12/207 Про стягнення заборгованості за договором на постачання природного газу - 08.11.2006 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз"

на рішення Господарського суду м.Києва від 31.08.2006

у справі № 12/207 (Лавриненко Л.М.)

за позовом ДК "Газ України" НАК"Нафтогаз України"

до Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз"

про стягнення 6616128,40 грн.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.08.2006 року у справі №12/207 провадження у справі в частині стягнення 623791,40 грн. припинено. Позовні вимоги задоволені частково. З ВАТ по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" на користь ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" стягнуто 4706105,40 грн. боргу, 49379,67 грн. пені, 77867,38 грн. трьох відсотків річних, 94840,85 грн. інфляційних витрат, 25500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати в стягнення з ВАТ по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3% річних, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ВАТ по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3% річних в повному обсязі.

Відповідач вважає, що судом першої інстанції при винесенні рішення не було враховано важке фінансове становище товариства та те що заборгованість виникла не внаслідок господарської діяльності відповідача, а в силу об’єктивних обставин, що унеможливлюють виконання договірних зобов’язань. Зі змісту апеляційної скарги випливає, що об’єктивними обставинами є залежність відповідача від надходження коштів від кінцевих споживачів – населення.

Відзив на апеляційну скаргу позивач суду не надав, але в судовому засіданні повноважний представник просив рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.08.2006 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки воно є обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм чинного законодавства.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановила, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення із наступних мотивів:

Суд першої інстанції встановив, що 24.12.2004 року між сторонами було укладено договір на постачання природного газу №06/04-1452.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, позивач взяв на себе зобов’язання передати Покупцю (відповідачу) у 2005 році природний газ, з урахуванням можливих обсягів розбалансування газу, а Покупець (відповідач) зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Пунктом 1.3 договору визначено, що газ, який постачається за даним договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню .

Пунктом 2.1. Договору визначено обсяг постачання газу в січня 2005 році -до 70861,174 тис. куб. м. Відповідно до п.2.2. договору розподіл місячних обсягів газу здійснюється рівномірно, виходячи із середньодобового місячного обсягу, вказаного в п.2.1 договору.

Протоколом узгодження розбіжностей від 28.01.2005 року до Договору на постачання природного газу № 06/04-1452 від 24.12.2004 року, пункт договору 3.7 виключено, п. 9.6. залишено у редакції постачальника, п. 5.1. викладено в наступній редакції: "оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 20 числа наступного за місяцем поставки газу"; доповнено текст договору пунктами 5.1.1., 5.6, 6.5.

Додатковою угодою № 1 від 28.01.05 року до Договору на постачання природного газу № 06/04-1452 від 24.12.2004 року, п.2.1. договору сторони виклали в новій редакції відповідно до якої постачальник передає покупцеві в 2005р. газ, з урахуванням можливих обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків), в обсязі до 403124,000тис.куб.м, в тому числі по місяцях кварталів згідно наведеного графіку; п. 10.1. договору сторони виклали в новій редакції, відповідно до якої: даний договір набирає чинності з 01.01.05р. і діє в частині поставки газу до 31.12.05р., а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення.

Додатковою угодою № 2 від 14.10.05 року до Договору на постачання природного газу № 06/04-1452 від 24.12.2004 року, п.2.1. договору сторони виклали в новій редакції відповідно до якої постачальник передає покупцеві в 2005р. газ, з урахуванням можливих обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків), в обсязі до 421447,302тис.куб.м, в тому числі по місяцях кварталів згідно наведеного графіку.

Ціна на газ визначена в п.4.1 договору і становить при наявності газових лічильників 103 грн. з урахуванням ПДВ, при відсутності газових лічильників - 118 грн з урахуванням ПДВ.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що приймання - передача газу, поставленого позивачем відповідачеві, оформлюється актами приймання - передачі газу в яких визначається обсяг фактичного спожитого газу.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу за період з січня по грудень 2005 року природного газу в обсязі 431342,325 тис. куб. м. газу., на загальну суму 46118498,25грн., що підтверджується двохсторонніми актами прийому-передачі газу, які підписані сторонами та копії яких додані до матеріалів справи.

У відповідності з п. 5.1 договору (з врахуванням протоколу розбіжностей) оплату за природний газ відповідач зобов’язаний здійснювати грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу до 20 числа місяця, наступного за звітнім.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем зобов’язання щодо оплати отриманого природного газу виконав частково, а саме сплачено 40788601грн. 43коп., отже, заборгованість на день пред’явлення позову становила 5329896грн. 82коп.

Згідно платіжних доручень №561 від 20.07.06р. на суму 244630,37грн. та №570 від 23.08.06р. на суму 379161,03грн. після порушення провадження у справі відповідачем сплачено в рахунок погашення боргу 623791грн.40коп.

Враховуючи даний факт, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що між сторонами в частині стягнення боргу в сумі 623791грн 40коп. врегульовано, предмет спору відсутній, а тому провадження у справі в частині стягнення 623791грн 40коп. боргу було правомірно припинено.

Отже, суд прийшов вірного висновку, що сума заборгованості, яка підлягає стягненню становить 4706105грн 40коп.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 493 796 грн. 73 коп. за період з 28.12.2005 року по 29.06.2006 року за прострочку виконання зобов’язання. Судом першої інстанції зменшено розмір пені на 90%, мотивуючи дане рішення наступним.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 5.1. даного Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 6.3 договору визначено, що неустойка нараховується протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Судом першої інстанції, при прийнятті рішення враховано, що постачання газу по договору № 06/04-1452 від 24.12.2004 року здійснювалось виключно для потреб населення.

Згідно ст. 1 Закону України "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово - комунальні послуги", заборонено нарахування та стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення квартирної плати за житлово - комунальні послуг в тому числі і за газ.

Законом України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за жилого-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" передбачено реструктуризація заборгованості з квартирної плати ( плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги і тому числі і газопостачання терміном до 60 місяців.

Ст. 5 зазначеного Закону передбачено, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.

Як вбачається із матеріалів справи заборгованість населення за спожитий природний газ становить 7 млн. грн. Відповідно до наданого відповідачем звіту про надання послуг та фінансові результати діяльності за 2005р. по підприємству, збитки становлять 227000 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини та ст. 614 Цивільного кодексу України, відповідно до, якої особа що порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини, суд першої інстанції з дотриманням законодавства, керуючись основними засадами права прийшов до висновку про можливість у даному випадку зменшити розмір пені на 90 відсотків.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції і вважає, що він вірно встановив про стягнення пенні в сумі 49379грн. 67коп.

Позивачем, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, висунуто вимоги про стягнення з відповідача 3% відсотки річних в сумі 77 867 грн. 38 коп. за період з 21.01.2006 року по 29.06.2006 року та 94 840 грн. 85 коп. інфляційних втрат за період з лютого 2006 року по травень 2006 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо оплати отриманого природного газу, тому місцевий господарський суд вірно встановив, що позовні вимоги в частині стягнення інфляції та трьох процентів річних підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме в частині стягнення 3% річних на суму 77 867 грн. 38 коп., в частині стягнення інфляції на суму 94 840 грн. 85 коп.

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що зменшення суми трьох відсотків річних та інфляційних втрат неможливе, оскільки вони не є різновидом неустойки, а тому у суду відсутні підстави для їх зменшення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Отже, колегія суддів залишає рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

1. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.08.2006 року у справі № 12/207 залишити без змін, а апеляційну скаргу ВАТ по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз"" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.08.2006 року у справі № 12/207 залишити без задоволення.