30-16/297-05-6244 Про виселення з орендованого приміщення та стягнення боргу - Текст документа

17.06.2005 року Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (далі -Представництво, Позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Малого приватного підприємства "Одеса - Бласко" про виселення із незаконно займаного нежитлового приміщення підвалу загальною площею 50 кв. м. розташованого в м. Одесі, вул. Канатна, 100/2 та стягнення неотриманого доходу в сумі 8044,84 грн.

Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що 06.11.2002 р. між Представництвом та Відповідачем було укладено договір № 20/53 оренди зазначеного нежитлового приміщення. 04.08.2004 року Представництвом Відповідачеві було надіслано повідомлення № 01-13/8237 про припинення орендних відносин у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди та про відсутність бажання орендодавця пролонгувати орендні відносини. Однак Відповідач орендоване приміщення не звільнив. Посилаючись на те, що незаконне зайняття Відповідачем нежитлового приміщення перешкоджає ефективному використанню вказаного об'єкта комунальної власності в інтересах територіальної громади м. Одеси, Позивач на підставі ст. ст. 2, 48 Закону України "Про власність" (697-12) та ст. 785 ЦК України (435-15) просив про задоволення позову. При цьому неотриманий доход Позивач розрахував виходячи з подвійного розміру ставки орендної плати з урахуванням індексу інфляції за період з жовтня 2004 р. по травень 2005 року включно.

МПП "Одеса - Бласко"(далі - Відповідач) позов не визнало вказуючи на те, що власниками спірного приміщення є мешканці будинку № 100/2 по вул. Канатній в м. Одесі і позивач не має права розпоряджатися ним.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.06.2006 року у справі (суддя Желєзна С.П.) у задоволенні позову відмовлено з мотиву відсутності у Позивача права на пред'явлення вимоги щодо виселення Відповідача з займаного приміщення та недоведеності існування збитків, як наслідку невиконання Відповідачем зобов'язання з своєчасного повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору оренди.

Представництво у поданій до Одеського апеляційного господарського суду апеляційній скарзі від 11.07.2006 року за вх. № 2041 просить зазначене рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Скаржник вважає оскаржуване рішення постановленим з порушенням норм матеріального і процесуального права і при цьому посилається на те, що спірне нежитлове приміщення здавалося в оренду відповідачу, що підтверджує факт приналежності його до комунальної власності. Крім того, суд постановив рішення за відсутності будь - яких доказів, що спірне приміщення відноситься до категорії допоміжних, а висновок експерта з цього питання не набув доказової сили, оскільки експерта не було попереджено про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2006 року по справі № 16/297-05-6244 рішення господарського суду Одеської області від 05.06.2006 року у справі № 16/297-05-6244 залишено без змін, а апеляційна скарга Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради - без задоволення.

Не погоджуючись з ухваленими судовими рішеннями, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про скасування рішень та передачі справи на новий розгляд, покликаючись на те, що вони ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 28.10.2004 № 672 було доручено Комунальному підприємству "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" провести реєстрацію спірного приміщення, тому воно є комунальною власністю м. Одеси, а відсутність запису у реєстрі Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" не може бути підставою для визнання відсутності у Одеській міської ради права власності на спірний об'єкт. Крім того, саме заявник є орендодавцем за договором, згідно якого Відповідач займає спірне приміщення, тому цей факт також підтверджує, що спірне приміщення відноситься до комунальної власності.

Постановою Вищого господарського суду України від 25 грудня 2006 року касаційну скаргу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради задоволено, рішення господарського суду Одеської області від 05.06.2006 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2006 у справі № 16/297-05-6244 скасовано, а справу передано для нового розгляду до господарського суду Одеської області в іншому складі суду.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02 квітня 2007 року по справі № 30-16/297-05-6244 (rs70551) (суддя Рога Н.В.) у задоволенні позову Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що суду не надано доказів внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, даних про право власності Одеської міської ради на спірне приміщення, а згідно офіційного тлумачення, що дане у рішенні Конституційного суду України №1-2/2004 от 02.03.2004 року, спірне приміщення передано безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирніх будинків. Крім того спірне приміщення не є нежилим приміщенням.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 02 квітня 2007 р. у справі № 30-16/297-05-6244 (rs70551) скасувати й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради задовольнити в повному обсязі, оскільки рішення господарського суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Сторони належним чином повідомлені згідно приписів ст. 98 ГПК України (1798-12) про час та місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення, а матеріали справи дають можливість розглянути справу у відсутності представників сторін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням виконкому Одеської міської ради від 27.09.2001 року №681 "Про затвердження актів прийому-передачи до комунальної власності теріторіальної громади м.Одеси житлових будинків та інженерних мереж, які знаходяться на балансі Державної судоплавної компанії "Чорономорське морське пароплавство (ДСК ЧМП) вирішено затвердити акти прийому-передачи до комунальної власності теріторіальної громади м.Одеса житлових будинків, зокрема житлового будинку, розташованого за адрнсою: м.Одеса, вул.Канатна,100/2 з усіма вбудованими, прибудованими нежитловими приміщеннями та інженерними мережами в існуючому технічному стані; ОМБТI та РОН зобов'язано внести зміни в реєстраційні документи, вказуючи власника на жилі будинки, вказані у цьому рішенні - Одеська міська рада. Рішенням Виконкому Одеської міської ради від 28.12.2004р. "Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси" вирішено провести технічну інвентаризацію об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, у тому числі підвального приміщення, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 100\2, та оформити на це приміщення свідоцтво про право власності.

