ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.06.2007 № 8/191
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії
суддів:
головуючого: Губенко Н.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Брень О.П. - представник (дов. б/н від
05.02.2007);
від відповідача - Царук В.Л. - директор,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Експериментально-механічний
завод"
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.04.2007
у справі № 8/191
за позовом Відкритого акціонерного товариства
"Експериментально-механічний завод"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комелт"
про розірвання договору оренди і виселення
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.04.2007 у справі
№8/191в позові Відкритого акціонерного товариства
"Експериментально-механічний завод" до Товариства з обмеженою
відповідальністю "Комелт" про розірвання договору оренди і
виселення відмовлено повністю.
Судове рішення мотивоване тим, що: з метою дотримання вимог
п. 2.2.3 договору оренди № 1 від 31.01.1996, укладеного між
сторонами, відповідач звернувся до позивача з проханням надати
дозвіл на проведення переобладнання відділення випресовки колес
дільниці баштових кранів; місцевим господарським судом
встановлено, що позивач листом № 6/1 від 06.03.1996 надав письмову
згоду на проведення відповідного переобладнання; оцінивши подані
позивачем докази, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести
ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і
заперечень, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що
позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки
доданий позивачем акт від 27.03.2007 про перепланування
відповідачем приміщення та встановлення додаткового обладнання в
орендованому приміщенні не може бути визнаний належним доказом з
огляду на те, що у вказаному акті відсутні дані щодо часу
проведення перевірки, акт складено та підписано невідомими
особами; надана позивачем схема перепланування приміщення також не
була прийнята місцевим господарським судом до уваги, оскільки з
неї не вбачається, що саме відповідачем проведена така перебудова
приміщення; таким чином, місцевий господарський суд прийшов до
висновку, що позивач відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
не підтвердив належними доказами факт порушення
відповідачем умов договору № 1 від 31.01.1996, а саме щодо
здійснення перепланування приміщення та встановлення додаткового
обладнання без отримання відповідно дозволу від орендодавця
(позивача).
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся
до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною
скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м.
Києва від 11.04.2007 у справі № 8/191 повністю з підстав порушення
норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування
обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків,
викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам
справи та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги
в повному обсязі.
Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними
доводами.
Заявник не погоджується з висновками місцевого господарського
суду, що акт від 27.03.2007 та схема (додаток до акту) не доводять
здійснення саме відповідачем переобладнання спірного приміщення,
оскільки в матеріалах справи наявний звіт про експертну оцінку
державного майна, яка була проведена на замовлення відповідача і
відображала стан приміщення на 01.02.1996, тобто на дату укладення
договору оренди № 1 від 31.01.1996, а додатком № 4 до даної
експертної оцінки є схема спірного приміщення. В свою чергу актом
від 27.03.2007 засвідчено план займаного відповідачем приміщення
на дату його складення, при складенні вказаного акту відповідач
відмовився підтвердити вказані у ньому факти, про що зроблено
відповідну відмітку. Однак місцевий господарський суд не дав
належної оцінки тому, що з дня укладення договору № 1 від
31.01.1996 до дня складення акту про стан займаного відповідачем
приміщення від 27.03.2007, у вказаному приміщенні була демонтована
перегородка, що відокремлює технологічне обладнання від іншої
частини цеху, добудована інша цегляна перегородка, встановлене
додаткове технологічне обладнання з електричними підключеннями,
надбудований другий поверх, водночас позивач наголошує на тому, що
протягом зазначеного періоду спірне приміщення безперервно
перебувало у володінні та користуванні відповідача, який
користувався і користується приміщенням другого надбудованого
поверху, виконує роботи на встановленому обладнанні.
В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд встановив,
що позивач надав відповідачу дозвіл на проведення перепланування
приміщення (лист від 06.03.1996, підписаний тогочасним Головою
правління ВАТ "Експериментально-механічний завод" Сиротенком
Г.Д.), однак, з даного листа не зрозуміло, за яким проектом буде
здійснюватися переобладнання, які саме будівельні роботи
планується провести, їх строки. Тобто, на думку позивача, з даного
листа неможливо встановити чи дійсно позивач дав дозвіл на
фактично вчинені відповідачем дії по перебудові спірного
приміщення.
