Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Медуниці О.Є.

суддів Перлова Д.Ю.

Якушенко Р.Є.

Секретар судового засідання: Шабадаш Д.С.

за участю представників сторін:від позивача повноважний представник в судове засідання не прибув;

від відповідача Бешенко В.В., директор, паспорт серії ЕК №435089 від 18 квітня 1997 року виданий Лисичанським МВ УМВС України в Луганськійобласті;

розглянувши у відкритомусудовому засіданні апеляційну скаргу Виробничо – комерційного приватного підприємства "Термо – Златополь", м. Привілля, м. Лисичанськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської областівід 01.11.07 (підписано 06.11.07) по справі №13/616 (суддя – Яресько Б.В.)за позовом Приватного підприємства "Ремонтно – механічний завод", м. Лисичанськ Луганської області

до відповідача Виробничо – комерційного приватного підприємства "Термо – Златополь", м. Привілля, м. Лисичанськ Луганської області про стягнення 5000 грн. 00 коп.

Згідно ст.ст. 44, 811 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням відповідача розгляд справи здійснювався із звуковою фіксацією судового процесу за допомогою технічних засобів.

Представник позивача в судове засідання не з’явився.Враховуючи, що позивач належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, без участі представника позивача.

Приватне підприємство "Ремонтно – механічний завод", м. Лисичанськ Луганської області, звернувся з позовною заявою до господарського суду Луганської області про стягнення з Виробничо – комерційного приватного підприємства "Термо – Златополь", м. Лисичанськ Луганської області, коштів у сумі 5000 грн. 00 коп. за договором підряду №27 від 09.09.04.

Рішенням господарського суду Луганської області від 01.11.07 у справі №13/616 позовні вимоги задоволені; стягнуто з Виробничо – комерційного приватного підприємства "Термо – Златополь" на користь Приватного підприємства "Ремонтно – механічний завод" кошти у сумі 5000 грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу 118 грн. 00 коп.

В оспорюваному рішенні місцевий господарський суд, посилаючись на норми ч.3 ст. 612 Цивільного кодексу України та ст.ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку, що згідно наявних в справі матеріалів, за спірним договором відповідачем були виконані роботи лише на суму 5000 грн. 00 коп., тому решта сплаченої позивачем йому суми підлягає поверненню.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач – Виробничо – комерційне приватне підприємство "Термо – Златополь", звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить рішення господарського суду Луганської області від 01.11.07 у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що рішення прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Розпорядженням від 26.11.07 голови Луганського апеляційного господарського суду, відповідно до ст. 28 Закону України "Про судоустрій України", для розгляду апеляційної скарги Виробничо – комерційного приватного підприємства "Термо – Златополь" на рішення господарського суду Луганської області від 01.11.07 по справі №13/616 призначена судова колегія у складі: Лазненко Л.Л.- суддя – головуючий, Медуниця О.Є., Перлов Д.Ю. – судді.

У зв’язку з хворобою головуючого судді Лазненко Л.Л., розпорядженням від 10.12.07 голови Луганського апеляційного господарського суду, її виключено із складу колегії судів, введено до складу колегії головуючого суддю Медуницю О.Є. та суддю Якушенко Р.Є.

Заслухавши представників сторін, присутніх в судовому засіданні, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Підставами для виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Як на підставу своїх вимог позивач посилається на договір підряду №27 від 09.09.04 (далі - Договір) (а.с.8,9).

Відповідно п.1.1 договору замовник (позивач) доручив, а підрядник (відповідач) прийняв на себе зобов’язання за виконання робіт з проектування газопостачання та опалення, монтажу системи газопостачання та опалення, здійснення пусконалагоджувальних робіт.

Обсяг, характер та вартість робіт, передбачених п.1.1 договору, визначаються затвердженою та узгодженою у встановленому порядку проектно – кошторисною документацією, яка є підставою для проведення розрахунків (п.1.2 договору).

Загальна ціна договору приблизно складає 115000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ (п.2.3 договору).

В п. 4.2. договору сторони передбачили строк дії договору з 10.09.04 до 31.10.04, а п.4.1 договору передбачено, що договір вступає в дію з часу його підписання і діє до часу його виконання.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що розрахунок за договором здійснюється поетапно до початку робіт, а саме: замовник має до початку робіт сплатити 100% вартості проекту – 5000 грн. 00 коп., 30% кошторисної вартості будівельно – монтажних робіт (матеріали повинні були надаватись замовником згідно пояснень представника відповідача в судовому засіданні).

Позивач перерахував відповідачу платіжним дорученням №2 від 13.12.04 кошти в сумі 10000 грн. 00 коп. з призначенням платежу – оплата за проект та монтажні роботи згідно рахунку №179 від 07.12.04.

