Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого і доповідача судді Чохи Л.В.,

суддів: Головка В.Г, Бахмат Р.М.,

при секретарі судового засідання: Ревкової Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 фізична особа - приватний підприємець, свідоцтво ВО1 №147493 від 12.12.93;

від відповідача: ОСОБА_3 представник, довіреність НОМЕР_1 від 30.03.07;

від третьої особи-2: Благірєва О.О. представник, довіреність №02/12-1409-1880/06 від 27.12.06;

від третьої особи-1: представник у судове засідання не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.07 р. у справі № 30/127(18/378) (rs552515)

за позовом приватного підприємця ОСОБА_1, м. Вільногірськ

до приватного підприємця ОСОБА_2, м. Вільногірськ

Третя особа-1: Дніпропетровське обласне головне управління земельних ресурсів, м. Дніпропетровськ

Третя особа-2: Вільногірська міська рада, м. Вільногірськ

про зобов'язання здійснити демонтаж споруд,-

В С Т А Н О В И В:

20.10.2004 року приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся в господарський суд Дніпропетровської області до приватного підприємця ОСОБА_2 з позовом про зобов'язання здійснити демонтаж споруд. Позивач вважає, що реконструкція нежитлого приміщення ОСОБА_2 на підставі документів, виданих Вільногірською міською радою, здійснюється з порушенням будівельних норм та правил і це порушує його право власності на будівлю. (а.с. 6-7, 50-52 т.1)

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2004 року до участі в справі в якості третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог, залучені: управління земельних ресурсів та Вільногірську міську раду. (а.с. 1 т.1)

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 3.04.2007 року (суддя Євстигнеєва Н.М.) в задоволенні позову відмовлено з тієї підстави, що відповідно до вимог ч.7 ст. 376 Цивільного кодексу України (435-15) суд може прийняти рішення про знесення нерухомого майна лише за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування. (а.с. 81-83 т.2)

В апеляційній скарзі приватний підприємець ОСОБА_1 просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 3.04.2007 року скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом безпідставно зроблено посилання на ст.376 ч.7 Цивільного кодексу України (435-15) і не застосовані приписи статей 386 ч.2, 391 Цивільного кодексу України (435-15) .

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 16.04.2003 року за ОСОБА_2 визнано право власності на нежитлове приміщення: павільйон "IНФОРМАЦIЯ_1" загальною площею 123,9 кв.м.вАДРЕСА_1.

Право власності на нежитлову будівлю: павільйон "IНФОРМАЦIЯ_1" зареєстровано комунальним підприємством "Виробниче об'єднання житлово-комунальне господарство м. Вільногірська" (витяг з реєстру НОМЕР_2 від 02.06.2003 року. (а.с.28. т.1)).

26.05.2004 року рішенням виконавчого комітету Вільногірської міської ради НОМЕР_3 приватному підприємцю ОСОБА_2 погоджено проект реконструкції торгового павільону "IНФОРМАЦIЯ_1" під кафе "IНФОРМАЦIЯ_1" по АДРЕСА_1 (а.с.32, т.1).

27.05.2004 року Вільногірською міською радою прийнято рішення НОМЕР_4 "Про передачу в оренду приватному підприємцю ОСОБА_2 земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 для комерційного використання". На підставі цього рішення 13.07.2004 року між ОСОБА_2 та Вільногірською міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,0401га для обслуговування павільйону "IНФОРМАЦIЯ_1" строком на п'ять років.

Позивач до даного часу своє користування земельною ділянкою площею 86,1кв.м, розташованою в АДРЕСА_2, на якій знаходиться його магазин "IНФОРМАЦIЯ_2", не узаконив.

Позивач просить зобов'язати відповідача провести демонтаж будівлі, розташованої на межі земельних ділянок поАДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 та будівлі, яка розташована на земельній ділянці по АДРЕСА_1 і примикає до будівлі, розташованої по АДРЕСА_2 як такі, що збудовані з порушенням будівельних норм і правил, що може призвести до погіршення та знищення магазину "IНФОРМАЦIЯ_2". В зміненому варіанті позов заявлений на підставі ч.2 ст. 386 Цивільного кодексу України (435-15) , ст. 22 Закону України "Про основи містобудування" (2780-12) , статей 18,20,22,26 Закону України "Про планування і забудову територій" (1699-14) .

Відповідно до ч.2 статті 386 Цивільного кодексу України (435-15) , власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про основи містобудування" (2780-12) забудова земельних ділянок, що надаються після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою, проводиться в порядку, передбаченому законом, та після отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Отже, отримання дозволу на проведення будівельних робіт є передумовою виникнення права на забудову. Право на забудову (будівництво) -це можливість власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у встановленому законом порядку будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.

02.08.2004 року відповідач отримав в інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю дозвіл на виконання будівельних робіт №3, згідно якого надано дозвіл на закінчення реконструкції літнього майданчика та реконструкції кафе "IНФОРМАЦIЯ_1" зі строком дії -на весь термін будівництва (а.с.40, т.1).

Відповідно до ч.7 ст.376 Цивільного кодексу України (435-15) , у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Згідно висновку НОМЕР_4 судової будівельно-технічної експертизи, проведеної Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, встановлено, що: проектом реконструкції передбачено використовувати тильну існуючу цегельну стіну як загальну конструкцію на дві будови, однак, ОСОБА_2 впритул до фундаменту загальної цегельної стіни двох будинків збудувала бетонний фундамент і тильну стіну павільйону із цегли. Зведення фундаменту стіни і тильної цегельної стіни проектом реконструкції не передбачено. Фактичне виконання цегельної стіни й фундаменту без пристрою температурно-осадового шва по всій довжині тильної суміжної сторони будинків стало прямим наслідком впливу на технічний стан внутрішньої обробки стіни: поява багаточисленних тріщин, здуттів штукатурного, шпакльованого й фарбувального шарів. Проект на реконструкцію павільйону "IНФОРМАЦIЯ_1" виконаний з порушенням вимог ДБН 360-92: прибудовані приміщення повинні бути розташовані на відстані 1 метра від межі ділянки.

Отже, із висновку будівельно -технічної експертизи вбачається, що відхилення від проекту заключається в тому, що замість використання існуючої цегельної стіни будівлі позивача, як загальної конструкції на дві будови, відповідач для своєї будівлі збудував на бетонному фундаменті окрему стіну. Але, вказане порушення не є істотним і не призвело до руйнування будівлі чи неможливості використання своєї будівлі позивачем.

Законодавство, на яке посилається позивач, не передбачає зносу будівель при встановлених обставинах. Позивач має можливість захистити свої права власника іншим шляхом.

За таких обставин, рішення господарського суду Дніпропетровської області є законним та обгрунтованим і тому не підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 101-103,105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 3.04.2007 року у справі №30/127(18/378) (rs552515) - без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку в місячний строк.