8/225 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 05.12.2006 Прийняття

09 серпня 2004 року Акціонерне товариство "Наш банк" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з ВАТ "Нестерянська птахофабрика" заборгованості за договором про надання кредитної лінії №01/2003 від 24.01.2003 року у розмірі 1 753 919,35 грн., в процесі розгляду справи позовні вимоги були збільшені, а саме, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та неустойку у загальній сумі 2 255 243,67 грн.

У зв'язку з систематичним оскарженням відповідачем ухвал господарського суду, в тому числі і тих, що відповідно до приписів ГПК України (1798-12) , не підлягають оскарженню, провадження у справі неодноразово зупинялось і справа направлялась з апеляційними та касаційними скаргами до судів вищої інстанції.

Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Попова І.А.) від 11.09.2006 року по справі № 8/225 позовні вимоги задоволені у повному обсязі, стягнуто з ВАТ "Нестерянська птахофабрика" на користь АТ "Наш банк" 1 197223,74 грн. основного боргу кредитних коштів, 835396,15 грн. заборгованості по відсотках, 222623,78 грн. неустойки, на відповідача покладені судові витрати. Рішення мотивовано умовами кредитного договору, приписами ст. 1054 ЦК України, ст. 232 ГК України, положеннями Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) .

Крім того, цією ж датою господарським судом винесено ухвалу про забезпечення позову, відповідно до приписів ст.ст. 66, 67 ГПК України, а саме, накладено арешт на грошові кошти у розмірі 2255243,67 грн., що знаходяться на рахунках ВАТ "Нестерянська птахофабрика" ( том 2, а.с. 55-57).

ВАТ "Нестерянська птахофабрика" не погодилась з прийнятими господарським судом рішенням та ухвалою, подало апеляційні скарги.

Ухвалами Запорізького апеляційного суду від 23.10.2006 року відновлено процесуальний строк для подачі апеляційної скарги на ухвалу господарського суду та апеляційні скарги на рішення і ухвалу прийняті до розгляду, слухання справи призначено на 24.11.2006 року.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №3363 від 23.11.2006р. справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шевченко Т.М. (доповідач), судді - Мойсеєнко Т.В., Хуторной В.М.

Колегія суддів прийняла справу до провадження.

В судовому засіданні 24.11.2006 року представник відповідача заявив клопотання про оголошення повного тексту постанови, у зв'язку з чим суд об'явив перерву до 05.12.2006 року для виготовлення постанови у повному обсязі.

ВАТ "Нестерянська птахофабрика" в апеляційних скаргах просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області та ухвалу суду про заходи по забезпеченню позову, в задоволенні позову – відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги на рішення та ухвалу суду, відповідач посилається на наступне: вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Так, відповідач ставить під сумнів сам факт видачі йому кредиту за спірним договором та стверджує, що господарський суд порушив вимоги ст.ст. 32, 34, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України, задовольнив позовні вимоги АТ "Наш банк" при відсутності в матеріалах справи №8/225 належних доказів того, що сума кредиту за Договором була видана банком ВАТ "Нестерянська птахофабрика". Зазначає, що на даний час у ВАТ "Нестерянська птахофабрика" відсутні будь-які документи, які б підтверджували одержання за Договором в АТ "Наш банк" кредиту в сумі 1 197 223, 74 гри, а АТ "Наш банк" не надало господарському суду оригінали (засвідчені копії) платіжних документів ВАТ "Нестерянська птахофабрика", які повинні зберігатись в банку і підтверджувати факт видачі кредиту за Договором ВАТ "Нестерянська птахофабрика". Вважає, що АТ "Наш банк" не довело в судових засіданнях факт видачі ВАТ ""Нестерянська птахофабрика" кредиту за Договором, а ті докази, що містяться в матеріалах справи, на думку заявника апеляційної скарги, не можуть бути достатніми доказами факту одержання ВАТ "Нестерянська птахофабрика" по Договору кредиту в сумі 1 197 223,74 грн., оскільки є суб'єктивними висновками Позивача і не служать законним підтвердженням видачі кредиту відповідачу. У зв'язку з недоведеністю Позивачем факту видачі Відповідачу суми кредиту, нарахування процентів та пені за Договором, також вважає незаконним і безпідставним, що не було досліджено господарським судом при прийнятті рішення.

Крім того, стверджує, що господарський суд при винесенні рішення порушив вимоги ст. 28 ГПК України, допустивши до участі у справі № 8/225 представника Позивача - Бордюг О.В., який не мав на це належних повноважень. Вважає, що господарський суд не застосував положення ст. 264 Цивільного кодексу України - безпідставно та необґрунтовано стягнув з Відповідача пеню за кредитом.

