Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді –Тищик І.В.- доповідач,

суддів –Сизько І.А., Верхогляд Т.А.

при секретарі –Чоха Є.О.

за участю представників

позивача –Петерс В.І., Кім І.А.

відповідача-1 Переметчик О.В.

відповідача-2 –не з'явився

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2006 року у справі № А23/157 (17/243)

за позовом Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області,

м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "В.Е.В.", м. Дніпропетровськ

приватного підприємства "Арго", м. Дніпропетровськ

про визнання недійсною угоди,

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2006р. у справі № А23/157 (17/243) (суддя Добродняк І.Ю.) в позові про визнання недійсною угоди купівлі-продажу паперових мішків, укладеної між ТОВ "В.Е.В." та ПП "Арго", та стягнення в доход держави 29430,00 грн. відмовлено.

Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено наявність у відповідача-2 за договором купівлі-продажу мети суперечної інтересам держави і суспільства при укладанні спірного договору, внаслідок чого вимоги останнього є безпідставними.

Не погодившись з рішенням господарського суду, позивач –Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

При цьому скаржник вказує на те, що постанова господарського суду винесена з порушенням норм чинного законодавства, без врахування Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99р. № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" та за неповним з'ясуванням обставин у справі.

Відповідач-1 заперечення на апеляційну скаргу не подав. Представник відповідача-1 в судовому засіданні послався на законність і обґрунтованість рішення господарського суду; необґрунтованість і безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити рішення без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідачем-2 заперечення на апеляційну скаргу не надані; представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився; повістка про виклик у судове засідання надсилалася підприємству за адресою, що являється юридичною адресою підприємства згідно державного реєстру та Статуту приватного підприємства (п.8 ст. 35 КАСУ).

Позивачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення вирішення Вищим адміністративним судом України аналогічної справи №37/20 (17/207).

Клопотання позивача задоволенню не підлягає, оскільки заявником не надані докази порушення Вищим адміністративним судом України касаційного провадження у зазначеній справі.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Між ТОВ "В.Е.В" та ПП "Арго" укладена усна угода купівлі-продажу паперових мішків. Умови угоди було виконано обома сторонами в повному обсязі; товариством з обмеженою відповідальністю "В.Е.В" були поставлені, а приватним підприємством "Арго" –прийняті та оплачені паперові мішки у кількості 30 850 шт. на загальну суму 29430,90 грн., в тому числі ПДВ –4905,15 грн., що вбачається з рахунку-фактури № 166/02 від 29.11.02р., накладної № 207 від 19.12.02р., податкової накладної № №220 від 02.12.02р. та платіжним дорученням від 02.12.02р.

В силу ст. 49 ЦК УРСР (норми якої діяли на час виникнення спірних правовідносин), якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін –в разі виконання угоди обома сторонами –в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

За змістом ст. 49 Цивільного кодексу, стягнення у доход держави одержаного чи належного за угодою здійснюється лише в тих випадках, коли завідомо суперечна інтересам держави і суспільства угода була повністю або частково виконана хоча б однією з сторін.

Таким чином, правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу –у обох сторін чи однієї, від виконання угоди –обома сторонами чи однією.

Здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів чинним законодавством покладено на податкові органи, які наділені відповідними повноваженнями щодо реалізації своїх функцій та завдань, як то: правом проведення перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання за відповідні звітні періоди, донарахування сум податків у випадку заниження останніх, застосування штрафних (фінансових) санкцій тощо.

За спірною угодою в діях ПП "Арго" не убачається умислу, направленого на укладання угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства; угода про продаж паперових мішків також не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства; даний товар не виключено законом з цивільного обігу, на торгівлю ним не вимагається ліцензія, відсутні й інші законодавчі обмеження стосовно його купівлі-продажу.

Доказів того, що в період укладання та виконання спірної угоди підприємством не подавалася податкова звітність та не сплачувалися податки матеріали справи не

містять. Натомість матеріалами справи посвідчуються факт декларування та сплати податків відповідачем-2 в спірний період (лист ДПІ у Ленінському районі від 14.05.04р. №10072/8/26-113). За спірною угодою податок на додану вартість ПП "Арго" у повному обсязі був сплачений в ціні товару.

Позивачем недоведений факт невідображення ПП "Арго" спірної операції з купівлі-продажу в бухгалтерському та податковому обліках з метою оподаткування прибутку. Із наявних в матеріалах справи документів не вбачається наявність умислу у відповідача-2 на укладання спірної угоди з метою що суперечить інтересам держави та суспільства.

Вимоги позивача щодо визнання недійсною спірної угоди ґрунтуються на фактах, встановлених рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.12.2003р. по справі №2-3925, яким встановлено, що засновник ПП "Арго" громадянин Довженко Ю.А. є фактично підставною особою и не займався господарською або іншою діяльністю цього підприємства. Установчі документи ПП "Арго" визнані недійсними з моменту їх реєстрації

Однак, наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів підприємства недійсними та скасування державної реєстрації, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладанні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.

Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсності всіх угод, укладених таким підприємством з моменту державної реєстрації і до моменту його виключення з державного реєстру.

У рішенні районного суду відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи спірну угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства, внаслідок чого, у даному випадку не можуть бути застосовані приписи ч. 4 ст. 35 ГПК України.

Окрім того, колегія суддів зважає на те, що на момент ухвалення оспорюваного рішення відсутні правові підстави для застосування ст. 49 ЦК УРСР, оскільки з 01.01.2004р. Цивільний кодекс Української РСР (1540-06) втратив чинність. Цивільний кодекс України (435-15) , який набрав чинності, не містить таких публічно-правових наслідків укладення недійсної угоди, які були встановлені ст. 49 ЦК УРСР. Цим кодексом скасована відповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції –стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

За змістом ч. 2 ст. 5 ЦК України, кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова господарського суду прийнято за всебічним, повним та об'єктивним розглядом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, внаслідок чого підстави для скасування останнього відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2006 року у справі № А23/157 (17/243) залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.