14/210пд Про розірвання договору оренди нежитлових приміщень та виселення із приміщень - 06.11.2006 Прийняття

Відкрите акціонерне товариство "Луганське автотранспортне підприємство 10964", м. Луганськ (далі за текстом –ВАТ "Луганське автотранспортне підприємство 10964", позивач) звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаспромпоставка", м. Луганськ (далі за текстом –ТОВ "Донбаспромпоставка", відповідач) про розірвання договору оренди нежитлових приміщень від 05.06.01 № 05/06-01, укладений між сторонами у справі.

Заявами від 09.06.06 № 107 (а. с. 30), від 21.07.06 № 166 (а. с. 65) позивач змінював предмет позову, остаточними позовними вимогами слід вважати - розірвання договору оренди нежитлових приміщень від 05.06.01 № 05/06-01, виселення ТОВ "Донбаспромпоставка" з окремої будівлі агрегатного складу площею 216 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Талінська, 62, та зобов'язання відповідача передати вказану будівлю позивачу за актом приймання –передачі, що було прийнято до уваги місцевим господарським судом.

Рішенням від 08.08.06 у справі № 14/210пд господарський суд Луганської області позов задовольнив у повному обсязі, розірвав договір оренди нежитлових приміщень від 05.06.01 № 05/06-01, який укладений між сторонами по даній справі; виселив ТОВ "Донбаспромпоставка" з окремої будівлі агрегатного складу площею 216 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Талінська, 62; зобов'язав відповідача передати за актом приймання –передачі вказану будівлю позивачу; стягнуто судові витрати.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач по справі звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить рішення господарського суду Луганської області скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову повністю.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник вказує, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, а саме: рішення суду, яке оскаржується, не відповідає ст. 84 Господарського процесуального кодексу України щодо змісту резолютивної частини рішення; у описовій частині рішення відсутня інформація про подані відповідачем клопотання та мотивацію їх відхилення згідно п. 2 ч. 1 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України; крім того, порушені норми матеріального права (ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"); що безпідставним є посилання суду у рішенні на ст. 79 Закону України "Про виконавче провадження".

Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 22.08.06 для розгляду апеляційної скарги ТОВ "Донбаспромпоставка" призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Медуниця О.Є., суддя –Бойченко К.І., суддя –Семендяєва І.В.

Відповідно до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України Луганський апеляційний господарський суд ухвалою від 22.08.06 у справі № 14/210пд прийняв апеляційну скаргу відповідача до апеляційного провадження.

У зв'язку з відпусткою судді Бойченка К.І. розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 16.10.06 на підставі ст. 28 Закону України "Про судоустрій України" та ст. 4 6 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) суддю Бойченка К.І. виключено із складу колегії суддів по розгляду апеляційної скарги у справі № 14/210пд та введено до складу судової колегії суддю Баннову Т.М.

У зв'язку з хворобою головуючого судді Медуниці О.Є. розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 03.11.06 на підставі ст. 28 Закону України "Про судоустрій України" та ст. 4 6 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) головуючого суддю Медуницю О.Є. виключено із складу колегії суддів по розгляду апеляційної скарги у цій справі, призначено головуючим суддю Семендяєву І.В. та введено до складу судової колегії суддю Єжову С.С.

Позивач відзивом вважає, що рішення місцевого господарського суду від 08.08.06 по справі № 14/210пд прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та при повному з'ясуванні обставин, які мають значення для цієї справи, тому, відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Апеляційна скарга розглядалась 05.10.06. У судовому засіданні розгляд скарги був відкладений до 17.10.06, після була оголошена перерва до 06.11.06.

06.11.06 судове засідання фіксувалося за допомогою технічних засобів.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевим господарським судом при винесенні рішення у справі № 14/210пд за позовом Відкритого акціонерного товариства "Луганське автотранспортне підприємство 10964" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаспромпоставка" про розірвання договору оренди нежитлових приміщень від 05.06.01 № 05/06-01, укладений між сторонами у справі, виселення ТОВ "Донбаспромпоставка" з окремої будівлі агрегатного складу площею 216 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Талінська, 62, та зобов'язання відповідача передати вказану будівлю позивачу за актом приймання –передачі (за остаточними вимогами), вірно встановлені обставини справи та зроблений висновок про обґрунтованість позовних вимог.

