16/3504 Про повернення майна та стягнення штрафних санкцій - Текст документа

за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву, Київза участю прокуратури Житомирської області, яка представляє інтереси Державного комітету України з державного матеріального резерву

до Відкритого акціонерного товариства "Олевський завод тракторних нормалей", м.Олевськ Житомирської області

про повернення мазуту на суму 462967,03 грн. та стягнення штрафних санкцій на суму 1082046,53грн.,

Рішенням господарського суду Житомирської області від 20.11.2006р. у справі №16/3504 (rs286453) задоволені уточнені позовні вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву до ВАТ "Олевський завод тракторних нормалей" про повернення мазуту та стягнення штрафних санкцій. Зобов'язано ВАТ "Олевський завод тракторних нормалей" повернути до державного матеріального резерву мазут марки М-40 в кількості 586,684т., мазут марки М-100 в кількості 274,650т. Стягнуто з ВАТ "Олевський завод тракторних нормалей" на користь Державного комітету України з державного матеріального резерву 188619,18грн. штрафу, 602676,70грн. пені, 1886,19грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вважаючи, що рішення місцевим господарським судом прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають дійсним обставинам справи, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позові Державного комітету України з державного матеріального резерву.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає наступне:

- у справі відсутні докази про фактичну поставку відповідачу 861 тонни мазуту;

- додані до матеріалів справи фотокопії залізничних накладних не можуть розцінюватись як належний доказ, оскільки вони не відповідають вимогам п.2 ст. 36 ГПК України (1798-12) ;

- відповідач, не заперечує, що отримував мазут від Надвірнянського і від Кременчуцького обласних управлінь по забезпеченню нафтопродуктами, однак це були звичайні комерційні поставки мазуту, які існували в 1992 році та 1994 році, а не мазут державного матеріального резерву;

- суд безпідставно порахував доведеною обставину, що мазут фізично був поставлений відповідачу. Докази такої поставки в матеріалах справи відсутні, а наявні копії залізничних накладних не свідчать, що поставлений мазут був саме мазутом держрезерву і призначався для відповідального зберігання;

- суд обгрунтовує свої висновки про доказовість фактичної поставки мазуту відповідачу лише на підставі відмовного матеріалу, наданого прокуратурою. Висновки суду в цій частині, на думку скаржника, не мають значення для справи та грунтуються на перекручуванні фактів, які містить сам відмовний матеріал прокуратури;

- обгрунтування, покладені судом в основу відмови у задоволенні заяви про застосування строку позовної давності не відповідають чинному нормативному регулюванню. Законодавство України взагалі не визначає поняття "публічно-правові санкції", не кажучи про те, що законодавство України не містить жодних винятків для таких неіснуючих санкцій в питанні застосування строків позовної давності. Той факт, що санкції, які просив застосувати позивач, передбачені Законом України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) не означає, що строк позовної давності не існує взагалі за вимогами такого характеру;

- судом порушено ст.266 ЦК України (435-15) , відповідно до якої зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо.

Представник відповідача в засіданні суду підтримав доводи апеляційної скарги, вважає, що рішення господарського суду Житомирської області прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи та порушенням норм чинного законодавства, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Прокурор, в судовому засіданні, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу ВАТ "Олевський завод тракторних нормалей" - без задоволення.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в засіданні суду заперечили проти апеляційної скарги відповідача, вважають рішення господарського суду першої інстанції обгрунтованим і законним, просять залити його без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить зобов'язати відповідача повернути до державного резерву самовільно використані матеріальні цінності, а саме: мазут марки М-40 в кількості 586,684 тонн та мазут марки М-100 в кількості 274,650 тонн та стягнути з відповідача на користь позивача штрафні санкції в сумі 791295,88грн. (188619,18грн. штрафу, 602676,70грн. пені) (а.с.123-128, т.2).

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у відповідності до актів закладки мазуту (р-16) №1 від 05.08.1993р. та №2 від 15.09.1993р. (а.с.129,130, т.2) на відповідальне зберігання ВАТ "Олевський завод тракторних нормалей" було передано матеріальні цінності державного резерву мазут марки М-40 та М-100, що є державною власністю і знаходяться в оперативному управлінні Державного комітету України з державного матеріального резерву.

Працівниками Центрального КРВ КРУ Держкомрезерву, відповідно до Постанови Верховної Ради України №57 (57/96-ВР) "Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію)" від 20.02.1996 р., була проведена контрольна перевірка наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей державного резерву.

