П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" червня 2007 р.
Справа № 11/136/07 ( rs594617 ) (rs594617)
м. Одеса
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії
суддів:
головуючого М.В. Сидоренко
суддів Н.Б. Таценко, М.А. Мишкіної
при секретарі судового засідання Соломахіна О.О.
за участю представників сторін
від позивача: не з'явився
від відповідача: Могилевський В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державного підприємства "Суднобудівний завод ім. 61
Комунара"
на рішення господарського суду Миколаївської області від
23.04.2007 р.
у справі № 11/136/07 ( rs594617 ) (rs594617)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"АВК-IНВЕСТ"
до Державного підприємства "Суднобудівний завод ім. 61
Комунара"
про внесення змін до договору фрахтування
В судовому засіданні оголошена перерва до 12.06.2007 р.
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням господарського суду від 23.04.2007 р. по даній
справі (суддя Василяка К.Л.) позовні вимоги Товариства з обмеженою
відповідальністю "АВК-IНВЕСТ" (далі -ТОВ) до Державного
підприємства "Суднобудівний завод ім. 61 Комунара" (далі -ДП)
задоволені частково, внесені зміни в п. 7 договору № 03-03/17/05
від 29.04.2005 р. (далі -Договір фрахтування) фрахтування буксирів
"Комунаровець", "Октябрь" і буксиру-штовхача "Капітан
Добровольський" та згаданий пункт договору викладений в наступній
редакції: "Договір вступає в силу з дня його підписання обома
сторонами та діє до повного відшкодування вартості виконаних робіт
по договору підряду № 03-03/17/05 від 29.04.2005 р.". Приймаючи
зазначене вище рішення, суд дійшов висновку про порушення прав
позивача, зазначивши, що дії відповідача по розірванню Договору
фрахтування не узгоджуються з пунктом 7.4. цього договору. Також,
в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, в обгрунтування
своєї правової позиції, суд першої інстанції посилається на: 1)
допущення про можливе завдання відповідачем позивачу шкоди з
посиланням на знаходження ДП в стадії банкрутства, тяжкий
фінансовий стан останнього та неможливість взагалі назвати строк
проведення повних розрахунків ДП з позивачем по справі; 2)
отримання ДП відремонтованих за рахунок позивача судів і
можливість отримання від їх (судів) експлуатації певного прибутку.
При цьому, як вбачається з тексту мотивувальної частини,
місцевий суд аргументує свою правову позицію посилаючись, дії
відповідача по розірванню в односторонньому порядку Договору
фрахтування суперечать пп. 7.4 цього договору.
Також приймаючи оскаржуване рішення суд відмовив у
задоволенні іншої частини позовних вимог ТОВ.
Не погоджуючись з наведеним судовим рішенням в частині
задоволення позовних вимог ДП звернулось з апеляційною скаргою, в
якій просить рішення в цій частині скасувати. При цьому скаржник
вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням та
неправильним застосуванням норм матеріального права (ч. 3 ст. 179,
ст. 188 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, ст. ст. 251, 627, 631, 651 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
).
Клопотання позивача від 12.06.2007 р. про відкладення
розгляду апеляційної скарги задоволенню не підлягає в зв'язку з
його необгрунтованістю та безпідставністю.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правомірність
застосування судом першої інстанції норм матеріального і
процесуального права, заслухавши представників сторін, колегія
суддів приходить до наступного.
Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і
перевіряє законність та обгрунтованість рішення місцевого
районного суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна сторона повинна належними і
допустимими доказами довести ті обставини, на які вона посилається
в обгрунтування своїх вимог чи заперечень.
Суд першої інстанції, розглядаючи даний спір частково
задовольнив вимоги позивача з підстав, що наведені вище в описовій
частині даної постанови. При цьому, судова колегія вважає рішення
господарського суду в частині відмови в задоволенні позову цілком
правомірним. З наведеною вище думкою погоджуються і сторони по
справі, які судове рішення в наведеній частині взагалі не
оскаржують. Разом з тим апеляційна інстанція вважає, що
господарський суд, задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ,
неповно з'ясував обставини справи, що і стало підставою для
неправильного застосуванням ним (судом) норм матеріального права
при вирішенні спору в цій частини вимог позивача. В свою чергу,
зазначені вище обставини, відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 104
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, являються підставою для скасування
судового рішення в зазначеній частині, тобто в частині задоволення
позову.
