УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.12.06 р. № 02-4-11/1948-33/791-25/145-А
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії
суддів:
головуючого: Коваленка В.М.
суддів: Вербицької О.В.
Пантелієнка В.О.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Виробничо-комерційного колективного підприємства "Різон"
на постанову Господарського суду м.Києва від 13.07.2006
у справі № 02-4-11/1948-33/791-25/145-А (Морозов С.М.)
за позовом Виробничо-комерційного колективного підприємства
"Різон"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі
м.Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Постановою господарського суду м. Києва від 13 липня 2006
року, яка прийнята у справі № 02-4-11\1948-33\791-25\145-А
(головуючий суддя - С.М. Морозов, судді: О.О. Євсіков, О.О.
Хрипун), в позові виробничо-комерційному колективному підприємству
"Різон" (надалі - Позивач, Підприємство) до Державної податкової
інспекції у Печерському районі м. Києва (надалі - Відповідач,
Iнспекція) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
було відмовлено повністю (т. 2 л.с. 167-172).
Виробничо-комерційне колективне підприємство "Різон", не
погоджуючись з прийнятою постановою судом першої інстанції,
звернулось до Київського апеляційного господарського суду з
апеляційною скаргою, в якій просить скасувати означену постанову
та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному
"об'ємі" (т. 3 л.с. 3-8).
Представник Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва у судовому засіданні не погоджується з вимогами,
що викладені Позивачем в апеляційній скарзі, а тому просить
залишити постанову господарського суду м. Києва від 13 липня 2006
року без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав,
викладених у запереченні на апеляційну скаргу № 11126\9\10-209 від
22.08.2006 року (т. 3 л.с. 15-16).
Враховуючи, що матеріали справи містять належні докази
неодноразового повідомлення Підприємства про день і час судового
засідання по розгляду апеляційної скарги останнього, що
підтверджується ухвалами від 04.09.2006 року, від 16.10.2006 року,
повістками про виклик та поштовими повідомленнями про вручення
повісток (т. 3 л.с. 18, 19, 22, 29-30, 32, 39), а причини неявки
Позивача в судове засідання 11.12.2006 року суду невідомі,
апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу
Підприємства без участі представників останнього.
Заслухавши усні пояснення представника Відповідача в судовому
засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи апеляційний суд
ВСТАНОВИВ:
Виробничо-комерційне колективне підприємство "Різон"
звернулось до господарського суду м. Києва із позовом № 47 від
25.04.2003 року, в якому просило скасувати податкове
повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у
Печерському районі м. Києва № 442302\0 від 04.04.2003 року
(надалі - Рішення) (т. 1 л.с. 49-53). Позивач обгрунтовував свої
вимоги тим, що Iнспекцією неправомірно був донарахований податок
на додану вартість (надалі - ПДВ) та встановлені штрафні санкції
на загальну суму 1 167 044 грн. 00 коп., оскільки незважаючи на
те, що Позивач, як громадська організація інвалідів на підставі
відповідного дозволу користується пільгами зі сплати податків
(стовідсотковим власником якого є Київська міська асоціація
інвалідів), Відповідачем помилкового встановлено, що оренда
Підприємством у товариства з обмеженою відповідальністю "Місто
слави" майна перешкоджає користуванню відповідними пільгами зі
сплати ПДВ, а права суб'єкта підприємницької діяльності у
проведенні операцій із використанням орендованого майна не
обмежуються законодавством. Також, Позивач зазначив, що перевірка
щодо нього проводилась та складався акт інспектором -ревізором
податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва. Підприємство
вважає, що податкове повідомлення - рішення Iнспекції № 442302\0
від 04.04.2003 року має бути визнано недійсним згідно Закону
України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"
( 875-12 ) (875-12)
, ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст. 4 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(т. 1 л.с. 49-53).
В заяві № 103 від 22.12.2003 року Підприємство уточнило
обставини, на яких грунтуються позовні вимоги (т. 1 л.с. 130-135).
Постановою господарського суду м. Києва від 13 липня 2006
року в позові виробничо-комерційному колективному підприємству
"Різон" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.
Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення було
відмовлено повністю.
В обгрунтування своєї позиції суд першої інстанції
посилається на те, що Позивачем невірно застосовано норму щодо
пільгового оподаткування, оскільки пільги розповсюджуються на
операції з продажу товарів (робіт, послуг), тоді як Підприємством
відповідні пільги застосовані до операції з надання отриманого в
оренду приміщень в суборенду. При цьому, місцевим судом не були
прийняті до уваги висновки проведеної у справі експертизи,
оскільки оцінку первинним документам надано не було, а лише
здійснена правова оцінка акту перевірки. При цьому, місцевий суд
керувався ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та ст.ст. 23, 71, 86, 158-163 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
(надалі - КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
) (т. 2 л.с. 167-172).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення
представника Відповідача у відкритому судовому засіданні
апеляційний господарський суд вважає, що постанова господарського
суду м. Києва від 13 липня 2006 року, яка прийнята у даній справі,
є законною і обгрунтованою у зв'язку з повним з'ясуванням
обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський
суд визнав встановленими, відповідністю висновків, викладених в
постанові суду, обставинам справи та правильним застосуванням норм
матеріального та процесуального права. За таких умов, оскаржувана
постанова підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга
Підприємства без задоволення.
