Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: Головуючого-судді М.Г. Слука

Суддів В.В. Онишкевич

П.Д. Скрутовський

при секретарі Тренич А.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Тернопільської міської Ради №610/01 від 13.04.07 р.

на рішення господарського суду Тернопільської області від 05.04.07 р.

у справі № 3/118-1483

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання (далі ДТГО) "Львівська залізниця", м.Львів

до відповідача Тернопільської міської Ради, м.Тернопіль

про визнання права власності

за участю представників:

від позивача –Ковба В.А. –довіреність № НЮ-1029 від 22.09.06р.;

від відповідача –Мелішкевич М.С. –довіреність № 266/01 від 12.02.07 р.

Ухвалою від 25.04.07 р. призначено розгляд апеляційної скарги на 05.06.07 р. і витребувано від сторін докази зазначені в ухвалі.

Позивач не виконав вимог суду апеляційної інстанції і не надав відзиву на апеляційну скаргу та витребуваних судом доказів.

Відповідач на виконання вимог ухвали від 25.04.07 р. надав суду апеляційної інстанції лист б/н і дати (вх. № 5301 від 05.06.07 р.).

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.07 р. змінено склад колегії суддів.

До початку судового засідання представникам сторін роз'яснено права обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України і задоволено клопотання про відмову від технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши представників сторін, судом встановлено:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 05.04.07 р. у справі № 3/118-1483 (суддя Турецький І.М.) позов ДТГО "Львівська залізниця"про визнання за державою в особі Верховної Ради України права державної власності на об'єкти нерухомого майна розташовані в м. Тернополі, які перебувають на балансі відокремленого підрозділу "Вагонне депо Тернопіль"ДТГО "Львівська залізниця"та знаходяться в повному господарському віданні ДТГО "Львівська залізниця", яке входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України на пл. Привокзальній (будівля ПТО Тернопіль (пасажирський парк) площею 209,6 кв.м.) по вул. Бродівській (будівля пункт технічного огляду вагонів по ст. Тернопіль (Шепетівський товарний парк) площею 186,9 кв.м.; будівля майстерень відчіпного ремонту ст. Тернопіль площею 343,6 кв.м.; будівля авто гаражу (ДСП захід Тернопіль ремонт з відчепленням) площею 74,0 кв.м.; будівля гаражу-комори (по ст. Тернопіль відчіпний ремонт) площею 115,3 кв.м.; будівля кузні (ковальського і покрівельного цеху) площею 129,2 кв.м., задоволено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що: такі об'єкти як приміщення будівлі ПТО Тернопіль, загальною площею 209,6 кв.м. як добудова до залізничного вокзалу; приміщення ПТН загальною площею 186 кв.м. на вул. Бродівська, приміщення одноповерхової будівлі ПТО загальною площею 343,6 кв.м., приміщення авто гаражу ДСП загальною площею 74,0 кв.м., приміщення гаражу-комори на ст. Тернопіль площею 115,3 кв.м., приміщення кузні загальною площею 129,2 кв.м., знаходяться в повному господарському віданні ДТГО "Львівська залізниця"(м.Львів, вул. Гоголя,1) входять до сфери Управління Міністерства транспорту та зв'язку України; вказані приміщення побудовані в 1948-1976 р.р. і передані на баланс вагонного депо Тернопіль; позивач звертався до відповідача про оформлення права власності, однак надати документи витребувані відповідачем не зміг, так як будівлі збудовані в повоєнні роки (1945-1962 р.р.) і документи втрачено; згідно статуту позивач заснований на державній власності, входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України і підпорядкований Міністерству транспорту та зв'язку України; відповідно до ст. 37 Закону України "Про власність", ст. 73 ГК України, майно що є державною власністю і закріплене за державним підприємством належить йому на праві повного господарського відання; ст. 32 Закону України "Про власність"передбачає, що суб'єктом права загальнодержавної власності є держава в особі Верховної Ради України; вимоги позивача підлягають задоволенню.

Апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що: судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права; судом порушено ст. 77 ГПК України, розглянуто спір без участі представника відповідача і не відклавши розгляд справи; судом не досліджено чи подав позивач відомості до Державного архіву Тернопільської області та архівного відділу Тернопільської міськради про будівництво і введення в експлуатацію об'єктів, які є предметом спору; в рішенні суду першої інстанції не зазначено жодного адресного номера будівель, на які визнано право власності; ст. 2 ГПК України передбачено захист права власності, визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документу, який засвідчує його право власності; неоформлення права власності та пропозиція подати необхідні документи не є доказом невизнання чи оспорення права власності на нерухоме майно; вважає, що відсутній предмет спору; просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 05.04.07 р. у справі № 3/118-1483 і в позові відмовити.

