22/41 Про стягнення заборгованості за договором консигнації - 19.12.2007 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Дніпровський універмаг"

на рішення Господарського суду м.Києва від 23.10.2007

у справі № 22/41 (Домнічева І.О.)

за позовом Українсько-білоруського товариства з обмеженою відповідальністю фірма"Луксор"

до Закритого акціонерного товариства "Дніпровський універмаг"

про стягнення 27753,89 грн.

Позов заявлено про стягнення заборгованості в сумі 27753,89 грн. за передані за договором консигнації № 202П/213 від 26.10.2001 року товари.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.10.2007 року у справі № 22/41 позовні вимоги Українсько – білоруського товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Луксор" задоволено повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 27753,89 грн. основного боргу, 277,54 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено факт поставки товару за договором консигнації № 202П/213 від 26.10.2001 року, в той час як відповідачем не надано заперечень щодо суми заборгованості за отриманий товар.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Закрите акціонерне товариство "Дніпровський універмаг" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить розглянути заяву про застосування позовної давності у апеляційній інстанції за фактом залишення без розгляду у першій інстанції, скасувати спірне рішення повністю та припинити провадження у справі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що оспорюване рішення господарського суду міста Києва прийняте з неповним з’ясування обставин справи, оскільки судом першої інстанції при прийнятті рішення не враховано, що гр. Касьянова В. І. та гр. Майська Т. В., які видавали себе за директора та головного бухгалтера відповідача та мали відносини з позивачем щодо укладення спірного договору та поставки товарів, стягнення заборгованості за які є предметом позову, насправді не мали відношення до відповідача.

Крім того, у вказаній апеляційний скарзі відповідач просить скасувати ухвалу від 19.07.2007 року про відвід судді Шкурата А. М.

Ухвалою від 14.11.2007 року колегія суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя – Капацин Н. В., судді Калатай Н. Ф., Пашкіна С. А. прийняла апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Дніпровський універмаг" на рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2007 року у справі № 22/41 до розгляду, порушила апеляційне провадження та призначила її розгляд на 10.12.2007 року .

Ухвалою від 14.11.2007 року апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства "Дніпровський універмаг" в частині оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 19.07.2007 року про відвід судді Шкурата А. М. до розгляду не прийнята .

У судовому засіданні представник відповідача надав усні пояснення, в яких апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі.

Позивач в усних поясненнях проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив Київський апеляційний господарський суд рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2007 року у справі № 22/41 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розгляд скарги відкладався, в засіданні суду оголошувалась перерва.

10.12.2007 року до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та надсилання матеріалів до слідчих органів.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав клопотання.

Вказане клопотання ґрунтується на тому, що товар, стягнення заборгованості за який є предметом розгляду справи, був прийнятий від імені відповідача особами, уповноваженими на це гр. Касьяновою В. І., яка видавала себе за керівника відповідача, гр. Павликівським Я. В., який видавав себе за заступника керівника відповідача та гр. Майською Т. В., яка видавала себе за головного бухгалтера відповідача, в той час як відповідач жодних відомостей щодо вказаних правовідносин не мав.

У задоволенні клопотання колегією відмовляється з підстав, що викладені в постанові.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

26.10.2001 р. позивач як Консигнант та відповідач як Консигнатор уклали договір консигнації № 202П/213 (далі Договір), за умовами якого позивач доручає, в відповідач приймає на себе зобов’язання за винагороду здійснити від свого імені одну або декілька угод щодо реалізації килимових виробів, належних позивачеві.

Згідно п. 3.7 Договору на товар, що передається на консигнацію, позивач виписує відповідну накладну, відповідач для отримання товару за цією накладною зобов’язаний виписати довіреність встановленого зразка.

Згідно п. 4.1 Договору відповідач зобов’язаний перераховувати грошові кошти за весь реалізований товар не пізніше, ніж через 10 календарних днів з моменту реалізації даного товару.

Згідно п.п. 4.4, 4.6 відповідач самостійно утримує належну йому комісійну нагороду з грошових сум, що надійшли йому від реалізації товару в розмірі одної сотої відсотка від ціни відповідного товару, що вказана в накладній, без врахування комісійної винагороди.

