ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦIЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Iменем України
05.06.2007 року Справа № 16/32 ( rs476912 ) (rs476912)
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Журавльової Л.I.
суддів Бородіної Л.I.
Iноземцевої Л.В.
За участю секретаря
судового засідання: Шабадаш Д.С.
та
представників сторін:
від позивача: Доля Д.М., довіреність №31/05 від
31.05.07, представник по довіреності;
від відповідача: ОСОБА_1, довіреність НОМЕР_1 від
05.06.07, представник по довіреності;
ОСОБА_2, паспорт серії IНФОРМАЦIЯ_1 від 29.11.96, приватний
підприємець;
розглянувши матеріали
апеляційної скарги Приватного підприємця ОСОБА_2, м.Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 19 лютого 2007 року
у справі №16/32 ( rs476912 ) (rs476912)
(суддя Шеліхіна Р.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
Виробничо-комерційного підприємства
"Теплотехнік", м.Запоріжжя
до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2, м.Луганськ
про стягнення 71565 грн. 25 коп.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне
підприємство "Теплотехнік" звернулось до господарського суду
Луганської області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_2 про
стягнення боргу за договором від 25.09.06 НОМЕР_2 в сумі 41120
грн., інфляційних нарахувань в сумі 1825 грн. 73 коп., 3% річних
за період з 06.10.06 по 18.12.06 в сумі 246 грн. 72 коп. та пені
за період з 06.10.06 по 21.11.06 в сумі 28372 грн. 08 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 19 лютого
2007 року у справі №16/32 ( rs476912 ) (rs476912)
(суддя Шеліхіна Р.М.) позов
задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємця ОСОБА_2 на
користь Товариства з обмеженою відповідальністю
Виробничо-комерційного підприємства "Теплотехнік" борг в сумі
41120 грн., пеню у сумі 28372 грн. 08 коп., інфляційні нарахування
в сумі 370 грн. 08 коп., три відсотки річних в сумі 81 грн. 11
коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 699 грн. 45 коп.,
витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового
процесу в сумі 115 грн. 30 коп. В решті позову відмовлено.
Рішення господарського суду Луганської області мотивовано
наступним.
Між сторонами у справі укладено договір від 25.09.06 НОМЕР_2,
на підставі якого продавець (відповідач) зобов"язався продати
покупцю (позивачу) товар -радіатори опалювальні чугунні МС 140
МЧ(500) в заводських пакунках -по ціні, у кількості відповідно до
умов вказаного договору та поставити продукцію покупцю протягом 10
календарних днів з дня пред"явлення рахунку на оплату і внесення
покупцем (позивачем) авансу у розмірі 40% вартості, а покупець
(позивач) зобов"язався прийняти та оплатити поставлений товар на
підставі пред'явленого відповідачем рахунку на умовах 40%
передоплати (авансу) і повністю розрахуватися з продавцем
(відповідачем) в день отримання продукції.
Сторонами встановлено, що загальна сума договору складає 100
000 гривень.
Відповідно до умов договору відповідач пред'явив позивачу
рахунок від 25.09.06 НОМЕР_3 на суму 102 800 грн., а позивач
переказав передоплату на банківський рахунок відповідача у сумі
41120 грн., що дорівнює 40% від суми, вказаної у рахунку.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не поставлено
позивачу товар на отриману суму передоплати у строк до 06.10.06, у
зв"язку з чим утворився борг на суму 41120 грн.
Господарським судом задоволено позов в частині стягнення
боргу за непоставлену продукцію в сумі 41120 грн., оскільки
відповідачем порушено умови договору та закон, а саме: вимоги
ст.265 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, ст.ст. 526, 629, 693 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, які зобов'язують відповідача
виконувати належним чином укладений з позивачем договір від
25.09.06 НОМЕР_2 та поставити продукцію на суму, вказану
відповідачем у пред'явленому рахунку у повному обсязі і у
відповідності до умов договору.
З посиланням на вимоги ст.625 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
судом зазначено, що обов"язок по поверненню
передоплати -грошовий обов"язок виник у відповідача 24.11.06, а
позивачем інфляційні нарахування і річні розраховані з 06.10.06,
останнього дня, коли відповідач повинен був поставити товар.