Згідно акту №ТЗ-0000157 від 30.12.04 відповідач передав позивачу роботи з проектування газопостачання та опалення на суму 5000 грн. 00 коп. Спір виник у зв’язку із тим, що позивач вимагає повернення грошової суми 5000 грн. 00 коп., яка була сплачена ним за монтажні роботи, але які не були виконані відповідачем в обумовлений законом строк.

Відповідач заперечує і наполягає на тому, що ним були виконані не тільки проектні роботи, за якими спору немає і які оплачені, а також частково виконано будівельно – монтажні роботи на загальну суму 34932 грн. 00 коп.

У зв’язку із цим відповідач вважає, що немає підстав стягувати з нього 5000 грн. 00 коп. (із 10000 грн. 00 коп. оплачених).

Судова колегія приймає до уваги наступне.

Згідно п.1 ст. 854 Цивільного кодексу України – якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підряднику обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.

Пунктом 3.1 договору передбачено попередню оплату будівельно – монтажних робіт – 30 % від кошторису.

Відповідач наполягає на тому, що він розпочав будівельно – монтажні роботи до сплати позивачем – 30% кошторисної вартості.

Ухвалою від 11.12.07 Луганський апеляційний господарський суд витребував у відповідача проектно – кошторисну документацію, дані матеріали суду не були представлені.

Представник відповідача пояснив, що кошторис не був підписаний позивачем.

В матеріалах справи (а.с.28) мається "кошторис на виконання робіт з газопостачання", який не підписаний і не затверджений замовником (позивачем).

Разом із тим, згідно п.1.2 договору кошторисна документація визначає об’єм, характер, вартість робіт та є підставою для проведення розрахунків.

За таких обставин доводи відповідача про надіслання ним позивачу локального кошторису, що він доводить супровідним листом №31 від 02.03.05, не є переважними, оскільки даний лист датований після сплинення строку дії договору (31.10.04). Суперечлива примітка на ньому: про одержання нарочно значиться 01.03.05, тобто до складання самого листа (від 02.03.05) (а.с.20).

Крім того, в порушення п.1.2 договору кошторис був надісланий (враховуючи текст листа №31) разом із актом приймання виконаних робіт за "12.04 і 02.2005".

На підтвердження своїх доводів про виконання будівельно – монтажних робіт відповідач надав суду фотокопії актів приймання виконаних підрядних робіт (додаток до листа від 01.10.07, а.с.20,21,24-27).

Аналізуючи надані копії актів, судова колегія приходить до висновку, що вони не є належними доказами виконаних підрядних робіт, оскільки в даних актах відсутні підписи замовника та відбитки печатки позивача, що має свідчити про приймання ним робіт.

Крім того, акт (копія), що підписаний скаржником 04.03.05, не містить посилання на період, коли роботи дійсно виконувались та в ньому не зазначено на підставі чого роботи, вказані в акті, мали виконуватись (відсутнє посилання на договір).

Аналогічний недолік мається в копії акту форми №КБ-2в за квітень 2005 року.

В наданій відповідачем копії акту, що підписаний ним 28.12.04 викреслене посилання на місяць виконання робіт (а.с.26).

Ухвалою від 11.12.07 судовою колегією апеляційної інстанції витребувано у відповідача оригінали даних актів. В судовому засіданні 24.12.07 представник відповідача пояснив, що він не може їх надати.

Згідно п.4 ст. 882 Цивільного кодексу України – передання робіт підрядником і приймання їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Матеріали, що надані підрядником (відповідачем) на доказ виконання ним робіт, є фотокопіями актів, які, крім недоліків зазначених вище, не містять посилання на відмову замовника підписати ці акти. Крім того відповідачем не надано взагалі оригіналів актів виконаних робіт.

Пояснення відповідача про те, що вони (акти) були надіслані позивачу та не повернуті ним не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у випадку відмови замовником від підпису акту виконаних робіт, дії підрядника повинні бути адекватними такій ситуації та виключати можливість неповернення стороною актів, а також створювати можливість захисту в порядку передбаченому п.4 ст. 882 Цивільного кодексу України.

Отже доводи скаржника про непідписання стороною актів не є доведеними.

Зазначені вище обставини не дають можливості прийняти докази виконання робіт, що надані суду відповідачем, як належні в контексті вимог ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Отже у судової колегії немає підстав вирішувати питання щодо недійсності актів форми №КБ-2в відповідно до ч.2 п.4 ст. 882 Цивільного кодексу України, оскільки до матеріалів справи не надано належним чином оформлених актів (в тому числі у разі відмови замовника від їх підпису – ч.1 п.4 ст. 882 Цивільного кодексу України). В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував той факт, що надані ним акти підписані головним інженером позивача, який є його законним представником.

