21/127 Про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги по виконанню державного замовлення на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної телекомпанії України

на рішення Господарського суду м.Києва від 27.03.2007

у справі № 21/127

за позовом Державного підприємства Запорізький обласний радіотелевізійний передавальний центр

до Національної телекомпанії України

про стягнення 135790,24 грн.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 128 566,74 грн. основного боргу за надані послуги, 1 180,87 грн. пені, 6042,63 грн. витрат від інфляції.

Згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача 299 774,78 грн. основного боргу за надані послуги, 1 180,87 грн. пені, 6042,63 грн. витрат від інфляції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2007 у справі № 21/127 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 299 774,78 грн. основного боргу за надані послуги, 500,00 грн. пені, 6042,63 грн. витрат від інфляції, 3063,17 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне:

06.06.2006 між сторонами по справі укладено Державний контракт на виконання державного замовлення на розповсюдження (трансляцію) телепрограм виготовлених для державних потреб на 2006 рік № 2/07/59-39, відповідно до якого позивач надає замовнику телекомунікаційні послуги з виконання державного замовлення на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб в межах плану асигнувань із загального фонду Державного бюджету України на 2006 рік.

За період з 01.08.2006 по 31.12.2006 позивачем надано послуги 299 774,78 грн., що підтверджується актами виконання № 430/1 від 25.12.2006, № 494 від 25.12.2006, № 520 від 25.12.2006, № б/н від 25.12.2006, № б/н від 26.12.2006, та актом звірки взаєморозрахунків за 2006 рік.

Відповідно до п. 4.7 контракту щомісячна оплата здійснюється замовником за фактично відпрацьований час протягом 10 банківських днів з дати отримання рахунку, виставленого на підставі узгоджених сторонами актів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця.

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим сума заборгованості перед позивачем становить 299 774,78 грн.

Відповідно до ст. 901 ЦК України (435-15) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 610 ЦК України (435-15) порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України (436-15) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускається одностороння відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Стаття 525 ЦК України (435-15) встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України (435-15) визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав покладені на нього зобов'язання щодо оплати вартості послуг, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 299 774,78 грн. заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України (436-15) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договорами.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України (436-15) штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин повинен сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 6.4 контракту у випадку невиконання або неналежного виконання грошових зобов'язань з боку замовника, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Позивачем нараховано за порушення відповідачем зобов'язань пеню у розмірі 1 180,87 грн., однак на підставі ч. 3 ст. 83 ГПК України (1798-12) у зв'язку із скрутним фінансовим становищем судом першої інстанції обгрунтовано зменшено розмір пені до 500,00 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (435-15) , боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 6042,63 грн. інфляційних витрат правомірно задоволена судом першої інстанції.

На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги Національної телекомпанії України та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2007 у справі № 21/127 - відсутні.

Відповідно до викладеного, керуючись ст.101, п. 1 ст.103, ст.105 ГПК України (1798-12) , Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Національної телекомпанії України залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2007 у справі № 21/127 - без змін.