ЛЬВIВСЬКИЙ АПЕЛЯЦIЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
03.04.07 Справа № 1/965-26/327
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Г.Гнатюк
суддів Н.Кравчук
О.Мирутенко
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю НЦ "Колорекс" від 30.11.2006р.
на рішення Господарського суду Львівської області від
13.11.2006р.
у справі №1/965-26/327
за позовом Прокурора Шевченківського району м.Львова в
інтересах держави в особі міністерства аграрної політики України,
уповноважений орган -Львівський державний екологічний політехнікум
та відділення державного казначейства у Шевченківському районі
м.Львова, м.Львів
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю НЦ
"Колорекс", м.Львів
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет
спору: Управління державного казначейства у Львівській області,
м.Львів
про розірвання договору оренди, виселення із займаних
приміщень та стягнення 45879,19 грн. орендної плати
за участю представників:
прокуратура: Нестеренко А.А - помічник прокурора (посвідчення
№16)
від позивача Петришин Г.Д. -юрисконсульт (дов.№158 від
10.05.2006р.)
від відповідача: Сун-Чен-Лі Л.О. -директор (наказ №5а)
третя особа: не з"явився
Учасникам судового процесу роз'яснено права і обов'язки,
передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Клопотання про
технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід
суддів не надходило.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Львівської області від
13.11.2006р. по даній справі (Суддя Деркач Ю.Б) за позовом
Прокурора Шевченківського району м.Львова в інтересах держави в
особі міністерства аграрної політики України, уповноважений
орган -Львівський державний екологічний політехнікум та відділення
державного казначейства у Шевченківському районі м.Львова, м.Львів
до Товариства з обмеженою відповідальністю НЦ "Колорекс", м.Львів
і третьою особою по справі виступає Управління державного
казначейства у Львівській області, м.Львів про розірвання договору
оренди, виселення із займаних приміщень та стягнення 45879,19 грн.
орендної плати позовні вимоги задоволено повністю.
Відповідач, не погоджуючись з вищезазначеним рішенням
місцевого господарського суду, звернувся до Львівського
апеляційного господарського суду про перегляд його в апеляційному
порядку. Скаржник, як на підставу для скасування рішення
посилається на те, що воно прийняте з порушенням норм
матеріального та процесуального права, а також, що судом не було
повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, крім
того зазначає, що в даному випадку прокурор не вправі був
звертатись за захистом інтересів позивача. Просить вищевказане
рішення скасувати.
Скаржник в засідання суду вимоги своєї апеляційної скарги
підтримує і просить їх задоволити.
Представник прокуратури та позивача в судовому засіданні
вимоги апелянта заперечують, рішення суду першої інстанції
вважають законним.
Позивач -ВДК у Шевченківському районні і третя особа в
засідання суду явку свого представника не забезпечили, хоча
належним чином були повідомленні про час і місце судових засідань,
про що свідчать поштові повідомлення.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, пояснення на
неї, відзив та заслухавши доводи і заперечення представників
сторін, колегія суддів Львівського апеляційного господарського
суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не
підлягає. При цьому суд виходив з наступного:
Вимоги апелянта, що прокурор не вправі був звертатись за
захистом порушених прав та інтересів позивача спростовуються тим,
що спірне нежитлове приміщення, яким користується відповідач є
державною власністю і перебуває на балансі позивача-1, органом
управління якого є Міністерство аграрної політики України, а
неналежне виконання відповідачем за договором оренди своїх
зобов"язань завдає шкоди державі у зв"язку із чим прокурор
звернувся в суд першої інстанції із позовною заявою. Крім того,
згідно листа Міністерства аграрної політики №18-79-13/1288 від
31.10.2006р. ЛДЕП є державним вищим навчальним закладом освіти і
утримується за рахунок державного бюджет.
Міністерством аграрної політики України як органом,
уповноваженим управляти державним майном, передано ЛДЕП в
оперативне управління навчально-матеріальну базу технікуму.
Отримані кошти згідно договору оренди перераховуються ЛДЕП та до
державного бюджету.
Відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та Закону
України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
на органи прокуратури
покладено обов"язок представляти інтереси держави в суді і
прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах.
Посилання скаржника в обгрунтування своєї позиції на Рішення
Конституційного суду України від 08.04.1999р. ( v003p710-99 ) (v003p710-99)
не
заслуговує на увагу, так як у вищевказаному рішенні закріплено, що
інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не
збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою
державної власності у статутному фонді. Державні інтереси
закріплюються як нормами Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, так і
нормами інших правових актів. В їх основу покладено потреба у
здійсненні загальнодержавних економічних та інших дій, спрямованих
на захист економічної безпеки, захист прав усіх суб"єктів права
власності та господарювання. В даному випадку прокурор вправі був
звертатись за захистом порушених прав та інтересів держави в особі
Міністерства аграрної політики України, уповноважений
орган -Львівський державний екологічний політехнікум та відділення
державного казначейства у Шевченківському районі м.Львова.
