ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.06.2007 № 9/243
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії
суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Кусков В.О. - довіреність №б/н від 01.06.2007
р.; Лєбєдєв О.А. - довіреність № б/н від 01.06.2007 р.
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Тернопільського обласного центру зайнятості
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.12.2006
у справі № 9/243
за позовом Тернопільського обласного центру зайнятості
до Української державної корпорації по виконанню монтажних і
спеціальнихбудівельних робіт "Укрмонтажспецбуд"
про стягнення 210330,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.12.2006 р. в
справі № 9/243 в позові Тернопільського обласного центру
зайнятості (далі - центр зайнятості, позивач) до Української
державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних
будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд" (далі - Корпорація
"Укрмонтажспецбуд", відповідач) про стягнення 210 330 грн. було
відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач звернувся з
апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського
суду, в якій просить рішення скасувати і прийняти нове, яким позов
задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги Центр зайнятості
обгрунтовує тим, що при винесенні оскаржуваного рішення суд першої
інстанції допустив такі процесуальні порушення, як оголошення в
судовому засіданні перерви без винесення про це ухвали; що при
оголошенні вступної і резолютивної частини рішення, суд оголосив
про задоволення позову, а коли позивач отримав рішення з повним
текстом, то виявилося, що в позові відмовлено; що в рішенні
дослідженні лише ті докази, які надані відповідачем, а докази
позивача взагалі не зазначені в ньому.
Також позивач вважає, що місцевим господарським судом
порушенні норми матеріального права: не взяті до уваги вимоги аб.
2 ч. 3 ст. 6 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 323 ГП України, Постанови
Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1764
( 1764-2006-п ) (1764-2006-п)
"Про затвердження Технічного регламенту
будівельних виробів, будівель і споруд", якими передбачено
обов'язок Генпідрядника повернути невикористану протягом трьох
місяців суму авансу; не взято до уваги наявність додаткової угоди
№ 3, яка була підписана між сторонами 28.12.2004 р., яким
передбачено, що розрахунки за виконані роботи Замовник буде
проводити безпосередньо з субпідрядниками; а також те, що
будівництво об'єкту Договору вже завершено.
Підводячи підсумок апеляційних вимог, позивач зазначив, що
рішення суду винесене при недоведеності обставин, що мають
значення для справи, і не відповідають обставинам справи, винесене
з порушенням норм матеріального і процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що вимоги
апеляційної скарги є безпідставними, оскільки повернення
авансового платежу Договором не було передбачено, і до того ж на
момент слухання справи у суді капітальне будівництво ще велося.
Відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а
оскаржуване рішення - без змін.
Ухвалою суду від 06.04.2007 р. апеляційна скарга прийнята до
провадження, а розгляд справи призначено на 16.05.2007 р. з
обов'язковою явкою повноважних представників сторін.
Розгляд справи 16.05.2007 р. був відкладений на 06.06.2007 р.
в зв'язку з неявкою представника відповідача.
В судове засідання 06.06.2007 р. з'явились представники
позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним
чином, в зв'язку з чим колегія вважає можливим здійснити перевірку
рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному
порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника
відповідача.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
(далі по тексту -ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) апеляційний
господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку,
користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у процесі
перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у
справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував
неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не
залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний
доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і
обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному
обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються
вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши
доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова
колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла
висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає
задоволенню, виходячи з наступного.
03.02.2004 р. між Тернопільським обласним центром зайнятості
робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового
державного соціального страхування України на випадок безробіття,
визначеним як Замовник (позивач), та Українською Державною
корпорацією "Укрмонтажспецбуд", визначеною як Генпідрядник
(відповідач), було укладено Договір № ТР1-ГП на виконання
підрядних робіт з будівництва закладу соціального призначення -
районного центру зайнятості в м. Борщові (далі за текстом
"Об'єкт", "Договір" відповідно).
Позивач є юридичною особою, місцевим органом державної
виконавчої влади та місцевим органом державної служби зайнятості і
підпорядковується Державному центру зайнятості, діє на підставі
Положення про Тернопільський обласний центр зайнятості
(затвердженого Директором Державного центру зайнятості 12.12.1997
р.), його діяльність відповідно до п. 10 вказаного Положення
фінансується за рахунок коштів державного фонду сприяння
зайнятості. Згідно з п. 1.2 Договору, останній укладений на
підставі торгів, акцепту тендерної пропозиції, що визнана
найкращою за результатами торгів з визначенням переможця торгів
"Укрмонтажспецбуд" як Генпідрядника відповідно до статті 30 Закону
України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти"
( 1490-14 ) (1490-14)
та на підставі Генеральної угоди від 18.11.2003 р. між
Державним центром зайнятості та Українською Державною корпорацією
"Укрмонтажспецбуд".
