16/412д-20/84д/14/196д-15/335д/06-22/254д/06 Про визнання недійсним договору поруки - 12.04.2007 Прийняття

Селянським (фермерським) господарством "ОСОБА_1", АДРЕСА_1 було подано позов до Приватного підприємства "Радомир", м. Запоріжжя (відповівдач-1) і Селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_3",АДРЕСА_2 (відповідач-2) про визнання недійсним договору поруки б/н від 02.08.2001р., укладеного між позивачем і відповідачем-1.

Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 10.01.2007р. у справі № 16/412д-20/84д-14/196д-15/335д-22/254д/06 (суддя Скиданова Ю.О.) в позові відмовив.

Рішення суду мотивовано ненаданням позивачем належних доказів, що підтверджували б викладені в позові обставини.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі СФГ "ОСОБА_1", позивач у справі, вказує на те, що при прийнятті рішення судом неповністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також порушені норми процесуального права. Зазначає, що судом не надана належна оцінка поясненням позивача щодо виникнення договору поруки та обставинам кримінальної справи № 14180302. Судом не прийнято до уваги те, що в ході попереднього слідства було виявлено, що невстановлена особа підробила договір поруки від 02.08.2001р. шляхом використання бланків, підписаних позивачем. Судом також не прийнятий до уваги висновок експерта НОМЕР_4, який підтверджує, що підписи директора відповідача-1 і позивача на договорі поруки від 02.08.2001р. були виконані пізніше вказаного у договорі строку (02.08.2001р.). Судом не взято до уваги те, що підробка документу може бути здійснена не лише шляхом підробки підпису особи, але і шляхом використання вже підписаного бланку.

Просить оскаржуване рішення господарського суду Запорізької області від 10.01.07р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Від ПП "Радомир", відповідача-1 у справі, письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. В судовому засіданні представник відповідача усно заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення господарського суду від 10.01.07р. залишити без змін.

Від СФГ "ОСОБА_3", відповідача-2 у справі, письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1167 від 11.04.2007р. справу призначено до розгляду у складі колегії - Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Кричмаржевського В.А., Шевченко Т.М.

В судовому засіданні 12.04.2007р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.

За клопотанням учасників судового процесу розгляд справи вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як випливає з матеріалів справи, 02.08.2001р. між ПП "Радомир" (поклажедавець) і СФГ "ОСОБА_3" (зберігач) був укладений договір № 25 зберігання майна, згідно з п.1.1 якого поклажедавець передає, а зберігач зобов'язується зберігати майно - сільськогосподарську техніку, сільгоспінвентар, сільгоспдобрива і паливно-мастильні матеріали, по найменуванню, кількості, строку зберігання та іншим обов'язковим умовам договору і повернути це майно у схоронності.

У відповідності з п.6.1 договору зберігання, вказаний договір забезпечується договором поруки, укладеним між поклажедавцем і СФГ "ОСОБА_1".

02.08.2001р. між ПП "Радомир" (кредитор) і СФГ "ОСОБА_1" (поручитель) був укладений договір поруки, згідно до умов якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання або неналежне виконання зобов'язань за договором зберігання, укладеним між кредитором і СФГ "ОСОБА_3". Підставою виникнення зобов'язання, забезпеченого порукою за цим договором, є договір зберігання НОМЕР_5, укладений між ПП "Радомир" і СФГ "ОСОБА_3". Вартість майна, забезпеченого порукою, визначається вартістю в накладній про передачу майна на зберігання боржнику.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним договір поруки від 02.08.2001р. не укладався і не підписувався. За вказаним договором у позивача було відсутнє волевиявлення, направлене на встановлення цивільного зобов'язання і пов'язаних з цим правових наслідків. У спірному випадку на думку позивача має місце порушення норми ст. 44 ЦК УРСР - в частині підписання угоди не уповноваженою (невідомою) особою. У зв'язку з цим, в позові ставиться вимога про визнання недійсним договору поруки б/н від 02.08.2001р. Уточнені позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 41, 44, 48, 153 ЦК УРСР.

Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини сторін в межах розгляду даної справи ґрунтуються на договорі поруки б/н від 02.08.2001р.

Відповідно до ст. 191 ЦК УРСР, чинного на момент укладення спірного договору, за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов'язання в повному обсязі або в частині.

Порука може забезпечувати лише дійсну вимогу.

Договір поруки повинен бути укладений у письмовій формі.

Недодержання письмової форми тягне недійсність договору поруки.

