5-6/22-06 Про визнання недійсним договору комісії - 31.10.2006 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.06 р. у справі № 17/42

за позовом Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області

до В-1: Приватного підприємства "Торгова Компанія Сальве", м. Дніпропетровськ

до В-2: Приватного підприємства "Металопром", м. Маріуполь Донецької області

про визнання недійсним договору та стягнення 409526,91 грн.

У відповідності із ст. 77 ГПК України у засіданні оголошувалась перерва до 31.10.06р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2006р. у справі № 17/42 (суддя Стрілець Т.Г.) у задоволенні позову Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області про визнання недійсним договору комісії №12/01 від 30.01.2004р., укладеного між Приватним підприємством "Торгова Компанія Сальве" м.Дніпропетровськ та приватним підприємством "Металопром" м.Маріуполь, із застосуванням наслідків визнання угоди недійсною на підставі ст.ст.. 207, 208 Господарського процесуального кодексу (1798-12) відмовлено.

Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем не наведено наявності у сторін за договором комісії мети суперечної інтересам держави і суспільства при укладанні спірного договору, внаслідок чого вимоги останнього є безпідставними.

Оскаржуючи рішення господарського суду Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області просить його скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права і основних засад судочинства.

Скаржник вважає рішення господарського суду необ"єктивним з мотивів неповноти дослідження доказів, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про укладення відповідачами спірного договору комісії з метою, завідомо суперечною інтересам держави, безпідставним користуванням відповідачем нульової ставки оподаткування податком на додану вартість при здійсненні експорту товарів.

Відповідач 1 - Приватне підприємство "Торгова Компанія Сальве" просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області без задоволення.

Відповідач 2 - Приватного підприємства "Металопром" надало заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області без задоволення, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

З матеріалів справи та пояснень представників позивача і відповідачів вбачається наступне:

- 30.01.2004р. між відповідачем-1 і відповідачем-2 був укладений договір комісії № 12/01, відповідно до п. 1.1 якого відповідач-1 доручає, а відповідач-2 зобов'язується за дорученням відповідача-1 за винагороду вчинити від свого імені та за рахунок відповідача-1 юридично значимі дії, а саме здійснювати реалізацію нерезидентам товарів, належних відповідачеві-1, укладати договори купівлі-продажу, підписувати їх тощо;

- відповідно до п. 5.3 договору комісії комісійна винагорода і винагорода за делькредере складає 1000,00 грн. за кожну партію реалізованого товару (в т.ч. ПДВ);

- на виконання договору комісії відповідач-2 уклав з фірмою-нерезидентом "R.S.N. F. LLC", WYOMING, USA зовнішньоекономічний контракт № 43/03 від 26.03.2004р.

- згідно умов вказаного контракту відповідач-2 від імені та за рахунок відповідача-1 здійснив вивезення за межі митної території України товар (труби) загальної вартістю 409526,91грн., що підтверджується специфікацією №1, рахунком № 13/03 від 26.03.2004р., вантажно-митною декларацією № 70301/4/101802 від 21.04.2004р., міжнародними товарно-транспортними накладними, податковими накладними № 637 від 29.12.2003р. і № 685 від 30.01.2004р.;

- факт вивезення товару за межі митної території України і отримання валютної виручки на рахунок відповідачем-2 у повному обсязі не заперечується позивачем і підтверджується довідкою ВАТ КБ "Промекономбанк" від 18.06.2004р. № 14806/10-5;

- виписка ФАБ "Південний" в м. Дніпропетровську від 13.05.2004р. свідчить про те, що на рахунку відповідача-1 рахуються грошові кошти —оплата за реалізований товар (металопродукцію) згідно спірного договору в сумі 409526,91 грн. Розрахунки за товар здійснено відповідачем-2 на користь відповідача-1 платіжним дорученням № 753 від 13.05.2004р., що не заперечується позивачем;

- платіжне доручення № 4125 від 20.07.2004р. на суму 2243,09 грн. свідчить про оплату відповідачем-1 комісійних послуг відповідача-2;

- про виконання відповідачами умов договору комісії на підставі звіту комісіонера був складений акт виконаних робіт від 18.06.2004р. № 44;

- відповідно до відповіді ДП "Науково- дослідний та конструкторсько-технологічніїі інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади" № Д/397 від 24.03.2006р. продукція, експортована на виконання оскаржуваного договору комісії, не відноситься до продукції подвійного призначення;

- згідно з листом контролюючих органів Естонії від 11.03.2004р. № 11.2-10/94-1, наданим позивачем у матеріали справи, філія фірми "R.S.N. F. LLC" в Естонії за адресою м.Таллін, Ліннамяє, 45/53 не зареєстрована, з допиту Р.Ф. Рвачева виявляється, що він відкрив від імені фірми<empty> </empty> розрахунковий рахунок та підтвердив, що у майбутньому філіал дійсно буде зареєстрований в Естонії

- згідно з Листом Державної служби експортного контролю від 09.12.2005р. відповідач-2 не звертався до Державної служби експортного контролю для отримання дозвільних документів на право здійснення експорту товарів подвійного використання;

- згідно з листом ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області від 05.09.2005р. фірма-нерезидент "R.S.N. F. LLC", США 11.05.1999р.була ліквідована та станом на 04.11.2004р. вважається недіючою згідно листа Міністерства економіки України від 11.08.2005р. При цьому вказаний Лист у матеріали справи до господарського суду позивачем не був наданий, так само як і оригінал листа контролюючих органів Естонії.

З матеріалів справи вбачається, що договір комісії, укладений між відповідачем-1 і відповідачем-2, був виконаний сторонами договору у повному обсязі, а саме —відповідачем-1 були передані на комісію товари, відповідачем-2 вказані товари були прийняті і реалізовані за межі митної території України, грошові кошти від нерезидента отримані відповідачем-2 і перераховані на рахунок відповідача-1, комісійна винагорода і інші витрати відповідача-2 у зв'язку з виконанням договору комісії сплачені відповідачем-1 у повному обсязі. У судовому засіданні відповідачі підтверджують, що не мають стосовно один одного претензій щодо виконання оскаржуваного договору комісії.

Згідно із ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 статті 208 цього Кодексу встановлено, якщо господарське зобов'язання и визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною на підставі перелічених норм є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу у сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного суду України "Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів" від 08.10.2004 року №15 (v0015700-04) , ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об’єктів оподаткування, а також шляхом заниження об’єктів оподаткування та іншими способами. При цьому неподання податкової декларації, як правило, є одночасно і приховуванням об’єктів оподаткування.

Таким чином, предметом доказування по даній справі є наявність у сторін за оспорюваною угодою на час її укладення мети приховування доходів від оподаткування.

Позивачем не наведено фактів ухилення відповідачів від оподаткування, їх фіктивності, тобто створення без мети здійснення підприємницької діяльності, незнаходження їх за юридичною адресою, визнання недійсними їх установчих документів та державної реєстрації тощо. Також не доведено, що при укладанні спірного договору комісії відповідачі свідомо укладали угоду, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Укладення договору комісії при умові продажу товару нерезиденту не суперечить нормам діючого законодавства. Застосування нульової ставки податку на додану вартість по експортним операціям передбачене п.п.6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", а тому укладення договору про вивезення товару за межі України або продаж товару нерезиденту не свідчить про наявність у сторін суперечної інтересам держави та суспільства мети.