Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі Шерник О.В.

за участю представників:

позивача: Iванов О.О., довіреність від 14.11.2006р.;

відповідача: Куценко Т.С., довіреність № 9471 від 18.05.2007р.;

3-ої особи-1: ОСОБА_3, довіреністьНОМЕР_1

3-ої особи-2: ОСОБА_4, довіреністьНОМЕР_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_2, м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 22.01.2007р.

у справі № 20/374/06

за позовом Закритого акціонерного товариства "ОТП Банк", м. Київ

до відповідача Державної виконавчої служби у Ленінському районі

м. Запоріжжя, м. Запоріжжя

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. ОСОБА_1, м. Запоріжжя

2. ОСОБА_2, м. Запоріжжя

про звільнення заставленого майна з-під арешту

ВСТАНОВИВ:

Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", м. Київ було подано позов до Державної виконавчої служби у Ленінському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя про звільнення з-під арешту майна гр. ОСОБА_1, а саме: квартири, що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1 та знаходиться в іпотеці у ЗАТ "ОТП Банк" згідно з договором іпотеки автомобіляНОМЕР_3; автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, IНФОРМАЦIЯ_1та знаходиться в заставі ЗАТ "ОТП Банк" згідно з договором застави автотранспортного засобу НОМЕР_3

Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 22.01.2007 року у справі № 20/374/06 (суддя Гандюкова Л.П.) позов задовольнив: звільнив з-під арешту вищевказане майно гр. ОСОБА_1

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі гр. ОСОБА_2, третя особа-2 у справі, вказує на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з'ясуванням обставин, що мають істотне значення для справи. Зазначає, що позивач має право звернення до суду з вимогою про звільнення заставленого майна з-під арешту у разі виникнення необхідності реалізації предмета обтяження через порушення гр. ОСОБА_1 умов кредитних договорів. Позивачем не були доведені факти вчинення гр. ОСОБА_1 порушень обов'язків за кредитними договорами. Вартість предметів застави перевищує розмір заборгованості гр. ОСОБА_1 перед банком. Відповідачем при накладенні арешту не було допущено жодного порушення вимог чинного законодавства України. Позивач має переважне перед іншими особами право на задоволення забезпечених ним вимог за рахунок заставленого майна. Наявність зареєстрованого арешту на нерухоме майно (квартиру) дозволяє гр.ОСОБА_2 задовольнити свої вимоги за рахунок цього майна у черговості їх державної реєстрації.

Просить рішення господарського суду Запорізької області від 22.01.2007р. у справі № 20/374/06 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

ЗАТ "ОТП Банк", позивач у справі, у відзиві на апеляційну скаргу та в письмових поясненнях вказує на те, що скарга є необгрунтованою. Зазначає зокрема, що факт накладення арешту на заставлене майно вже є підставою для звернення стягнення позивача на це заставлене майно. На час розгляду даного спору остаточний розмір заборгованості гр. ОСОБА_1 перед позивачем визначити фактично неможливо, оскільки розмір заборгованості гр. ОСОБА_1 визначається на момент фактичного задоволення вимог позивача. Накладення арешту та подальше перебування під цим арештом заставленого майна є порушенням відповідачем прав позивача як заставодержателя щодо арештованого майна, оскільки накладення даного арешту, відповідно до норм чинного законодавства України, має за мету подальше його вилучення та примусову реалізацію, що є прямим порушенням прав та законних інтересів ЗАТ "ОТП Банк" як законного та добросовісного заставодержателя (кредитора). Позивач в будь-який час має право розпочати процедуру звернення стягнення на заставлене майно, а існуючий арешт повністю унеможливлює реалізацію позивачем своїх законних прав як заставодержателя (іпотекодержателя) щодо арештованого майна.

Просить рішення господарського суду Запорізької області від 22.01.2007р. у справі № 20/374/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Гр. ОСОБА_1, третя особа-1 у справі, в письмових поясненнях вказує на об'єктивність, законність та обгрунтованість прийнятого судом рішення. Зазначає зокрема, що наявність арештів перешкоджає заставодержателю звернути стягнення на предмет застави у разі виникнення підстав для цього, а тому є порушенням права заставодержателя, яке може бути усунено в судовому порядку. З виникненням арешту, який розповсюджується на майно, передане в заставу, банк набуває права розпочати процедури стягнення заставленого майна. Отже, наявність арешту позбавляє банк можливості задовольнити власний інтерес за рахунок застави.

Просить рішення господарського суду Запорізької області від 22.01.2007р. у справі № 20/374/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Державна виконавча служба у поясненнях по апеляційній скарзі посилається зокрема на приписи ст.ст. 52, 59 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , вказавши на необхідність врахування при вирішенні спору пріоритетного права заставодержателя.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1166 від 11.04.2007р. справу призначено до розгляду у складі колегії - Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Кричмаржевського В.А., Шевченко Т.М.