Крім того позивач зазначає, що лист від 06.03.1996 був
наданий відповідачем лише після подання позивачем позовної заяви,
що дає підстави позивачу вважати, що даний документ - лист від
06.03.1996 був складений значно пізніше, при цьому даний лист не
завірений печаткою товариства, а Голова правління ВАТ
"Експериментально-механічний завод" Сиротенко Г.Д., який підписав
цей лист, невдовзі був звільнений з посади за рішенням загальних
зборів акціонерів. Враховуючи викладені обставини, позивачем було
подано клопотання про призначення експертизи, на вирішення якої
було поставлено питання про встановлення абсолютного часу
виконання підпису на листі від 06.03.1996, проте, Київський
науково-дослідний інститут судових експертиз не зміг надати
відповідний експертний висновок у зв'язку із неможливістю
проведення такої експертизи.
Також заявник посилається на те, що здійснивши переобладнання
спірного приміщення, відповідач не дотримався вимог чинного
законодавства, а саме Закону України "Про планування і забудову
територій" ( 1699-14 ) (1699-14)
.
Таким чином, заявник вважає, що договір оренди № 1 від
31.03.1996 має бути розірваний за рішенням суду на підставі ст.
783 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 26 Закону України
"Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
.
Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, що
відповідно до ст. 96 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не перешкоджає
перегляду рішення місцевого господарського суду.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників
сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила
наступне.
Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом
до відповідача про розірвання договору оренди № 1 від 31.01.1996 і
виселення з орендованого приміщення.
Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог, підставою
звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав стало
проведення відповідачем перебудови орендованого ним приміщення без
дотримання вимог Закону України "Про планування і забудову
територій" ( 1699-14 ) (1699-14)
, яка може призвести до пошкодження
орендованого майна (руйнування цеху), у зв'язку із чим договір
оренди підлягає розірванню на вимогу орендодавця на підставі п. 3
ст. 783 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 26 Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
.
Місцевим господарським судом було відмовлено в задоволенні
позову з огляду на те, що позовні вимоги були визнані судом
необгрунтованими відповідно до ст. ст. 32, 33 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Апеляційний господарський суд погоджується із висновками
господарського суду першої інстанції та не вбачає підстав для
скасування оскаржуваного рішення, враховуючи наступне.
31.01.1996 між позивачем, за договором орендодавець, та
відповідачем, за договором орендар, укладено договір оренди № 1,
за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду
виробниче приміщення площею 1800 кв.м. ділянки баштових кранів за
адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6.
Пунктом 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
встановлено, що Господарський кодекс України ( 436-15 ) (436-15)
застосовується до господарських відносин, які виникли після
набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу; до
господарських відносин, що виникли до набрання чинності
відповідними положеннями Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і
обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання
чинності цими положеннями.
Згідно із п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
застосовується до
цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності; щодо
цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним
кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих
прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після
набрання ним чинності.
Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
сторони є вільними в укладенні договору, виборі
контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього
Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового
обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору
становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені
ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного
законодавства.
Враховуючи положення вищенаведених норм ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
при вирішенні питання чи підлягає розірванню укладений між
сторонами договір оренди № 1 від 31.01.1996 на підставі п. 3 ст.
783 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 26 Закону України
"Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
,
необхідно виходити з умов договору оренди та положень чинного
законодавства, які регулюють відносини оренди, а саме: глав 53, 58
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, параграфу 5 глави 30
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
та Закону України "Про
оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
(ч. 4 ст. 1
цього Закону передбачає можливість застосування норм даного Закону
до оренди майна інших форм власності, якщо інше не передбачено
законодавством та договором оренди. Це означає, що сторони
договору оренди майна інших форм власності можуть обумовити в
договорі про незастосування зазначеного Закону до їх договірних
відносин, однак, якщо така умова в договорі відсутня, то Закон про
оренду може застосовуватися).