Так, як вже зазначалось вище, в описовій частині цієї
постанови, господарський суд фактично розглядав спір про
правомірність дій ДП по розірванню Договору фрахтування в
односторонньому порядку, в той час, як позивачем були заявлені
позовні вимоги про внесення змін в зазначений договір щодо строку
його дії.
Також, розглядаючи спір в наведеній частині і задовольняючи
позов, суд першої інстанції взагалі не звернув уваги на те, що
позивачем заявлені вимоги, при цьому ТОВ ці вимоги більше не
уточнювало, про внесення змін та викладення в новій редакції п. 7
Договору фрахтування (а. с. 5). Разом з тим зазначений пункт
Договору фрахтування (Строк дії договору) має декілька
підпунктів - 7.1, 7.2, 7.3, 7.4, 7.5 (а. с. 13), в яких сторони
при укладанні цього договору узгодили відповідні, на їх думку,
необхідні та істотні умови. Як видно з матеріалів справи, наведена
вище обставина взагалі залишилась поза увагою господарського суду,
котрий не зобов'язав, а позивач самостійно не уточнив, в який саме
з наведених підпунктів п. 7 Договору фрахтування він просить
внести зміни і викласти його в редакції, що наведена вище в
описовій частині цієї постанови. Зазначене положення повністю
підтверджується матеріалами справи, в тому числі і протоколами
судових засідань, які (матеріали справи) не містять відомостей про
уточнення ТОВ своїх позовних вимог. Не зазначено про такі
уточнення і в оскаржуваному рішенні, в якому навпаки (а. с. 111)
господарський суд підтвердив, що розглядав саме "позовні вимоги в
частині внесення змін в п. 7 спірного договору". Наведене
безпосередньо свідчить про неповне з'ясування судом обставин
справи, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, що
стало підставою для виключення оскаржуваним судовим рішенням з
тексту Договору фрахтування частини його умов (пп. пп. 7.1, 7.2,
7.3, 7.4, 7.5), тоді як позовні вимоги в цій частині ТОВ не
заявляло і будь-якого спору з цього приводу взагалі не було.
Крім того, судова колегія вважає висновок суду про
задоволення частини позовних вимог необгрунтованим, оскільки він
(висновок) базується на наведених вище в описовій частині даної
постанови припущеннях, що являється недопустимим з точки зору
процесуального законодавства -ст. ст. 43, 84 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Більш того, задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ,
господарський суд дослівно продублював в резолютивній частині
рішення ці вимоги позивача щодо нової редакції п. 7 Договору
фрахтування, а саме "Договір вступає в силу з дня його підписання
обома сторонами та діє до повного відшкодування вартості виконаних
робіт по договору підряду № 03-03/17/05 від 29.04.2005 р.", тоді
як згаданий договір підряду (далі -Договір підряду) має номер
47/874 та був укладений 14.10.2005 р., а зазначені в резолютивній
частині рішення "№ 03-03/17/05 від 29.04.2005 р." являються
номером і датою укладення Договору фрахтування. При цьому, як вже
зазначалось вище ТОВ свої позовні вимоги взагалі не уточнювало.
Розглядаючи доводи скаржника щодо неправильного застосування
судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення в
спірній його частині, норм матеріального права, судова колегія
приходить до наступного.
Укладаючи Договір фрахтування (а. с. 11-14) сторони узгодили
всі істотні умови, а також умови, які вони вважали за необхідне
узгодити.
Так, стосовно правовідносин, які є предметом цього спору,
сторони в пп. пп. 2.5, 2.6 п. 2 Договору фрахтування узгодили, що
позивач (Фрахтувальник) має право з письмового погодження
відповідача (Судновласника) проводити ремонти судів із складанням
ремонтних відомостей і актів огляду судів Регістром; розмір сум
ремонтних робіт, виконаних Фрахтувальником у відповідності до пп.
2.5 договору підлягає відшкодуванню Судновласником в рахунок
оплати фрахту. Згідно пп. 4.6 п. 4 Договору фрахтування сторони
визначили, що об'єм і вартість ремонту сторони узгоджують окремими
протоколами, які являються невід'ємним додатком до договору.
В наступному, 14.10.2005 р. ТОВ і ДП уклали саме окремий
Договір підряду (а. с. 22-25), яким вже по іншому ніж зазначено в
Договорі фрахтування та викладено вище в цій постанові узгодили
питання щодо здійснення ремонту судів. Таким чином, уклавши в
наступному Договір підряду, сторони фактично змінили або взагалі
виключили наведені вище підпункти Договору фрахтування.
Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції наведеній вище
обставині ніякої уваги не надав, що також стало підставою для
неправильного вирішення спору в цій частині позовних вимог по
суті.
