Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_2(дов. НОМЕР_1)

від відповідача - ЮР Л.С. (дов. № 003/01 від 12.07.2006 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1

на рішення Господарського суду м.Києва від 14.02.2007

у справі № 2/210-37/73

за позовом Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Ясон"

третя особа відповідача

третя особа позивача

про розірвання договору оренди

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 14.02.2007 р. у справі № 2/210-37/73 в позові відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обгрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом при прийнятті рішення не взято до уваги, що відповідачем протягом дії договору неодноразово порушувались строки та порядок сплати орендної плати, при цьому орендна плата не сплачувалась протягом трьох місяців підряд. Крім цього, відповідачем пошкоджено приміщення, яке отримано в користування шляхом демонтажу частини несучих конструкцій будинку, тощо.

В судовому засіданні представник апелянта скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю за наведених в апеляційній скарзі підстав.

Представник відповідача доводи апелянта заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обгрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, IНФОРМАЦIЯ_1 СПД ОСОБА_1 звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Ясон" про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від IНФОРМАЦIЯ_2 В обгрунтування своїх вимог зазначила, що IНФОРМАЦIЯ_2 між СПД ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ "Ясон" (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення, яке складається з 12-ти кімнат загальною площею 133,9 кв.м., останнє розташовано в будинку АДРЕСА_1. Договір укладено на 10 років до IНФОРМАЦIЯ_3 Відповідачем неналежно виконуються встановлені п. 4 цього Договору зобов'язання: ТОВ "Ясон" не сплачувало орендну плату з жовтня по грудень 2005 р.; порушувало строки сплати за січень, лютий 2006 р., а також не відшкодувало витрат, пов'язаних з експлуатацією та утриманням приміщення за період з IНФОРМАЦIЯ_4 в сумі 2 946,94 грн. Станом на 01.04.2006 р. за відповідачем рахується заборгованість по комунальних послугах в сумі 3 479,09 грн. Лист СПД ОСОБА_1 від IНФОРМАЦIЯ_5 з пропозицією розірвання договору залишився без відповіді. Таким чином, відповідачем допущено істотні порушення умов договору, отже його має бути розірвано на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України (435-15) (далі ЦК України (435-15) ), тощо.

До матеріалів справи долучено відзив ТОВ "Ясон" на позовну заяву, згідно якого до подання позову існуючу заборгованість погашено в повному обсязі, відшкодування витрат, пов'язаних з експлуатацією та утриманням приміщення здійснюється на підставі наданих позивачем рахунків, останні з жовтня 2005 р. відповідачу не надавались, тощо.

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.05.2006 р. по справі № 2/210 в позові СПД ОСОБА_1 до ТОВ "Ясон" про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від IНФОРМАЦIЯ_2 відмовлено. Додатковим рішенням від 06.06.2006 р. позивачу відмовлено в задоволенні вимог про стягнення з відповідача судових витрат в розмірі 203 грн., СПД ОСОБА_1 повернуто з Державного бюджету 217, 16 грн. зайво сплаченого держмита, перерахованого квитанцією НОМЕР_2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2006 р. апеляційні скарги СПД ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 23.05.2006 р. та додаткове рішення господарського суду м. Києва від 06.06.2006 р. по справі № 2/210 - без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2006 р. касаційну скаргу СПД ОСОБА_1 задоволено частково, рішення обох судових інстанцій скасовано, справу надіслано до місцевого суду на новий розгляд.

Заявою від 05.01.2007 р. позивач змінив підстави позову, зазначивши, що недобросовісність відповідача підтверджується : наявною заборгованістю по орендній платі за період з січня 2004 р. по червень 2006 р. в розмірі 15 806, 29 грн., в т.ч. у 2006 р. борг склав 1444,50 грн., у 2005 р. - 9922,69 грн., у 2004 р. 4439,10 грн., цей борг виявлено шляхом аналізу всіх здійснених проплат за вказаний період; наявністю заборгованості по відшкодуванню витрат, пов'язаних із експлуатацією та утриманням приміщення за період з червня по грудень 2006 р. в сумі 3 044, 53 грн.; пошкодженням майна (приміщення) орендодавця шляхом демонтажу частини несучих конструкцій будинку (стін). Крім цього, відповідачем грубо порушено норми забудови і здійснено несанкціонований демонтаж частини несучих конструкцій будинку (стін), що підтверджується актом Житлово-експлуатаційної контори НОМЕР_3, а також попереднім і теперішнім планами поверхів Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, тощо.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про безпідставність й необгрунтованість позовних вимог, а відтак відмовив в їх задоволенні. Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду за таких обставин.