У відповідності до актів закладки мазуту (р-16) №1 від 05.08.1993р. та №2 від 15.09.1993р. (а.с.129,130, т.2) на відповідальне зберігання ВАТ "Олевський завод тракторних нормалей" було передано матеріальні цінності державного резерву мазут марки М-40 та М-100, що є державною власністю і знаходяться в оперативному управлінні Державного комітету України з державного матеріального резерву.

Перевіркою встановлено факт самовільного відчуження матеріальних цінностей держрезерву, про що складено акт від 25.02.1998р. (а.с.54, т.1).

Повторною перевіркою було встановлено, що на підприємстві рахується 861,334т мазуту, однак його в наявності немає, кількісна і якісна схоронність матеріалів не забезпечена, самовільно використано 861,334т мазуту держрезерву. По даному факту складено акт контрольної перевірки стану роботи з матеріалами держрезерву №371 від 11.11.1999р. (а.с.7-9 т.1). Вказаним актом зобов'язано відповідача негайно повернути самовільно використаний мазут до державного матеріального резерву.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) , під відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву розуміється зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника), без надання йому права користуватись матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Пунктом 4 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) передбачено, що відповідальні зберігачі зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву власними силами.

Стаття 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) передбачає, що державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п.21 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8.10.1997 року № 1129 (1129-97-п) , ціни на матеріальні цінності, що відпускаються з державного резерву, визначаються Держкомрезервом, виходячи з оптових цін, що діють на час відпуску, кон'юнктури ринку, термінів зберігання, якості продукції.

Згідно приймального акту №1 від 05.08.1993 року Олевському заводу тракторних нормалей поставлено на відповідальне зберігання мазут М-40 в кількості 586,684т вартістю 132590,58грн. Згідно приймального акту №2 від 15.09.1993 року поставлено мазут М-100 в кількості 274,650т вартістю 56028,60 грн. (а.с.129,130, т.2). Всього поставлено та самовільно використано відповідачем мазуту на загальну суму 188 619,18грн.

З статуту ВАТ "Олевський завод тракторних нормалей" вбачається, що товариство є правонаступником державного підприємства - Олевський завод тракторних нормалей (п.3.3. статуту, а.с.59-75, т.1).

Оскільки вартість самовільно використаних матеріальних цінностей становить 188 619,18 грн., то 100% штрафу відповідно становить 188 619,18 грн.

За самовільне використання матеріальних цінностей державного матеріального резерву позивачем за період з 25.02.1998 року до 07.11.2002 року нарахована пеня на суму - 602 676, 70 грн., а саме:

- використання мазуту М - 40 - в сумі 423 653,97грн.;

- використання мазуту М - 100 - в сумі 179 022, 73 грн.

Посилання відповідача на пропущення позивачем строку позовної давності є необгрунтованими, оскільки відповідно до ст.83 ЦК УРСР (1540-06) (в редакції від 18.07.1963р.), позовна давність не поширюється на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій або громадян та відповідно до п.6 ч.1 ст.268 ЦК України (435-15) , позовна давність не розповсюджується на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов'язань, що випливають з Закону України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) .

На час прийняття відповідачем на зберігання матеріальних цінностей державного резерву, відносини держави зі зберігачами державного резерву регулювались Положенням про державний матеріальний резерв, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.1992р. №280-05.

Пунктом 49 зазначеного Положення передбачено, що на майнові вимоги Держкомрезерву України та його підприємств про повернення їм заборгованості, яка виникла із операцій з матеріальними цінностями держрезерву (поставка, зберігання, відпуск, переміщення, перевезення всіма видами транспорту) загальні та скорочені строки пред'явлення претензій та позовної давності не поширюються.

Частиною 5 ст.12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) встановлено, що відпуск матеріальних цінностей з державного резерву в порядку тимчасового користування провадиться за рішенням Кабінету Міністрів України, в якому визначаються одержувачі, строки повернення матеріальних цінностей до державного резерву.

Таким чином, Відкрите акціонерне товариство "Олевський завод тракторних нормалей", яке є правонаступником державного підприємства - Олевський завод тракторних нормалей, несе повну матеріальну відповідальність по зобов'язанням останнього і, як суб'єкт господарювання недержавної форми власності, зобов'язане повернути державне майно незалежно від строків позовної давності, визначених Цивільним кодексом України.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вимоги позивача в частині повернення мазуту в кількості 861,334 тонн обгрунтовані і підлягають задоволенню, що правомірно встановлено судом першої інстанції.

