Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2007 р. у справі №34/283-06 (судді Примак С.А., Кожан М.П., Юзіков С.Г.) стягнуто з відповідача на користь позивача 62 715 грн. 52 коп. боргу, пеня 12 388 грн. 99 коп., 3% річних –2 352 грн. 12 коп., 5 012 грн. 10 коп. інфляційні, 827 грн. 58 коп. держмито, 100 грн. 30 коп. витрати по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивовано тим, що відповідач частково розрахувався за отриманий товар, заборгованість склала 62 715 грн. 52 коп. основного боргу.

Платіжними дорученнями №192, №225, №236 проведена оплата по договору №111 від 26.04.2004р.(акт звірки від 01.04.2005р.). Як призначення платежу в них відсутнє посилання на договір №12 від 03.01.2005р. За повноту заповнення платіжних документів несе відповідальність платник.

Питання щодо внесення змін до реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення після зарахування коштів на рахунок отримувача має вирішуватися між платником та отримувачем коштів у порядку, узгодженому між ними, чого у даному випадку зроблено не було.

Немає підстав і для припинення зустрічних вимог у сумі 23 004 грн., оскільки відсутні докази того, що строк виконання по договору №39 від 04.01.2005р. настав і що така заборгованість існує.

Відповідач не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій посилається на те, що:

- суд не врахував заперечення відповідача про відсутність боргу –бухгалтерська довідка з копіями платіжних доручень (т.1 а.с.125-145);

- з метою уточнення платежу відповідач звернувся до банків (т.2 а.с.100,104). Банк виконав доручення платника.;

- проведено розрахунок по платіжному дорученню №464 від 30.09.2005р.;

- в т.3 на а.с. 75,76 є докази того, що договір №39 від 04.01.2005р. діяв по 31.12.2005р. і по ньому позивач мав заборгованість за отриманий товар. Це підтверджується і актом звірки станом на 27.09.2006р. (т.1 а.с.77-80), у якому на сторінці 3 відображена заборгованість позивача перед відповідачем по договору №39 від 04.01.2005р. на 52476 грн. 84 коп.

Просить рішення скасувати і відмовити в задоволенні позову про стягнення 24 522 грн. 75 коп.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що судом першої інстанції рішення винесено законно, обґрунтовано та без порушень норм матеріального і процесуального права, судом всебічно, повно та об'єктивно досліджено усі обставини, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення без змін.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.02.2007р. апеляційна скарга прийнята до провадження суду, її розгляд призначений на 20.03.2007р., 20.03.2007р. у судовому засіданні оголошено перерву до 17.04.2007р.

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення без змін.

Вислухавши думку представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, інші матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

03.01.2005р. (т.1 а.с.9) між сторонами укладений договір поставки, згідно п.1.1. якого відповідач зобов'язався прийняти і оплатити товар на умовах, визнаних договором. П.2.2 цього договору встановлено, що розрахунок за Товар, який було поставлено Постачальником замовнику здійснюється Замовником на протязі 30 банківських днів після передачі Товару, на рахунок Постачальника. Право власності на поставлений товар переходить до Замовника після повної оплати його вартості (п.2.3.). Факт передачі-прийомки товару від Постачальника до Замовника оформлюється специфікацією чи видатковою накладною. (п.2.6.).

Факт отримання товару відповідачем підтверджується довіреностями, видатковими накладними (т.1 а.с. 11-15).

Актом звірки від 27.09.2006р. (т.1 а.с.77) сторонами підтверджені дані первинних документів, а саме –"сторони не заперечують про те, що згідно договору поставки №12 від 03.01.2005р.. Позивач відповідно до видаткових накладних поставив ветеринарну продукцію, а Відповідач її отримав та згідно платіжних доручень частково сплатив."

"Усього поставлено продукції на 116 806,35 грн., усього сплачено на 49 866,69 грн., заборгованість складає 66 939,66 грн.". "Сторони підтверджують наявність заборгованості Відповідача перед позивачем по договору №12 від 03.01.2006р. на 01.01.2006р. у розмірі 66 939,66 грн.". Цей акт звірки підписаний представниками обох сторін і скріплений печаткою ТОВ "Ветпрепарати".

Своїм листом від 30.10.2006р. відповідач повідомляє позивача про те, що станом на 30.10.2006р. існують: грошові зобов'язання ТОВ "Ветпрепарати" щодо сплати грошових коштів на користь ДП "Харківська державна біологічна фабрика" у розмірі 27 228,14 грн., які виникли за договором №12 від 03.01.2005р. (т.1 а.с.15).

Листом від 15.11.2006р. №730 (т.2 а.с.86) позивач відмовив відповідачу в зарахуванні однорідної зустрічної вимоги на суму 23 004грн.

Заперечення про відсутність боргу перед позивачем –бухгалтерська довідка з копіями платіжних доручень (т.1 а.с. 125-145) не можуть бути прийняті як доказ погашення боргу по договору №12, оскільки довідка і платіжні стосуються інших правовідносин періоду 2002 року, а договір укладений 03.01.2005р. і обов'язок оплатити отриманий товар виник у 2005р.

Відповідач також не надав доказів виконання банком його листа про зміни в реквізитах платежів та відсутній механізм таких змін.

Посилання в апеляційній скарзі на акт звірки від 27.09.2006р. як на підтвердження факту наявності заборгованості спростовується самим текстом акта звірки (т.1 а.с.79), з якого вбачається, що "представник позивача відмовився провести та підписати акт звірки по договору №39 від 04.01.2005р. на поставку товару від ТОВ "Ветпрепарати", по якому сума заборгованості на 01.01.2006р. складає 52 476,84 грн.". Оскільки сума заборгованості актом звірки не узгоджена посилатися на неї як на безспірний факт не можна. Між тим, відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Таким чином, для застосування зарахування обов'язковою умовою є наявність визначеної суми заборгованості. Тому суд першої інстанції правильно не зарахував зустрічні вимоги.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, застосував відповідне їм законодавство, і підстави для скасування рішення –відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ветпрепарати", м. Підгороднє - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2007р. у справі № 34/283-06- залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена у місячний строк до Вищого господарського Суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.