18/11-2802/1 Про відмову у прийнятті позовної заяви, оскільки даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України та має розглядатись за правилами КАС України - 23.10.2007 Прийняття

10.09.2007р. Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва (далі –ДПІ у Ленінському районі) звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовом до відкритого акціонерного товариства по виробництву продовольчих товарів "Нектар" (далі - ВАТ ВПТ "Нектар") та товариства з обмеженою відповідальністю "Лама-Т" (далі —ТОВ "Лама-Т") про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу №37/100 часток нерухомого майна Веселинівської харчосмакової фабрики, що знаходиться за адресою: смт. Веселиново Миколаївської області, укладеного 06.07.07р. між ВАТ ВПТ "Нектар" та ТОВ "Лама-Т", на підставі ч.1 ст. 215 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.09.2007р. (суддя Василяка К.Л.) в прийнятті позовної заяви ДПІ у Ленінському районі відмовлено на підставі п.1 ч.1 ст. 62 ГПК України, оскільки даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України та має розглядатись за правилами КАС України (2747-15) .

Не погоджуючись з цією ухвалою, ДПІ у Ленінському районі в апеляційній скарзі просить її скасувати, посилаючись на порушення господарським судом норм процесуального права, оскільки позивач в позовній заяві посилається на порушення ліквідатором ВАТ ВПТ "Нектар" в момент вчинення правочину приписів ч.3 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно з яким порядок проведення конкурсу з продажу майна банкрута визначається Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) , в зв'язку з чим зазначений спір відноситься до компетенції господарського суду та повинен розглядатись саме за правилами ГПК України (1798-12) .

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши надані до заяви матеріали, судова колегія вважає апеляційну скаргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Відмовляючи у прийнятті позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що у даних правовідносинах ДПІ у Ленінському районі виступає як суб'єкт владних повноважень, в зв'язку з чим заявлений позивачем позов про визнання недійсним договору підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Проте, судова колегія вважає, що висновки господарського суду є передчасними та такими, що не ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права, виходячи з наступного.

Згідно пункту 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. У випадку, якщо суб'єкт (орган державної влади, місцевого самоврядування, їхня посадова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій, то такий суб'єкт не знаходиться при здійсненні управлінських функцій та не має встановлених нормами КАС України (2747-15) необхідних ознак суб'єкта владних повноважень.

Згідно зі ч.2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, до яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства, в тому числі господарського.

Відповідно до п.11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" Державним податковим інспекціям надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Наслідки недійсної угоди у вигляді стягнення в доход держави коштів, одержаних за такою угодою, передбачені для окремої категорії угод, зокрема тих, що укладені з метою, завідома суперечною інтересам держави та суспільства відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику по справах про визнання угод недійсними" від 28.04.1978р. №3 (v0003700-78) з наступними змінами, угода, укладена з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, визнається недійсною, до таких угод відносяться договори, спрямовані на приховування прибутків від оподаткування фізичними і юридичними особами.

Враховуючи вищевикладене, справа за позовом державного податкового органу про визнання недійсним договору буде належати до справи адміністративної юрисдикції та підлягатиме розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) лише у випадку, якщо позов пред'явлений стосовно угоди, вчиненої з метою, яка завідома суперечить інтересам держави та суспільства з застосуванням наслідків у вигляді стягнення з однієї чи обох сторін одержаного за угодою в дохід держави, визначених у ст. 208 ГК України.

Як вбачається з позовних матеріалів, ДПІ у Ленінському районі звернулось до господарського суду з вимогою про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу від 06.07.2007р., укладеного в процесі ліквідаційної процедури у справі про банкрутство ВАТ ВПТ "Нектар" його ліквідатором та ТОВ "Лама-Т" та застосуванням до нього наслідків, передбачених ч. 1 статті 216 ЦК України, посилаючись на порушення ліквідатором боржника положень ч. 3 ст.З0 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , яка визначає процедуру продажу майна банкрута у випадку надходження двох та більше пропозицій на придбання майна банкрута, на порушення вимог Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) .

Відповідно до Рекомендацій Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" за №04-5/120 від 27.06.2007р. (va120600-07) у господарських судах мають вирішуватись усі спори, що виникають з господарських договорів між суб'єктами господарювання і органами державної влади і місцевого самоврядування, включаючи угоди, які укладаються шляхом проведення конкурсу, біржових торгів, аукціонів, тощо. До таких договорів відноситься, зокрема, угода про відчуження об'єктів приватизації.

Таким чином, характер зазначених правовідносин свідчить про те, що зазначений спір підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Відповідно до ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

За таких обставин, судова колегія вважає, що ухвала господарського суду Миколаївської області винесена з порушення норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 103- 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва задовольнити, а ухвалу господарського суду Миколаївської області від 12.09.2007р. № 18/11- 2802/1 – скасувати.