Відповідно до ст. 651 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
договір може бути
змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін
у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших
випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке
порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди
друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона
розраховувала при укладенні договору.
Статтею 783 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено випадки, коли
наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, а саме:
1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню
речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування
іншій особі;
3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу
пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення
капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального
ремонту був покладений на наймача.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на
порушення відповідачем саме п. 3 ст. 783 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
-
наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі.
При цьому, під недбалою поведінкою позивач розуміє проведення
відповідачем переобладнання орендованого ним приміщення, що може
спричинити пошкодження орендованого майна (руйнування цеху). Також
позивач як в заяві про уточнення позовних вимог, так і в
апеляційній скарзі наголошує на тому, що перебудова була здійснена
відповідачем без відповідного дозволу з боку орендодавця
(позивача), оскільки у позивача є підстави вважати, що лист від
06.03.1996 № 6/1, яким було надано згоду відповідачу на проведення
переобладнання відповідно до п. 2.2.3 договору оренди № 1, був
складений значно пізніше від дати, якою він датується, не
завірений печаткою товариства, а Голова правління ВАТ
"Експериментально-механічний завод" Сиротенко Г.Д., підпис якого
стоїть на листі, невдовзі був звільнений з займаної посади. Крім
того, позивач посилається на порушення відповідачем вимог Закону
України "Про планування і забудову територій" ( 1699-14 ) (1699-14)
,
оскільки перебудова здійснена відповідачем без отримання
необхідних дозволів від визначених цим Законом органів, а отже є
самовільною.
Тобто, на думку позивача, лист від 06.03.1996 № 6/1 не може
створювати відповідних правових наслідків у вигляді надання
орендодавцем згоди на проведення переобладнання спірного
приміщення.
Однак апеляційний господарський суд не може прийняти до уваги
дані твердження позивача, оскільки відповідно до ст. ст. 32, 33
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
останній повинен довести ті обставини, на
які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,
натомість, наявні в матеріалах справи докази свідчать про
необгрунтованість заявлених позовних вимог з огляду на наступне.
Пунктом 2.1.1 договору оренди № 1 сторони визначили, що
орендодавець зобов'язаний передати в п'ятиденний строк з дня
підписання даного договору об'єкт оренди орендарю по акту
приймання-передачі, в якому зазначити його технічний стан на
момент здачі в оренду. В свою чергу орендар відповідно до п. п.
2.2.1 та 2.2.3 договору № 1 зобов'язався прийняти та
використовувати об'єкт оренди у відповідності до п. 1.3 даного
договору та не проводити в період оренди переобладнання
орендованого приміщення без письмового дозволу орендодавця.
Апеляційним господарським судом встановлено, що листом від
06.03.1996 № 6/1 позивач відповідно до п. 2.2.3 договору № 1 від
31.03.1996 надав відповідачу письмову згоду на проведення
переобладнання відділення випресовки колес дільниці баштових
кранів для створення необхідних умов робітникам підприємства з
надбудовою другого поверху; роботи проводити за рахунок власних
коштів, за умови, що переобладнання не порушить технологічного
процесу виробництва.
Посилання позивача на те, що зазначений лист був складений
значно пізніше від дати, якою він датується, не завірений печаткою
товариства, а Голова правління ВАТ "Експериментально-механічний
завод" Сиротенко Г.Д., підпис якого стоїть на листі, невдовзі був
звільнений з займаної посади, а отже не може вважатися наданням
дозволу відповідачу на здійснення переобладнання в розумінні п.
2.2.3 договору оренди, є безпідставними, оскільки місцевим
господарським судом у справі 8/191 були призначені експертизи
листа № 6/1 від 06.03.1996, на вирішення яких були поставлені
питання: - чи самим Сиротенком Г.Д. або іншою особою виконані
підписи в листі № 6/1 від 06.03.1996?; - в якому році і місяці був
надрукований лист № 6/1 від 06.03.1996 і коли він був підписаний?