Не погоджуючись з ухвалою про забезпечення позову, відповідач зазначає, що господарський суд безпідставно наклав арешт на майно і грошові кошти ВАТ "Нестерянська птахофабрика" в межах суми стягнення - 2 255 243,67 грн., так як на даний час все майно ВАТ "Нестерянська птахофабрика" знаходиться в заставі у АТ "Наш банк", обтяжено забороною відчуження. Накладення арешту допускається, якщо невжиття таких заходів може утруднити виконання рішення. В матеріалах справи № 8/225 відсутні докази того, що виконання рішення може бути утруднено чи неможливим. Отже, накладення судом арешту на майно и грошові кошти відповідача, на його думку, є незаконним та безпідставним.

В судовому засіданні 24.11.2006 року уповноважений представник ВАТ "Нестерянська птахофабрика" підтримав доводи, викладені в апеляційних скаргах, просить рішення та ухвалу господарського суду Запорізької області від 11.09.2006 року у справі № 8/225 скасувати, в позові відмовити.

В судовому засіданні 05.12.2006р. за усним клопотанням представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

АТ "Наш банк" надав письмові заперечення на апеляційні скарги відповідача, які додані до матеріалів справи.

Так, позивач зазначає, що господарський суд вжив заходів щодо забезпечення позову і наклав арешт на грошові кошти відповідача в межах суми, заявленої АТ "Наш банк" до стягнення, у відповідності до приписів ст.ст. 66, 67, 86 ГПК України. Також зазначив, що у процесі розгляду справи відповідач недобросовісно користувався наданими йому процесуальними правами і систематично оскаржував в апеляційному та касаційному порядку ухвали суду, що не підлягають оскарженню за нормами ГПК (1798-12) , тобто, умисно затягував розгляд справи. Такі дії відповідача, на думку позивача, свідчать про його ухилення від виконання зобов'язань по поверненню кредитних коштів, ухилення від стягнення з нього заборгованості, що в подальшому може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі.

Вказує, що в матеріалах справи є достатньо доказів, підтверджуючих факт отримання відповідачем грошових коштів за спірним кредитним договором. Відсотки за користування кредитом нараховані відповідно до умов договору. Пеню нараховано та стягнуто судом з дотриманням приписів ст. 232 ГК України, положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) . В задоволенні апеляційних скарг просить відмовити.

В судовому засіданні уповноважені представники позивача підтримали заперечення, викладені у письмових відзивах на скарги.

Уповноважені представники третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору – Управління національного банку України в Запорізькій області та Громадської організації "Вкладники банку "Наш банк" в судовому засіданні проти апеляційних скарг ВАТ "Нестерянська птахофабрика" заперечили, вважають рішення господарського суду та ухвалу про забезпечення позову законними і обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального і процесуального права, просять залишити їх без змін, а апеляційні скарги – без задоволення.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи та апеляційних скарг та письмових запереч на скарги, вислухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд

24.01.2003 р. між АТ "Наш банк" (Кредитор) та ВАТ "Нестерянська птахофабрика" (Позичальник) укладено Договір № 01/2003 про надання кредитної лінії (Кредитний договір), за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу на придбання насіння, паливно-мастильних матеріалів, добрив, засобів захисту рослин, комбікормів, техніки, запчастин, сировини та матеріалів для обслуговування птахівництва, сплати за послуги кредит шляхом відкриття кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 450 000,00 грн. на термін з 24.01.2003 року до 23.12.2003 р. зі сплатою 20 відсотків річних, а при несвоєчасному погашенні кредиту – з оплатою 40% річних, починаючи з дня винесення кредиту на рахунок прострочених позичок, а відповідач - повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Додатковою угодою № 2 від 30.04.2003р. збільшено розмір кредитної лінії до 1 200 000,00 грн.

Виходячи зі змісту Кредитного договору, його надано на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання кредиту з боку позичальника.

Відповідно до пункту 3.2.2 Кредитного договору, відповідач зобов'язаний сплачувати Кредитору відсотки за користування кредитом щомісяця, не пізніше 30 (31) числа кожного місяця. Кінцевий термін розрахунків за відсотками – не пізніше строку користування кредитною лінією.

У пункті 5.1 Кредитного договору сторони встановили відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми коштів, за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що кредит надається позичальнику в межах встановленого ліміту кредитування шляхом оплати платіжних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, Позичальник не виконав належним чином взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором, що стало підставою для звернення АТ "Наш банк" до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за названим договором.

Дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи та надані сторонами в судовому засіданні, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для зміни чи скасування судового акту немає, в силу наступного.

Діючим законодавством передбачені загальні умови виконання господарських зобов'язань. Так, згідно зі ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, Цивільного кодексу України (435-15) , інших правових актів, договору.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виходячи зі змісту положень, закріплених у параграфі 1 глави 71 ЦК України (435-15) , які застосовуються і до відносин за кредитним договором, позичальник зобов'язаний повернути кредитору грошові кошті, що були йому передані позикодавцем, в строк та в порядку, що встановлені договором ( ст. 1049 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 ЦК України).

Як встановлено судом першої інстанції і підтверджено при розгляді справи за апеляційною скаргою, ВАТ "Нестерянська птахофабрика" за Кредитним договором отримала від АТ "Наш банк" кредитні кошти в розмірі 1 197 223,74 грн., що підтверджується: випискою з особового рахунку відповідача № 20627300305004, який було відкрито на виконання умов Кредитного договору (пунктів 3.1.1, 3.1.2 Договору); платіжними дорученнями №53 від 24.01.2003 року, №2 від 31.01.2003 року, №4 від 07.05.2003 року, №5 від 08.05.2003 року, №6 від 12.05.2003р., №7 від 13.05.2003 року, №8 від 14.05.2003 р., №11 від 15.05.2003 р., №12 від 16.05.2003р. (копії додано до відзиву на апеляційну скаргу).

Перелічені документи свідчать про те, що грошові кредитні кошти Акціонерним товариством "Наш банк" перераховані контрагенту відкритого акціонерного товариства "Нестерянська птахофабрика" – Товариству з обмеженою відповідальністю "Олександрівські пекарні" за вказівкою відповідача у справі.

В судовому засіданні представники АТ "Наш банк" та Управління Національного банку України в Запорізькій області пояснили, що обслуговування банком Клієнта - товариства "Нестерянська птахофабрика" здійснювалось на підставі Договору про розрахункове обслуговування за системою "Клієнт-Банк" від 27.01.1999 року, за допомогою системи передачі і обробки платіжних документів, отриманих від Клієнта як по каналам електронного зв'язку, так і на підставі пред'явлених в банк платіжних документів (копію договору про розрахункове обслуговування по системі "Клієнт-Банк" надано в матеріали справи). Крім того, зазначили, що кредитна справа ВАТ "Нестерянська птахофабрика" та оригінали усіх документів, що стосуються отримання відповідачем кредитних коштів, вилучені слідчими органами, та додали до справи копію протоколу виїмки.

Відповідач в судових засіданнях не оспорив та не спростував наявність правовідносин з ТОВ "ТБ "Олександрівські пекарні" під час отримання кредитних коштів - в період з 24.01.2003р. до 16.05.2003р., на рахунок якого зараховувалися кредитні кошти.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що факт надання товариству "Нестерянська птахофабрика" кредиту саме за Кредитним договором № 01/2003 від 24.01.2003р. є наслідком злочинних дій будь - яких осіб та є предметом перевірки слідчими органами.

Також, слід зазначити, що факт отримання кредитних коштів за договором № 01/2003р. від 24.01.2003р. відповідач не заперечував, про що ним викладено у листі від 05.09.2006р., адресованому АТ "Наш банк", з пропозицією щодо врегулювання спору (копію листа залучено до справи).

Отже, досліджені матеріали справи, з врахуванням додаткових доказів, наданих сторонами в судовому засіданні та їх пояснень, дають можливість колегії суддів зробити висновок, що відповідач отримав за спірним Кредитним договором грошові кошті у розмірі та на умовах, передбачених названим договором.

Відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язань за договором № 01/2003 та повернення отриманих кредитних коштів, внаслідок чого господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги Акціонерного товариства "Наш банк" про стягнення з товариства "Нестерянська птахофабрика" 1197223,74 грн. заборгованості по кредиту.

Доводи заявника апеляційної скарги щодо відсутності доказів отримання ним зазначеної суми за кредитним договором спростовані вище наведеним та до уваги судом апеляційної інстанції не приймаються.

