Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Рєпіної Л.О.

Моторного О.А.

при секретарі: Голюк Н.І.

За участю представників:

від позивача - Сапронов В. В. – по довіреності.

від відповідача - Єнік Є. В. – по довіреності.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду м.Києва від 02.10.2006

у справі № 7/354 (Якименко М.М.)

за позовом ВАТ по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз"

до ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"

третя особа відповідача

третя особа позивача

про стягнення 409 719,27 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.10.2006 р. у справі № 7/354 позов ВАТ по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" до ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про стягнення 409 719,27 грн. був задоволений.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, просить його скасувати, оскільки вважає, що воно було прийняте по неповно з'ясованим обставинам з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї та заслухавши пояснення представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2004 р. між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) був укладений договір про надання послуг по транспортуванню природного газу в 2005 році № 06/04-2308 (далі - договір), згідно умов якого відповідач зобов'язувався передати в 2005 році в систему газопроводів, що знаходяться на балансі позивача, природний газ, а позивач здійснити його транспортування для потреб підприємств комунальної теплоенергетики та котелень промислових підприємств, які виробляють теплову енергію для потреб населення, бюджетних установ та організацій.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що послуги по транспортуванню газу оформлюються позивачем і відповідачем актами приймання-передачі послуг по транспортуванню. Акти приймання-передачі послуг по транспортуванню газу є підставою для проведення розрахунків.

Згідно п. 5.2. договору оплата послуг позивачу по транспортуванню газу здійснюється відповідачем грошовими коштами до 20 числа місяця, наступного за місяцем транспортування газу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач зобов'язання по договору виконав повністю, що підтверджується актами виконання послуг з транспортування природного газу.

Поясненнями позивача, наданим ним розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства, актами приймання-передачі послуг по транспортуванню газу підтверджується, що відповідачем протягом строку дії договору з січня 2005 по грудень 2005 порушувались строки сплати послуг позивачу.

Згідно ст.ст. 546 та 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.2. договору за несвоєчасну оплату послуг по транспортуванню газу у строки, зазначені в пункті 5.2. договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості, пеню за кожний день прострочення платежу із суми простроченого платежу в розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.3 договору неустойка нараховується виконавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем наданий розрахунок пені відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) , згідно якого розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, п. 11 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України № 01-6/438 (v_438800-93) від 16.04.1993 р. передбачено, що строк позовної давності слід обчислювати щодо кожного дня прострочки виконання зобов'язання за попередні шість місяців.

Таким чином, наданий позивачем розрахунок пені в сумі 118 543, 22 грн. відповідає вимогам законодавства та умовам договору.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Чинне законодавство не містить обмежень щодо даного виду відповідальності.

У зв'язку з неналежним виконанням умов договору та згідно чинного законодавства з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 207 698, 50 грн. та 3 % - річних з простроченої суми у розмірі 83 477, 55 грн.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 207 698, 50 грн. збитків від інфляції та 83 477, 55 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 02.10.2005 р. у справі № 7/354 відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 101- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду м. Києва від 02.10.2006 р. у справі № 7/354 – залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 02.10.2005 р. у справі № 7/354 – залишити без змін.

3. Матеріали справи № 7/354 повернути Господарському суду м. Києва.