Враховуючи викладене, господарським судом задоволені інфляційні
нарахування на суму 370 грн. 08 коп., три відсотки річних у сумі
81 грн. 11 коп. за період з 24.11.06 по 18.12.06, при цьому індекс
інфляції прийнятий до розрахунку за грудень місяць 2006 року.
Не погодившись з рішенням господарського суду Луганської
області від 19 лютого 2007 року у справі №16/32 ( rs476912 ) (rs476912)
Приватний підприємець ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою від
10.05.07, якою просить скасувати повністю рішення господарського
суду, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні
позовних вимог у повному обсязі.
В обгрунтування апеляційних вимог заявник зазначає, що вважає
дане рішення прийнятим з порушенням норм матеріального та
процесуального права.
Відповідачем 01.02.07 в порядку ст.22, 69 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
було подано заяву від 31.01.07, якою він просив суд
призначити слухання справи після 20.02.07, що відповідно до ст.69
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
було в межах строку встановленого для
розгляду спору, для надання відзиву та доказів у справі.
Суд, незважаючи на заяву відповідача призначив слухання
справи на 19.02.07, чим порушив права та ухвалив оскаржуване
рішення в порушення приписів частини першої ст.43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо оцінки господарським судом доказів на підставі
всебічного, повного і об"єктивного розгляду всіх обставин справи.
Судом не витребувано оригінал договору НОМЕР_2 від 25.09.06,
який було складено позивачем та відповідачем, оригіналу рахунку
від 25.06.06 за НОМЕР_3, не зобов"язано сторони провести звірку
взаєморозрахунків тощо.
Заявник апеляційної скарги зауважив, що позивач не мав права
вказувати на договір поставки НОМЕР_2 від 25.09.06 як на підставу
позову тому, що вказаний договір знаходився в стадії доопрацювання
та узгодження розбіжностей, тому позивач не міг мати належним
чином оформленого оригіналу договору НОМЕР_2 від 25.09.06. У
зв"язку з тим, що сторони не дійшли згоди щодо всіх істотних умов
договору НОМЕР_2 від 25.09.06, рахунок від 25.09.06 за НОМЕР_3
було виставлено відповідачем поза договором та ніякого відношення
до нього не має. З цього виходить, що сторони не мали між собою
договірних відносин, тому сума у розмірі 41120 грн. 00 коп. не
може вважатися передплатою та на неї не розповсюджується дія
ст.265 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
та ст.ст.526, 625, 629, 693 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
, як неправильно було встановлено судом першої
інстанції. Вказано, що перерахована позивачем відповідно до
рахунку від 25.09.06 НОМЕР_3 сума була частково повернута, як
сплачена помилково, що підтверджується платіжним дорученням від
12.01.07 на суму 1120 грн. 00 коп.
Виходячи з того, що правовідносини між позивачем та
відповідачем не мали природи поставки, як було помилково
встановлено судом, оплата позивачем була проведена поза договором,
тому ніякого права на пеню, інфляційні нарахування та три відсотки
річних позивач відповідно до закону не мав. Також, слід зазначити,
що судом при ухваленні рішення не прийнято до уваги припис частини
другої ст.343 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
про те, що сума пені не може
перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку
України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відзивом від 05.06.07 на апеляційну скаргу Товариство з
обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства
"Теплотехнік" вважає доводи відповідача необгрунтованими та
просить апеляційну інстанцію залишити апеляційну скаргу ПП ОСОБА_2
без задоволення, а рішення господарського суду без змін.
Позивач зазначає, що у відповідності до вимог ухвали
господарського суду Луганської області від 20.01.07 про порушення
провадження у справі №16/32 ( rs476912 ) (rs476912)
та вимог ст.36 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивач надав в судове засідання оригінали
документів, які були додані до позову, в тому числі і оригінали
договору та рахунку, які суд оглянув в судовому засіданні,
дослідив та звірив з наданими копіями.