Як свідчать матеріали справи, відповідачу нараховані відсотки за користування кредитом за період з 01.06.2003р. по 23.12.2003 р. в розмірі 20% річних в сумі 137015 грн. 63 коп.; за період, в який кредит було винесено на рахунок прострочених платежів, тобто, з 24.12.2003 р. по 31.05.2005 р., відповідачу, відповідно до пункту 1.2 Кредитного договору нараховані відсотки за користування кредитом в розмірі подвійної процентної ставки кредитування, тобто 40 %, що становить 698380 грн. 52 коп. Зазначені суми, що складають у сукупності 835396,15 грн. процентів за користування кредитними коштами, нарахованими за період з 01.06.2004р. до 31.05.2005р., обґрунтовано заявлені позивачем до стягнення, є доведеними, підтвердженими матеріалами справи та таким, що відповідають умовам Кредитного договору, приписам ст. 193 ГК України, ст. ст. 526, 1054 ЦК України та правомірно задоволені господарським судом.

Виходячи з приписів закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) (стаття 1) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначено у ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Виходячи зі змісту ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкції за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

З матеріалів справи вбачається наступне: сторони (позивач і відповідач у справі) при укладенні Кредитного договору узгодили (пункт 5.1 Договору), що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором наступає відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми коштів, за кожний день прострочення платежу.

Отже, сторони в договорі встановили інший порядок застосування штрафних санкцій (пені), що не суперечить вище переліченим приписам законодавства України.

При таких обставинах, вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій (пені) за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 222623 грн. 78 коп., нарахованих за період з 01.06.2004р. по 31.05.2005 р., та наданий суду розрахунок (т.1 а.с.54) відповідають умовам Кредитного Договору № 01/2003, не суперечать приписам законодавства України (ст.ст. 231- 232 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) ) та правомірно задоволені господарським судом.

Посилання відповідача на ст. 264 ЦК України є безпідставним, так як відсутні ті обставини, про які йдеться у зазначеній нормі закону.

Що стосується тверджень відповідача про порушення господарським судом приписів ст. 28 ГПК України при допущенні до участі у справі в якості представника АТ "Наш банк" ліквідатора, повноваження якого не були підтверджені господарським судом, колегія суддів зауважує, що, по-перше, таке порушення (якби воно і існувало) не тягне за собою скасування або зміну судового рішення відповідно до норм ГПК України (1798-12) ; по-друге, надані суду докази свідчать про те, що ліквідатор АТ "Наш банк" Бордюг О.В. є належним представником позивача з обсягом повноважень, наданих законом ліквідатору у процесі ліквідації банку.

Апеляційна скарга на ухвалу господарського суду щодо вжиття заходів по забезпеченню позову також є необґрунтованою і задоволенню не підлягаю з наступних підстав.

Відповідно до приписів статей 66, 67 Господарського процесуального Кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Забезпечення позову допускається в будь якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.

Згідно з п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (v_611800-94) умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошо ві суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Таким чином, прийняття передбачених законом мір щодо забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір.

Приймаючи рішення про забезпечення позову, суддя оцінює наявність обставин, що зумовлює винесення відповідної ухвали, за своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи, керуючись законом.

В даній справі мова йде про стягнення заборгованості за кредитним договором, заборгованість існує тривалий час і відповідач не приймає мір для її погашення.

Наявність договору застави, як міри по забезпеченню повернення кредиту, не є правовою підставою для незастосування приписів ст.ст. 66, 67 ГПК України.

При винесенні ухвали про забезпечення позову суд першої інстанції не порушив жодної норми законодавства, що регулює дані правовідносини.

З урахуванням усіх обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість застосування господарським судом Запорізької області заходів по забезпеченню позову.

Таким чином, господарський суд Запорізької області вірно застосував норми матеріального і процесуального права і правильно прийняв рішення про задоволення позовних вимог, та виніс обґрунтовану ухвалу про заходи по забезпеченню позову, правових підстав для задоволення апеляційних скарг позивача та скасування рішення і ухвали господарського суду немає.

Доводи апеляційної скарги спростовані вищенаведеним.

Колегія суддів погоджується з господарським судом щодо суми судових витрат, покладених на відповідача.

З урахуванням того, що на момент подачі позову, виходячи із оспорюваної суми, позивачем було сплачено державне мито в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (1700 грн.), держмито за апеляційною скаргою дорівнює 850 грн. і покладається на заявника апеляційної скарги (відповідача у справі).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101- 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –

Апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства "Нестерянська птахофабрика", с. Нестерянка, Оріхівський район, Запорізька область, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 11.09.2006 року у справі № 8/225 та ухвалу господарського суду Запорізької області про заходи по забезпеченню позову від 11.09.2006 у справі № 8/225 – без змін.