П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" червня 2007 р.
Справа № 11/681/06 (27/27-06-724)
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого судді Ліпчанської Н.В.
Суддів Андрєєвої Е.I.
Мацюри П.Ф.
При секретарі Волощюк О.О.
за участю представників сторін від:
Від позивача - Сидоренко В.М., довіреність № 003, дата видачі
: 10.06.03;
Від відповідача - Галушко В.О., довіреність № 56, дата видачі
: 11.09.06;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ТОВ "Служба безпеки бізнесу"
на рішення господарського суду Миколаївської області від
13.02.2007р.
зі справи 11/681/06
за позовом ТОВ "Служба безпеки бізнесу"
до ТОВ "Служба безпеки підприємницької діяльності"
про стягнення збитків у вигляді не отриманого прибутку в сумі
164627грн.
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від
13.02.2007 р. у справі №11/681/06 за позовом Товариства з
обмеженою відповідальністю "Служба безпеки бізнесу" до Товариства
з обмеженою відповідальністю "Служба безпеки підприємницької
діяльності" про стягнення збитків у вигляді не отриманого прибутку
в сумі 164627 гривень, у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ТОВ "Служба
безпеки бізнесу" звернулося до Одеського апеляційного
господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це
рішення скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального
та процесуального права, а позов задовольнити.
Представник ТОВ "СББ" скаргу підтримав, просив рішення суду
скасувати, позов задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідача вважають апеляційну скаргу
необгрунтованою, а рішення суду прийнятим у повній відповідності з
нормами матеріального і процесуального права, і просять скаргу
залишити без задоволення, а рішення без змін.
Судова колегія в порядку ч.1 ст.101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
залучає до справи надану скаржником відповідь Одеської залізниці
на адвокатський запит.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні та залучені
докази, заслухавши представників сторін, судова колегія приходить
до наступного.
Між скаржником та Одеською залізницею було укладено ряд
договорів про надання послуг, а саме, договір №ОД/Т-01-1815ню від
21.09.2001р. з додатковою угодою; договір №ОД/Т-03-1380-ню від
28.08.2003 р.; договір №ОД/Т-03-1381-ню від 28.08.2003 р. з
додатковою угодою; договір №ОД/Т-04-664ню від 07.05.2004 р.;
договір №ОД/П-04-1326-ню від 16.08.2004 р.; договір від 03.09.2004
р. За цими договорами ТОВ "СББ" надавало Одеській залізниці
послуги по охороні територій локомотивних депо Одеса-Сортувальна,
Котовськ, Христинівка, Херсон, Миколаїв, Шевченко, Рені, Знаменка,
а також по охороні адміністративної будівлі і виробничих
приміщень.
Відповідно до п.43) Закону України "Про ліцензування певних
видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
такий вид
господарської діяльності, як надання послуг, пов'язаних з охороною
державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян,
підлягає ліцензуванню.
Діяльність по охороні зазначених вище об'єктів Товариство з
обмеженою відповідальністю "СББ" здійснювало на підставі ліцензії
серії АА №312084, виданої Міністерством внутрішніх справ України.
Строк дії цієї ліцензії було встановлено з 02.12.2001 р. по
02.12.2004 р. Наприкінці строку дії цієї ліцензії скаржник
звернувся з заявою на продовження строку дії ліцензії до органу
ліцензування, яку було зареєстровано 10.11.2004 р. (вх. №3781).
Згідно з ч.1 ст.11 З.У. "Про ліцензування певних видів
господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
, орган ліцензування приймає
рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у строк не
пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження заяви про
видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо
спеціальним законом, що регулює відносини у певних сферах
господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі
ліцензії на окремі види діяльності. У встановлений законом строк
ТОВ "СББ" повідомлення про відмову у видачі ліцензії з зазначенням
підстав такої відмови не отримало, в зв'язку з чим звернулось до
Державної служби охорони при УМВС України в Одеській області
(територіальний структурний підрозділ органу ліцензування, який
здійснює ліцензування надання послуг, пов'язаних з охороною
державної та іншої власності), який відповів, що позивач має право
продовжувати свою діяльність на підставі ліцензії серії АА №312084
до отримання нової ліцензії. А пізніше Товариство з обмеженою
відповідальністю "Служба безпеки бізнесу" отримало бланк нової
ліцензії серії АБ №114372, зі строком дії з 02.12.2004 р. по
02.12.2009 р.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що позивач
з 02.12.2001 р. здійснював і здійснює охоронну діяльність на
законних підставах.
Крім того, представник скаржника зазначив що обов'язки ТОВ
"СББ" за визначеними вище договорами виконувало належним чином.
Доказів зворотного представниками відповідача, згідно до приписів
ст.ст.33, 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, надано не було.
Але не зважаючи на це, Одеська залізниця 14.12.2004 р.
отримала лист від ТОВ "Служба безпеки підприємницької діяльності",
в якому зазначалось: ".. У зв'язку з закінченням строку дії
ліцензії на спецохорону, керівництво компанії просить Вас
дотриматись необхідних формальностей з передачі об'єктів, що
знаходяться під охороною підрозділів ТОВ "СББ",
правонаступнику -ТОВ "СБПД"...". Тобто, відповідачем було надано
інформацію, яка не відповідає дійсності.
Отримавши вказаний лист, Одеська залізниця звернулась до
свого контрагента за визначеними вище договорами з листом №249/ТФ
від 28.12.2004 р., в якому було вказано, що, у зв'язку зі змінами
в організації охорони об'єктів Одеської залізниці, визнати такими,
що втратили чинність з 30.12.2004р. зазначені вище договори, які
було укладено між скаржником та Одеською залізницею. Крім того,
після отримання листа від відповідача між Одеською залізницею та
Товариством з обмеженою відповідальністю "Служба безпеки
підприємницької діяльності" було укладено договір №ОД/Т-04-1910-НЮ
від 14.12.2004 р. на охорону об'єктів, які, на підставі договорів,
раніше перебували під охороною позивача.