За вищезазначеною Генеральною угодою Державний центр
зайнятості Міністерства праці і соціальної політики як замовник
передає свої функції замовника своїм структурним підрозділам -
обласним центрам зайнятості робочим органам Фонду, що діють від
імені замовника і представляють його інтереси у відносинах з
виконавцем (п. 1.3), Генеральна угода є також підставою для
укладання обласним центром зайнятості угод на виконання підрядних
робіт з генпідрядником - Українською Державною корпорацією
"Укрмонтажспецбуд" (п. 1.4).
Відповідно до п. 1.3 Договору № ТР1-ГП від 03.02.2004 р. між
Тернопільським обласним центром зайнятості та Українською
Державною корпорацією "Укрмонтажспецбуд" на відповідача в межах
договірної ціни покладались обов'язки по виконанню комплексу
будівельно-монтажних робіт власними силами, а в необхідних
випадках із залученням підрядних організацій. Вартість робіт була
визначена Додатком № 1 (п.2.1. Договору), а саме у Протоколі
погодження про договірну ціну на виконання робіт по будівництву
Борщівського центру зайнятості у Тернопільській області у сумі 2
244 550,00 грн. та змінена п. 1 Додаткової угоди № 1 від
27.07.2005 р. до Договору на суму у 2 108 035,00 грн.
Пунктом 2.3 Договору передбачено здійснення розрахунку за
останнім згідно календарних планів із зазначенням етапів виконання
робіт; при виконанні видів робіт, етап завершення яких становить
до 3-х місяців (згідно будівельних норм), Замовник сплачує
Генпідряднику аванс в розмірі 30 % вартості таких робіт;
остаточний розрахунок по завершенні етапів робіт виконується на
підставі актів виконаних підрядних робіт.
Відповідно до п. 2.7 Договору Замовник здійснює щомісячні
платежі за виконані роботи згідно актів (форми № КБ-2в, №КБ-3),
підписаних повноважними представниками сторін в 5-ти денний термін
після їх підписання.
На виконання умов Договору (п. п. 2.3, 2.5), позивач
платіжними дорученнями № 396 від 24.02.2004 р., № 815 від
05.04.2004 р., № 2603 від 21.10.2004 р., № 2628 від 25.10.2004 р.,
№ 3097 від 17.12.2004 р., № 456 від 23.02.2004 р. перерахував
відповідачу кошти на загальну суму 1 200 000,00 грн.
В позові і в апеляційній скарзі позивач зазначає, що
відповідач належним чином не виконав зобов'язання за Договором,
оскільки за період з часу підписання договору (03.02.2004 р.) та
станом на 01.06.2005 р. з проавансованих позивачем коштів (1 200
000,00 грн.), відповідачем освоєно лише 989 670,00 грн., про що
позивач надає довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми
№ КБ-3 за серпень, вересень, жовтень, листопад 2004 року, за
січень, березень, квітень, травень 2005 року.
З метою продовження робіт по будівництву Об'єкта, позивачем у
відповідності до п. 12.3 Договору додатковими угодами № 1 від
27.07.2005 р., № 2 від 09.11.2005 р. та № 3 від 28.12.2005 р. були
внесені до нього зміни та доповнення. Зокрема, змінами до п. 2.8
договору передбачалось, що з 2006 року розрахунки за виконані
роботи будуть проводитись позивачем шляхом перерахування коштів за
них безпосередньо виконавцю робіт (субпідряднику) на підставі
складених ним та підписаних відповідачем актів приймання виконаних
робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних робіт (форма
КБ-3).
Відповідно до наданої апеляційному господарському суду копії
Акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію
закінченого будівництвом об'єкту, заклад соціального призначення -
районний центр зайнятості в м. Борщів Тернопільської області, був
зданий в експлуатацію 23.11.2006 р.
Таким чином, посилаючись на вищевказане, позивач просив суд
першої інстанції зобов'язати відповідача повернути невикористану
тим суму авансу, виплачену йому позивачем, в розмірі 210 330,00
грн. та наводить відповідний розрахунок (знаходиться в матеріалах
справи), посилаючись при цьому на аб. 2 п. 19 Порядку державного
фінансування капітального будівництва, затвердженого Постановою
Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1764
( 1764-2001-п ) (1764-2001-п)
, а саме на те, що підрядник зобов'язується
використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних
для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом
трьох місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного
терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.