В листі б/н і дати (вх. № 5301 від 05.06.07 р.) апелянт зазначає, що від імені та в інтересах держави України право власності здійснюють відповідні органи державної влади (ст. 326 ЦК України), а відповідно до ст.ст. 3, 32, 33 Закону України "Про власність", власником держмайна в Україні є Верховна Рада України, управління держмайном здійснюється уповноваженими органами. Відповідач вважає, що позивач не є органом державної влади, який уповноважений представляти інтереси держави, а тому є неналежним позивачем у справі. Крім цього, апелянт не оспорює право держави на майно, що є предметом спору, а відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно передбачено, що оформлення права власності на будівлі з видачею свідоцтва про право власності проводиться на підставі акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки та за наявності акту комісії про прийняття об'єкта та введення його в експлуатацію.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу та витребуваних доказів суду апеляційної інстанції не надав.

Апеляційна скарга розглядається за наявними в матеріалах справи доказами.

Колегія судів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Тернопільської області від 05.04.07 р. у справі № 3/118-1483 - скасуванню, виходячи з такого:

Позивач - ДТГО "Львівська залізниця"відповідно до п.1.1 Статуту, засноване на державній власності і входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України (орган управління майном), є юридичною особою (а.с.12). Майно залізниці становлять виробничі і невиробничі фонди, вартість яких відображена в балансі. Майно залізниці є державною власністю і закріплюється за нею на праві повного господарського відання, яки залізниця володіє користується і розпоряджається на свій розсуд (а.с.18).

Джерела формування майна залізниці визначені в п.4.3 Статуту, і одним з таких джерел є майно, передане їй центральними та місцевими органами виконавчої влади, а також придбане за рахунок централізованих коштів і централізованих капіталовкладень, які їй передані (п.4.3.1; 4.3.2 Статуту; а.с.18), в т.ч. майно структурних та відокремлених підрозділів, що входять до складу залізниці (п.4.3.14 Статуту).

Відповідно до п.1 Постанови КМ України від 05.11.91 р. №311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" (311-91-п) , затверджено перелік комунального майна і зазначено, що майно яке не передається в комунальну власність є загальнодержавною власністю.

Про надання в повне господарське відання позивачу майна, яке просить останній визнати за державою в особі Верховної Ради України на праві державної власності і яке перебуває на балансі позивача, відповідач не заперечує і будь-яких вимог, щодо вказаного в позовній заяві майна не ставить.

"Вагонне депо Тернопіль"є відокремленим підрозділом позивача без права юридичної особи.

Відповідно до ст.ст. 32, 33 Закону України "Про власність"від 07.02.91 р. № 697-XII (надалі ЗУ № 697), суб'єктом права загальнодержавної власності є держава в особі Верховної Ради України, а управління держаним майном здійснює Верховна Рада України і місцеві Ради народних депутатів, а також уповноважені ними державні органи.

В ст.34 ЗУ № 697 перераховані об'єкти загальнодержавної власності, в т.ч. системи транспорту загального користування.

Відповідно до ст.37 ЗУ № 697, майно що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання.

В ст.49 ЗУ № 697 значиться, що володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

Порядок реєстрації права власності на нерухоме майно визначено в Тимчасовому положенні (наказ Мінюсту України від 07.02.03 р. № 7/5 (z0157-02) ).

Однак, позивач в позовній заяві просить, а господарський суд Тернопільської області в оспорюваному рішенні визнає право власності на зазначені в позовній заяві об'єкти нерухомості не за позивачем, а за Верховною Радою України.

Таким чином, позивач подає позов від свого імені, але не в своїх інтересах, а в інтересах Верховної Ради України. Доказів такого уповноваження суду не надано.

Доказів порушення інтересів позивача щодо володіння, користування і розпорядження майном суду не надано.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 ГПК України, право на звернення до суду і порушення справ в господарському суді надано підприємствам, установам, організаціям, іншим юридичним особам, громадянам які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності за захистом порушеного чи оспорюваного права чи охоронюваних законом інтересів.

Право звернення до суду в інтересах інших осіб надано прокурору і його заступнику. Отже, позивач безпідставно звернувся з позовом для визнання права власності на нерухоме майно за Верховною Радою України.

Крім цього, в матеріалах справи відсутні будь-які докази обґрунтування права власності. Право власності держави не оспорюється Тернопільською міською Радою, яка є державним органом.

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції не досліджено всіх обставин справи, не доведено обставин, що мають значення для справи, не вияснено право позивача на звернення з позовом в інтересах держави, розглянуто спір без документального обґрунтування, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Тернопільської області від 05.04.07 р. у справі № 3/118-1483 –скасуванню.

Керуючись ст.ст. 91, 98-05 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу задоволити.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 05.04.07 р. у справі № 3/118-1483, скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Матеріали справи повернути до господарського суду Тернопільської області.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі одного місяця.