ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.12.2006 № 24/792-б
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії
суддів:
головуючого: Коваленка В.М.
суддів: Вербицької О.В.
Пантелієнка В.О.
при секретарі: Котелянець О.О.
За участю представників:
від ініціюючого кредитора - Шулик К.В. (дов. б\н від
04.05.2006 року);
від скаржника - Куракін Ю,В. (дов. № 12206\9\10-009 від
19.09.2006 року);
від боржника - Ульянчук Ю.А. - ліквідатор (паспорт СН 192918
виданий Києво-Святошинським РВ ГУ МВС України в Київській області
від 02.04.1996 року);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 27.03.2006
у справі № 24/792-б (Смілянець В.В.)
за заявою Приватного підприємства "Діскан", м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю "Металпром", м.
Київ
про банкрутство
Суть ухвали і скарги:
Ухвалою господарського суду м. Києва від 27березня 2006 року,
яка прийнята у справі № 24\792-б (суддя - В.В. Смілянець), за
заявою приватного підприємства "Діскан" (надалі - Iніціюючий
кредитор, Підприємство) до товариства з обмеженою відповідальністю
"Металпром" (надалі - Боржник, Товариство) про визнання останнього
банкрутом, Державній податковій інспекції у Печерському районі м.
Києва (надалі - Iнспекція) відмовлено в задоволенні заяви про
визнання кредитором Товариства з майновими вимогами у розмірі 3
969 136 грн. 05 коп. (т. 1 л.с. 191-192).
Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва
(надалі -Iнспекція), не погоджуючись з прийнятою ухвалою судом
першої інстанції, звернулась до Київського апеляційного
господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить
скасувати цю ухвалу та задовольнити заяву Iнспекції про визнання
кредитором у справі з майновими вимогами в розмірі 3 969 136 грн.
05 коп. (т. 2 л.с. 64-66).
Представник приватного підприємства "Діскан" та ліквідатор
товариства з обмеженою відповідальністю "Металпром" у судовому
засіданні 18.12.2006 року не погоджуються з вимогами, що викладені
Iнспекцією в апеляційній скарзі, а тому просять залишити ухвалу
господарського суду м. Києва від 27 березня 2006 року без змін, а
апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у
відзиві на апеляційну скаргу (т. 2 л.с. 105-106, 107-108) та
наданих поясненнях.
В судовому засіданні 18.12.2006 року була оголошена перерва
до 21.12.2006 року об 11:20 год. для дослідження матеріалів справи
(т. 2 л.с. 117-118), яке було продовжено 21.12.2006 року без
участі ліквідатора Боржника.
Враховуючи, що матеріали справи містять належні докази
повідомлення ліквідатора Боржника про день і час судового
засідання по розгляду апеляційної скарги Iнспекції, що
підтверджується протоколом судового засідання від 18.12.2006 року,
та розпискою від 18.12.2006 року (т. 2 л.с. 117-119), апеляційний
суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу Iнспекції без
участі ліквідатора Боржника.
Заслухавши усні пояснення представників Iніціюючого кредитора
та скаржника в судових засіданнях та ліквідатора Боржника в
судовому засіданні 18.12.2006 року, дослідивши та вивчивши
матеріали справи апеляційний суд
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Діскан" звернулось до господарського
суду м. Києва із заявою, в якій просило порушити справу про
банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Металпром" та
визнати кредиторські вимоги до Боржника в розмірі 228 833 грн. 10
коп. згідно ст.ст. 1, 6, 7, 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
та ст.ст. 1, 5, 12, 22 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(т. 1 л.с. 3-4).
Ухвалою господарського суду м. Києва від 08 грудня 2005 року
було порушено провадження у справі № 24\792-б про банкрутство
Товариства за заявою Підприємства в порядку Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
(т. 1 л.с. 1-2).
Ухвалою попереднього засідання господарського суду м. Києва
від 27 березня 2006 року кредитором до Боржника із вимогами в сумі
228 833 грн. 10 коп. визнано Підприємство та реєстр вимог
кредиторів Боржника затверджений на означену суму (т. 1 л.с.
187-188).
Ухвалою господарського суду м. Києва від 27 березня 2006 року
Iнспекції відмовлено в задоволенні заяви про визнання кредитором
Товариства з майновими вимогами у розмірі 3 969 136 грн. 05 коп.
В обгрунтування своєї позиції суд першої інстанції
посилається на те, що Iнспекцією порушений тридцятиденний термін
звернення із заявою із майновими вимогами до Боржника. При цьому,
місцевий суд керувався ст. 14 Закон України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
та ст. 86 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
(т. 1 л.с. 191-192).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення
представників Iніціюючого кредитора, скаржника та ліквідатора
Боржника у відкритих судових засіданнях апеляційний господарський
суд вважає, що ухвала господарського суду м. Києва від 27 березня
2006 року, яка прийнята у даній справі є законною і обгрунтованою
у зв'язку з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для
справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими,
відповідністю висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам
справи та правильним застосуванням норм матеріального та
процесуального права. За таких умов, оскаржувана ухвала підлягає
залишенню без змін, а апеляційна скарга Iнспекції без задоволення.
При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне констатувати,
що Iнспекція в порушення вимог статті 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
не довела ті обставини на які вона посилається як на підставу
своїх вимог, як у суді першої інстанції, так і при апеляційному
провадженні.
Так, в апеляційній скарзі Iнспекція посилається як на
підставу неправомірності прийняття місцевим судом оспорюваної
ухвали на те, що сума кредиторських вимог є узгодженою сумою
податкової заборгованості, а також на те, що Iнспекція є поточним
кредитором і це не було враховано судом при прийнятті оскаржуваної
ухвали. Вказані посилання є неналежними, оскільки спростовуються
наявними у справі доказами та не відповідають вимогам
законодавства про банкрутство з наступних підстав.
Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
(надалі - Закон)
визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у
встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо
грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із
заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної
податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль
за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів
(обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за
вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у
справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою
майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також
кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок
правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення
провадження у справі про банкрутство.
Згідно цієї ж статті Закону грошове зобов'язання -
зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму
відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах,
передбачених цивільним законодавством України. .
Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону конкурсні кредитори за
вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про
банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в
офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження
у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду
письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх
підтверджують. Пунктом 2 цієї ж статті передбачено, що вимоги
конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку,
встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не
розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд
зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів.
Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
З аналізу положень ст.ст. 1, 14 Закону вбачається, що
граничність тридцятиденного строку подання вимог до боржника
конкурсними кредиторами та відповідні наслідки недотримання такого
строку розповсюджується на вимоги всіх конкурсних кредиторів
незалежно від виду та складу відповідних кредиторських вимог за
умови, що вимоги не є такими, що забезпечені заставою майна
боржника.
Відповідно до заяви Iнспекції № 2955\9\24-109 від 06.03.2006
року (т. 1 л.с. 94-96) вимоги останньої складаються із нарахованих
за результатами перевірки діяльності Товариства податкових
зобов'язань та штрафних санкцій в сумі 3 969 136 грн. 05 коп., про
що були прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення від
22.07.2005 року, одне із яких було оскаржене до Iнспекції та
результатами прийняте рішення № 23520\10\25-011 від 16.08.2005
року про залишення оскарженого повідомлення-рішення без змін (т. 1
л.с. 99-123, 126-129). При цьому слід зазначити, що вказані
повідомлення-рішення та рішення за результатами розгляду скарги
були направлені Боржнику, відповідно, 22.07.2005 року та
16.08.2005 року, а вручене рішення за результатами розгляду
скарги - 18.08.2005 року (т. 1 л.с. 124-125, 130).
Слід звернути увагу на те, що згідно п. 5.2 ст. 5 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим
органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону,
вважається узгодженим у день отримання платником податків
податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених
підпунктом 5.2.2 цього пункту. У разі коли платник податків
вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового
зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить
законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його
компетенції, встановленої законом, такий платник податків має
право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд
цього рішення, яка подається у письмовій формі та може
супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які
платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути
подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів,
наступних за днем отримання платником податків податкового
повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що
оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване
рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від
дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з
повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі
коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про
повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник
податків має право звернутися протягом десяти календарних днів,
наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до
контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або
частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого
рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного
випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для
відповіді на нього.
У зв'язку із викладеним слід зазначити, що нараховані
Iнспекцією податкові зобов'язання узгоджені та виникли відповідно
до ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
в серпні 2005 року. Відповідно до ухвали
господарського суду м. Києва провадження у справі про банкрутство
Боржника порушено 08.12.2005 року (т. 1 л.с. 1-2), у зв'язку з чим
слід зробити висновок, що кредиторські вимоги Iнспекції виникли до
порушення справи про банкрутство Товариства та відповідно до
ст.ст. 1, 14 Закону відносяться та є вимогами конкурсного
кредитора.
Оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства
було опубліковано в газеті "Голос України" від 30.12.2005 року (т.
1 л.с. 38-39) та відповідний тридцятиденний термін згідно п. 1 ст.
14 Закону сплив 30.01.2006 року (29.01.2006 року - вихідний день),
тоді як визначена вище заява Iнспекції із вимогами до Боржника
була подана лише 07.03.2006 року, що підтверджується штампом
реєстрації вхідної кореспонденції суду першої інстанції № 263 (т.
1 л.с. 94-96), тобто більш ніж через місяць після спливу строку
подання заяв із вимогами конкурсного кредитора у даній справі,
такий строк Iнспекцією пропущений, є граничним та таким, що не
підлягає поновленню, а кредиторські вимоги Iнспекції відповідно до
п. 2 ст. 14 Закону є такими, що не розглядаються і вважаються
погашеними.
Посилання ж скаржника на те, що його вимоги є вимогами
поточного кредитора не підтверджуються доказами у справі, і як вже
встановлено вище, неналежними і такими, що не відповідають вимогам
законодавства про банкрутство. До того ж, відповідно до п. 1 ст.
23 Закону вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом,
що виникли під час проведення процедур банкрутства (вимоги
поточних кредиторів), можуть пред'являтись в межах ліквідаційної
процедури, а доказів звернення Iнспекції із будь-якими
кредиторськими вимогами після 29.05.2006 року, коли була прийнята
постанова про визнання Товариства банкрутом (т. 2 л.с. 8-9), у
матеріалах справи відсутні та скаржником не надані.
На підставі вищевикладеного слід зазначити що висновок суду
першої інстанції в оскаржуваній ухвалі є правомірним та таким, що
відповідає вимогам, як податкового законодавства, так і
законодавства про банкрутство.
Таким чином, Iнспекцією не доведена неправомірність відмови
їй місцевим судом у визнанні її кредиторських вимог до Боржника,
та прийняття оскаржуваної ухвали.
Враховуючи викладене, керуючись нормами ст. 5 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, ст.ст. 1,
14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
та ст.ст. 22, 33, 34, 35, 36,
43, 85, 91, 94, 99, 101 - 105, 106 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Ухвалу господарського суду м. Києва від 27 березня 2006
року у справі № 24\792-б залишити без змін, а апеляційну скаргу
Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва без
задоволення.
2. Справу № 24\792-б повернути до господарського суду м.
Києва.
Головуючий суддя Коваленко В.М.
Судді Вербицька О.В.
Пантелієнко В.О.
27.12.06 (відправлено)