Намагаючись спростувати відомості, які було надано Одеській
залізниці, скаржник 10.01.2005 р., 19.01.2005 р. та 10.02.2005 р.
направив на адресу останньої відповідні листи.
Однак ТОВ "СБПД" продовжувало своїми листами надавати
Одеській залізниці відомості про те, що діяльність ТОВ "СББ" є
незаконною. А саме, листами від 21.01.2005 р. та 09.02.2005 р.
відповідач зазначив, що ТОВ "Служба безпеки бізнесу" не має
ліцензії та, навіть, не направляло документів для переоформлення
ліцензії, хоча ця обставина, як вже вказувалось вище, не
відповідає дійсності.
Також, представник позивача зазначив, що представники
Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба безпеки
підприємницької діяльності" окрім іншого, постійно бували на
прийомі у керівництва Одеської залізниці, де також переконували
останніх в тому, що діяльність ТОВ "СББ" є незаконною.
В результаті, як вбачається з матеріалів справи, 23.03.2005р.
договірні стосунки між Одеською залізницею та Товариством з
обмеженою відповідальністю "Служба безпеки бізнесу" було
розірвано, і фактично поновлено лише з 01.11.2005р.
Одеська залізниця, в своїй відповіді на адвокатський запит,
яку судовою колегією було залучено до матеріалів справи,
підтвердила зазначені вище обставини.
З огляду на наведене вище, слід дійти висновку, що розірвання
договорів між Одеською залізницею та ТОВ "СББ" спричинено винними
діями Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба безпеки
підприємницької діяльності", що також підтверджується матеріалами
справи.
Згідно з ч. 1 ст.49 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, підприємці зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не
порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань,
інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права
місцевого самоврядування і держави.
Одним із порушень прав та законних інтересів суб'єкта
господарювання є дискредитація суб'єкта господарювання (ч.2 ст.34
ГК України ( 436-15 ) (436-15)
) -поширення у будь-якій формі неправдивих,
неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи
діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати
шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання, що в свою чергу
згідно з ч.1 ст.34 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
є перешкодами у процесі
конкуренції.
Частиною 1 ст.32 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що
будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та
іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності є
недобросовісною конкуренцією.
Таким чином, визначені вище дії відповідача є недобросовісною
конкуренцією. В свою чергу, відповідно до ч.3 ст.32 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
, недобросовісна конкуренція тягне за собою юридичну
відповідальність осіб, якщо їх дії мають негативний вплив на
конкуренцію на території України, незалежно від того, де вчинено
такі дії. Також відповідальність за недобросовісну конкуренцію
передбачено в ч.1 статті 37 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, згідно з якою,
вчинення дій, визначених як недобросовісна конкуренція, тягне за
собою відповідальність суб'єкта господарювання згідно з цим
Кодексом або адміністративну, цивільну чи кримінальну
відповідальність винних осіб у випадках, передбачених законом.
Окрім іншого, діючим законодавством України, а саме ч.1
ст.224 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, передбачає обов'язок учасника
господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або
установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,
відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні
інтереси якого порушено. До складу збитків, що підлягають
відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення,
включається, крім іншого, не отриманий прибуток (втрачена вигода),
на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у
разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Розмір не отриманого позивачем прибутку в результаті дій
відповідача, було обгрунтовано позивачем належним чином.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що
Господарським судом Миколаївської області було допущено неповне
з'ясування обставин, що мають значення для справи. А саме,
оскільки предметом спору є стягнення збитків у вигляді не
отриманого прибутку в сумі 164627 гривень, які виникли у позивача
в результаті розірвання договірних відносин між ним та Одеською
залізницею, суд першої інстанції мав встановити з яких підстав
Одеська залізниця розірвала договори, та чи мають відношення до
цього розірвання дії відповідача, однак це судом зроблено не було.
Також, судова колегія погоджується з твердженнями скаржника,
що висновки Господарського суду Миколаївської області, викладені в
оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи з огляду
на те, що судом першої інстанції не дана була оцінка листам
відповідача від 21.01.2005р. та від 09.02.2005р. направленим на
адресу Одеської залізниці, які, разом з листом від 14.12.2004р. та
іншими діями відповідача, є причиною розірвання договорів.
Окрім іншого, судова колегія не погоджується з висновками
суду, який ухвалив оскаржуване рішення, а саме з тим, що позивач
зобов'язаний був звернутись до суду за захистом свого права,
оскільки це право позивача, а не обов'язок.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна
скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду
Миколаївської області скасуванню.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія
суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від
13.02.2007 р. у справі №11/681/06 за позовом Товариства з
обмеженою відповідальністю "Служба безпеки бізнесу" до Товариства
з обмеженою відповідальністю "Служба безпеки підприємницької
діяльності" про стягнення збитків у вигляді не отриманого прибутку
в сумі 164627 гривень скасувати.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба безпеки
бізнесу" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба
безпеки підприємницької діяльності" про стягнення збитків у
вигляді не отриманого прибутку в сумі 164627 гривень задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба
безпеки підприємницької діяльності" на користь Товариства з
обмеженою відповідальністю "Служба безпеки бізнесу" збитків у
вигляді не отриманого прибутку в сумі 164627 гривень., 1646,27грн.
держмита та витрати на IТЗ судового процесу в сумі 118грн.
Господарському суду Миколаївської видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може
бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Н.В.Ліпчанська
Суддя Е.I.Андрєєва
Суддя П.Ф.Мацюра