Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддів: Давид Л.Л.

Мурська Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства "Закарпаттеплокомуненерго", м. Ужгород

на рішення господарського суду Закарпатської області від 12.09.2006 року

в справі № 10/160

за позовом: Обласного комунального підприємства Закарпаттеплокомуненерго", м. Ужгород

до відповідача: Перечинського споживчого товариства, м. Перечин

про стягнення 62890,04 грн.

Представники:

Від позивача: Ціпле І.Ю. –представник, довіреність в матеріалах справи.

Від відповідача: Мулеса М.В.- адвокат.

Луцяк Т.І.- голова правління

Роз"яснено права й обов"язки, передбачені ст. 22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало, від здійснення технічної фіксації судового процесу представник позивача відмовився. Клопотань по суті розгляду апеляційної скарги не заявлено.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 12.09.2006 року

у справі №10/160 (суддя Івашкович І.В.) у задоволенні позовних вимог Обласного комунального підприємства Закарпаттеплокомуненерго",м.Ужгород до Перечинського споживчого товариства, м. Перечин про стягнення 62890,04 грн.

відмовлено.

Суд мотивував рішення тим, що договір, який укладено сторонами, закінчився згідно протоколу 31.10.2005р., позовні вимоги ґрунтуються на оплаті рахунків, які виставлені ДП "Газ-Тепло", який не є постачальником і не є стороною договору, за послуги з грудня 2005р. по березень 2006р., тобто після закінчення договору, тому вважаються судом безпідставними та необґрунтованими.

Не погоджуючись з рішенням суду, вважаючи його таким, що винесено при неповному з"ясуванні обставин, що мають значення для справи, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги, скаржник покликається на наступне:

- протокол узгодження розбіжностей не був Перечинським споживчим товариством повернутий "Закарпаттеплокомуенерго"і тим самим не надало згоду на передачу переддоговірного спору до суду;

- господарським судом не враховано договір комісії №12/05-275 від 1.10.2005р., односторонньо встановлено, що рахунки про оплату були направлені іншим постачальником, оскільки в ході судового розгляду дане питання не розглядалось судом.

- відповідач користувався послугами в повній мірі і наміру відмовитись від послуг не виявляв.

- Згідно ч.2 п. 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання

холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2005 року № 630 (630-2005-п) встановлено, що у разі відсутності у приміщенні та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії, плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормами споживання: з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв.м. опалювальної площі та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно із законодавством.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, зазначив, що апеляційну скаргу належить повернути без розгляду, оскільки апеляційною скаргою, яка подана 17.08.2006р. оскаржується рішення від 12.09.2006р.

Львівським апеляційним господарським судом встановлено:

04.11.2004 між Закарпатським обласним державним підприємством теплових мереж "Закарпаттеплокомуненерго" (на даний час - обласне комунальне підприємство "Закарпаттеплокомуненерго", м.Ужгород), як Виробником, та Перечинським споживчим товариством, м.Перечин, як Споживачем, укладено договір №23 про надання послуг з теплопостачання, який підписано споживачем із протоколом розбіжностей (у справі наявна копія) стосовно умов п.10., додатку №2, додатку №2-а.

Доказів про врегулювання в установленому порядку розбіжностей стосовно умов договору №23 від 04.11.2003 р. матеріали справи не містять.

За надані в період з 21 по 31 грудня 2005р. послуги з теплопостачання позивачем було виставлено відповідачу до оплати рахунок №272 від 13.01.2006, а за січень 2006р. - рахунок №273 від 10.02.2006р.

В послідуючому, листом №511 від 29.03.2006, надісланим відповідачу, позивач повідомив про те. що рахунки №272, 273 анульовано, як помилково виставлені, та направив рахунок №307 від 28.03.2006 на суму 10974грн. та рахунок №308 від 28.03.2006 на суму 9558грн. Окрім того, згідно із супровідним листом №004 від 11.01.2006 відповідачу направлено до оплати рахунок №1011 від 16.01.2006 на суму 3894грн. та супровідним листом №222 від 02.02.2006 - рахунок №98 від 30.01.2006 на суму10974грн. Всього згідно з рахунками №1011 від 16.01.2006, №98 від 30.01.2006, №307, №308 від 28.03.2006 відповідачу нараховану до оплати 35400грн.

Позовні вимоги стосуються неоплати в повному обсязі відповідачем рахунків №№307, 308, 1011, 98 за послуги з теплопостачання, що надано в період з 21.12.2005 по березень 2006р.

Зокрема, при пред'явленні позову враховано в погашення нарахувань за вказаними рахунками проплату в розмірі 3600грн.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи та правильність застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного:

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст. 275 ГК України, відпуск енергії споживачеві та оплата ним прийнятої енергії має здійснюватись за відповідним укладеним між енергопостачальною організацією та споживачем договором.

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими (п.7 ст. 181 ГК України).

Ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено обов'язок споживача здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Враховуючи вищенаведені норми та те, що розбіжності, що виникли при укладенні договору №23 від 04.11.2003, як вбачається з матеріалів справи, не передано до суду, господарський суд зробив обґрунтований висновок проте, що за даних обставин, пропозиції споживача - Перечинського споживчого товариства, що викладені у протоколі розбіжностей вважаються прийнятими.

Зокрема, відповідно до умов п.10 договору, а саме "Термін дії договору", слід вважати прийнятими пропозиції споживача про дію договору в межах періоду з першого грудня 2004р. до тридцять першого жовтня 2005р.

Із встановленого вище слідує, що в межах спірного періоду (з 21.12.2005 по березень 2006р.) сторони у договірних відносинах не перебували.

Крім того, вимоги позивача ґрунтуються на неоплаті відповідачем рахунків №1011 від 06.01.2006, №98 від 30.01.2006, №№307, 308 від 28.03.2006, які, однак, виставлено іншим постачальником - ДП "Газ-Тепло".

Львівський апеляційний господарський суд вважає, що позивачем не подано належних доказів в обґрунтування та підтвердження обставин фактичного надання ним відповідачу послуг з теплопостачання протягом спірного періоду, покликання апелянта на договір комісії не береться до уваги, оскільки позовні вимоги стосуються неоплати за послуги з теплопостачання, що надано в період з 21.12.2005 по березень 2006р., тобто після закінчення строку дії договору №23 від 04.11.2004р.

Отже, матеріали справи не підтверджують підставу виникнення зобов'язання відповідача перед позивачем по оплаті вартості послуг з теплопостачання, наданих протягом спірного періоду.

Львівський апеляційний господарський суд, посилання позивача, як на підстави вимог, на невиконання відповідачем зобов'язань за договором №23 від 04.11.2004, вважає необґрунтованими, а відтак господарським судом обґрунтовано визнано позовні вимоги такими, що не ґрунтуються на законі або договорі, не підтверджені належними доказами і у позові відмовлено повністю.

З огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Закарпатської області відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи змін оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 12.09.2006 року

в справі № 10/160 залишити без змін, апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства "Закарпаттеплокомуненерго", м. Ужгород без задоволення.

2. Матеріали справи повернути в господарський суд Закарпатської області області.