Але наявні у справі матеріали свідчать про те, що стосовно спірного нежитлового приміщення вищезгадане рішення міськвиконкому виконано не було, Одеська міська рада не отримала правоустановлюючи документи на нього та не здійснила права власності на це нерухоме майно у встановленому законом порядку. З наведеного випливає, що на момент вирішення спору у представництва відсутнє право здійснювати функцію управління майном.

Згідно офіційного тлумачення, що дане в рішенні Конституційного Суду України №1-2\2004 від 02.03.2004р., допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладочки, горища, колясочні тощо) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків.

Згідно ст.1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (2866-14) допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку, побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибулі, перехідні шлюзи, поза квартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Отже, допоміжним є приміщення, у якому, чи частині якого, може знаходитися технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов та безпечної експлуатації квартир), без доступу до якого експлуатація житлового будинку не є можливою.

Відповідно до висновку №13730 судової будівельно - технічної експертизи від 12.05.2006р, виготовленого Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз відповідно до ухвали господарського суду Одеської області по даній справі від 04.10.2005р., підвальне приміщення площею 50,0 кв.м, що розташоване у буд..№100\2 по вул. Канатна у м. Одесі відноситься до категорії допоміжного приміщення багатоквартирного жилого будинку, призначено для технічної експлуатації житлового будинку, в якому воно знаходиться, через нього проходять інженерні комунікації житлового будинку: трубопроводи опалення, водопроводу і каналізації, в ньому розташовані спеціальні пристрої для обслуговування житлового будинку: вентиль холодної води, вентиль на трубопроводах опалення, прочистка каналізації у туалеті "З".

Вищий господарський суд України в постанові від 12 липня 2005 року звертав увагу на те, що для правильного вирішення спору необхідно з'ясувати не лише характеристику спірного приміщення, зокрема, чи відноситься воно до підвальних, чи розташоване в цокольному поверсі, але й виходити з того, чи є це приміщення допоміжним, в якому, чи частині якого, знаходиться технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієничних умов та безпечної експлуатації квартир, без доступу до якого експлуатація житлового будинку не є можливою, чи використалося воно, чи якась його частина, для обслуговування будинку. Висновок експерта дав відповідь на питання які були поставлені ВГСУ в постанові від 12 липня 2005 року.

Апелянт у своїх апеляційних скаргах робить упор на те, що експерт Чайка А.В. не попереджений про кримінальну відповідальність по ст.ст.384, 385 Кримінального кодексу України, тому висновок експерта не має доказової сили. Колегія суддів з таким твердженням не може погодитися.

Ст.385 Кримінального кодексу України (2341-14) передбачає кримінальну відповідальність за відмову свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків у суді або під час провадження досудового слідства. Експерт від виконання покладених на нього обов'язків не відмовився, та надав суду висновок експерта.

Ст.384 Кримінального кодексу України (2341-14) передбачає кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта під час досудового слідства. На а.2 висновку експерта написано буквально: "Об уголовной ответственности по ст.384 УК Украини (2341-14) за дачу заведомо ложного заключения експерт предупрежден." Далі- особистий підпис Чайки А.В. Тому твердження апелянта про те, що висновок експерта не є належним доказом колегія суддів вважає безпідставним, не заслуговуючим на увагу.

Крім того, згідно Акту приймання-передачі відомчого жилого фонду, зовнішніх інженерних мереж теплопостачання, водопостачання, водовідведення у комунальну власність м. Одеси, розташованого по вул. Канатна, 100\2, підвали (площею 350 кв.м), що знаходяться у будинку, віднесено до допоміжних приміщень. Нежилих приміщень, згідно цього Акту, у зазначеному будинку не значиться.

Позивач у апеляційній скарзі посилається на лист-скаргу б\н від 09.11.2006 року від мешканця спірного будинку з повідомленням про проживання третіх осіб у спірному приміщенні, що є підтвердженням того факту, що вказане приміщення не є допоміжним та не може використовуватися для забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку. Колегія суддів критично ставиться до "встановленого факту", тому що суду не надані матеріали перевірки по даній скарзі незважаючи на те, що з дня подачі скарги до прийняття рішення господарського суду минуло майже півроку.

Апелянт погоджується з тим, що більшість квартир у спірній будівлі приватизовані. Правовий режим допоміжних приміщень, до яких віднесено і деякі підвальні приміщення, фактично був змінений у зв'язку із прийняттям Конституційним Судом України рішення від 02.03.2004р. по справі №1-2\2004, яке є обов'язковим на всій території України. З таких обставин, підвальне приміщення площею 50.0 кв.м, розташоване у буд..№100\2 по вул. Канатна у м. Одеса є спільною власністю мешканців будинку, які мають повноваження щодо розпорядження даним приміщенням.

Господарський суд зазначив у рішенні, що відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України (435-15) , підставою для звернення до суду є наявність порушення, невизнання або оспорювання цивільного права особи. Виходячи з викладеного вище, враховуючи недоведеність Представництвом свого права орендодавця підвального приміщення площею 50,0 кв.м, розташованого у буд..№100\2 по вул. Канатна у м. Одеса, колегія суддів вважає, що у Представництва відсутнє право вимоги щодо виселення Відповідача з зазначеного приміщення.

Відносно вимоги Представництва про стягнення неотриманого доходу у сумі 8 044 грн. 84 коп., колегія суддів зазначає, що ця вимога також не підлягає задоволенню, з підстав викладених у рішенні господарського суду.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103,105 ГПК України (1798-12) , суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, м.Одеса, на рішення господарського суду Одеської області від 02 квітня 2007 року по справі № 30-16/297-05-6244 (rs70551) залишити без задоволення, а рішення господарського суду -без змін.