Сторони у справі уклали договір № 05/06-01 від 05.06.01 на передачу відповідачу позивачем у оренду окремої будівлі агрегатного складу площею 216 м 2, що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Талінська, 62, строком до 05.06.11 (а. с. 12). У п. 4.1 договору сторони передбачили розмір орендної плати - 265 грн. 30 коп. за місяць, в тому числі ПДВ 44 грн. 22 коп. Вказана будівля була передана відповідачу в користування згідно договору оренди 29.01.02 на підставі акту, складеному сторонами (а. с. 68).

У відношенні позивача 22.12.04 була порушена справа про банкрутство № 20/90б та 27.03.06 ухвалою господарського суду Луганської області був затверджений план санації.

Позивач у зв'язку з затвердженням плану санації, який передбачав розірвання довгострокових збиткових договорів оренди, укладених з відповідачем, в т. ч. спірного, 11.01.06 та 12.04.06 звертався з письмовою пропозицією до відповідача про розірвання вказаних договорів, але відповідач не дав на це згоди і оскаржив ухвалу господарського суду Луганської області від 27.03.06 у справі № 20/90б про банкрутство по затвердженню плану санації позивача по даній справі. На даний час ухвала суду від 27.03.06 по справі № 20/90б про банкрутство по затвердженню плану санації набрала законної сили і позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом з вимогою про примусове розірвання договору оренди з відповідачем від 01.12.00 № 10 та виселення відповідача з займаного приміщення.

Відповідач у засіданнях суду апеляційної інстанції звертав увагу на те, що в матеріалах справи мається лист керуючого санацією Відкритого акціонерного товариства "Луганське автотранспортне підприємство 10964" Епова В.М. б/н від 10.02.06 про відкликання заяви про розірвання договорів оренди № 10 від 01.12.00, № 05/06 - 01 від 05.01.01, № 14/01 –00 від 14.01.02 у зв'язку зі зміною обставин при санації ВАТ "Луганське автотранспортне підприємство 10964", яку слід вважати відкликаною та такою, що втратила юридичну силу. Про цей лист відповідач вказав у доповненні до відзиву на позовну заяву з клопотанням про залишення позову без розгляду (а. с. 40).

Судова колегія Луганського апеляційного господарського суду вважає, що у рішенні керуючого санацією, заявах від 11.01.06 та 12.04.06 позивач помилково вказав дату укладання договору № 05/06-01 "05.01.01", оскільки ні позивач, ні відповідач не оспорюють, що по даній справі вказані документи стосуються саме договору № 05/06-01 від 05.06.01 (а. с. 12).

Місцевий господарський суд обґрунтовано не прийняв до уваги цю заяву, оскільки з'ясував наступне.

Ухвалою від 01.11.05 було відкрито процедуру санації боржника (позивача по справі).

На сумісному засіданні правління ВАТ "Луганське автотранспортне підприємство 10964", ради кредиторів та керуючого санацією прийнято рішення про розірвання договорів оренди нежитлових приміщень, укладених з ТОВ "Донбаспромпоставка", у тому числі договору № 05/06-01 від 05.06.01. Дане рішення оформлене як рішення керуючого санацією ВАТ "Луганське автотранспортне підприємство 10964" (а. с. 16), яке підписано керуючим санацією ВАТ "Луганське автотранспортне підприємство 10964", головою Ради кредиторів та заступником голови правління ВАТ "Луганське автотранспортне підприємство 10964".

Ухвалою господарського суду Луганської області від 27.03.06 по справі № 20/90б затверджено план санації позивача у справі - ВАТ "Луганське автотранспортне підприємство № 10964" (а. с. 13).

Згідно п. 5.2.2 плану санації (а. с. 61) передбачається розірвання договорів оренди позивача з відповідачем, оскільки договори є довгостроковими та збитковими.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від О1.О6.06 відмовлено у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Донбаспромпоставка" про скасування ухвали господарського суду Луганської області від 27.03.06 по справі № 20/90б, ухвала суду залишена без змін.

Таким чином, розірвання спірного договору оренди передбачено планом санації, який затверджений господарським судом Луганської області, і ніякі зміни в цей план санації не вносились.

Рішення керуючого санацією від 29.12.05 (а. с. 74), прийнято на спільному засіданні правління ВАТ "Луганське автотранспортне підприємство 10964" кредиторів та керуючого санацією про розірвання договорів № 10 від 01.12.00, № 05/06 -01 від 05.01.01, № 14/01 –00/4 від 14.01.02 на підставі ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у зв'язку з їх збитковістю, ніким не оскаржувалось та ні як не змінювалось. Дане рішення направлене відповідачу разом з заявою про розірвання договорів оренди.