Відповідно до ст.ст.638-642 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст.180, 181 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
господарський договір вважається укладеним, якщо між
сторонами в передбаченому законом порядку і формі досягнуто згоди
по всіх його суттєвих умовах. Сторони повинні узгодити предмет,
ціну і строк дії договору. Укладення господарського договору також
допускається спрощеним способом, тобто шляхом обміну листами,
факсограмами, телеграмами, телефонограмами і т.і., а також шляхом
підтвердження прийняття до виконання заказу.
В даному випадку договір НОМЕР_2 від 25.09.06 укладений
шляхом обміну сторонами факсограми договору, який містив предмет,
ціну, строк дії договору та інші умови. При цьому на оферту
позивача відповідач повернув узгоджений договір та виставив
рахунок НОМЕР_3 від 25.09.06.
Згідно умов договору та виставленого рахунку, позивач зробив
передоплату, а відповідач прийняв цю передоплату, проте товар
відповідачу не передав. На письмову претензію позивача про
розірвання договору та повернення суми передоплати відповідач
відмовився та у письмовій відповіді на претензію, з посиланням на
укладений між сторонами договір, запропонував отримати товар.
Зазначені обставини свідчать про наявність між позивачем та
відповідачем договірних відносин.
Позивачем зазначено, з посиланням на ч.2 ст.343
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, що по-перше, вимоги
зазначеної норми стосуються не одержувачів грошових коштів, які
несуть відповідальність за невиконання умов договору, а платників
грошових коштів, які прострочили строк платежу, а по-друге згідно
вимог ст.549, 551 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
розмір
неустойки (штрафу, пені), встановленої законом, може бути
збільшений в договорі.
Розпорядженням першого заступника голови Луганського
апеляційного господарського суду від 17.05.07 у справі №16/32
( rs476912 ) (rs476912)
для розгляду апеляційної скарги Приватного підприємця
ОСОБА_2 на рішення господарського суду Луганської області від
19.02.07 у справі №16/32 ( rs476912 ) (rs476912)
призначено судову колегію у
складі: Журавльової Л.I. -судді -головуючого, суддів - Бородіної
Л.I., Лазненко Л.Л.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського
суду від 04.06.07 у справі №16/32 ( rs476912 ) (rs476912)
для розгляду
апеляційної скарги Приватного підприємця ОСОБА_2 на рішення
господарського суду Луганської області від 19.02.07 у справі
№16/32 ( rs476912 ) (rs476912)
здійснено заміну у складі колегії по розгляду
апеляційної скарги. Виключено зі складу колегії суддю Лазненко
Л.Л., введено до складу колегії суддю Iноземцеву Л.В.
Сторони належним чином повідомлені про час і місце судового
засідання.
Згідно ст.99 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в
апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої
інстанції.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
в процесі розгляду справи апеляційний
господарський суд за наявними у справі і додатково наданими
доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і
перевіряє законність та обгрунтованість рішення місцевого
господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування судом при винесенні рішення норм
матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла
висновку, що апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2 слід
залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської
області від 19.02.07 у справі №16/32 ( rs476912 ) (rs476912)
слід залишити
без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені
актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не
передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні
права та обов'язки.
Статтею 509 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна
сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони
(кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати
послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а
кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11
цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах
добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 655 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона
(продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у
власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або
зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну
грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з
обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційним підприємством
"Теплотехнік" та Приватним підприємцем ОСОБА_2 25.09.06 укладено
договір НОМЕР_2, на загальну суму 100 000 гривень, за умовами
якого продавець (відповідач) зобов"язався продати покупцю
товар -радіатори опалювальні чугунні МС 140 МЧ(500) в заводських
пакунках -по ціні, у кількості відповідно до умов вказаного
договору та поставити продукцію покупцю протягом 10 календарних
днів з дня пред"явлення рахунку на оплату і внесення покупцем
авансу у розмірі 40% вартості, а покупець зобов"язався прийняти та
оплатити поставлений товар на підставі пред'явленого відповідачем
рахунку на умовах 40% передоплати (авансу) і повністю
розрахуватися з продавцем в день отримання продукції.
