочої документації"
автосервісного комплексу на 45+650 км. (ліворуч) автошляху
Київ-Чоп в с. Копилів.
Відповідно до календарного плану до додаткової угоди
відповідач зобов'язувався виконати "проект" у термін з 01.02.2003
до 15.04.2003, за умови отримання 100% авансового платежу у сумі
14825,00грн.
На виконання вищезазначеної умови, позивач, платіжним
дорученням №63 від 04.02.2003, перерахував позивачеві 14825,00грн.
Проте відповідач у визначений календарним планом строк,
роботи щодо виготовлення "проекту" не виконав, у зв'язку з чим,
позивач, листом №40 від 02.02.2004 звернувся до відповідача з
вимогою підготувати протокол узгодження з зазначенням обсягів і
термінів виконання окремих видів робіт за договором у
відповідності до етапів фінансування, які було погоджено
сторонами. А також просив підготувати проекти наступних
документів: завдання на проектування; кошторис на виконання
проектних робіт; зведений кошторис на проектні роботи по об'єкту.
У відповідь на вищезазначений лист, відповідач, листом №130
від 12.03.2004 повідомив позивача про необхідність у найкоротші
терміни надати відповідачеві вихідні дані необхідні для здійснення
проектування, а саме: висновок по відведенню земельної ділянки під
будівництво від Київської ОблСЕС; технічні умови Київського
Облавтодора; погодження Державного управління екології та
природних ресурсів в Київській області; технічні умови Головного
управління в Київській області Міністерства з питань надзвичайних
ситуацій; дозвіл Макарівської райдержадміністрації на проектування
та будівництво автосервісного комплексу; архітектурно-планувальне
завдання з погодженим терміном дії; технологічне завдання на
проектування; дозвіл Обленергозбуту на використання
електронагрівального обладнання.
Посилаючись на те, що вимоги відповідача щодо надання
позивачем додаткових документів є додатковими вимогами (умовами),
які не було узгоджено між сторонами при укладанні додаткової
угоди, позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду м.
Києва про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 20.01.2003р.
до договору № 20026 від 04.09.200р., зобов'язання відповідача
повернути аванс в сумі 14 825 грн., стягнути 29 650грн. - збитків
та 10 000грн. - витрат на послуги адвоката.
Колегія суддів, дослідивши апеляційну скаргу та наявні в
матеріалах справи докази, прийшла до висновку, що суд першої
інстанції цілком обгрунтовано відмовив в задоволенні позову,
виходячи з наступного:
Звертаючись до суду з позовом про визнання угоди недійсною
під впливом омани позивач повинен довести невідповідність
оспорюваного договору вимогам чинного на момент його укладення
законодавства України, а також факт обману.
При цьому під обманом слід розуміти умисне введення в оману
учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають
дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення
для угоди, що укладається.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, розподіляється між сторонами виходячи з того,
хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та
заперечень. Це стосується і позивача який повинен був довести факт
суб'єктивного наміру відповідача ввести позивача в оману.
Таких доказів позивачем надано не було ні при розгляді справи
в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції.
В апеляційній скарзі позивач стверджує, що відповідач
замовчував та заперечував наявність обставин, які можуть
перешкоджати виконанню умов додаткової угоди, зокрема обставин,
щодо надання вихідних даних необхідних для здійснення
проектування.
Проте, колегією суддів не приймаються такі твердження
позивача як належні, оскільки згідно статті 5 Закону України "Про
архітектурну діяльність" ( 687-14 ) (687-14)
розроблення проектів об'єктів
архітектури здійснюється на підставі вихідних даних на
проектування, до яких належать: архітектурно-планувальне завдання;
завдання на проектування; технічні умови щодо інженерного
забезпечення об'єкта архітектури. Вихідні дані складаються на
підставі затвердженої містобудівної документації, місцевих правил
забудови населених пунктів, а також відповідних рішень органів
виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Вимоги закону є обов'язковими для застосування юридичними та
фізичними особами - суб'єктами господарювання, незалежно від форм
власності.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що доказом,
який підтверджує умисне введення його в оману відповідачем при
підписанні додаткової угоди є Лист Державної служби автомобільних
доріг України (УКРАВТОДОР) від 19.03.2007р. № 3/7.3-ві-234/01, в
якому зазначено, що запланований в ескізному проекті виїзд з
території автосервісного комплексу не відповідає вимогам ДСТУ
3587/97 "Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та
залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану" в частині
зменшення ненормативної відстані віл існуючих надземного
пішохідного переходу та зупинки автотранспорту загального
користування. Для усунення даних недоліків необхідно на стадії
робочого проекту виконати перепланування заїзду-виїзду з території
комплексу.
На думку позивача цей лист підтверджує те, що відповідач не
мав наміру виконувати умови додаткової угоди.
З даним твердженням відповідача колегія суддів погодитись не
може, оскільки відсутній зв'язок між наявністю в проекті
неточностей і наміру щодо невиконання умов додаткової угоди в
цілому.
До того ж, в Листі Державної служби автомобільних доріг
України (УКРАВТОДОР) від 19.03.2007р. № 3/7.3-ві-234/01 зазначено:
"Після внесення відповідних змін і доповнень, перелічених вище,
Укравтодором буде прийнято остаточне рішення щодо розміщення ТОВ
"Вастон" автосервісного комплексу за адресою на 45 км автошляху
Київ-Чоп (ліворуч) в с. Копилів Макарівського району Київської
області". Тобто даний лист містить лише зауваження на недоліки в
проекті, які слід усунути відповідачу, для того щоб даний проект
був затверджений Укравтодором та видано відповідний дозвіл на
розміщення автосервісного комплексу.
Таким чином суд не приймає лист від 19.03.2007р. №
3/7.3-ві-234/01, в якості належного доказу, який свідчить про
відсутність наміру у відповідача виконати додаткову угоду №1 від
20.01.2003р. до договору № 20026 від 04.09.200р. та мети
відповідача ввести в оману позивача.
Отже, відсутні підстави для визнання угоди недійсною як
такої, що була укладена під впливом омани.
Статтею 230 Цивільного кодексу України передбачено наслідки
вчинення правочину під впливом обману.
Оскільки позивачем не доведено недійсність угоди, як такої
яку було укладено під впливом обману, позовні вимоги щодо
стягнення збитків на підставі частини другої статті 230 Цивільного
кодексу України визнано судом необгрунтованими та такими, що не
підлягають задоволенню.
За таких обставин, апеляційний суд прийшов до висновку, що
рішення місцевого господарського суду відповідає чинному
законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, тому
підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без
задоволення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду м. Києва від 05.03.2007р. у
справі № 40/73 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з
обмеженою відповідальністю "Вастон" - без задоволення.
Матеріали справи № 40/73 повернути до Господарського суду м.
Києва.
Головуючий суддя
Судді
19.06.07 (відправлено)