Керуючий санацією підприємства позивача Епов В.М. вдруге 12.04.06 звернувся до відповідача з заявою про розірвання договорів оренди № 10 від 01.12.00, № 05/06 –01 від 05.01.01 та № 14/01-00/4 від 14.01.02 (а. с. 15).

У даній заяві керуючий санацією просив вважати розірваними договори оренди нежитлових приміщень: № 10 від 01.12.00, № 05/06 –01 від 05.01.01 та № 14/01-00 від 14.01.02 з моменту підписання акту про розірвання договорів оренди та на протязі 7 днів з дня отримання даної заяви направити уповноваженого представника для підписання акту про розірвання вищевказаних договорів оренди нежитлових приміщень та узгодження строків звільнення орендованих приміщень.

У разі ненадання згоди щодо розірвання договорів та не явки уповноваженого представника ТОВ "Донбаспромпоставка", ВАТ "Луганське автотранспортне підприємство № 10964" буде вимушено розірвати вказані договори у судовому порядку.

Отже, зі змісту вказаної заяви керуючого санацією підприємства позивача не вбачається, що з моменту направлення цієї заяви (доказом направлення заяви є повідомлення про вручення, а. с. 17) позивач вважає вказані договори вже розірваними.

Дана заява подана у встановлений ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" трьохмісячний строк, оскільки план санації узгоджений на засіданні комітету кредиторів 15.03.06 та затверджений ухвалою господарського суду Луганської області від 27.03.06, яка набрала законної сили 01.06.06 за постановою Луганського апеляційного господарського суду (а. с. 80).

Відповідно до п. 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" керуючий санацією в тримісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо:

- виконання договору завдає збитків боржнику;

- договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі;

- виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

У даному випадку виконання вищевказаного договору оренди дійсно завдає збитків ВАТ "Луганське автотранспортне підприємство 10964", оскільки ціна орендної плати по договору є нижчою ніж ринкова. Крім того, враховуючи розміри орендованої площі (216 м2), можна зробити висновок щодо розміру збитків; договір оренди № 05/06-01 від 05.06.01 з ТОВ "Донбаспромпоставка" укладений строком на десять років; в певній мірі подальше виконання вказаного договору оренди в перспективі створює наслідки, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника, оскільки безпосередньо унеможливлює здійснення плану санації у повному обсязі.

Таким чином, відмова від виконання договорів боржника передбачена ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, законом передбачено розірвання договору, порядок якого регулюється нормами Цивільного кодексу України (435-15) .

У ст. 651 Цивільного кодексу України чітко вказано, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Однак, ст. 654 Цивільного кодексу України передбачено, що розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який розривається.

Т ому, ВАТ "Луганське автотранспортне підприємство 10964" не може письмово зафіксувати факт розірвання договору через відмову ТОВ "Донбаспромпоставка" у підписанні відповідних документів.

Крім того, в заяві керуючого санацією № 37 від 12.04.06 про розірвання договорів оренди № 10 від 01.12.00, № 05/06 –01 від 05.01.01 та № 14/01-00 від 14.01.02 (а. с. 15) прямо зазначено, що спірний договір оренди вважати розірваним з моменту підписання акту про розірвання договорів оренди, а такий акт сторонами не підписувався; у разі ненадання згоди щодо розірвання договорів та неявки уповноваженого представника відповідача для складання акту позивач буде вимушений розірвати договір в судовому порядку. Таким чином, при складанні вказаної заяви позивач в особі керуючого санацією скористався своїм правом, передбаченим ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та відмовився від спірного договору оренди, але у самій заяві і послідуючими діями (поданням позову) не вважав спірний договір розірваним з моменту подання заяви.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції проігнорував клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги по справі № 20/90б на ухвалу господарського суду Луганської області від 27.03.06 про затвердження плану санації, у якому передбачено розірвання договорів оренди, які є предметом позову по справі № 14/210пд, відхиляються як необґрунтовані.

В матеріалах справи відсутні письмові клопотання відповідача саме про зупинення провадження у справі з вищезазначених підстав.

Про те, що постанова Луганського апеляційного господарського суду у справі № 20/90б від 01.06.06 (а. с. 51 - 53), якою залишена без змін ухвала господарського суду Луганської області від 27.03.06, оскаржена відповідачем, відповідач вказав у доповненні до відзиву на позовну заяву з клопотанням про залишення позову без розгляду (а. с. 40), а не про зупинення провадження у справі.

В матеріалах справи відсутні докази того, що Вищий господарський суд України прийняв касаційну скаргу відповідача по справі № 20/90б до розгляду.