Згідно пункту 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) за самовільне відчуження (використання, реалізацію) матеріальних цінностей державного резерву з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких вони знаходяться, стягується штраф у розмірі 100% вартості матеріальних цінностей у цінах на час виявлення факту відчуження, а також пеня з суми відсутнього обсягу за кожний день до повного їх повернення.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що зазначені в цій нормі санкції є публічно-правовими, тому передбачений Цивільним кодексом України строк позовної давності щодо застосування штрафних санкцій за порушення цивільно-правових зобов'язань на них не розповсюджується.

До аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України, що вбачається з постанов по справах №42/107, №42/109, 16/3420 та 45/116-06.

Отже, судом першої інстанції правомірно задоволено позов в частині стягнення 188619,18грн. штрафу та 602676,70грн. пені.

Безпідставними судовою колегією вважаються доводи відповідача щодо непідтвердження факту поставки мазуту на відповідальне зберігання.

Поставка мазуту на відповідальне зберігання здійснювалась згідно приймальних актів №1 від 05.08.1993 року та №2 від 15.09.1993 року (а.с.129-130, т.2).

Як встановлено судом першої інстанції, факт поставки мазуту до Олевського заводу тракторних нормалей також підтверджено відмовним матеріалом прокуратури Олевського району, де встановлено, що Олевським заводом тракторних нормалей було отримано від Кременчуцького управління по забезпеченню нафтопродуктами опалювальний мазут в кількості 274,650 т та від Надвірнянського підприємства по забезпеченню нафтопродуктами - 586,084т мазуту. Даний мазут зберігався в металевих цистернах і був використаний для опалення приміщень заводу протягом 1993-1994 років. Голова правління ВАТ "Олевський завод тракторних нормалей" Литвинчук А.I. прокуратурі пояснив, що в 1993 році заводом дійсно було отримано опалювальний мазут від Кременчуцького та Надвірнянського управлінь по забезпеченню нафтопродуктами, який був використаний для опалення споруд і цехів підприємства протягом 1993 - 1994 років. Аналогічні пояснення надала головний бухгалтер підприємства Кириленко Р.Й.

Отже, матеріалами справи в сукупності стверджується, і не заперечується відповідачем, що в 1993 році ВАТ "Олевський завод тракторних нормалей" було отримано опалювальний мазут від Кременчуцького та Надвірнянського управлінь по забезпеченню нафтопродуктами, який був використаний для опалення споруд і цехів підприємства протягом 1993-1994 років.

Ухвалою від 27.08.2004р. з метою перевірки доводів представника відповідача щодо підробки підписів в приймальних актах №1 та №2, суд першої інстанції призначив почеркознавчу експертизу (а.с.127, т.1), з висновку (№5544 від 06.12.2004р.) якої вбачається, що підпис в графі "Директор" в приймальному акті (зберігальному зобов'язанні) мазуту паливного №1 від 05.08.1993р. виконаний не Личаченком Степаном Яковичем, а іншою особою; підпис в графі "Головний (старший) бухгалтер" в приймальному акті (зберігальному зобов'язанні) мазуту паливного №2 від 15.09.1993р. виконаний Литвинчуком Анатолієм Iвановичем; підпис у графі "Головний бухгалтер" в приймальному акті (зберігальному зобов'язанні) мазуту паливного №2 від 15.09.1993р. виконаний Луковською Леонідою Володимирівною (а.с.2-5, т.2).

Не дивлячись на те, що приймальний акт №1 підписано не керівником підприємства, а іншою особою, що вбачається із експертного висновку, вказаний акт скріплено печаткою Олевського заводу тракторних нормалей. При цьому відповідачем не надано судам ні першої, ні апеляційної інстанції доказів, що печатку було втрачено чи вилучено. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказаний акт є належним доказом поставки мазуту.

За наведених обставин, доводи апеляційної скарги ВАТ "Олевський завод тракторних нормалей" є необгрунтованими, спростовуються вищенаведеним і не можуть бути підставою для скасування оскарженого судового акту.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 20 листопада 2006 року у даній справі слід залишити без змін, а подану відповідачем апеляційну скаргу з вимогою скасування судового рішення - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Житомирський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду Житомирської області від 20.11.2006 р. у справі № 16/3504 (rs286453) залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Олевський завод тракторних нормалей", м. Олевськ Житомирської області - без задоволення.