При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне констатувати,
що Позивач в порушення вимог статті 71 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, не довів ті обставини на які він
посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, як у суді
першої інстанції, так і при апеляційному провадженні.
Так, в апеляційній скарзі Позивач посилається як на підставу
неправомірності прийняття місцевим судом оспорюваної постанови на
наявність та користування Підприємством відповідно до
законодавства пільгами зі сплати ПДВ, а закон не обмежує право
Позивача здійснювати підприємницьку діяльність у проведенні
операцій з використанням орендованого майна підприємствами
громадських організацій інвалідів. Вказані посилання обгрунтовані
із неналежним застосуванням та тлумаченням норм діючого
законодавства, всіх обставин справи та спростовуються наявними у
справі доказами у зв'язку з наступним.
Дійсно, згідно ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
підприємства та організації громадських організацій інвалідів
мають право на пільги із сплати податків і зборів (обов'язкових
платежів) відповідно до законів України з питань оподаткування.
Застосовувати зазначені пільги такі підприємства та організації
мають право за наявності дозволу на право користування пільгами з
оподаткування, який надається на квартал, півріччя, три квартали,
рік міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та
організацій громадських організацій інвалідів (далі - Комісія).
З матеріалів справи вбачається, що Позивач, як підприємство
інвалідів, що створено згідно статуту за рішенням Ради Київської
міської асоціації інвалідів по слуху (т. 1 л.с. 7-8) та є
правонаступником виробничо-комерційного колективного підприємства
"Різон", має видані на відповідні періоди дозволи на право
користування пільгами з оподаткування згідно пп. 7.12.1 п. 7.12
ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(надалі - Закон) № 266 від
04.10.2001 року з терміном дії до 01.04.2002 року, від 01.04.2002
року з терміном дії до 04.10.2002 року та від 01.09.2002 року з
терміном дії до 01.09.2003 року (т. 1 л.с. 19-21). Відповідно до
акту перевірки діяльності Позивача № 9\23-427 від 02.04.2003 року
(т. 1 л.с. 23-33) перевірка щодо Підприємства проводилась за
період з 01.01.2001 року по 01.02.2003 року, ПДВ та штрафні
санкції нараховані згідно Рішення за січень 2003 року, у зв'язку
із здачею Підприємством в суборенду торговельного комплексу (т. 1
л.с. 37).
Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону (в редакції станом на
січень 2003 року - період, за який Підприємству нарахований ПДВ та
штрафні санкції) встановлено, що звільняються від оподаткування
операції з продажу товарів (робіт, послуг), за винятком
підакцизних товарів, грального бізнесу, покупних товарів
підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів,
майно яких є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там
основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного
періоду не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і
за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом
попереднього звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних
витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат
виробництва (обігу). Зазначені підприємства та організації
громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю
пільгу за наявністю дозволу на право користування такою пільгою,
яка надається міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств
та організацій громадських організацій інвалідів відповідно до
Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в
Україні" ( 875-12 ) (875-12)
. З положень вказаної норми вбачається, що
обов'язковими умовами користування та застосування вказаної пільги
є одночасна наявність та підтвердженність двох умов: визначення
конкретної операції як продаж товарів (робіт, послуг), за винятком
підакцизних товарів, грального бізнесу, покупних товарів, та
визначення конкретного суб'єкта - користувача відповідної пільги -
підприємства та організації громадських організацій інвалідів,
майно яких є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там
основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного
періоду не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і
за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом
попереднього звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних
витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат
виробництва (обігу). Отже, відсутність будь-якої із визначених
умов виключає право та можливість платника ПДВ застосовувати
визначену в ст. 5 Закону пільгу.
