П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" червня 2007 р.
Справа № 17/46/07
Одеський апеляційний господарський суду у складі колегії
суддів:
головуючого судді В.Б. Туренко
суддів Л.I. Бандури, Л.В.Поліщук
при секретарі судового засідання -О.О.Соломахіній
представники сторін у судове засідання не з'явились, про
день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялись
належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державної податкової інспекції у Заводському районі м.
Миколаєва
на ухвалу господарського суду Миколаївської області
від 19.04.2007р.
у справі № 17/46/07
за позовом ДПI у Заводському районі м. Миколаєва
до СПД -фізичної особи ОСОБА_1
ПП "Украгробудснаб" м. Кіровоград
про визнання договорів поставки недійсними та стягнення
275140.00 грн.
встановив:
23 січня 2007 року ДПI у Заводському районі м. Миколаєва за
правилами Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
звернулась з позовом до СПД -фізичної особи ОСОБА_1,
ПП "Украгробудснаб" про визнання договорів поставки насіння ячменю
фуражного від 29.07.2004р., 2.09.2004р. укладених між
відповідачами недійсними на підставі ст.207 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
із застосуванням наслідків передбачених ст.208
означеного Кодексу, а саме позивач просив стягнути з ПП
"Украгробудснаб" на користь СПД ОСОБА_1 кошти отримані за цими
угодами в сумі 275140.00грн., а з останнього в доход
держави -вартість поставленого насіння в сумі 275140.00грн.
Позовні вимоги мотивовані із посиланням на рішення місцевого суду
Ленінського р-ну м. Кіровограда від 21.04.2003р., яким установчі
документи ПП "Украгробудснаб" визнані недійсними з причини
реєстрації підприємства на підставну особу; на акт Кіровоградської
ОДПI від 30.06.2004р. № 29 про анулювання свідоцтва платника ПДВ з
21.04.2003р. Дані факти, на думку ДПI, свідчать про прямий умисел
"Украгробудснаб" на укладення угод з метою завідомо суперечною
інтересам держави і суспільства, яка полягала в ухиленні від
оподаткування, оскільки особи, що діяли від імені підприємства
усвідомлювали протиправний характер своїх дій (а.с.2-3).
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від
26.01.2007р. порушено провадження у даній справі, згідно ст.ст.64,
65 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, розгляд якої неодноразово відкладався
та був продовжений на один місяць (а.с.1, 24, 40, 41,44).
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від
19.04.2007р. (суддя Коваль С.М.) провадження у справі припинено на
підставі п.1 ст.80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки даний спір не
підлягає вирішенню в господарських судах України. Ухвала
мотивована тим, що позов про визнання договорів недійсними
заявлений ДПI у Заводському р-ні, яка є суб'єктом владних
повноважень, а тому даний спір відповідно до п.6 р. VII
Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного
судочинства України, що набрав чинності з 1.09.2005р., підлягає
вирішенню за правилами означеного Кодексу (а.с.51).
Не погодившись із ухвалою суду, позивач 10.05.2007р.
звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу скасувати,
справу направити на розгляд господарського суду, посилаючись на
порушення норм процесуального права. Одночасно скаржником було
заявлено клопотання про відновлення пропущеного процесуального
строку подання апеляційної скарги з причини отримання ухвали по
закінченню строку на її оскарження. Клопотання задоволено судовою
колегією, згідно ст.ст.53, 93 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, про що
зазначено в ухвалі апеляційної інстанції від 22.05.2007р.
Письмові заперечення на апеляційну скаргу від відповідачів не
надійшли.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність
застосування судом першої інстанції норм процесуального права,
судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для
задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
справа адміністративної юрисдикції -це переданий на
вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому
хоча б однією зі сторін є суб'єкт, який здійснює владні
управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на
виконання делегованих повноважень.
Компетенцію адміністративних судів щодо вирішення
адміністративних справ визначено статтями 17, 50 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
.
Зокрема, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 17 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
компетенція адміністративних судів поширюється на
спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках,
встановлених законом. Таку ж норму містить і пункт 5 частини 4
статті 50 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Право державних податкових інспекцій на подання до суду
позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про
визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів
одержаних за такими угодами, а в інших випадках -коштів, одержаних
без установлених законом підстав, а також про стягнення
заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за
рахунок їх майна прямо передбачено пунктом 11 частини 1 статті 10
Закону України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
, що кореспондується з вимогами пункту 4 частини 1
статті 17 та пункту 5 частини 4 статті 50 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Однак, позовна заява подана до розгляду податковим органом за
правилами Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, тоді як згідно ч.1 п.6 р.VII Прикінцевих та
перехідних положень КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
дана адміністративна
справа підлягає вирішенню господарським судом, на котрий тимчасово
покладений обв'язок вирішення адміністративних справ, за правилами
Кодексу адміністративного судочинства України. Тому суд першої
інстанції обгрунтовано визнав, що даний спір не підлягає вирішенню
по суті в порядку господарського судочинства і припинив
провадження у даній справі, згідно п.1 ст.80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Зазначена ухвала суду не обмежує прав податкового органу на
реалізацію в порядку адміністративного судочинства своїх,
визначених податковим законодавством функцій суб'єкта владних
повноважень, а саме управлінські функції про визнання угод
недійсними і стягнення в дохід держави коштів, отриманих за цими
угодами. Така правова позиція викладена у постанові Верховного
Суду України від 31.06.2006р. зі справи № 11/151-29/116 за 2005
рік.
З огляду на зазначене, заперечення скаржника, наведені в
апеляційній скарзі, не приймаються судовою колегією до уваги.
Отже, підстави для скасування ухвали суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 105, 106 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів -
постановила:
Апеляційну скаргу ДПI у Заводському р-ні м. Миколаєва
залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду
Миколаївської області від 19.04.2007р. у справі № 17/46/07 -без
змін.
Головуючий суддя В.Б. Туренко
Суддя Л.I. Бандура
Суддя Л.В.Поліщук