ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.06.2007 № 12/541
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії
суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Фалько Г.Л. (по довіреності)
від відповідача 1 - не з'явився
від відповідача 2 - Кебкал С.М., юр., Репа В.М., дир.,
Ромащук О.М., фін. дир.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство
"Ед-Ворлд"
на рішення Господарського суду м.Києва від 07.11.2006
у справі № 12/541
за позовом Відкрите акціонерне товариство "Київенергобуд"
до ДП "Київенергопідряд" ВАТ "Київенергобуд"
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство
"Ед-Ворлд"
про визнання недійсним договору купівлі-продажу від
18.06.04р.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Господарського суду м.Києва з позовом
про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного
18.06.2004р між ДП "Київенергопідряд" ВАТ Київенергобуд"
(відповідач-1) та ТОВ "Рекламне агентство "Ед-Ворлд" (Відповідач -
2).
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №12/541 від
07.11.2006 р. позов задоволено повністю з посиланням на ст.ст. 48,
225 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. 267 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідач-2, вважаючи, що вказане рішення місцевого
господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального та
процесуального права, звернувся до Київського апеляційного
господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення
суду першої інстанції від 07.11.06 р. у справі скасувати та
прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені його
вимог.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, представник
позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги
заперечує, вважає рішення Господарського суду м. Києва № 12/541
від 07.11.2006 р. обгрунтованим, прийнятим із всебічним
дослідженням фактичних обставин справи та таким, що прийняте у
відповідності з нормами матеріального та процесуального права
України, просить рішення Господарського суду міста Києва по справі
залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення
представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що
апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду -
підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
18.06.2004 р. між відповідачами укладений договір
купівлі-продажу, згідно з яким відповідач-1 продав, а відповідач-2
придбав за ціною 58800 грн. (з ПДВ) бетонне покриття майданчику
для складування матеріалів площею 2000 кв.м., розташоване за
адресою: Київ, вул.. Ревуцького, Промисловий майданчик районної
котельної житлового масиву "Позняки". Відповідно до п.1.2 цього
договору відповідач-1 відмовився також на користь покупця від
земельної ділянки під об'єктом купівлі-продажу та від прилеглої
земельної ділянки загальною площею 4500 м.кв.
Пунктом 1.5 договору купівлі-продажу від 18.06.2004 р.
сторони договору гарантували одна одній, що вони жодним чином не
обмежені в установленому законодавством порядку в своєму праві
укладати та виконувати цей договір.
Майно, що є предметом купівлі-продажу за спірним договором,
відповідач-1 передав відповідачу-2 18.06.2004 року за актом
прийому-передачі будівель і обладнання.
Статутом відповідача-1 (п.3.9) визначено, що майно цього
дочірнього підприємства формується за рахунок власності ВАТ
"Киеївенергобуд" і закріпляється за ним на праві користування.
Відповідно до п.3.10 статуту, відповідач-1 здійснює володіння та
користування своїм майном відповідно до мети діяльності. При цьому
п.3.11 статуту встановлено, що розпорядження майном здійснюється
тільки за згодою ВАТ "Київенергобуд".
В матеріалах справи міститься копія протоколу засідання
правління ВАТ "Київенергобуд" №23 від 21.04.2000 р., засвідчена
прокуратурою Деснянського району м.Києва, з якого вбачається, що
будь-які питання щодо відчуження майна правлінням на цьому
засіданні не розглядалися.