Між тим, Підприємство, як в позовній заяві, так і в
апеляційній скарзі (т. 1 л.с. 49-53, т. 3 л.с. 3-8), обгрунтовуючи
свої вимоги та заперечення, акцентує увагу лише на суб'єктній
умові щодо застосування пільги згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5
Закону, тобто посилаючись лише на свій статус підприємства
інвалідів, не звертаючи увагу на визначені операції, при
здійсненні яких відповідне підприємство (організація інвалідів)
має право застосовувати вказані пільги з оподаткування ПДВ, -
операції з продажу товарів (робіт, послуг), за винятком
підакцизних товарів, грального бізнесу, покупних товарів. Пункт
1.4 ст. 1 Закону (в редакції станом на січень 2003 року) визначає
продаж товарів як будь-які операції, що здійснюються згідно з
договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими
цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав
власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її
надання, а також операції з безоплатного надання товарів та
операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс
орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди
(лізингу) або надання майна згідно з будь-якими іншими договорами,
умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права
власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не
належать до продажу операції з передачі товарів в межах договорів
комісії (консигнації), поруки, доручення, схову (відповідального
зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу),
інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу
права власності на такі товари іншій особі. Продаж послуг
(робіт) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання
послуг (результатів робіт), надання права на користування або
розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а
також з надання будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за
компенсацію, а також операції з безоплатного надання послуг
(робіт). Продаж послуг (результатів робіт), зокрема, включає
надання права на користування або розпорядження товарами у межах
договорів оренди (лізингу), продаж, ліцензування або інші способи
передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші
об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової,
власності. З положень визначеної норми Закону (у редакції станом
на січень 2003 року) вбачається, що для визначення операції з
продажу відповідно до закону, такі операції мають передбачати,
зокрема, перехід права власності на відповідні товари. У зв'язку
із викладеним також слід зазначити наступне. Згідно ст. 1 Закону
України "Про лізинг" ( 723/97-ВР ) (723/97-ВР)
(в редакції станом на січень
2003 року) лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована
на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в
наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк
лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або
набувається ним у власність за дорученням і погодженням з
лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати
лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Лізинг
здійснюється за договором лізингу, який регулює правовідносини між
суб'єктами лізингу, і, залежно від особливостей здійснення
лізингових операцій, може бути двох видів - фінансовий чи
оперативний. Стаття 4 вказаного закону визначає, що фінансовий
лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого
лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування
від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за
який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу,
визначеної в день укладення договору. Сума відшкодування вартості
об'єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії
договору фінансового лізингу повинна включати не менше 60
відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення
договору. Після закінчення строку договору фінансового лізингу
об'єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу згідно з договором,
переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за
залишковою вартістю; оперативний лізинг - це договір лізингу, в
результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення
отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на
строк, менший строку, за який амортизується 90 відсотків вартості
об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.
Як вбачається з матеріалів справи Позивачу було передано за
договорами оренди № 1-1\1 від 12.11.2001 року та № 01\1-1 від
13.11.2002 року торговельний комплекс (підземний простір) (т. 2
л.с. 51-59), який в свою чергу Підприємством був переданий в
суборенду, тобто відповідно до умов вказаних договорів передача
права власності ні Позивачу, ні наступно суборендарям не
передбачалась, а право власності на об'єкт оренди та суборенди
(торговельний комплекс) орендарю (Підприємству) та суборендарю не
переходило. Слід зазначити, що Iнспекцією згідно Рішення
Підприємству були нараховані ПДВ та застосовані штрафні санкції
саме за отримання коштів у зв'язку із передачею визначеного
торговельного комплексу (яке не є його власністю) в суборенду.
Аналіз умов вказаних договорів та викладених норм ст. 1 Закону та
ст.ст. 1, 4 Закону України "Про лізинг" ( 723/97-ВР ) (723/97-ВР)
дає підстави
стверджувати, що вказані договори оренди та суборенда загаданого
торговельного комплексу не відносяться та не передбачають умов ні
оперативного, ні фінансового лізингу.
Отже, із викладених норм законодавства, аналізу обставин та
матеріалів справи вбачається, що передача Підприємством в
суборенду отриманого попередньо в оренду частини торговельного
комплексу "Метрогард" (підземної площі) не відноситься до поняття
продажу товарів відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону, визначеного
також у якості умови застосування пільг згідно пп. 5.2.1 п. 5.2
ст. 5 Закону, у зв'язку з чим застосування Підприємством пільг
відповідно до вказаної норми у звітному періоді до операцій з
надання частини торговельного комплексу в суборенду лише на
підставі того, що Позивач є підприємством інвалідів та має
відповідний дозвіл з пільг в оподаткуванні ПДВ, є неправомірним та
таким, що не відповідає вимогам податкового законодавства, а
нарахування Iнспекцією згідно Рішення суми ПДВ та застосування
штрафних санкції обгрунтованим та правомірним.
Таким чином, Позивачем не доведена неправомірність відмови
йому місцевим судом у задоволенні позовних вимог про визнання
недійсним оспорюваного ним податкового повідомлення - рішення
Iнспекції.
Враховуючи викладене, керуючись нормами ст. 1, 5 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в редакції
станом на січень 2003 року, ст.ст. 1, 4 Закону України "Про
лізинг" в редакції станом на січень 2003 року, ст. 14-1 Закону
України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"
( 875-12 ) (875-12)
та ст.ст. 49, 51, 69, 70, 71, 72, 79, 86, 143, 160,
184, 185, 187, 195, 196, 200, 205, 206, 209 та п. 6 Прикінцевих та
перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу виробничо-комерційного колективного
підприємства "Різон" залишити без задоволення, а постанову
господарського суду м. Києва від 13 липня 2006 року у справі №
02-4-11\1948-33\791-25\145-А без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її виготовлення в
повному обсязі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного
суду України протягом одного місяця після набрання законної сили,
шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної
інстанції.
2. Справу № 02-4-11\1948-33\791-25\145-А повернути до
господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Коваленко В.М.
Судді
Вербицька О.В.
Пантелієнко В.О.