За умовами Договору позивачем передавалися відповідачу на консигнацію килимові вироби, а відповідачем здійснювалася їх реалізація та оплата на рахунок позивача.

Як свідчать матеріали справи, копії видаткових накладних, довіреностей та виписок банку, що засвідчують взаємовідносини сторін за умовами Договору до 01.01.2003 р., станом на 01.01.2003 р. заборгованість відповідача за переданий товар складала 17746,45 грн.

За період з 06.03.2003 р. до 11.09.2006 р. (дата позовної заяви) позивачем було передано відповідачу килимових виробів на суму 51410,76 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями накладних, виписаних позивачем за період після 06.03.2003 р., з відмітками відповідача про одержання:

№ 203 від 06.03.2003 на суму 11 751,11 грн.,

№ 204 від 06.03.2003 на суму 2 345,78 грн.,

№ ВИ-1 від 06.03.2003 на суму 1 479,60 грн.,

№ 310 від 17.11.2003 на суму 2 307,52 грн.,

№ ВИ-306 від 17.11.2003 на суму 246,60 грн.,

№ 327 від 22.01.2004 на суму 2 207,74 грн.,

№ 316 ВН від 22.01.2004 на суму 986,40 грн.,

№ Ф-6-Н від 10.03.2004 на суму 332,64 грн.,

№ ВИ-14-Н від 10.03.2004 на суму 986,40 грн.,

№ 24 від 11.05.2004 на суму 8 294,51 грн.,

№ 54 від 23.09.2004 на суму 2 771,02 грн.,

№ 43-ВИ від 23.09.2004 на суму 1 479,60 грн.,

№ 96 від 22.12.2004 на суму 10 317,68 грн.,

№ 109 від 21.03.2005 на суму 4 298,15 грн.,

№ ВИ-76 від 21.03.2005 на суму 863,10 грн.,

№ ВИ-94 від 26.05.2005 на суму 739,80 грн.

Частину товару, поставленого за умовами спірного Договору, на суму 32230,74 грн. відповідач позивачу повернув.

Крім того, відповідач перерахував позивачу в розрахунок за отриманий товар 9168,90 грн.

Станом на 29.06.2006 року заборгованість відповідача за переданий товар становить 27756,66 грн., з яких 2,77 грн. є комісійною винагородою.

Зазначені вище обставини підтверджуються актом звірки взаємних розрахунків сторін по Договору від 29.06.2006 року (копію долучено до матеріалів справи), згідно якому заборгованість відповідача перед позивачем становить 27753,89 грн. (27756,66-2,77).

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України ( ЦК України (435-15) ) зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Позивачем належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх майнових вимог, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову в сумі 27753,89 грн.

Посилання відповідача на строк позовної давності до уваги судом не приймається, оскільки згідно п. 4.1 Договору оплата товару обумовлена моментом його реалізації, а доказів того, що товар, стягнення вартості якого вимагає позивач, був відповідачем реалізований і строк давності від дати реалізації сплив, відповідачем не надано.

Твердження відповідача, що Договір укладався строком на 1 день, є таким, що не відповідає дійсним обставина справи, оскільки згідно п. 8.2 Договору, Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до належного виконання сторонами всіх своїх договірних зобов’язань за цим Договором.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що незалежно від наявності чи відсутності у фізичної особи Касянової В. І. повноважень на вчинення дій від імені відповідача, у відносинах з позивачем щодо підписання та виконання Договору, вона діяла в інтересах відповідача, а тому відповідачем за позовом має бути саме відповідач як юридична особа, з огляду на що у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та направлення її до слідчих органів колегія суддів відповідачу відмовляє.

При цьому, колегія суддів звертає увагу відповідача, що при наявності збитків, завданих відповідачу неправомірними діями фізичних осіб, він не позбавлений права звернутися до загального суду, або до правоохоронних органів у встановленому чинним законодавством порядку.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2007 року по справі № 22/41 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Отже, вимоги апеляційної скарги щодо припинення провадження у справі задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Дніпровський універмаг" на рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2007 р. у справі № 22/41 залишити без задоволення.