З приводу доводів позивача про відсутність факту укладення та підписання з його боку договору поруки б/н від 02.08.2001р., слід зазначити наступне.

Статтю 153 ЦК УРСР було визначено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Зміст договору поруки б/н від 02.08.2001р. свідчить про те, що в ньому містяться всі істотні умови, що необхідні для договорів даного виду. Зокрема, вказаним договором передбачено, що СФГ "ОСОБА_1" зобов'язується перед ПП "Радомир" відповідати за виконання або неналежне виконання зберігачем свого зобов'язання за договором зберіганняНОМЕР_5, укладеним між ПП "Радомир" і СФГ "ОСОБА_3". Обсяг поруки визначений вартістю майна, зазначеній в накладній про передачу майна на зберігання СФГ "ОСОБА_3".

Спірний договір укладений в письмовій формі, як того вимагала ст. 191 ЦК УРСР. Також, договір поруки забезпечує дійсну вимогу, оскільки договір зберігання НОМЕР_5 не визнаний судом недійсним і недійсність вказаного договору прямо не встановлена законом.

Згідно зі ст. 44 ЦК УРСР, письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.

З метою з'ясування обставини про те, чи підписувався договір поруки б/н від 02.08.2001р. з боку позивача, судом ухвалою від 27.09.2005р. було призначено судову почеркознавчу та судово-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського НДІСЕ.

У висновку почеркознавчої експертизи Харківського НДІСЕ НОМЕР_6. зазначено, що підпис від імені ОСОБА_1 в договорі поруки б/н від 02.08.2001р. в рядку "Поручитель" - виконаний ОСОБА_1. Ознаки, що свідчать про незвичайний психофізіологічний стан виконавця досліджуваного підпису, не проявились.

Таким чином, слід вважати, що договір поруки б/н від 02.08.2001р. з боку поручителя підписаний позивачем.

Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР, яка визначена позивачем у якості підстави позову, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

В постанові Пленуму ВСУ № 3 від 28.04.1978р. "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (v0003700-78) зазначено, що стаття 48 ЦК УРСР застосовується при порушенні встановленого порядку вчинення громадянами і організаціями дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків, а також в інших випадках їх невідповідності вимогам чинного законодавства, якщо для них не встановлені особливі правила визнання угод недійсними. У разі визнання угоди недійсною за ст. 48 ЦК УРСР суд повинен у рішенні послатися і на нормативний акт, вимогам якого угода не відповідає.

Згідно з Роз'ясненням ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.1999р. (v_111800-99) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Позивачем всупереч вимогам ст.ст. 33, 34 ГПК України, не були доведені належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а саме: відсутності факту укладення та підписання з його боку договору поруки б/н від 02.08.2001р. Судом також не вбачається наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання спірного договору недійсним.

Посилання скаржника на наявність кримінальної справи № 14180302 та виявлені в ході досудового слідства обставини, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки відповідно з ч.3 ст. 35 ГПК України, лише вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. На час розгляду господарського спору в суді, відповідного вироку суду, яким би були встановлені обставини, що мають значення для такого спору, не існує.

Судом також досліджений експертний висновок НОМЕР_4, складений науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при УМВС України в Запорізькій області, згідно до якого підписи, виконані від імені ОСОБА_5 і ОСОБА_1, на договорі поруки б/н від 02.08.2001р. виконані пізніше зазначеного строку (02.08.2001р.) - на строк більше ніж півроку (найбільш вірогідний строк більше одного року). Зазначені підписи виконані приблизно в один час (з розривом не більше півроку). Експертом не виявилось можливим встановити час, коли складався текст договору поруки б/н від 02.08.2001р., тобто - датою, зазначеною в договорі, або набагато пізніше.

З цього приводу скаржник зазначає, що саме в цей період (період, про який йдеться мова в експертному висновку НОМЕР_4) сталося проникнення ОСОБА_6 до офісу позивача в грудні 2002р.

Такі доводи позивача не можуть прийматися судом до уваги, оскільки в силу ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Посилання скаржника на наявність показань свідків, які свідчили про те, що позивач не підписував договору поруки б/н від 02.08.2001р., судом також не можуть прийматися до уваги, оскільки показання свідків не відносяться до видів доказів, закріплених в діючому ГПК України (1798-12) .

Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_1", АДРЕСА_1 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 10.01.2007р. у справі № 16/412д-20/84д-14/196д-15/335д/06-22/254д/06 - без змін.