В судовому засіданні 12.04.2007р. розгляд апеляційної скарги на підставі ст. 77 ГПК України (1798-12) було відкладено до 18.05.2007р.

Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1524 від 18.05.2007р. справу призначено до розгляду у складі колегії - Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Коробки Н.Д., Хуторного В.М.

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзивах на неї.

В судовому засіданні 18.05.2007р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.

За клопотанням представників сторін розгляд справи вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як випливає з матеріалів справи, 29.11.2004р. між АКБ "Райффайзенбанк Україна", правонаступником якого є ЗАТ "ОТП Банк", і гр. ОСОБА_1 (позичальник) був укладений кредитний договір НОМЕР_4, згідно до умов якого банк надає позичальнику кредит в розмірі 18.200,00 доларів США на придбання нерухомого майна - квартири, яка знаходиться за адресою: Запорізька область,АДРЕСА_1, зі строком остаточного повернення кредиту 29.11.2014р.

Також, 29.03.2006р. між АКБ "Райффайзенбанк Україна", правонаступником якого є ЗАТ "ОТП Банк", і гр. ОСОБА_1 (позичальник) був укладений кредитний договір НОМЕР_3, згідно до умов якого банк надає позичальнику кредит в розмірі 42.483,30 доларів США на купівлю автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, зі строком остаточного повернення кредиту 29.03.2011р.

В якості забезпечення повного і своєчасного виконання гр. ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитними договорами, між позивачем і гр. ОСОБА_1 були укладені наступні договори:

- договір іпотекиНОМЕР_3, згідно якого в іпотеку банку передано квартиру, що знаходиться за адресою: Запорізька область,АДРЕСА_1;

- договір застави автотранспортного засобу НОМЕР_3, згідно якого в заставу банку передано автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, реєстраційний IНФОРМАЦIЯ_1.

Зазначені обтяження зареєстровані в Державному реєстрі іпотек, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі іпотекНОМЕР_5, реєстраційнийНОМЕР_6, та в Державному реєстрі обтяжень рух омого майна, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна НОМЕР_7, реєстраційнийНОМЕР_8.

11.10.2006р. за заявою стягувача - гр. ОСОБА_2. Державною виконавчою службою у Ленінському районі м. Запоріжжя відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа НОМЕР_9. Ленінським районним судом м. Запоріжжя (по стягненню з гр. ОСОБА_1 на користь гр. ОСОБА_2. суми 358.045,00 грн.) та надано боржнику (гр. ОСОБА_1) строк добровільно виконати рішення суду до 17.10.2006р.

11.10.2006р. ДВС у Ленінському районі м. Запоріжжя на підставі ст.55 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії НОМЕР_10, якою накладено арешт на все майно, що належить гр. ОСОБА_1 у межах суми боргу та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить гр. ОСОБА_1

Також, 19.10.2006р. ДВС у Ленінському районі м. Запоріжжя прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії НОМЕР_11, згідно якої накладено арешт на все майно, що належить гр. ОСОБА_1, у т.ч. на квартиру АДРЕСА_1.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що подальше перебування під арештом заставленого майна є порушенням відповідачем прав позивача (як заставодержателя) щодо арештованого майна. З посиланням на пункти 5.2 договору іпотеки і договору застави позивач зазначає, що він має право на негайне виконання боржником (гр. ОСОБА_1) боргових зобов'язань за кредитними договорами та має право в будь-який час розпочати процедуру звернення стягнення на заставлене майно. Iснуючий арешт повністю унеможливлює реалізацію позивачем своїх прав як заставодержателя (іпотекодержателя) щодо арештованого майна, а саме, є перешкодою для зняття з обліку в органах Державтоінспекції МВС заставлених транспортних засобів та реєстрації права нового власника нерухомого майна в БТI. У зв'язку з цим, в позові ставиться вимога про звільнення з-під арешту майна гр. ОСОБА_1, а саме: квартири, що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1 та знаходиться в іпотеці у ЗАТ "ОТП Банк" згідно з договором іпотеки автомобіляНОМЕР_3; автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, IНФОРМАЦIЯ_1та знаходиться в заставі ЗАТ "ОТП Банк" згідно з договором застави автотранспортного засобу НОМЕР_3 Позовні вимоги грунтуються на приписах ст.55 Конституції України (254к/96-ВР) , ст.1 Закону України "Про заставу" (2654-12) , ст.ст. 3, 7, 33 - 38 Закону України "Про іпотеку" (898-15) , ст.ст. 3, 14, 22 - 24, 26 - 31 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) , ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , п.42 "Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок", затверджених постановою КМУ від 07.09.1998р. №1388 (1388-98-п) , п.3.3 "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 (z0157-02) .

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.572 ЦК України (435-15) , в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

У відповідності зі ст.1 Закону України "Про заставу" (2654-12) , застава - це спосіб забезпечення зобов'язань.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає в силу договору чи закону.