При дослідженні матеріалів справи колегія суддів вважає даний
довод апеляційної скарги необгрунтованим і підтримує позицію
викладену в суді першої інстанції стосовно належного виконання
відповідачем умов Договору та відсутність заборгованості
останнього.
Відповідно до ст. 837 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за договором
підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик
виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а
замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
У відповідності із п. 1 ст. 323 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
договори підряду на капітальне будівництво укладаються і
виконуються на загальних умовах укладання та виконання договорів
підряду в капітальному будівництві, затверджених Кабінетом
Міністрів України, відповідно до закону.
Частиною 1 ст. 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
передбачено, що
суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин
повинні виконувати зобов'язання належним чином відповідно до
закону, інших правових актів, договору.
Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та
іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає
тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи,
які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними
засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами
доказування.
В даному випадку посилання позивача на те, що він відповідно
до Додаткової угоди № 3 здійснював розрахунки за виконані роботи
безпосередньо із субпідрядниками не могли бути прийняті судом
першої інстанції до уваги, оскільки відповідно до п. 20. Порядку
державного фінансування капітального будівництва, затвердженого
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1764
( 1764-2001-п ) (1764-2001-п)
(далі Порядок), приймання та оплата робіт,
виконаних субпідрядниками, здійснюється генеральним підрядником
або замовником на підставі підписаних документів згідно з умовами
договору (контракту), а відповідно до п. 1.2 Додаткової угоди № 3,
Позивач, Генпідрядник та субпідрядник повинні були щоквартально
проводити звірку взаєморозрахунків шляхом підписання
трьохстороннього акту звірки (п. 1.3 Додаткової угоди № 3 від
28.12.2005 р.). Позивач на підтвердження своїх доводів, таких
актів звірки суду не надав.
Висновок Господарського суду м. Києва про безпідставність
посилання позивача на п. 19 Порядку щодо повернення підрядником
невикористаної суми авансу протягом трьох місяців після її
одержання є вірним, оскільки Договором повернення авансу при
незавершеному будівництві не передбачено, а представник центру
зайнятості надав доказ завершення будівництва закладу соціального
призначення - районний центр зайнятості в м. Борщів Тернопільської
області (Акт Державної приймальної комісії від 23.11.2006 р. про
прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту) лише до
суду апеляційної інстанції як додаток до скарги.
Відповідно до ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, додаткові
докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх
подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
В даному випадку позивач таких обгрунтувань суду апеляційної
інстанції не навів, Тому даний Акт не може бути прийнятий судом
апеляційної інстанції як доказ незаконності рішення, оскільки суд
першої інстанції не знав про те, що будівництво було завершено і
на момент винесення рішення керувався наявними в матеріалах справи
доказами.
Ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачає право судді на
оголошення перерви в засіданні з наступною вказівкою про це в
рішенні або ухвалі суду, що приводить до недоречності доводів
заявника апеляційної скарги, стосовно того, що при оголошенні
перерви в судовому засіданні з 07.12.2006 р. на 11.12.2006 р.,
було допущено порушення норм процесуального права у вигляді
невинесення відповідної ухвали.
Також не є підставою для скасування оскаржуваного рішення
вказівка позивача на неповідомлення його про дату перенесення
судового засідання на 11.12.2006 р., оскільки 07.12.2007 р.
представники позивача Лебедєв О.А. і Хориняк П.Д. були присутні в
судовому засіданні, де і були повідомленні про дату перенесення
розгляду справи, про що є відмітка у протоколі судового засідання.
Твердження центру зайнятості про те, що в резолютивній
частині Рішення, яке знаходиться в матеріалах справи є протилежним
резолютивній частині рішення, яке було оголошене представникам
сторін в судовому засіданні документально позивачем не доведене та
протерічить матеріалам справи, а тому є безпідставним.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини, на
які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не було надано суду першої інстанції належних
доказів на підтвердження викладеного в позові, тому враховуючи
викладене, суд першої інстанції вірно визначив вимоги позивача про
стягнення з відповідача суми неосвоєного авансу в розмірі 210 330
грн. як необгрунтовані і такі, що не підлягають задоволенню.
Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського
апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що
місцевий господарський суд повно і всебічно з'ясував всі обставини
справи, дослідивши всі надані докази по справі та дав їм належну
правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального
права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по
справі, судовою колегією не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Тернопільського обласного центру зайнятості
залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва
від 21.03.2007 р. по справі № 9/243 - без змін.
Справу № 9/243 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може
бути оскаржена до Вищого господарського Суду України.
Головуючий суддя
Судді
03.07.07 (відправлено)