21/487 Про стягнення частини страхового відшкодування за договором про факультативне перестрахування - 22.01.2007 Прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2006 року у справі № 21/487 частково задоволено позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальний поліс", стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Каштан" на користь Страхової компанії "Універсальний поліс" 93 528,06 грн. основного боргу, 36 943,58 грн. пені, 1 304,72 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що згідно з умовами договору № 17 від 26.01.04 про факультативне перестрахування, укладеного між сторонами, відповідач після настання страхового випадку та одержання належного комплекту документів мав сплати позивачеві частину страхового відшкодування. Відповідно до пункту 18 договору перестрахування (Ковер-нот) № 05/143-1 від 13.04.05 відповідальність відповідача складає частку 19,9928% від страхової суми. Сторонами в договорі передбачено, що відповідальність відповідача пропорційна фактично сплаченій перестрахувальній премії, яка складає 3 900 грн. та сплачується рівними частинами за графіком, зазначеним у пункті 21 договору перестрахування. Позивач сплатив перестрахувальну премію в повному обсязі. Судом першої інстанції стягнуто частку страхового відшкодування у розмірі 93 528,06 грн., частково задоволено вимоги позивача в частині стягнення пені, оскільки позивач нараховував пеню з 26.05.06, а потрібно з 01.06.06.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.06 та прийняти нове рішення, яким відмовити ЗАТ "Страхова компанія "Універсальний поліс" в задоволені позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Ковер-нот складається на підставі договору страхування. Відповідно даних зазначених в ковер-ноті розраховується перестраховий тариф. Якщо сторона бажає зменшити перестраховий тариф ці додаткові умови вказуються в ковер-ноті, які зменшують ступінь ризику настання страхового випадку або зменшують розмір страхового відшкодування. Якщо норми договору страхування та ковер-ноту відрізняються, то при виплаті перестрахового відшкодування приоритетним є ковер-нот, оскільки правовідносини між позивачем та відповідачем є договірними, а саме договір про факультативне перестрахування № 17 від 26.01.04, Ковер-нот № 05/143-1 від 13.04.05).

Пунктом 4 договору перестрахування (Ковер-нот) № 05/143-1 визначено, що у нічний час автомобіль має зберігатися в гаражі. Незаконне заволодіння транспортним засобом сталося у нічний час, автомобіль не знаходився в гаражі, Страхувальник порушив даний пункт ковер-ноту.

Згідно підпункту 6.1.1 пункту 6 договору про факультативне перестрахування № 17 від 26.01.04 перестраховик не несе відповідальності та не здійснює виплати за збитками, причинами яких були намір або груба недбалість страхувальника.

Крім того, відповідно до умов ковер-ноту відповідальність відповідача пропорційна фактично сплаченій перестрахувальній премії, яка складає 3 900 грн. та сплачується рівними частинами за графіком. Позивач згідно графіку повинен був сплатити:

1-шу частку 975,50 грн. – до 25.04.05;

2-гу частку 975,50 грн. – до 25.06.05;

3-тю частку 975,50 грн. – до 25.08.05;

4-ту частку 975,50 грн. – до 25.10.06

Викрадення транспортного засобу сталося 20.04.05 при визнанні ЗАТ "СК "Каштан" даного випадку страховим зобов’язана була б сплатити перестрахове відшкодування пропорційно, оскільки 2-га, 3-тя, 4-та частина перестрахової премії повернута позивачу, як така, що надійшла після настання страхового випадку.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що ЗАТ "Страхова компанія "Універсальний поліс" неправомірно просить стягнути всю суму перестрахового відшкодування. А звідси і неправильне нарахування штрафних санкцій.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін колегія суддів встановила наступне:

26.01.04 між Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальний поліс" та Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Каштан" укладено договір про факультативне перестрахування № 17. На умовах цієї угоди страховик може передавати, а перестраховик може приймати у перестрахування ризики за договорами страхування, які укладено страховиком з страхувальниками, а також ризики, взяті страховиком за договорами про перестрахування з іншими страховиками.

Між Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальний поліс" і Закритим акціонерним товариством " Северсталь-групп" укладено договір добровільного страхування засобів наземного транспорту № 003/212 від 13.04.05, відповідно до якого застраховано майнові інтереси останнього, пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Toyota Land Cruiser д.н. АА 4203 АН. Пунктом 5.1 договору страхова сума застрахованого автомобіля становить 500 180 грн.

Пунктом 1.3 договору про факультативне перестрахування № 17 встановлено, що для здійснення перестрахування сторони можуть в письмовій формі укладати між собою договори про факультативне перестрахування окремо по кожному ризику (ризику, об’єкту страхування, договору страхування або перестрахування) або по сукупності ризиків (об’єктів страхування). При виконанні цієї угоди окремий документ, який містить умови перестрахування, має назву Ковер-нот та вважається невід’ємним додатком до цієї угоди.

На виконання умов даного договору сторонами укладено договір перестрахування (Ковер-нот) № 05/143-1 від 13.04.05 об’єктом страхування якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству і пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням автотранспортним засобом, а саме Toyota Land Cruiser д.н. АА 4203 АН.

Відповідно до пункту 5 Ковер-ноту № 05/143-1 застрахованими ризиками є пошкодження, знищення транспортного засобу у випадку:

- ДТП, та інші пошкодження, що сталися в процесі руху;

- угон або викрадення транспортного засобу, а також крадіжка приладдя та/або додаткового обладнання при зберіганні транспортного засобу (в будь-якому місці території покриття);

- протиправні дії третіх осіб (в будь-якому місці території покриття);

- пошкодження, знищення (стихійні лиха, падіння дерев, напад тварин, пожежа чи вибух в транспортному засобі).

