ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦIЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" грудня 2006 р.
Справа № 6/402/06
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії
суддів:
головуючого судді: Бойко Л.I.,
суддів: Величко Т.А., Жукової А.М.,
при секретарі судового засідання Храмшиній I.Г.
за участю представників сторін:
від позивача - Птичкіна В.В., Ковширін В.В.
від відповідача -Бойко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
СДПI по роботі з ВПП у м. Миколаєві
на постанову господарського суду Миколаївської області від
10.10.2006р. ( rs196119 ) (rs196119)
у справі № 6/402/06
за позовом: ТОВ "Миколаївський глиноземний завод", м.
Миколаїв
до: СДПI по роботі з ВПП у м. Миколаєві
про зобов'язання виконати дії і визнання протиправним рішення
встановив:
ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" звернулось до
господарського суду Миколаївської області із позовною заявою від
30.08.2006р. про визнання протиправними дій суб'єкта владних
повноважень - ДПI у м. Миколаєві щодо зменшення суми бюджетного
відшкодування за травень 2006р. в сумі 986 383 грн., визнання
протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від
16.08.2006р. № 0000382302/0, зобов'язання ДПI у м. Миколаєві
надати висновок про відшкодування з бюджету на користь позивача
ПДВ за травень 2006р. в сумі 25134145 грн.
В обгрунтування позову, позивач послався на те, що спірна
сума податку на додану вартість фактично сплачена у попередньому
податковому періоді постачальнику товарів -ДП "Енергоринок" та
позапланову перевірку проведено без рішення суду.
Податкова служба позов не визнала з мотивів правомірності
проведення перевірки, яка була здійснена на підставі наказу
керівника податкового органу, згідно зі ст.11-2 Закону України
"Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
та на
порушення позивачем вимог п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
10.10.2006р. позивач надав заяву про уточнення позовних
вимог, в яких останню позовну вимогу виклав наступним чином:
"зобов'язання ДПI у м. Миколаєві надати висновок про відшкодування
з бюджету на користь позивача ПДВ за травень 2006р. в сумі
9514957,56 грн."
Постановою господарського суду Миколаївської області від
10.10.2006р. (суддя Ткаченко О.В.) податкове повідомлення-рішення
ДПI у м. Миколаєві від 16.08.2006р. № 0000382302/0 скасовано,
зобов'язано СДПI ВПП у м. Миколаєві надати органу державного
казначейства висновок про відшкодування з бюджету на користь ТОВ
"Миколаївський глиноземний завод" 8268789,16 грн., стягнуто з
державного бюджету на користь позивача 3,40 грн. судових витрат.
Не погодившись із постановою суду, СДПI по роботі з ВПП у м.
Миколаєві звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить
постанову господарського суду скасувати та прийняти нову
постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на
порушення судом норм матеріального і процесуального права.
ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" вважає постанову суду
першої інстанції законною та обгрунтованою і просить залишити її
без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали
справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія
дійшла висновку про необхідність часткового скасування постанови
суду першої інстанції, виходячи із такого.
В липні-серпні 2006р. ДПI у м. Миколаєві здійснена виїзна
позапланова документальна перевірка ТОВ "Миколаївський глиноземний
завод" з питань достовірності нарахування суми бюджетного
відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок по податковій
декларації за травень 2006р., за результатами якої складений акт
від 11.08.2006р. № 1241/23-5/33133003.
В ході перевірки виявлено порушення вимог п. п. 7.7.1, 7.7.2
п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, які полягали в тому, що підприємством у квітні 2006
р. сплачено за електроенергію ДП "Енергоринок" 5918300,00 грн. в
т. ч. ПДВ 986383,33грн., що підтверджено податковою накладною,
датованою 30.04.2006р., та враховано у складі податкового кредиту
у травні 2006р. Ці порушення призвели до завищення суми бюджетного
відшкодування.
На підставі акту перевірки, 16.08.2006р. ДПI у м. Миколаєві
прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000382302/0 про
зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 986383 грн.
Згідно з п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення права на
податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або
дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в
оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової
накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів
(робіт, послуг).
Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова
накладна (п. п.7.2.6 п.7.2 ст.7 названого Закону).
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що не
підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого
податку, не підтверджені податковими накладними.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 вищеназваного Закону,
сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або
бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою
податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою
податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з
підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті
(перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для
відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з
підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення
суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні
податкові періоди (у т.ч. розстроченого або відстроченого
відповідно до закону), а при відсутності -зараховується до складу
податкового кредиту наступного податкового періоду.
П. п.7.7.2 п.7.7 ст.7 названого Закону встановлено, що у
випадку, коли сума розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього
пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого
від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій
отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді
постачальникам таких товарів(послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування
включається до складу податкового кредиту наступного податкового
періоду.
Iз аналізу вищеназваних норм випливає, що платник податку має
право на податковий кредит при наявності податкової накладної, а
на бюджетне відшкодування -при наявності від'ємного значення
податку і фактичній сплаті платником податку у попередньому
періоді в розмірі, що не перевищує суми від'ємного значення.