Крім того, в оскаржуваному рішенні, обгрунтовуючи свій
висновок, суд посилається на додаткову угоду № 1 від 10.05.2005 р.
(а. с. 15) до Договору фрахтування, якою сторони змінили пп. 2.2
п. 2 Договору фрахтування, доповнивши його пп. пп. 2.2.1, 2.2.2,
2.2.3 та зазначає, що умови додаткової угоди № 1 знайшли своє
відображення і в подальшому укладеній додатковій угоді № 3 від
23.05.2006 р. (а. с. 18) до наведеного договору. Разом з тим,
такий висновок не відповідає матеріалам справи та наведеним вище
додатковим угодам, оскільки угодою № 3 були виключені пп. пп.
2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, в яких була зазначена фраза "до повного
погашення затрат на ремонт". Наведена обставина повністю
узгоджується із згаданим вище положенням щодо фактичної зміни
сторонами деяких умов Договору фрахтування в зв'язку з укладенням
Договору підряду.
Задовольняючи частково позов, господарський суд не звернув
уваги і на заперечення відповідача, які цілком відповідають
матеріалам справи, про припинення Договору фрахтування не в
зв'язку з його розірванням в односторонньому порядку
Судновласником, а в зв'язку із закінченням строку дії цього
договору, який по домовленості сторін був визначений 31.03.2006 р.
в додатковій угоді № 1 від 10.05.2005 р. до Договору фрахтування
(а. с. 16). При цьому позивач не заперечував, що у відповідності
до умов Договору фрахтування у визначений термін він був
попереджений про відмову Судновласника від наступної пролонгації
договору та про повернення суден, що передані йому у фрахт. Отже,
в даному випадку суд першої інстанції помилково посилався і
застосував норми чинного законодавства, а також відповідні умови
Договору фрахтування (пп. 7.4 п. 7), які безпосередньо регулюють
порядок саме розірвання договору в односторонньому порядку.
Не звернув уваги суд і на ту обставину, що між сторонами
виникли господарські відносини, які відповідно до приписів ст. 4
ГК України ( 436-15 ) (436-15)
регулюються главою 1 розділу VI КТМ України
(Договір фрахтування суден на певний строк) та нормами ГК України
( 436-15 ) (436-15)
, а тому, відповідно до вимог ст. ст. 205 КТМ України,
яка є в даному випадку спеціальною нормою до спірних правовідносин
і узгоджується з вимогами ч. 3 ст. 180 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, саме
термін дії договору являється однією з істотних умов, які
законодавець визнгачив для даного виду договорів. Відтак,
задовольняючи частково позов, господарський суд порушив зазначені
вище норми матеріального права, оскільки внесені оскаржуваним
рішенням зміни до Договору фрахтування виключають з тексту
договору визначену законодавцем істотну умову -це термін його дії.
З огляду на викладені положення, колегія суддів вважає
посилання суду першої інстанції на приписи ч. 2 ст. 212 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
безпідставним, а наведені в диспозиції ч. 2 ст. 212 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
положення, як це вбачається безпосередньо з
самого тексту цієї норми закону, взагалі не можуть бути
застосовані до спірних правовідносин.
Крім того господарський суд не звернув уваги і на ту
обставину, що дію Договору фрахтування він визначив умовами іншого
договору (Договору підряду), строк дії якого вже припинив, та в
якому сторони зовсім по іншому визначали порядок розрахунків за
ремонт суден.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов
висновку, що позивач взагалі не довів свого порушеного права, а
тому апеляційну скаргу слід задовольнити, частково скасувавши
рішення господарського суду. В позові слід відмовити повністю,
поклавши на позивача судові витрати, які поніс відповідач у
зв'язку з подачею апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова
колегія, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Миколаївської області від
23.04.2007 р. у справі № 11/136/07 ( rs594617 ) (rs594617)
частково скасувати
щодо задоволення позовних вимог ТОВ "АВК-IНВЕСТ", виклавши
резолютивну частину рішення в наступній редакції:
"В позові відмовити."
Стягнути з ТОВ "АВК-IНВЕСТ" на користь Державного
підприємства "Суднобудівний завод ім. 61 Комунара" 42,50 грн.
сплаченого державного мита за подачу апеляційної скарги.
Зобов'язати господарський суд Миколаївської області видати
відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може
бути оскаржена до ВГС України в установленому ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
порядку.
Головуючий суддя: Сидоренко М.В.
Суддя: Таценко Н.Б.
Суддя: Мишкіна М.А.