Відповідно до умов вказаного договору відповідач пред'явив
позивачу рахунок від 25.09.06 НОМЕР_3 на суму 102 800 грн., а
позивач переказав передоплату на банківський рахунок відповідача
платіжним дорученням від 26.09.06 НОМЕР_4 в сумі 41120 грн., з
зазначенням призначення платежу -передоплата за радіатори та
транспорті послуги, відповідно рахунку НОМЕР_3 від 25.09.06,
згідно договору НОМЕР_2 від 25.09.06 ціною 34266 грн. 67 коп., ПДВ
6853 грн. 33 коп.
Відповідно до ст.664 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у
момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений
обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження
покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за
місцезнаходженням товару.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем не поставлено
позивачу товар на отриману суму передоплати у строк до 06.10.06, у
зв"язку з чим утворився борг на суму 41120 грн.
Господарським судом вірно задоволено позов в частині
стягнення боргу з посиланням на ст.ст.526, 629, 693 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, які зобов'язують відповідача
виконувати належним чином укладений з позивачем договір від
25.09.06 НОМЕР_2.
Частиною 6 ст.231 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань
встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою
ставкою Національного банку України, за увесь час користування
чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом
або договором.
Відповідно до ст.551 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме
майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір
встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у
договорі.
Пунктом 4.2 договору від 25.09.06 сторони передбачили сплату
пені за несвоєчасну поставку продавцем товару, у зв"язку з чим
місцевим господарським судом обгрунтовано задоволено вимоги по
стягненню пені в розмірі 28372 грн. 80 коп.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
боржник не звільняється від відповідальності за неможливість
виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на
вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір
процентів не встановлений договором або законом.
Господарським судом вірно зазначено, що обов"язок по
поверненню передоплати -грошовий обов"язок виник у відповідача
24.11.06 та задоволені інфляційні нарахування в сумі 370 грн. 08
коп., три відсотки річних в сумі 81 грн. 11 коп. за період з
24.11.06 по 18.12.06.
За таких обставин, господарським судом Луганської області
вірно позов задоволено частково.
Доводи відповідача щодо змін умов договору НОМЕР_2 не
приймаються судом, оскільки вказані дії відповідачем здійснено
після порушення строків поставки товару за умовами договору від
25.09.06 НОМЕР_2.
Місцевим господарським судом справа розглядалась 02.02.07 та
19.02.07, але відповідач не виконав вимоги суду за ухвалами від
20.01.07, 02.02.07 та до ухвалення рішення не подав суду, при
неможливості явки представника в засідання суду, відзив на позовну
заяву, документальне і нормативне підтвердження викладених у
відзиві доводів, у зв"язку з чим посилання відповідача на
порушення місцевим господарським судом процесуального права не
відповідає фактичним обставинам.
Позивачу необхідно при виконанні рішення врахувати суму 1120
грн., яка перерахована відповідачем платіжним дорученням від
12.01.07 №4.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про
те, що доводи заявника скарги спростовуються наявними в матеріалах
справи доказами, рішення господарського суду Луганської області
відповідає нормам матеріального та процесуального права і
скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
витрати по сплаті державного мита за подання
апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги -
Приватного підприємця ОСОБА_2.
Відповідно до вимог п.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів
України від 21 січня 1993 року №7-93 "Про державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
зайве сплачене державне мито за подання апеляційної скарги у
розмірі 357 грн. 83 коп. слід повернути Приватному підприємцю
ОСОБА_2.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, п.1 ст.103, ст.105
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Луганський апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2 на рішення
господарського суду Луганської області від 19.02.07 у справі
№16/32 ( rs476912 ) (rs476912)
залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від
19.02.07 у справі №16/32 ( rs476912 ) (rs476912)
залишити без змін.
3. Повернути Приватному підприємцю ОСОБА_2, АДРЕСА_1,
ідентифікаційний код НОМЕР_6 із Державного бюджету України зайве
сплачене державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 357
грн. 83 коп. на підставі даної постанови, скріпленої гербовою
печаткою суду.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
постанова набирає законної сили з дня
її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Л.I.Журавльова
Суддя Л.I.Бородіна
Суддя Л.В.Iноземцева