Як вбачається із акту перевірки та було підтверджено в
судовому засіданні апеляційної інстанції, податкова накладна № 325
від 30.04.2006р., отримана позивачем в травні 2006р. Отже, позивач
правомірно в травні 2006р. відніс до складу податкового кредиту
суми сплаченого ПДВ в квітні 2006р.
Посилання податкової служби на п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не
приймається до уваги, оскільки зазначена норма передбачає, що у
разі відмови постачальника товарів (послуг) надати податкову
накладну або при порушені ним порядку її заповнення отримувач
таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації
за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого
постачальника, що в даному випадку не мало місця.
Матеріалами справи підтверджено, що у квітні 2006р.
(попередній податковий період) ТОВ "Миколаївський глиноземний
завод" сплатило постачальникам товарів (послуг) ПДВ в сумі
25134145 грн., що і зазначило в розрахунку суми бюджетного
відшкодування відповідно до вимог закону. Факт сплати у квітні
2006р. ПДВ у сумі 25134145 грн. перевіркою не спростований.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку,
що позивач правильно заявив до відшкодування вищевказані суми
податку.
Враховуючи, що перевірками податковою службою не виявлено ні
заниження позивачем суми податкового зобов'язання звітного
періоду, ні завищення суми податкового кредиту звітного періоду,
не виявлено відсутність від'ємного значення різниці між сумою
податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту попереднього
періоду, не виявлений факт невідповідності вказаних у деклараціях
суми ПДВ, фактом сплаченої постачальникам товарів у попередньому
періоді суми, заявленій до відшкодування, то судова колегія вважає
недоведеним ДПI у м. Миколаєві факт завищення сум бюджетного
відшкодування позивачем.
З огляду на зазначене, висновки суду першої інстанції щодо
правильності визначення позивачем суми бюджетного відшкодування є
правомірними.
Щодо посилань на неможливість проведення позапланових
перевірок за відсутністю рішення суду, то судова колегія вважає їх
безпідставними а постанову суду першої інстанції в цій частині
правомірною, так як дійсно відповідно до Закону України "Про
внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 2322 від
12.01.05р. внесені зміни до Закону України від 04.12.90р. №
509-ХII "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
згідно
з якими позапланові виїзні перевірки могли здійснюватись лише на
підставі рішення суду (ч.7 ст.11 Закону України № 509-ХII), але
Закон України від 25.09.05р. № 2505-IV "Про внесення змін до
Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік та деяких
інших законодавчих актів України" ( 2505-14 ) (2505-14)
були внесені зміни
до Закону України № 509-ХII "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
згідно з якими ст. 11-1 Закону доповнено ч.7
та внесено зміни до ч.ч.8-12, відповідно до яких позапланові
виїзні перевірки здійснюються на підставі рішення керівника
податкового органу оформленого наказом за наявності підстав для
проведення позапланових виїзних перевірок, передбачених ст. 11-1
Закону України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
.
Відповідно до частини 5 підпункту 7.7.3 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі порушення
передбаченого законом права на одержання з держбюджету сум
бюджетної заборгованості по ПДВ, платник податку має право після
виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом
про стягнення коштів з бюджету.
Натомість позивачем заявлена вимога про зобов'язання ДПI
подати до органів Державного казначейства висновок про суми
відшкодування ПДВ. Проте заявлення такої вимоги не є
обгрунтованим.
Пункт 5 Порядку відшкодування податку на додану вартість,
затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України
та Головного управління Державного казначейства України від
02.07.97р. N 209/72 регулює питання взаємодії податкових органів
та територіальних органів Державного казначейства стосовно
добровільного відшкодування платнику податків з Державного бюджету
України бюджетної заборгованості по ПДВ.
За Законом України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право платника податку на отримання бюджетного
відшкодування та нарахованих на суму бюджетної заборгованості
відсотків не ставиться у залежність від тієї обставини, чи був
податковим органом поданий територіальному органу Державного
казначейства України відповідний висновок, про який йдеться у
пункті 5 зазначеного Порядку.
Таким чином, у даній справі позивачем заявлені вимоги, які за
своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам
захисту порушеного права, визначеним законом. Отже, суд при
прийнятті оскаржуваної постанови порушив норми матеріального
права, а тому постанову господарського суду Миколаївської області
від 10.10.2006р. в частині зобов'язання СДПI ВПП у м. Миколаєві
надати органу державного казначейства висновок про відшкодування з
бюджету на користь ТОВ "Миколаївський глиноземний завод"
8268789,16 грн. слід скасувати.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
постановила:
Постанову господарського суду Миколаївської області від
10.10.2006р. ( rs196119 ) (rs196119)
у справі № 6/402/06 скасувати частково.
Вимоги ТОВ "Миколаївський глиноземний завод", м Миколаїв в
частині зобов'язання СДПI ВПП у м. Миколаєві надати органу
державного казначейства висновок про відшкодування з бюджету на
користь ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" 8268789,16 грн.
залишити без задоволення.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з
моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному
порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду
України.
Головуючий суддя: Л.I. Бойко
Судді: Т.А. Величко
А.М. Жукова