Дані пояснення спростовуються матеріалами наданими відповідачем: в актах в графі "принял заказчик" відсутні підписи замовника, але під п’ятою колонкою фотокопій актів мається підпис особи, чиє призвище та посада не зазначені. Такий підпис не можна вважати належним підписанням акту виконаних робіт повноважною особою замовника, на чому наполягає скаржник.

На доказ виконання підрядних робіт за договором №27 від 09.09.04 відповідачем разом із апеляційною скаргою надано договори на виконання підрядних робіт укладених із фізичними особами та акти на одержання ними сум в оплату праці (а.с.69-83).

Дані матеріали не є підтвердженням виконання відповідачем умов договору №27 від 09.09.04, оскільки договори із фізичними особами не містять на нього посилання.

Окремі договори із фізичними особами укладені 01.09.04, тобто до укладення договору №27 від 09.09.04 між сторонами по справі, за яким вони і мали б виконувати роботи (а.с.73,75) .

Договір №27 не містить посилання на поширення умов договору на правовідносини, що виникли до його укладення (п.3 ст. 631 Цивільного кодексу України).

До апеляційної скарги, також, надано копію журналу відповідача з обліку робіт з нарядів і розпоряджень, що оцінюється як вторинний та односторонній документ.

Крім того зазначені вище матеріали надані скаржником тільки до апеляційної скарги не були предметом дослідження в суді першої інстанції.

Відповідачем подано пояснення (див. додаток до листа від 11.12.07) де відповідач зазначає, що додаткові матеріали надані в апеляційній інстанції, не могли бути надані суду першої інстанції, оскільки вони знаходились в архіві підприємства, а відповідальна за архів особа знаходилась у відпустці, ключі від архіву знаходились у даної особи протягом всієї відпустки.

Наведені відповідачем доводи не є поважною причиною.

Крім того, згідно наданого ним наказу №270 від 30.10.07 відповідальна за архів особа знаходилась у щорічній відпустці з 01.11.07 по 04.12.07.

Дана справа розглядалась судом першої інстанції з 07.09.07 по 01.11.07, протягом чотирьох судових засідань.

За таких обставин судова колегія не має підстав вважати поважними причини неподання додаткових доказів суду першої інстанції.

На підставі викладеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що відповідачем не доведено належними доказами обставини на які він посилається – на виконання ним частково будівельно – монтажних робіт за договором №27 від 09.09.04.

Враховуючи, що сторонами не узгоджена і не підписана проектно – кошторисна документація, що є суттєвою умовою договору№27 (п.1.2 договору), відповідач не мав підстав розпочинати роботи.

Порушивши дані умови договору, відповідач несе наслідки своїх дій.

Листами №236 від 08.12.05, №18 від 20.02.06 позивач відмовився від договору і просив повернути передоплату за монтажні роботи в сумі 5000 грн. 00 коп., оскільки будівельно – монтажні роботи не були виконані в обумовлені строки.

Відповідач наполягає на тому, що згідно п.4.1 договору – договір діє до часу його виконання (а.с.46).Позивач наполягає на тому, що строк дії договору, передбачений п.4.2 договору з 10.09.04 до 31.10.04, сплинув.

Судова колегія враховуючи суперечливість умов договору щодо строків виконання робіт, керуючись критеріями щодо розумності строків виконання робіт визначеними п.2 ст. 846 Цивільного кодексу України, вважає, що заяви позивача про відмову від зобов’язання за договором №27 від 09.09.04 починаючи з грудня 2005 року є правомірними.

Згідно п.3 ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов’язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Дана норма застосована судом першої інстанції обгрунтовано, як загальна норма, що регулює відносини між сторонами за будь-яким договором. Найменування сторін (кредитор, боржник) не є найменуванням сторін по конкретній справі, як вважає скаржник.

На підставі вищевикладеного суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідач не виконав зобов’язання перед позивачем на суму 5000 грн. 00 коп., тому позов є обґрунтованим.

Таким чином, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 01.11.07 по справі №13/616 ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин, відповідає вимогам матеріального та процесуального права та відповідає фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Підстав для скасування або зміни рішення не вбачається.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судова колегія витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відносить на заявника – виробничо – комерційне приватне підприємство "Термо – Златополь", м. Привілля Луганської області.

У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,

-ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу виробничо – комерційного приватного підприємства "Термо – Златополь", м. Привілля Луганської області, на рішення господарського суду Луганської області від 01.11.07 у справі №13/616 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 01.11.07 у справі №13/616 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Відповідно ч.3, ч.5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.