Тому, у господарського суду Луганської області були відсутні підстави для зупинення провадження у справі № 14/210пд.

Крім того, розгляд справи по суті був можливий згідно діючого законодавства по іншим матеріалам справи.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.09.06 у справі № 20/90б постанова Луганського апеляційного господарського суду від 01.06.06 у справі № 20/90б залишена без змін (а. с. 120-123), відповідно чому залишена без змін ухвала господарського суду Луганської області від 27.03.06 у справі № 20/90б, якою затверджений план санації боржника –позивача за даною справою.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що п. 3 резолютивної частини рішення суду не відповідає вимогам ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Порядок ст. 785 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок наймача (відповідача) у разі припинення договору найма негайно повернути наймодавцю (позивачу) річ у стані, в якому вона була одержана. Тобто, відповідач повинен негайно повернути приміщення позивачу після розірвання судом договору оренди нежитлового приміщення. Таким чином, вимогу позивача про примусове виселення відповідача з займаного приміщення, що є власністю позивача, слід задовольнити.

Статтею 79 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні даній особі користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають лише особи, які визначені у виконавчому документі.

Саме такий термін "виселити" передбачений Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , оскільки виконання наказу про примусове виселення покладається на органи державної виконавчої служби. При цьому, сторона, відносно якої господарським судом прийнято рішення про виселення, не позбавлена права добровільно без участі виконавчої служби виконати рішення суду і самостійно звільнити нежитлове приміщення, про що складається відповідний акт.

Інші доводи апеляційної скарги відхиляються за їх необґрунтованістю.

Заявник апеляційної скарги 16.10.06 подав суду апеляційної інстанції клопотання про призначення судової почеркознавчої та судово-технічної експертизи на предмет встановлення дійсного підпису керуючого санацією ВАТ "Луганське автотранспортне підприємство 10964" Епова В.М. у листі –відзиві позивача від 10.02.06 про відкликання заяви про розірвання договорів оренди № 10 від 01.12.00, № 05/06 –01 від 05.01.01 та № 14/01-00 від 14.01.02 та дійсності відтиску печатки та штампу на цьому листі, оскільки 05.10.06 посадова особа підприємства позивача Язовий В.А. заявив, що вказаний лист є підробленим.

Додатковим поясненням від 24.10.06 № 182 відповідач звернув увагу суду апеляційної інстанції на те, що позивач заявив про нелегітимність листа від 10.02.06 про відкликання заяви про розірвання договорів № 10 від 01.12.00, № 05/06 –01 від 05.01.01 та № 14/01-00 від 14.01.02, а потім змінив свою позицію, вказав, що цей документ не має значення, оскільки вказані у заяві договори вже розірвані рішенням керуючого санацією. Тому, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки відсутній предмет спору - договір від 05.06.01 № 05/06-01, який позивач просить розірвати, вже розірваний.

Дані доводи заявника апеляційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки, як встановлено вище, відмова керуючого санацією від довгострокового збиткового договору оренди не робить цей договір розірваним без згоди орендаря або відповідного рішення суду.

Як слідує із додаткового пояснення відповідача, внаслідок зміни позиції позивача стосовно того, що спірний договір вже розірваний, відсутній смисл досліджувати подлинність листа позивача від 10.02.06, сенс розгляду даної справи.

Проте, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи дійсності підпису керуючого санацією Епова В.М. на листі від 10.02.06, яким відкликана заява про розірвання договорів оренди, та судово-технічної експертизи дійсності відтиску штампу та печатки підприємства позивача, оскільки даний лист не є єдиним та безспірним доказом обґрунтування позовних вимог позивача та існують інші докази, покладені в основу рішення господарського суду Луганської області по даній справі.

На підставі вищевикладеного, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 08.08.06 у справі № 14/210пд відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито по апеляційній скарзі покладається на заявника скарги (відповідача у справі).

Згідно вимог Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (7-93) зайве сплачене державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 42 грн. 50 коп. слід повернути відповідачу (заявнику скарги) на підставі довідки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаспромпоставка", м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 08.08.06 у справі № 14/210пд залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 08.08.06 у справі № 14/210пд залишити без змін.

3. Доручити господарському суду Луганської області видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Донбаспромпоставка", м. Луганськ довідку про повернення із Державного бюджету України зайве сплаченого за платіжним дорученням від 16 серпня 2006 року № 561, яке знаходиться у матеріалах справи, державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 42 грн. 50 коп.

Відповідно ч. 3, ч. 4 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та надсилається сторонам у справі в п'ятиденний строк з дня її прийняття.