В матеріалах справи наявний висновок судово-почеркознавчої
експертизи № 168 від 29.05.2006, відповідно до якого експертна
установа встановила, що підпис від імені Сиротенка Г.Д. в графі
"Председеталь правления Г.Д. Сиротенко" нижче основного тексту в
листі Голови правління ВАТ "Експериментально-механічний завод"
директору МП "Комелт" № 6/1 від 06.03.1996 виконано самим
Сиротенком Г.Д.; дослідження по встановленню абсолютного часу
виконання записів та підпису у листі № 6/1 від 06.03.1996 не були
проведені у зв'язку з тим, що такі дослідження в Київському
науково-дослідному інституті судових експертиз не проводяться
(а.с. 130, 144).
Отже вищезазначені посилання позивача є його припущеннями,
які не були доведені ним документально, тому не приймаються
апеляційним господарським судом до уваги.
З огляду на те, що лист № 6/1 від 06.03.1996 є чинним,
апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого
господарського суду, що відповідач отримав згоду від позивача
(орендодавця) відповідно до вимог п. 2.2.3 договору оренди № 1 на
здійснення переобладнання орендованого ним приміщення.
Твердження позивача, що відповідачем були порушені вимоги
Закону України "Про планування і забудову територій" ( 1699-14 ) (1699-14)
-
переобладнання спірного приміщення було здійснено без відповідних
дозволів та погоджень з визначеними Законом органами, не можуть
бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки
умовами договору оренди № 1 від 31.01.1996 не передбачено
обов'язок орендаря (відповідача) у випадку наміру здійснити
переобладнання орендованого приміщення отримувати згоду від
будь-яких інших органів, крім орендодавця, що відповідає положенню
ч. 3 ст. 773 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. Апеляційний господарський суд
зазначає, що підставою для розірвання договору оренди на вимогу
орендодавця (позивача) є порушення орендарем безпосередньо умов
договору оренди та вимог законодавства, яким регулюються відносини
оренди. Тобто, недотримання відповідачем вимог Закону України "Про
планування і забудову територій" ( 1699-14 ) (1699-14)
не може мати
наслідком розірвання договору оренди, укладеного між сторонами.
Також позивач не погоджується з висновком місцевого
господарського суду, що акт від 27.03.2007 та схема (додаток до
акту) не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження
того, що саме відповідачем було здійснено переобладнання спірного
приміщення, яке створює загрозу пошкодження орендованого
приміщення. Позивач стверджує, що доказами того, що саме
відповідачем було здійснено таке переобладнання, є звіт про
експертну оцінку державного майна, яка була проведена на
замовлення відповідача і відображала стан приміщення на
01.02.1996, тобто на дату укладення договору оренди № 1 від
31.01.1996, а додатком № 4 до даної експертної оцінки є схема
спірного приміщення, в свою чергу актом від 27.03.2007 засвідчено
план займаного відповідачем приміщення на дату його складення, при
складенні вказаного акту відповідач відмовився підтвердити вказані
у ньому факти, про що зроблено відповідну відмітку. Протягом
зазначеного періоду спірне приміщення безперервно перебувало у
володінні та користуванні відповідача.
Однак з даними доводами позивача немає підстав погодитись,
оскільки в звіті про експертну оцінку майна, на яку посилається
позивач, відображено загальну характеристику об'єкта оцінки,
визначено технічний стан його складових частин з метою з'ясування
його можливої ринкової вартості та визначення орендної плати, а
акт від 27.03.2007, який, на думку позивача, засвідчує факт
переобладнання відповідачем спірного приміщення, складений
позивачем в односторонньому порядку, відповідачем не підписаний.
З огляду на викладене, немає підстав визнати доводи позивача,
викладені в апеляційній скарзі, переконливими та такими, що
спростовують висновки суду першої інстанції, а тому колегія суддів
вважає, що при прийнятті рішення Господарський суд м. Києва вірно
встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні
докази, дав їм належну оцінку відповідно до ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та прийняв законне та обгрунтоване рішення у
відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення Господарського суду м. Києва від 11.04.2007 у
справі №8/191 залишити без змін, а апеляційну скаргу без
задоволення.
2. Справу № 8/191 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді
18.06.07 (відправлено)