Щодо решти частини вимог скаржника то твердження його ні
нормативно ні документально не спростовують викладене у рішенні
суду першої інстанції.
Так як між позивачем-1 та відповідачем укладено договір
оренди нерухомого майна №8 від 01.06.2003р. Згідно укладеного між
сторонами договору позивач-1 передав у строкове платне
користування нерухоме майно відповідачеві загальною площею 131,7
кв.м за адресою м.Львів, вул.Карбишева,6.
На виконання умов договору відповідач зобов"язувався
своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до
державного бюджету та позивачу-1, щомісячно до 10 числа
інформувати позивача про стан розрахунків, в разі припинення
договору повернути орендоване майно, застрахувати об"єкт оренди та
інше.
Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання мають виконуватись належним чином згідно до умов
договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до
звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності із ст.509 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
в силу
зобов"язання одна особа зобов'язана вчинити на користь іншої особи
певну дію, наприклад передати майно, сплатити гроші, а кредитор
має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, орендар за користування об'єктом
оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської
діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у
договорі.
В силу приписів ст. 18 Закону України "Про оренду державного
та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, за договором оренди орендар
зобов'язаний використовувати об'єкт оренди за цільовим
призначенням відповідно до договору, використовувати та зберігати
орендоване майно відповідно до умов договору, підтримувати об'єкт
оренди у справному стані, запобігати його пошкодженню, псуванню,
належним чином виконувати всі умови договору, вносити орендну
плату своєчасно і у повному обсязі.
Як вбачається із матерів справи відповідач договірні
зобов"язання належним чином не виконував, чим і порушив договірні
зобов"язання, а саме не уклав договір страхування об"єкту оренди,
орендну плату своєчасно не вносить, не забезпечує пожежної безпеки
об"єкту оренди, що призвело до звернення в суд із позовною заявою
про розірвання договору оренди та виселення.
Так, в порушення ст. 24 Закону України "Про оренду державного
та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
та вказаного Договору оренди,
Відповідач у визначений цим договором строк, об'єкт оренди не
застрахував, Договір страхування орендованого приміщень не уклав.
Крім цього, господарський суд зазначає, що згідно ст. 773 і
ст. 782 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
випливає, підставою для дострокового
розірвання договору оренди є факт несплати орендної плати протягом
трьох місяців з дня закінчення строку платежу, незалежно від
наявності заборгованості по орендній платі на момент звернення з
позовом.
Як вбачається із матеріалів справи згідно розрахунку з
орендної плати, заборгованість відповідача перед позивачем-1
становить 34829,93 грн. та перед бюджетом 7700,50 грн.
Пунктом 3.5 укладеного між сторонами по справі договору
вбачається, що орендна плата, перерахована несвоєчасно і не в
повному обсязі підлягає індексації і стягується з урахуванням
пені, що в даному випадку підлягає до задоволення і становить
2798,46 грн. пені на користь позивача-1 і 550,30 грн. в дохід
бюджету.
У відповідності із ст.26 Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
підставою для
дострокового розірвання договору є невиконання орендарем своїх
зобов"язань, визначених договором оренди.
Згідно ст. 399 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 48 Закону України
"Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
власник має право вимагати усунення
будь-яких порушень його права, зокрема шляхом розірвання Договору
оренди та повернення об'єкта оренди.
Отже, як вбачається із матеріалів справи відповідач договірні
зобов'язання належним чином не виконав чим і в свою чергу завдає
шкоди як позивачу так і державі і суд першої інстанції дійшов
вірного висновку про задоволення вимог прокурора.
У відповідності статтею 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна
сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як
на підставу своїх вимог і заперечень.
Скаржник при наданому йому праві та можливостях доводи
прокурора та позивача не спростував, належних доказів, які б
підтверджували, що він належним чином і в установлений договором
строк та розмірі сплачував орендну плату, уклав договір
страхування об'єкту оренди, отримав дозвіл органів пожежного
нагляду, суду не представив, а також належними засобами
доказування не спростував.
З огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного
господарського суду вважає, що рішення господарського суду
Львівської області відповідає матеріалам справи, грунтується на
чинному законодавстві і правові підстави для скасування рішення
місцевого господарського суду відсутні, отже, його слід залишити
без змін. Зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника
документально не обгрунтовані та підтверджені, а тому визнаються
такими, що не можуть бути підставою, згідно ст.104 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
для скасування рішення господарського суду Львівської
області.
Державне мито за розгляд апеляційної скарги покладається на
скаржника.
Керуючись ст.ст 99, 101, 103, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Львівський апеляційний господарський суд, -
П о с т а н о в и в:
1. Рішення господарського суду Львівської області від
13.11.06 р. по справі № 1/965-26/327 залишити без змін, апеляційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НЦ "Колорекс" від
30.11.2006р. -без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та
може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. На виконання постанови місцевому господарському суду
видати відповідні накази.
4. Матеріали справи повернути до господарського суду
Львівської області.
Головуючий-суддя Г. Гнатюк
Суддя Н.Кравчук
Суддя О.Мирутенко