Так, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд посилався на те, що позовні вимоги не можуть грунтуватись на ст. 782 ЦК України (435-15) , оскільки в разі відмови наймодавця від договору найму, договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору, отже в такому випадку наймодавець не зобов'язаний і не має права звертатись до суду з позовом. Позивач не направляв відповідачу повідомлення про відмову від договору оренди і не розривав договір в односторонньому порядку. В матеріалах справи є копії платіжних доручень про оплату орендної плати за жовтень, листопад, грудень 2005 року та січень, лютий 2006 року включно, що підтверджує повне погашення заборгованості відповідачем до моменту звернення позивача до суду. Заборгованість, яка виникла по оплаті орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення від IНФОРМАЦIЯ_2 не є шкодою (реальними збитками) в розумінні ст. 22 ЦК України (435-15) , тому існування заборгованості по оплаті орендної плати не є спричиненням позивачу збитків. Доказів завдання моральної шкоди позивачем суду не надано. Крім цього, випадки несвоєчасного перерахування сум орендної плати не можуть бути підставою для розірвання договору оренди з підстав, встановлених ст. 651 ЦК України (435-15) . Відсутність завданої позивачу шкоди також свідчить, що таке порушення не є істотним, а отже відсутні підстави для розірвання договору оренди на підставі ст. 651 ЦК України (435-15) . Позивач не позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору - орендної плати, адже її було перераховано йому, ця плата підлягає щомісячному перерахуванню позивачу протягом дії договору оренди. Позивачем не надано суду доказів понесення ним витрат по експлуатації та утриманню приміщень, а також направлення відповідачу відповідних рахунків. Довідка ЖЕК НОМЕР_3 свідчить лише про те, що позивач не несе витрат, пов'язаних з експлуатацією та утриманням приміщення, ці обставини також не можуть бути підставою для розірвання договору оренди на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України (435-15) .

Посилання позивача на пошкодження відповідачем орендованого майна, здійснення несанкціонованого демонтажу частини несучих конструкцій будинку (стін), що підтверджується актом ЖЕК НОМЕР_3 та планами поверхів Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, місцевий суд визнав безпідставними з огляду на те, що надані позивачем документи не містять доказів того, що існує загроза пошкодженню приміщення чи його пошкоджено. При цьому, Акт ЖЕК НОМЕР_3 не містить відомостей про те, чи мають працівники ЖЕК, які склали та підписали акт, спеціальну освіту, достатній рівень знань чи повноваження для того щоб робити висновки про наявність загрози нормальному стану приміщення і всього будинку. Крім цього, позивачем не надано суду доказів того, що саме ЖЕК НОМЕР_3 є державним компетентним органом, що має право робити висновки про дотримання норм забудови і наявність загрози житловому будинку. Клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи позивачем під час розгляду справи місцевому суду не заявлялось. Укладаючи договір, позивач (орендодавець) надав відповідачу (орендарю) право без погодження з орендодавцем проводити капітальний, поточний ремонт приміщення та його реконструкцію, про що зазначено п. 5.2.4 Договору оренди, а тому ремонт орендованого приміщення не є недбалою поведінкою, а свідчить про належне виконання відповідачем договору, нормальне ставлення до переданого в оренду приміщення, а отже не може розцінюватись як пошкодження м айн а, тощо.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції як законними, обгрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обгрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, а скарга - не підлягає задоволенню. Підстав для скасування судового рішення немає.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України (1798-12) , Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 14.02.2007 р. у справі № 2/210-37/73 - без змін.

Матеріали справи № 2/210-37/73 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.