Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Краєвської М.В.

суддів: Духа Я.В.

Якімець Г.Г.

розглянувши апеляційну скаргу ВАТ "Волиньгаз" № 2/1-2207 від 05.10.2006 р.

на рішення Господарського суду Волинської області від 28.09.2006 р.

у справі № 8/129-38

за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", м.Київ

до ВАТ "Волиньгаз", м.Луцьк

про стягнення 2 403 171, 42 грн.

За участю представників:

від позивача –Працьовитий Ю.В. (головний юрисконсульт Львівської філії, довіреність № 233/102 від 04.09.2006 р. в матеріалах справи);

від відповідача –Бомазюк О.П. (заступник голови правління з юридичних питань, довіреність № 2/1-85 від 13.01.2006 р. в матеріалах справи, а.с.76)

Представникам сторін роз"яснено їх права й обов"язки, передбачені ст.ст. 22, 29 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.

Оскільки жодна з сторін не заявляла клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розпорядженням голови суду від 24.11.2006 р. проведено зміни в складі колегії суддів (знаходиться в матеріалах справи).

Рішенням Господарського суду Волинської області від 28.09.2006 р. у справі № 8/129-38 (суддя Кравчук А.М.) позов про стягнення 2 403 171, 42 грн., у т.ч. 2 137 209, 41 грн. основного боргу, 195 898, 75 грн. пені, 33 823, 48 грн. 3 % річних, 36 239, 78 грн. інфляційних втрат, задоволено повністю. Рішення суду мотивоване тим, зокрема, що в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості за договором від 21.12.2003 р. в повному обсязі. Алгоритм розподілу коштів визначає лише послідовність дій підприємств і банків, що їх обслуговують при надходженні коштів на розподільні рахунки підприємств за поставлений природний газ.

Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати з підстав неповного з"ясування обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права. Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, зокрема, що відповідач не має можливості здійснювати розрахунки за газ, так як не є власником коштів, порядок їх розподілу здійснюється Алгоритмом відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 759 від 12.07.2000 р.; позивачем зараховано в рахунок погашення боргу за 2004 рік суму в розмірі 140 283, 34 грн., яка поступила від населення у 2005 році; суд першої інстанції не врахував положення Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" від 20.02.2003 р. № 554-ІУ (554-15) (далі – Закон № 554-ІУ (554-15) ), яким передбачено звільнення від сплати пені; оскільки відсутня вина відповідача як боржника, то останній не відповідає за порушення зобов"язання.

У судовому засіданні позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 24 грудня 2003 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник за договором, позивач у справі) і ВАТ "Волиньгаз" (покупець за договором, відповідач у справі) був укладений договір № 06/03-3005 на постачання природного газу, за яким постачальник зобов"язується передати у власність покупцю в 2004 році природний газ з урахуванням можливих втрат останнього, а покупець зобов"язується прийняти й оплатити газ на умовах даного договору (а.с.7-10).

Відповідно до п.п.3.3, 3.4.1, 5.1, 5.1.1, 6.2, 6.4 укладеного договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 26.01.2004 р. (а.с.11-12) приймання-передача газу оформляється щомісячними актами приймання-передачі газу, в яких визначається обсяг фактично переданого газу. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здісйнюється до 10 числа наступного за звітним місяця. Остаточний розрахунок за можливі втрати газу здійснюється за підсумками року до 15 січяня 2005 року, в разі незатвердження НАК "Нафтогаз України" порядку відшкодування цих втрат в 2004 році термін остаточного розрахунку –15.01.2006 р.

У платіжних дорученнях покупець повинен обов"язково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. У разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Волинської області від 28.09.2006 р. у справі № 8/129-38 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ВАТ "Волиньгаз" - без задоволення.

При цьому колегія виходила з наступного.

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України (436-15) ) та ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач отримав 329 021, 807 тис. м. куб природного газу на суму 35 215 988, 05 грн. згідно з актами прийому-передачі природного газу від 21.01.2004 р., 31.01.2004 р., 25.02.2004 р., 29.02.2004 р., 31.03.2004 р., 30.04.2004 р., 31.05.2004 р., 30.06.2004 р., 31.07.2004 р., 31.08.2004 р., 30.09.2004 р., 31.10.2004 р., 18.11.2004 р., 30.11.2004 р., 31.12.2004 р. (а.с.16-30).

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, відповідач оплату отриманого природного газу провів частково на суму 33 078 778, 64 грн., що підтверджується розрахунком з переліком платіжних документів з зазначенням призначення платежу, посиланням на № і дату договору (а.с.31-35).

У матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості за договором від 21.12.2003 р. в повному обсязі.

За таких обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції підставно стягнув суму основного боргу в розмірі 2 137 209, 41 грн. основного боргу.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання грошового зобов"язання відповідно до вимог ст. 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу 36 239, 78 грн. інфляційних втрат і 33 823, 48 грн. 3 % річних, які підставно стягнуті судом першої інстанції.

Відповідно до п.п.6.2, 6.4 укладеного договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 26.01.2004 р. у разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

За несвоєчасне виконання грошових зобов"язань (прострочення) позивачем нараховано за період з 28.01.2006 р. по 27.07.2006 р. відповідачу, а господарським судом правомірно стягнуто 195 898, 75 грн. пені.

Покликання апелянта на Алгоритм розподілу коштів є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки останній визначає лише послідовність дій підприємств і банків, що їх обслуговують при надходженні коштів на розподільні рахунки підприємств за поставлений природний газ, то його положення жодним чином не впливають на домовленість сторін за договором щодо строків оплати вартості поставленого природного газу та не припиняє зобов"язання ВАТ "Волиньгаз" по оплаті заборгованості ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України". Алгоритм розподілу коштів не визначає строків, в межах яких повинні розраховуватись між собою газопостачальна та газозбутова організації за укладеним між ними договором. Проведення оплати за отриманий природний газ передбачено умовами договору та його виконання не залежить від надходження коштів за природний газ від споживачів.

Згідно з ч.1 ст. 1 Закону № 554-ІУ заборгованість з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) (далі - житлово-комунальні послуги) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир (далі - громадяни), яка склалася на дату набрання чинності цим Законом (тобто відповідно до п.1 ст.6 –01.07.2003 р.) перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації.

Враховуючи вищенаведені приписи закону, останній не може бути застосований до даних правовідносин, оскільки останні виникли значно пізніше (договір укладений 24.12.2003 р.).

Згідно з п.5.6 договору покупець зобов"язується до 10 числа кожного місяця, наступного за звітним надавати постачальнику підписану уповноваженою особою покупця і головним бухгалтером довідку про кошти, отримані від населення протягом місяця поставки, що минув.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, що в даному випадку відповідачем зроблено не було. Доказів, які підтверджують реструктиризацію заборгованості населення за отриманий природний газ, відповідачем не подано як суду першої, так і суду апеляційної інстанції.

Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Волинської області відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необгрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

1. Рішення Господарського суду Волинської області від 28.09.2006 р. у справі № 8/129-38 залишити без змін, а апеляційну скаргу ВАТ "Волиньгаз" - без задоволення.

2. Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції покласти на позивача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Справу повернути в місцевий господарський суд.