Періодом страхування сторони визначили з 14.04.05 по 13.04.06. Підписання договору перестрахування зобов’язує перестраховика слідувати всім рішенням перестрахувальника в рамках договору страхування, за виключенням збільшення долі відповідальності перестраховика. Пунктами 17, 18 Ковер-ноту № 05/143-1 встановлено, що власне утримання перестрахувальника 67 524,30 грн., що складає 13,5 % від страхової суми, відповідальність перестраховика складає 100 000 грн. – 19,9928 % від страхової суми.

Відповідальність відповідача пропорційна фактично сплаченій перестрахувальній премії, яка складає 3 900 грн. та сплачується рівними частинами за графіком. Платіжними дорученнями № 468 від 14.04.05, № 501 від 20.04.05 позивачем перерахована відповідачу перестрахувальна премія в повному обсязі (а.с. 73, 74).

Згідно статті 12 Закону України "Про страхування" перестрахування – це страхування одним страховиком на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика).

Пунктом 10.1.6 зобов’язано страховика сповістити перестраховика про виникнення події, яка може бути визнана як страховий випадок, не пізніше 3 робочих днів з дати отримання повідомлення про настання такої події та надати перестраховикові можливості ознайомитися з інформацією, яка надійшла в зв’язку з цією подією.

Страховим випадком відповідно до статті 8 Закону України "Про страхування" є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.06 у справі № 31/49 викрадення 20.04.05 застрахованого транспортного засобу Toyota Land Cruiser д.н. АА 4203 АН визнано страховим випадком та зобов’язано Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальний поліс" на підставі пункту 11 договору страхування здійснити виплату страхового відшкодування Закритому акціонерному товариству "Северсталь-групп" в розмірі 460 165,60 грн. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.06 дане рішення залишено без змін.

Платіжними дорученнями № 434 від 05.05.06, № 267 від 23.05.06 Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальний поліс" перерахувало Представництву ЗАТ "Северсталь-групп" 501 189,69 грн. в тому числі 460 165,60 грн. страхового відшкодування.

Згідно статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , а пункт 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Крім того, пунктом 2 додаткових умов договору перестрахування (Ковер-нот) № 05-143-1 від 13.04.05 сторони узгодили, що підписання договору перестрахування зобов’язує перестраховика слідувати всім рішенням перестрахувальника в рамках договору страхування, за виключенням збільшення долі відповідальності перестраховика.

Відповідно до пункту 11.2 договору про факультативне перестрахування № 17 від 26.01.04 відповідач сплачує частку страхового відшкодування та витрат на врегулювання збитків за страховим випадком на поточний рахунок позивача, страхувальника або застрахованої особи (згідно листа позивача) не пізніше 15 банківських днів з дати одержання ним від позивача документів, які зазначені в пункті 10.3.1 договору.

Відповідальність відповідача визначена у розмірі 19, 9928 % від страхової суми (п. 18 Ковер-нот № 05/143-1), сума страхового відшкодування за договором добровільного страхування засобів наземного транспорту № 003/212 від 13.04.05 згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.06 складає 460 165,60 грн. Судом першої інстанції правомірно визначена відповідальність відповідача в розмірі 93 528,06 грн. з врахуванням судових витрат, понесених позивачем при розгляді справи № 31/49).

Пунктом 11.9 договору про факультативне перестрахування № 17 від 26.01.04 встановлено, що у разі невиконання узгоджених термінів виконання платежів за цією угодою, сторона, яка не виконала зобов’язання, сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,5% від суми платежу, яка прострочена, за кожен день затримки платежу.

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Судом першої інстанції стягнуто з відповідача пеню у розмірі 36 943,58 грн.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що зобов’язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України – зобов’язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

ЗАТ "СК "Каштан" в апеляційній скарзі посилається на пункт 4 Ковер-ноту № 05/143-1 від 13.04.05, п.6 договору про факультативне перестрахування, в якому вказано, що перестраховик не несе відповідальності та не здійснює виплати за збитками, причинами яких були намір або груба недбалість страхувальника (п. 6.1.1 договору). Відповідач відмовив у виплаті частки страхової суми, оскільки не вважає викрадення застрахованого транспортного засобу страховим випадком. Дане твердження відповідача не є правомірним, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.06 у справі № 31/49 викрадення застрахованого транспортного засобу Toyota Land Cruiser д.н. АА 4203 АН визнано страховим випадком та зобов’язано ЗАТ "Страхова компанія "Універсальний поліс" здійснити виплату страхового відшкодування. Відповідно до частини 4 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.06 дане рішення залишено без змін.

Крім того, відповідач вказує на те, що пунктом 3 додаткових умов Ковер-ноту передбачена пропорційна відповідальність перестраховика фактично сплаченій перестрахувальній премії. На день настання страхового випадку 20.04.05 позивачем сплачена 1-ша частина страхової премії.

Страховий випадок стався 20.04.05, відповідно до платіжних доручень (а.с. 73, 74) на 20.04.05 позивачем перераховані чотири страхові премії. Страхові премії – це грошові суми, з яких формуються відповідні фонди та з яких виплачується страхове відшкодування. Чинне законодавство не забороняє сплатити достроково, зазначеному терміну страхової премії, внесеної у розстрочку.

В матеріалах справи міститься платіжне доручення № 352 від 09.11.06, яке свідчить про повернення відповідачем перестрахової премії у розмірі 2 925 грн. позивачу через півтора року після настання страхового випадку.

Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення даної справи є безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи і не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення у відповідності з вимогами статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.06 по даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.