КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦIЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.05.2007 № 18/21
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії
суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Шкляревська О.Ю. (дов. № 220/446/д від
25.12.2006р.);
від відповідача - Демченко Т.С.(дов. № Д-1106/2006 від
30.08.2006р.);Шендріков Д.О. (дов. № Д-1117/2006 від
30.08.2006р.);
від прокуратури: Гриненко Г.Є.(дов. № 2289 від 15.05.2007р.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг
військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"
на рішення Господарського суду м.Києва від 14.02.2007
у справі № 18/21
за позовом Військовий прокурор Київського гарнізону
до Державна компанія з експорту та імпорту продукції і
послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"
про стягнення 113294,49 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.02.2007р. у
справі № 18/21 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача
на користь позивача 50076,11 грн. пені; стягнуто з відповідача в
дохід Державного бюджету України 1132,94 грн. державного мита;
стягнуто з позивача на користь Державного підприємства "Судовий
інформаційний центр" 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу. В іншій частині позову провадження
у справі припинено.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідач звернувся до
Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою,
в якій просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог
та стягнення судових витрат та прийняти нове рішення, яким в
позові Військового прокурора Київського регіону щодо стягнення
50076,11 грн. відмовити.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в
якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду
першої інстанції - без змін.
Представник прокуратури в судовому засіданні заперечив доводи
апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення
суду - без змін.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги,
дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення
представників сторін та прокуратури, вважає, що скарг задоволенню
не підлягає з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та
відповідачем 24.03.2005 р. укладений договір комісії про
відчуження та реалізацію військового майна №243/2-12/USE -
20.1-93-Д/К-05 (далі - Договір).
За умовами зазначеного Договору позивач доручив
відповідачеві, а останній взяв на себе зобов'язання за комісійну
плату укласти та виконати на умовах, що не суперечать цьому
договору, в інтересах позивача та за рахунок останнього
зовнішньоекономічний контракт з покупцем нерезидентом на експортну
поставку виробів на умовах FCA - аеропорт/порт Україна відповідно
до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Iнкотермс" у
редакції 2000 року.
Відповідно до п. 4.1. Договору загальна сума договору, за
яким позивач передає для реалізації відповідачеві спецвироби,
підтверджується додатками до договору, встановлюється сторонами в
розмірі 2761132,00 грн.
Як визначено п. 5.5. Договору, кошти, які отримані
відповідачем від реалізації покупцю спсцвиробів, за виключенням
ПДВ, комісійної плати та документально підтверджених сум витрат,
понесених компанією при організації реалізації покупцю спецвиробів
за даним договором у розмірах узгоджених з позивачем, у
п'ятиденний термін з моменту підписання між позивачем та
відповідачем акту прийому - передачі спецвиробів перераховуються
на зазначений у розділі 15 цього Договору реєстраційний рахунок
позивача у Державному казначействі України з обов'язковою
позначкою в платіжному дорученні "Надходження від реалізації
військового майна Збройних Сил України за Договором".
Додатком № 1 до Договору комісії визначений перелік
спецвиробів, які передаються позивачем відповідачеві для
реалізації.
Згідно з актом прийому-передачі спецвиробів від 29.09.2005р.
позивач передав, а відповідач отримав спецвироби відповідно до
додатку № 1 до Договору від 24.03.2005р. №243/2-12/USE -
20.1-93-Д/К-05 у повному обсязі.
Відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за
договором, перерахувавши на користь позивача кошти протягом
періоду з 28.12.2005р. по 06.04.2006р., що підтверджується
платіжними дорученнями.
Разом з тим, відповідно до п. 5.5 Договору відповідач
зобов'язаний був здійснити розрахунки у строк до 05.10.2005р.
За таких обставин, місцевим господарським судом зроблено
вірний висновок про те, що з боку відповідача мала місце
прострочка виконання зобов'язань за Договором.
Згідно з п. 9.2. договору за затримку платежів позивачеві
відповідач із власних коштів виплачує позивачеві пеню, яка
обчислюється виходячи зі 120 відсотків облікової ставки
Національного банку України, що діяла на момент фактичного
проведення платежів, нараховану на суму несвоєчасно проведених
відповідачем платежів за кожний день такої затримки.
Згідно з розрахунком прокурора пеня за прострочку виконання
зобов'язання складає 113294,49 грн. Розрахунок пені відповідає
матеріалам справи та умовам договору. Доказів необгрунтованості
розрахунку пені відповідачем не надано.
Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських
відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним
чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за
відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -
відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються
відповідні положення Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
з
урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
, кожна сторона повинна вжити усіх заходів,
необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи
інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського
інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування
господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами
або договором.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно
до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння
зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено
договором або законом.
Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше
майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення
боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми
несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день
прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
).
Статтею 230 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються
господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф,
пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у
разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності,
невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Платіжним дорученням відповідачем перераховано на користь
позивача пеня за Договором у розмірі 63218,38 грн.
За таких обставин, на думку колегії суддів судом першої
інстанції зроблено вірний та обгрунтований висновок про
задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені
в сумі 50076,11 грн., а в іншій частині позовних вимог провадження
у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 статті 80 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
за відсутністю предмета спору.
Згідно ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна
довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх
вимог і заперечень.
Апелянтом не надано беззаперечних доказів на підтвердження
тих доводів, на які він посилається в апеляційні скарзі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення
Господарського суду міста Києва від 14.02.2007р. у даній справі
відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, винесено з
правильним застосуванням норм матеріального та процесуального
права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Київський
апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної компанії з експорту та імпорту
продукції і послуг військового і спеціального призначення
"Укрспецекспорт" залишити без задоволення, а рішення
Господарського суду міста Києва від 14.02.2007р. у справі №
18/21 - без змін.
Матеріали справи № 18/21 повернути Господарському суду міста
Києва.
Головуючий суддя
Судді