Справа № 13/94 (rs611748)

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого-судді М.Г. Слука

Суддів В.В. Онишкевич

П.Д. Скрутовський

при секретарі Тренич А.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємця (далі ПП) ОСОБА_1 б/н від 14.05.07 р.

на рішення господарського суду Iвано-Франківської області від 19.04.07 р.

у справі № 13/94 (rs611748)

за позовом ПП ОСОБА_1, м. Iвано-Франківськ;

до відповідача 1 ПП ОСОБА_2, с. Крихітці, Iвано-Франківська область;

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) "Український промисловий банк", м. Iвано-Франківськ

про визнання договору недійсним

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_3. -довіреність б/н від 20.06.07 р.;

від відповідача 1: ОСОБА_2;

від відповідача 2: Пономарчук О.Л. -довіреність № 07/18 від 02.03.07 р.

Ухвалою від 23.05.07 р. призначено розгляд апеляційної скарги на 26.06.07 р. і витребувано від сторін докази зазначені в ухвалі.

В судовому засіданні 26.06.07 р. представник позивача надав суду клопотання б/н від 20.06.07 р. (вх № 6102 від 26.06.07р.) про перенесення розгляду справи і клопотання б/н від 20.06.07р. (вх № 6101 від 26.06.07р.) про зупинення провадження у справі.

Дані клопотання судом відхилені, як необгрунтовані та безпідставні, оскільки стороною у справі № 12/400-19/11, на яку посилається позивач є особа, яка не являється стороною у даній справі.

До початку судового засідання представникам сторін роз'яснено права обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України (1798-12) і задоволено клопотання про відмову від технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши представників сторін, судом встановлено:

Позивач ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, про що свідчить надана суду апеляційної інстанції ксерокопія свідоцтва про державну реєстрацію серії НОМЕР_1 і має ідентифікаційний номер -НОМЕР_2, дата реєстрації - 23.07.03 р.

Перший відповідач ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що свідчить надана суду апеляційної інстанції ксерокопія свідоцтва про державну реєстрацію серії НОМЕР_3 і має ідентифікаційний номер -НОМЕР_4, дата реєстрації -07.03.03 р.

Рішенням господарського суду Iвано-Франківської області від 19.04.07 р. у справі № 13/94 (rs611748) (суддя Шкіндер П.А.) в позові ПП ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 03.11.06 р., укладеного між ПП ОСОБА_2 та ТзОВ "Український промисловий банк"в частині передачі в оренду приміщення площею 25 кв. м., відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що: доказами правовідносин сторін згідно цивільного законодавства є наявність пропозиції укласти договір, сам договір, що підписаний повноважними представниками; суду не представлено позивачем жодного доказу, відповідно до якого можна прийти до висновку про наявність будь-яких договірних відносин між позивачем та ПП ОСОБА_2, а тому в позові відмовлено.

Апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що: рішення господарського суду Iвано-Франківської області від 19.04.07 р. не відповідає дійсним обставинам справи і вимогам закону, постановлене з порушенням норм процесуального права при неправильному застосуванні норм матеріального права; за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; фактично договір оренди укладений на невизначений термін; при укладенні договору ПП ОСОБА_2 не повідомив орендаря про те, що майно є обтяжене, оскільки в тексті договору дана обставина не зазначена; просить рішення господарського суду Iвано-Франківської області від 19.04.07 р. скасувати та винести постанову, якою позов задоволити.

Відповідач 1 не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу.

Відповідачем 2 подано відзив на апеляційну скаргу де зазначено, що: вимоги апелянта є необгрунтованими і недоведеними; ОСОБА_2 є власником нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1, і тому як власник має право свобідного волевиявлення, яке він здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; договору оренди ОСОБА_1 з ОСОБА_2 не укладала; 03.11.06 р. між ОСОБА_2 та ТзОВ "Український промисловий банк" укладено та нотаріально посвідчено договір оренди; просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія судів Львівського апеляційного господарського суду не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення господарського суду Iвано-Франківської області від 19.04.07 р. у справі № 13/94 (rs611748) , виходячи з такого:

Позов заявлено ПП ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 03.11.06р., укладеного між ПП ОСОБА_2 та ТзОВ "Український промисловий банк"в частині передачі в оренду приміщення площею 25 кв. м.

ОСОБА_2 є власником нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 згідно витягу Iвано-Франківського ОБТI (номер запису НОМЕР_5 в книзі НОМЕР_6), договору про виділ в натурі нерухомого майна, посвідченого 02.09.06 р. за реєстровим номером НОМЕР_7 та витягу з Державного реєстру правочинів НОМЕР_8.

В судовому засіданні встановлено: ПП ОСОБА_2, згідно усної домовленості, передав ОСОБА_4 в оренду нежитлове приміщення загальною площею 25 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

11.07.06 р. ПП ОСОБА_2 звернувся до ПП ОСОБА_4 з пропозицією укласти договір оренди, однак договору між підприємцями так і не було укладено, оскільки останній відмовився від підписання договору.

Згідно претензії б/н від 04.10.06 р. ПП ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_4 з проханням звільнити приміщення у зв'язку з несплатою орендних платежів та відмовою від підписання договору оренди.

03.11.06 р. між ПП ОСОБА_2 та ТзОВ "Український промисловий банк"укладено договір оренди нежитлового приміщення площею 263,7 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 (а.с.11-12).

При нотаріальному посвідчені даного договору, орендодавець ОСОБА_2 повідомив орендаря про відсутність прав третіх осіб на зазначене майно, яке передається в оренду, що зазначено в договорі.

Ч. 1 ст. 283 ГК України (436-15) передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відносини оренди вимагають укладення договору оренди між сторонами, ОСОБА_1 -ОСОБА_2.

Згідно ст. 639 ЦК України (435-15) , договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Законодавством прямо визначено додержання сторонами письмової форми правочину при укладенні господарського договору оренди, а тому недотримання форми правочину тягне за собою його недійсність.

Відповідно до ст. 759 ЦК України (435-15) , договір найму є двостороннім, консенсуальним та оплатним і вважається укладеним з моменту, коли сторони в належній письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов договору оренди майна, тому поняття "форма договору" законодавчо єдине в господарському та цивільному розумінні.

Оскільки між сторонами виник спір з господарських правовідносин, правовий статус позивача і відповідача регулюється нормами ГК (436-15) і ГПК України (1798-12) , то посилання позивача на те, що укладення письмового договору не є необхідним, не відповідає вимогам ст.ст. 1, 2 ГК України (436-15) і ст. 1 ГПК України (1798-12) , оскільки позивач намагається використовувати спірне приміщення для господарської діяльності.

Ст. 761 ЦК України (435-15) передбачає право власника на передачу майна в найм.

Оскільки, перший відповідач намагався укласти договір оренди (найму) нежитлового приміщення, а позивач не скористався такою пропозицією, тому власник підставно уклав договір з третьою особою.

Доказів в обгрунтування порушення відповідачами прав і законних інтересів позивача у матеріалах справи немає і в судовому засіданні не встановлено.

Доказам наявності договірних відносин є власне договір, підписаний належними представниками.

Ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції позивач не надав доказів наявності будь-яких договірних правовідносин між ним та ПП ОСОБА_2.

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що судом першої інстанції прийнято законне рішення, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Iвано-Франківської області від 19.04.07 р. у справі № 13/94 (rs611748) -скасуванню.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101-105 ГПК України (1798-12) , Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Iвано-Франківської області від 19.04.07 р. у справі № 13/94 (rs611748) залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Матеріали справи повернути до господарського суду Iвано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі одного місяця.