Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Науменко І.М. - доповідача

суддів Білецької Л.М, Голяшкіна О.В.

при секретарі судового засідання Водопоєнко О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Ципляков О.С., представник, довіреність №74-4016 від 05.08.06р.

від відповідача: Деркач В.А., юрисконсульт, довіреність № 24-5-17 від 03.01.06р.;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" м. Нікополь на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2006 року у справі №5/200-06

за позовом відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" м. Нікополь, Дніпропетровської області

до відкритого акціонерного товариства "Нижньодніпровський трубопрокатний завод" м. Дніпропетровськ

про розірвання договору

Позивач в липні 2006р. звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача про розірвання договору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2006 року у справі № 5/200-06 (суддя –Шевченко С.Л.) первинний позов задоволено, зустрічний позов задоволено.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що послуги за договором №630060821 не надавалися в зв'язку з відсутністю в них потреби. Відповідач надав послуги зі сприяння забезпечення пропускного режиму на загальну суму 95356,80 грн., що підтверджено двостороннім актом приймання виконаних робіт. Позивач зазначену суму не сплатив.

Не погодившись з даним рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати частково, визнати договір №630060821 недійсним та відмовити в задоволенні позову відповідачу, посилаючись на те, що судом безпідставно визнано договір "не охоронним", тобто послуги за цим договором не є охоронними.

В своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач за первісним позовом просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, вважає рішення вірним та обґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір №630060821 на надання послуг зі сприяння в забезпеченні пропускного режиму на території замовника та забезпечення послуг контролю порядку переміщення товарно-матеріальних цінностей на території замовника. Строк дії договору визначено до 31.12.06р. Листом від 21.04.06р. позивач запропонував відповідачу розірвати даний договір в зв'язку з відсутністю потреби в послугах, який відповідачем був залишений без відповіді. Судом також встановлено, що з квітня 2006 року послуги за договором не надавались в зв'язку з відсутністю в них потреби.

Згідно умов зазначеного договору відповідач за первісним позовом в березні 2006р. надав позивачу послуги зі сприяння забезпечення пропускного режиму на загальну суму 95356,80 грн., що підтверджено двостороннім актом приймання виконаних робіт.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно задовольнив первісний позов, оскільки послуги не надавались на протязі більше ніж 6 місяців. Також суд вірно задовольнив зустрічний позов, оскільки сума заборгованості не сплачена в повному обсязі.

Згідно ст.. 526 Цивільного кодексу України (435-15) , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст.. 625 Цивільного кодексу України (435-15) , боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.. 525 Цивільного кодексу України (435-15) , одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції твердження відповідач про те, що послуги за договором №630060821 є охоронним і що відповідачу за первісним позовом слід надати ліцензію, оскільки зі змісту договору видно, що він за своєю суттю є договором на надання послуг зі сприяння в забезпеченні пропускного режиму.

За таких обставин судова колегія Дніпропетровського апеляційного господарського суду не знаходить підстав, передбачених ст.. 104 ГПК України (1798-12) для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.06 у справі № 5/200-06 – залишити без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" м. Нікополь –без задоволення.

Постанова може бути оскаржена у місячний строк до Вищого господарського Суду України.