Згідно акту прийому-передачи від 23.04.2004р. об'єкт оренди передано відповідачу в користування.

Згідно умов договору оренди №16-59 в редакції додаткових угод №№1 та 2, відповідач перераховує орендну плату до держбюджету щомісяця не пізніше 12-го числа місяця наступного за звітним.

Орендодавцю згідно п.8.2 договору надано право виступати з ініціативою щодо розірвання договору внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору.

Згідно п.10.4 за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Позивач вимагає дострокового розірвання договору оренди, посилаючись на те, що відповідач несвоєчасно сплачує орендну плату. Орендна плата за вересень сплачена не в повному обсязі, за жовтень, листопад та грудень 2006 року орендна плата взагалі не сплачена.

Правовідносини з приводу оренди майна державних підприємств регулюються як Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) так і відповідними нормами Господарського та Цивільного кодексів України (435-15) , тобто вказані норми слід застосовувати в сукупності.

Відповідно до ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

В силу ч.3 ст.291 Господарського кодексу України (436-15) договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав передбачених Цивільним кодексом України (435-15) для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Так статтею 783 Цивільного кодексу України (435-15)   передбачені випадки, коли наймодавець має право вимагати розірвання договору найму. Всі перелічені в зазначеній статті випадки пов'язані з неналежним виконанням наймачем своїх зобов'язань.

Стаття 783 Цивільного кодексу України (435-15) не передбачає такої підстави для розірвання договору найма, як несвоєчасна оплата орендної плати.

Статтею 782 Цивільного кодексу України (435-15) передбачено право наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Вказане підтверджується позицією ВГСУ, наведеною в оглядовому листі від 05.07.2005р №01-8/1183, який зазначив, що невиконання умов договору щодо внесення орендних платежів не може бути підставою для його розірвання в судовому порядку, що підтверджується постановою Верховного Суду України у справі №34/400 від 22.02.2005р.

Матеріали справи свідчать, що позивач від договору оренди не відмовлявся в порядку передбаченому ст. 782 Цивільного кодексу України (435-15) .

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відсутність правових підстав для розірвання спірного договору оренди, оскільки відсутня умова при наявності якої наймодавець має право вимагати розірвання договору оренди та відповідно повернення майна, переданого в оренду.

Якщо погодитися з позицією позивача, то слід враховувати, що несплата орендної плати за частину вересня, жовтень, листопад, сталася з об'єктивних причин, які випливають із визнання недійсним договору оренди №16-59 від 23.04.2004р в судовому порядку.

Так, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.07.2006р був визнаний недійсним вказаний договір оренди, зобов'язано відповідача повернути Регіональному відділенню Фонду Державного майна України по Кіровоградській області орендовані цілісні майнові комплекси, в т.ч. цілісний майновий комплекс Олександрійську ТЕЦ №3.

Постановою ВГСУ від 14.11.2006р у справі №5/131 задоволено касаційну скаргу ЗАТ "Енерговугілля", постанову апеляційної інстанції скасовано, рішення господарського суду Кіровоградської області від 29.03.2006р у справі №5/131 залишено без змін.

Як свідчать, надані відповідачем докази, постанову ВГСУ він отримав 30.11.2006р.

Таким чином в період між 06.07.2006р по 14.11.2006р у відповідача були відсутні правові підстави для виконання своїх договірних зобов'язань, зокрема сплати орендної плати в розмірі визначеному договором.

Скаржник стверджував, що відповідач продовжував користуватися цілісним майновим комплексом, але в період касаційного оскарження постанови апеляційної інстанції були відсутні договірні відносини між сторонами і зобов'язання з оплати орендної плати за користування майном в строки визначені договором у відповідача не виникли. Саме в цей період позивач мав право вимагати відшкодування шкоди через безпідставне користування майном.

За вказаних обставин апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду, що визнання господарським судом 06.07.2006р договору оренди недійсним перешкоджало відповідачу належним чином виконувати обов'язки орендаря за договором оренди №16-59.

Оскільки вимога про повернення об'єкта оренди випливає із вимоги про дострокове розірвання договору оренди №16-59 від 23.04.2004р, то вона також задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 101 ГПК України (1798-12) апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В уточненнях до позовних вимог від 26.03.2007р позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати з урахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних та пені. Відмова від частини позовних вимог не суперечить діючому законодавству, не порушує чиї -небудь права та охоронювані законом інтереси, позивачем не оскаржується.

Таким чином господарський суд правомірно припинив провадження у справі в частині майнових вимог.

З огляду на викладене доводи скаржника до уваги не приймаються.

Отже рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.04.2007р відповідає діючому законодавству, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 103-106 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.04.2007р. у справі №5/23 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Кіровоградській області залишити без задоволення.