Посилання відповідача-2 на те, що майно відповідача-1 є
власністю останнього, та на неправильне застосування судом першої
інстанції ст. 10 Закону України "Про підприємства в Україні"
( 887-12 ) (887-12)
не відповідає обставинам справи. Згідно з ст. 316 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, правом власності є право особи на річ (майно),
яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно
від волі інших осіб. Статутом відповідача-1 встановлено, що він є
дочірнім підприємством позивача, якому належить 100 відсотків
статутного фонду цього дочірнього підприємства. Відповідно до
п.3.9 статуту відповідача-1 майно дочірнього підприємства
формується за рахунок власності його засновника - ВАТ
"Киеївенергобуд" та передається йому в користування. Суд також
виходить з того, що п.3.11 статуту встановлено обмеження права
відповідача-1 щодо розпорядження засобами виробництва та іншими
матеріальними цінностями та визначено, що відповідач-1 має право
продавати, передавати безкоштовно, обмінювати, дарувати,
передавати в оренду, іншим чином відчужувати майно тільки за
згодою ВАТ "Київенергобуд" - позивача у справі, що є визначальним
у питанні про правомірність укладання відповідачем-1 договору
купівлі-продажу від 18.06.2004 р., оскільки відповідно до ст. 319
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
право розпорядження, в т.ч. продажу, майна
належить власнику майна.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що з 10.01.2001
р. все майно позивача знаходились під арештом згідно з ухвалою
попереднього засідання, винесеною Арбітражним судом м. Києва у
справі №23/447 про визнання ВАТ "Київенергобуд" банкрутом. Згідно
зі ст.124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та ст. 115
Арбітражного процесуального кодексу України, що діяла на момент
винесення Арбітражним судом м. Києва ухвали від 10.01.2001 р.,
рішення, ухвала, постанова арбітражного суду набирали законної
сили негайно після їх прийняття і підлягали обов'язковому
виконанню підприємствами, організаціями, посадовими особами на
всій території України. Отже з моменту накладення арешту ВАТ
"Київенергобуд" та інші особи не мали права розпоряджатися майном
або коштами, що йому належать. Зазначена ухвала суду станом на
дату прийняття рішення судом першої інстанції по справі №12/541 не
була скасована, відчуження майна відбулося під час дії ухвали суду
про заборону відчуження майна, а отже суд першої інстанції прийшов
до правильного висновку про неправомірність дій відповідача-1 по
укладенню спірного договору про відчуження майна.
Суд також вважає, що ствердження відповідача-2 про те, що
арешт, накладений ухвалою Арбітражного суду м. Києва №23/447 від
01.09.2000 р. у справі про банкрутство ВАТ "Київенергобуд" не
поширюється на майно відповідача-1 є помилковим, оскільки воно
грунтується на помилковому припущенні відповідача-2, що майно
відповідача-1 належить йому на праві власності, що суперечить
п.3.9 статуту відповідача-1.
Посилання на те, що дозвіл на відчуження майна ВАТ
"Київенергобуд" №-1-622 від 14.12.2000 р., підписаний колишнім
головою правління позивача Дуровим В.Т., є підставою для продажу
майна, не береться судом до уваги, оскільки ухвалою Арбітражного
суду м. Києва №23/447 від 01.09.2000 р. у справі про банкрутство
ВАТ "Київенергобуд" відчуження майна було заборонено.
Посилання відповідача 2 на те, що у відповідності до ст. 104
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в будь-якому випадку рішення
Господарського суду м. Києва від 07.11.2006 р. підлягає скасуванню
в разі розгляду справи за відсутності будь-якої із сторін, не
повідомленої належним чином про час і місце засідання суду не
відповідає вимогам законодавства.
Статтею 54 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено вимоги до
форми та змісту позовної заяви, зокрема пунктом 2 ст.54
передбачено - найменування (для юридичних осіб) або ім'я
(прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних
осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце
проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта
господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або
індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних
осіб - платників податків).
Статтею 56 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що позивач,
прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову
надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї
документів, якщо цих документів у сторін немає. Відповідні
документи мають надсилатися за місцезнаходженням боржника,
зазначеним у його статутних документах або інших документах, що
перебувають у розпорядженні позивача (наприклад, у договорі,
укладеному з відповідачем).
У відповідності до ст. 64 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суддя,
прийнявши позовну заяву, не пізніше п'яти днів з дня її
надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є
заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій
вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до
розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його
проведення.
Як зазначено в п.11 Iнформаційного листа Вищого
господарського суду України від 15.03.2007 р.01-8/123
( v_123600-07 ) (v_123600-07)
"Про деякі питання практики застосування норм
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у
2006 році", до повноважень господарських судів не віднесено
установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця
проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час
вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні
процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з
поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в
матеріалах справи.
Відповідно до укладеного договору купівлі-продажу від
18.06.2004 р. місцезнаходження Відповідача 2 - 01004, м. Київ,
вул. Червоноармійська, 38, к. 3.
Отже, Господарським судом міста Києва не було допущено
порушення норм процесуального права, щодо повідомлення сторін про
час та місце розгляду судового засідання.
На підставі викладеного судова колегія приходить до висновку,
що рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2006 р. по
справі №12/541 прийняте з дотримання норм матеріального та
процесуального права.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Київський
апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду м. Києва від 07.11.2006р. у
справі №12/541 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з
обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Рекламне агенство "Ед-Ворлд"-
без задоволення.
Матеріали справи №12/541 повернути Господарському суду м.
Києва.
Головуючий суддя
Судді
20.06.07 (відправлено)