Статтею 19 Закону України "Про заставу" (2654-12) встановлено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно зі ст.575 ЦК України (435-15) , іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

За змістом ст.1 Закону України "Про іпотеку" (898-15) , іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України "Про іпотеку" (898-15) передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

За змістом ст.7 Закону України "Про іпотеку" (898-15) , за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

З викладених вище норм чинного законодавства України випливає висновок про те, що право заставодержателя/іпотекодержателя одержати задоволення своїх вимог по основному зобов'язанню за рахунок предмета застави/іпотеки виникає лише у випадку порушення заставодавцем/іпотекодавцем основного зобов'язання.

У випадку, що розглядається, основним зобов'язанням є кредитний договір НОМЕР_4 та кредитний договір НОМЕР_3.

Забезпеченням виконання зобов'язань за вищевказаними кредитними договорами виступають договір іпотекиНОМЕР_3 та договір застави НОМЕР_3, які не є основним зобов'язанням, а мають похідний характер від забезпечених ними зобов'язань.

Право позивача, згідно до змісту позовної заяви, розпочати процедуру звернення стягнення на заставлене майно обгрунтовується положеннями пунктів 5.2 вищевказаного договору застави та договору іпотеки, згідно умов яких гр. ОСОБА_1 (заставодавець, іпотекодавець) зобов'язався не створювати і не допускати існування будь-якого обтяження стосовно предмета застави/іпотеки, у т.ч. арешту. На думку позивача, накладення Державною виконавчою службою арешту на предмет іпотеки/застави свідчить про порушення з боку гр. ОСОБА_1 умов договорів застави і іпотеки.

Проте, позивачем не враховано того, що за змістом ст.1 Закону України "Про заставу" (2654-12) та ст.1 Закону України "Про іпотеку" (898-15) право на звернення стягнення на заставлене майно (або майно, передане в іпотеку) виникає лише у випадку порушення заставодавцем/іпотекодавцем основного зобов'язання, а не зобов'язань, якими забезпечено виконання основного зобов'язання.

Позивачем не надано доказів того, що гр. ОСОБА_1 були порушені основні зобов'язання, тобто зобов'язання за кредитними договорами (порушення строків погашення кредиту, тощо), що надавало б банку можливість завернути стягнення на заставлене майно та майно, передане в іпотеку.

Доводи позивача з цього приводу зводяться лише до того, що на час розгляду даного спору остаточний розмір заборгованості гр. ОСОБА_1 перед позивачем визначити фактично неможливо, оскільки розмір заборгованості гр. ОСОБА_1 визначається на момент фактичного задоволення вимог позивача. Разом з тим, вказане не може ніяким чином свідчити про порушення гр. ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитними договорами.

Крім того, відповідно до ст.12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) , реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст.23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) , відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

У відповідності зі ст.3 Закону України "Про іпотеку" (898-15) у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Як вказувалось вище, обтяження за договором застави і договором іпотеки були зареєстровані в Державному реєстрі іпотек та в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується відповідними витягами.

Отже, позивач не позбавлений права при наявності арешту на майно гр. ОСОБА_1 задовольнити свої вимоги за рахунок такого майна у черговості їх державної реєстрації.

Таким чином, колегія суддів не вбачає порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст.59 Закон України "Про виконавче провадження" (606-14) , особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

За правилами, встановленими для розглядів позовів про звільнення з-під арешту майна, розглядаються вимоги осіб, що грунтуються на праві власності на арештоване майно або на праві володіння ним. Необхідно мати на увазі, що при вирішенні питання про належність арештованого майна слід керуватись Законом України "Про власність" (697-12) і нормами цивільного законодавства, що регулюють право власності і його захист. Зазначене також підтверджується Постановою Пленуму ВСУ "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" № 6 (v0006700-76) від 27.08.1976р. (зі змінами та доповненнями).

Обставини справи свідчать про те, що позивач не є ані власником спірного майна, ані володільцем такого майна, у зв'язку з чим позов ЗАТ "ОТП Банк" про звільнення з-під арешту майна є безпідставним.

Таким чином, позовні вимоги є необгрунтованими і не підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції при прийнятті рішення не було враховано вищенаведених обставин, зокрема факт відсутності порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що призвело до порушення норм матеріального права і неправильного вирішення спору.

Апеляційна скарга гр. ОСОБА_2. підлягає задоволенню.

У відповідності зі ст.49 ГПК України (1798-12) , судові витрати по розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції покладаються на позивача - ЗАТ "ОТП Банк".

Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Запорізький апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, м. Запоріжжя задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 22.01.2007р. у справі № 20/374/06 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "ОТП Банк", м. Київ на користь ОСОБА_2, м. Запоріжжя суму 42,50 грн. державного мита по розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Видати наказ.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Запорізької області.